Родинний розподіл доходів

Вочевидь найважливішою ознакою, за якою можна класифікувати домогосподарства, є їхній рівень доходів та майновий рівень. У будь-якому суспільстві є дуже багаті і вкрай бідні домогосподарства. Особливості привласнення національного доходу в межах суспільства аналізують за допомогою родинного розподілу доходів. Родинний розподіл доходів - це розподіл у країні використовуваного доходу між різними домогосподарствами. Зазвичай родинний розподіл доходів виявляє значну майнову нерівність у суспільстві.

Для вивчення диференціації домогосподарств за рівнем доходів чи рівнем споживання їх поділяють на п'ять груп по 20% (квінтилі) або на десять груп по 10% (децилі) і з'ясовують, яку частку національного доходу привласнює кожна з цих груп. Загалом нерівномірність розподілу доходу в суспільстві характеризують за допомогою декількох інформативних показників.

Крива Лоренца графічно відображає відхилення від рівномірного розподілу доходів у суспільстві. Для її побудови по горизонтальній осі відкладають відсоток домогосподарств, а по вертикальній осі - сумарний відсоток доходу, який привласнюють ці родини. За рівномірного доходу 20, 40, 60, 80 та 100% усіх домогосподарств привласнювали б відповідно 20, 40, 60, 80, і 100% доходу. Графічно цю ситуацію ілюструє лінія 45° (див. рис. 10.1). Реально ж, найбідніші 20% домогосподарств привласнюють значно менше нерівномірність розподілу доходу в суспільстві, то далі від цієї лінії лежить крива Лоренца.

Нерівномірність розподілу доходів різна в різних суспільствах. Серед країн з розвиненою економікою найрівномірніший розподіл доходів простежується в Японії, де доходи найбагатших 20% > домогосподарств лише в чотири рази перевищують доходи 20% найбідніших сімей. У Сполучених Штатах та Великій Британії це відношення близьке до дев'яти. У країнах, що розвиваються ситуація значно драматичніша. Наприклад, у Бразилії найбагатші 20% родин отримують доходи більш ніж у 30 разів вищі за доходи найбідніших 20% домогосподарств.

В Україні за час ринкового реформування економіки ступінь майнового розшарування населення значно зріс. Доходи найбагатших 20% домогосподарств у 6-7 разів перевищують доходи найбідніших 20%о населення. В умовах перехідної економіки України диференціація домогосподарств дещо послаблюється завдяки натуралізації споживання - використанню сільськогосподарських продуктів, отриманих з особистих підсобних господарств. Водночас доходи, одержані в тіньовій економіці, сприяють поглибленню розшарування населення, оскільки простежується чітка тенденція: тіньові доходи помітно зростають при переході до вищих децильних груп.

Іншим важливим показником нерівності доходів у суспільстві є коефіцієнт Джині. Коефіцієнт Джині обчислюють на підставі кривої Лоренца як відношення площі фігури, обмеженої лінією 45° та кривою Лоренца, до площі трикутника, обмеженого лінією 45°, горизонтальною віссю та правою ординатою (див. рис. 1). Легко бачити, що величина коефіцієнта Джині змінюється в межах від нуля до одиниці й зростає зі зростанням нерівномірності розподілу.

Відсоток доходу

лінія 45º

Крива Лоренца

Відсоток домогосподарств

Рис.1. Крива Лоренца

Пом'якшення нерівності розподілу доходів у суспільстві є одним з найважливіших завдань держави в ринковій економіці. Щоб розв'язати цю проблему, уряд використовує систему оподаткування та трансферні платежі. Дії уряду, спрямовані на досягнення більш рівномірного розподілу доходів у суспільстві, мають бути продуманими і виваженими, оскільки активний перерозподіл доходів може знижувати стимули до праці й негативно впливати на перспективи економічного зростання країни. Загалом проблема компромісу між рівністю та ефективністю є одним з ключових виборів, перед якими постає кожне суспільство.

Для пом'якшення гостроти проблеми нерівності доходів цивілізовані країни здійснюють політику соціального захисту населення. Ефективність і масштаби цієї політики визначаються головно рівнем розвитку економіки країни та системою суспільних цінностей. Особливо високого рівня соціальної захищеності досягнуто в скандинавських країнах та деяких інших державах Європи.

У країнах з перехідною економікою основними складниками соціального захисту є пільги окремим категоріям населення, соціальна допомога, тобто надання життєвих благ соціально вразливим групам населення та соціальне страхування. Прискіпливий аналіз чинної системи пільг в Україні дає підстави зробити висновок про її недієвість та неефективність. Як свідчать результати досліджень, 10% найзаможніших домогосподарств отримують більші ніж удвічі вищі суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і більш ніж у 13 (!) разів вищі суми пільг на санаторно-курортні послуги, транспорт і зв'язок, ніж 10% найбідніших домогосподарств. Ймовірно, вихід у цій ситуації полягає в переході до адресних грошових виплат найбіднішим домогосподарствам.