Термінова тратта — тратта, яка підлягає оплаті на вимогу або протягом дуже короткого періоду

Якщо за акредитивом від бенефіціара вимагається виписати термінову тратту для акцепту із здійсненням платежу в певний момент у майбутньому, очікується, що банк,на який виписано тратту, акцептує, як тільки йому буде представлено документи і він матиме достатньо часу для їх перевірки. За цим типом акредитива зобов'язанням банку-емітента є акцепт тратт і оплата їх після встановленого терміну. Якщо інший банк-трасант відмовиться акцептувати чи акцептує, але відмовиться платити в установлений термін, то банк-емітент зобов'язаний здійснити або акцепт, або оплату.

Акцепт (лат. acceptus — прийнятий) — зобов'язання імпортера (платника) оплатити у встановлений термін переказний вексель (тратту), виставлений на оплату рахунок, задовольнити інші вимоги щодо оплати.

Сторони-учасники, фази документарного акредитива

Загальні відомості

Документарний акредитив є найбільш різностороннім і найефективнішим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках з державами, які контролюють зовнішню торгівлю, використання акредитива здебільшого є попередньою умовою для здійснення імпортних та експортних операцій.

В угоді з акредитивом беруть участь такі сторони: заявник чи оплачуюча сторона (покупець/імпортер), бенефіціар (продавець/експортер), банк-емітент (банк імпортера), авізуючий банк, який розташований у країні експортера та авізує акредитив.

Банк-емітент згідно з інструкціями заявника відкриває чи «випускає» акредитив, беручи на себе платіжні зобов'язання після виконання умови акредитива.

Авізуючий банк, яким найчастіше є філія чи кореспондент банку-емітента, розміщені в країні бенефіціара, «авізує» чи перевіряє справжність акредитива і пересилає його бенефіціарові (цей банк не несе відповідальності). Інші банки також можуть бути залученими до угоди і надавати свої послуги.

Банк-платник (акцентуючий банк) оплачує переказний вексель. Ним може бути банк-емітент, авізуючий банк чи інший визначений банк.

Банк-платник (негоціюючий банк) має бути розташованим у країні бенефіціара, він оцінює вексель і документи за угоди з акредитивом. При негоціюванні цей банк стає векселетримачем авізуванням бенефіціарові своїх власних фондів.

Підтверджуючий банк — банк, який розташований в країні бенефіціара і за його запитом може підтверджувати" чи брати на себе зобов'язання перед бенефіціаром гарантувати оплату/акцепт векселя згідно з акредитивом. Тому бенефіціар додатково використовує зобов'язання підтверджуючого банку, незалежно від банку-емітента, що дає додаткову гарантію. Якщо банк-емітент має високу фінансову стабільність, бенефіціарові не обов'язково використовувати підтвердження. Підтверджуючий банк часто також є авізуючим банком.

Процедуру здійснення акредитивної операції умовно можна поділити на 3 фази (схема 2):

Схема 2. Фази документарного акредитива