Суспільне відтворення і його види

ТЕМА 10. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ВІДТВОРЕННЯ І ЦИКЛІЧНОСТІ

План:

10.1. Результати національного виробництва.

10.2. Суспільне відтворення і його види.

10.3. Економічне зростання і його типи.

10.4. Економічний цикл і його фази.

 

 

Результати національного виробництва

Людей завжди цікавили питання, як багатіє держава, що таке багатство країни.

Макроекономіка – виявляє закономірності розвитку національної економіки як єдиного цілого. Для цього обчислюються агрегатні, тобто сукупні економічні показники, які нерідко називають національними рахунками.

Щоб оцінити діяльність підприємства звичайно аналізують показники норми і маси прибутку. Для оцінки економічного становища держави використовують показники, які визначають загальний обсяг товарів і послуг, створених протягом певного часу, рівень зайнятості, стабільність цін, але найчастіше застосовують показник валового внутрішнього продукту.

 

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – вимірює ринкову вартість всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні протягом року.

 

Для правильного визначення ВВП треба, щоб всі продукти і послуги, вироблені протягом року, були враховані лише один раз. Більшість же продуктів проходять через кілька виробничих стадій, перш ніж потрапити на ринок. Окремі частини і компоненти купуються й продаються декілька разів.

Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних. Врахування проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує ВВП.

 

Кінцеві продукти – це товари і послуги, які купують для споживання, а не для подальшого оброблення чи перероблення.

Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшого перероблення, тобто для виробництва інших товарів.

 

Щоб при обчисленні ВВП уникнути подвійного рахунку, необхідно враховувати у ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою.

 

Додана вартість – це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала у постачальників.

 

У таблиці 10.1 подано стадії виробництва хліба, на яких створюються проміжні і кінцеві товари і послуги.

 

Таблиця 10.1

Виторг і додана вартість (копійок за хлібину)

 

Стадії виробництва	Виторг	Вартість проміжних сировини і матеріалів	Додана вартість
Пшениця (фермер)
Борошно (мірошник)
Випечений хліб (пекар)
Хліб, доставлений до місця продажу (бакалійник)

ВВП обчислюють трьома методами:

1) як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками);

2) як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами);

3) як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями).

 

Всі методи дають однаковий результат, бо те, що витрачено на купівлю продукту (видатки), є доходом для тих, хто вклав ресурси у виробництво цього продукту та його продаж на ринку.

 

Показник ВВП застосовують для розрахунку продуктивності праці. Щоб визначити продуктивність на загальнонаціональному рівні, потрібно ВВП поділити на кількість працюючих.

ВВП можна використовувати і для розрахунку матеріальних умов життя. Показником є розмір ВВП на душу населення.

 

Важливим економічним показником поряд з ВВП є національний дохід (НД). Він відрізняється від ВВП на величину амортизації. НД використовують для розподілу між громадянами держави. Інколи його називають «національним пирогом», що повинен нагодувати суспільство.

 

Суспільне відтворення і його види

Процес виробництва на окремих підприємствах може припинятись чи продовжуватися, у масштабах же національної економіки виробництво має постійно повторюватись і відновлюватись. Оскільки людство не може існувати, не споживаючи продуктів виробництва, воно не може перестати виробляти. Для цього потрібні постійне виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг як особистого, так і виробничого призначення.

 

Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називають суспільнимвідтворенням.

Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій:

- між виробництвом і споживанням;

- між підрозділами національного виробництва;

- між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту тощо.

 

Звісно, люди виробляють для того, щоб споживати. Споживання може бути виробничим і невиробничим (кінцевим споживанням домогосподарств). Наприклад, виробництво вершкового масла передбачає виробниче споживання молока, устаткування та праці людей, які займаються виробництвом масла.

Оскільки споживання має два різновиди, то виділяють і два основних підрозділи виробництва:

І підрозділ – виробництво засобів виробництва;

ІІ підрозділ – виробництво предметів споживання.

Між цими двома підрозділами теж мають дотримуватись певні пропорції.

 

Розрізняють такі види суспільного відтворення: просте, звужене та розширене.

 

Просте відтворення – це відновлення виробництва на кількісно та якісно незмінному рівні.

Звужене відтворення – це відтворення виробництва в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, природні катастрофи, війни тощо.

Розширене відтворення – це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання.