2017-12-16
385
Трьома або чотирма пальцями (другим – четвертим, або другим – п’ятим), злегка зігнутими у міжфалангових суглобах, наносять кілька (2 – 3) чітких але не сильних удари по обстежуваній ділянці. На основі отриманого звуку (тупого або тимпанічного) діагностують патологічні зміни. Наприклад, наявність тупого звуку над грудною кліткою може свідчити про накопичення у плевральній порожнини великої кількості рідини (гідроторакс, ексудативний плеврит); її наявність іноді відчувається перкутуючи ми пальцями у вигляді коливальних рухів (балотування). У разі появи у цій порожнині газу (пневмоторакс) з’являється тимпанічний звук.
За допомогою цього методу іноді вдається орієнтовно визначити межі між великими і контрастними структурами в організмі (повітряні ємності, що межують з ущільненими утвореннями, порожнина з твердим або газоподібним вмістом). Для цього поступово переміщують пальці перкутуючої кисті від звуку однієї тональності до іншого (в слуховому сприйманні – краще від більш ясного до тупого).
Недоліки методу:
1) недостатня чіткість переходу перкуторного звуку з однієї тональності до іншої, що унеможливлює в більшості випадків визначити межі органів та топографічні співвідношення між ними;
2) перкуторний звук над поверхнею тіла у осіб з надмірним жировим прошарком, і добре розвинутою атлетичною мускулатурою значно притишується, часто поєднується з допоміжними звуками (шумами), що спричинюються мимовільним тертям пальців об шкіру, особливо за наявності вираженого волосяного покриву;
3) значно великий розмір перкуторної сфери ускладнює перкусію невеликих органів та утворень;
4) нанесення перкуторного удару може викликати болісні відчуття у обстежуваного.
