Страховий ринок України

ТЕМА 10

План:

1. Сутність страхування та страхових фондів.

2. Страховий ринок, його суб’єкти та грошові потоків

3. Страховий ринок України

4. Види страхових компаній, порядок їх створення і діяльність в Україні

5. Види страхових продуктів

6. Системи страхового відшкодування.

7. Страховий тариф

8. Галузі страхування.

1. Сутність страхування та страхових фондів

Значення страхування: організація страхової справи забезпечує її надійність і раціональність:

1. наявність централізованих коштів дає високі гарантії відшкодування збитків,

2. дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

Підприємницька сфера та життєдіяльність людини постійно пов'язані з ризиками - природними, підприємницькими, фінансовими тощо → збитки → джерело їх відшкодування:

1. за рахунок фінансових ресурсів, що перебувають в обігу в даного суб'єкта - наслідки можуть виявитися чи в скороченні приросту виробництва та масштабів життєдіяльності, чи в їх зменшенні, чи взагалі припиненні → ризик.

2. створення спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – резервних страхових фондів у трьох формах:

• фонди самострахування;

• централізоване страхове забезпечення;

• колективні страхові фонди.

♥ 1. Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних ресурсів і доходів. Це дорога і нераціональна форма. Дорога тому, що кожний суб'єкт повинен витрачати кошти на їх створення в повному обсязі можливих збитків, що зменшує його фінансові можливості. Нераціональна тому, що вона передбачає в масштабах суспільства вилучення з обігу значних фінансових ресурсів.

♥ 2. Централізоване страхове забезпечення ґрунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить.

♥ 3. Створення колективних страхових фондів, тобто страхування,
ґрунтується на солідарній відповідальності (за рахунок внесків)учасників цих фондів, а відшкодування збитків проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

♥ СТРАХУВАННЯ - це система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових
фондів на засадах солідарної відповідальності:

• це перерозподільні відносини між тими суб'єктами, що сплачували страхові внески, і тими, хто отримує відшкодування збитків.

• це плата за відшкодування ризику (плата за спокій, плата за зниження рівня ризику), тобто обмінні відносини.

Співстрахування - це участь у страхуванні відразу кількох страховиків.

Перестрахування - це передання договору страхування від одного страховика до іншого.

2. Страховий ринок, його суб’єкти та грошові потоки

♥ СТРАХОВИЙ РИНОК – особлива форма грошових відносин, об’єктом купівлі-продажу яких є страхова послуга (страховий захист), на яку формуються попит (потреби страхування) та пропозиція (розробка нових видів страхування в залежності від попиту, розробка договорів з комбінаціями ризиків, зниження тарифів, якість обслуговування). Кількість видів страхування – це асортимент СР. Ціною товару – страхова послуга – є страховий тариф.

Основа розвитку СР є потреба забезпеченості безперервності процесу відтворення, що полягає в наданні грошової допомоги, коли настає страховий випадок.

На СР формуються, розподіляються та використовуються страхові фонди для забезпечення страхового захисту.

Суб’єкти СР:

Продавець – страховик, перестраховик

Покупець – страхувальник (в залежності від обмежень: віку, складу майна), перестрахувальник.

Відносини на СР оформлюються страховим договором (полісом).

Суб'єктами страхового ринку є:

♥ Страховик - юридична особа - страхова компанія, яка діє на підставі відповідальної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку.

♥ Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

♥ Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може виділятись такий суб'єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

♥ Перестраховик - це страховик, який приймає договір страхування і зобов'язання з нього.

♥ Перестрахувальник - це страховик, який передає другому договір страхування.

Страхування.

 

Страховик	Страхові платежі	Страхувальник: 1. юридичні особи 2. робітники
Страхові фонди: Страхові суми
страхове відшкодування	Застрахований: 1. працююче населення. 2. непрацююче населення

Страхові відносини характеризуються рухом грошових потоків:

♥ Страхові платежі - це перерахування одноразового чи поетапно коштів страхувальником страховику. Вони є джерелом формування як колективного страхового фонду, так і доходів страхових компаній. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів - розміру плати з одиниці страхової суми.

Страховий тариф - це ціна страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення нових клієнтів.

♥ Страхове відшкодування - це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників - страхової суми і страхового збитку.

Страхова сума - на яку суму застраховано той чи інший об'єкт. Ця сума визначається, з одного боку, вартістю оцінкою об'єкта страхування, а з іншого - можливостями і побажаннями страхувальника.

Страхове забезпечення – відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування, яке не може перевищувати 100%.

Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

3. Страховий ринок України

Страховий ринок — це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі — продажу.

Зародження і розвиток страхового ринку України — процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте водночас нашій країні притаманні деякі специфічні риси.

Після законодавчого введення деяких елементів ринкової економіки в колишньому Радянському Союзі (особливо з появою закону «Про кооперацію» у 1988 році) почали створюватися перші страхові кооперативи, які дали змогу набуття першого досвіду роботи в ринкових умовах, підвищення кваліфікації кадрів, взяття під страховий захист «нетрадиційних» для Держстраху ризиків, зокрема вантажів, відповідальності за виконання угод третіми особами тощо.

З самого початку зародження страхового ринку альтернативні стра­ховики більшою мірою звернули увагу на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в Західних країнах. Завдяки цьому і в Україні зріс асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування.

Коли в 1990 році рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин були розширені, почали створюватися перші комерційні компанії.

Розвитку ринку повноцінних суб'єктів страхування сприяли чотири основні чинники:

· створення відносно великих страхових організацій з широкою мережею периферійних філій (АСКА, Славія та інші);

· створення страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами («АКВ-Гарант», «СКІФ», «Росток», «Омета», «Ваша Гарантія», «Євклаз» та багато інших);

· створення «кептивних» страховиків в галузях, підгалузях, сферах виробництва («Гарант-авто», «Нафтогазстрах», «Сфера», «Енергополіс», «Українська пожежно-страхова компанія», «Єврорезерв» та багато інших).

Не можна обминути й такий чинник, як створення страхових ком­паній з метою суто трастової діяльності — «гри на інфляції», які завдали великої шкоди, підірвавши довіру до страхових компаній.

Спочатку Декретом Кабінету Міністрів України «Про страхування» (1993 рік), а потім і Законом України «Про страхування» було визначено, що страховики мають займатися виключно тільки страховою діяльністю, при цьому можна здійснювати лише ті види страхової діяльності, які вка­зані в ліцензії.

Закон встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регу­люють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування, запровадив нові вимоги до реєстрації страховиків, розміру і структури їхніх статутних фондів, а також участі іноземних інвесторів.

Нині в Україні працюють понад 350 компаній, що мають досить великі розміри статутних фондів, в тому числі більше ЗО компаній — значні страхові резерви, стабільний ринок, досвід і добру репутацію.

У Польщі 20 компаній, Чехії— 18, Угорщині — 34, Болгарії — 680, США — 39, Німеччині — 17, Англії (Великобританії) — 8, Японії — 24.

Отже, страховий ринок України поступово наближається до цивілі­зованого рівня, при цьому (за даними Укрстрахнагляду) розміри страхо­вих резервів протягом останніх двох років зростають вищими темпами, ніж страхові виплат, а це вже показник підвищення рівня платоспромож­ності страховиків, їх фінансової надійності.

 

4. Види страхових компаній, порядок їх створення і діяльність в Україні

У багатьох країнах світу страхова справа розглядається як окрема га­лузь економічної діяльності.

За належністю страховики можуть бути державними (публічними) і приватними.

За характером роботи страховики поділяються на три групи:

—такі, що страхують життя;

—здійснюють ризикові (майнові) види страхування;

—надають виключно перестрахувальні послуги.

Публічні страховики створюються і керуються, як правило, від імені Уряду.

Приватні страховики, як свідчить світова практика, створюються індивідуальними особами, акціонерами, товариствами з додатковою відповідальністю.

У колишньому СРСР та соціалістичних країнах Європи існувала монополія держави на страхову діяльність. Така система зберігається й досі в деяких соціалістичних країнах (КНР, КНДР, Куба). Монополія на страхування притаманна не тільки країнам соціалістичної орієнтації. У царській Росії страхова справа теж була монополізована, до певного часу монополія на страхування існувала у Франції. Серед нинішніх країн з ринковою економікою, де зберігається монополія на страхову справу, — Ірландська Республіка (страхування життя), Індонезія (усі види страхування) та деякі інші держави Африки та Азії.

Прикладом індивідуальних страховиків може служити страховий ринок Ллойда. Такі ж ринки організовані і в деяких країнах Західної Європи та в окремих штатах США, де фізичні особи, які мають страховий бізнес, об'єднані у синдикати. Синдикати формуються, як правило, за видами страхування. Очолює синдикат андеррайтер, який бере на страхування ризики від імені своїх членів.

В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи становлять компанії у вигляді акціонерних товариств.

Акціонерне товариство (корпорація) — це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток — акцій.

Страхова кампанія — це юридично оформлена одиниця підприєм­ницької діяльності, яка бере на себе зобов'язання страховика і має на це відповідну ліцензію.

Порядок створення нових або реорганізація існуючих страхових компаній в Україні регулюється як загальними законами (про підприєм­ницьку діяльність, реєстрацію юридичних осіб, виконання грошово-валютних операцій, рух цінних паперів та ін.), так і законодавством, що стосується особливостей страхового профілю діяльності.

Процес створення страхової компанії можна поділити на два етапи:

— формування юридичної особи;

— надання статуту страховика (отримання ліцензії на право здійснення страхової діяльності і внесення до Державного реєстру страховиків).

Успішна діяльність страхової компанії здійснюється за наявності таких необхідних факторів: основних і оборотних засобів, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів.

Їх сукупність, раціональне використання визначають потенціал компанії. Вирішальним фактором діяльності страхових компаній є розмір грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії, складаються із сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів, які, в свою чергу, є результатом продажу страхових послуг (страхових продуктів) на ринку.