Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори, що впливають на споживання та заощадження

 

В макроекономічному аналізі розрізняють середню та гранич­ну схильність до споживання та заощадження.

АРС = (споживання/дохід)100% — середня схильність до споживання.

 

APS=(заощадження/дохід)100% — середня схильність до заощадження.

АРС+АРS = 100%.

МРC= A споживання/Адоходу— гранична схильність до споживання.

МРS= A заощадження/Адоходу— гранична схильність до заощадження.

Легко помітити, якщо

Yd=C+S, то AC+AS=AYd

Тоді

МРC+МРS=с”+s”= AC/ AYd =AS/AYd=AC+AS/AYd=1

Отже МРС + МРS = 1.

Із зазначеного випливає:

1) якщо с' = 0, то весь приріст доходу (ДУ) буде за­ощаджуватись і не буде споживатись;

2) якщо с' = 1/2, то приріст доходу порівну розподі­литься на АС і АS;

3) якщо с' = 1, то весь приріст доходу буде спожито, а приросту заощаджень не буде.

Функція заощадження має вигляд S = -а + (1 - b)(Y - Т), де (1 - b) — гранична схильність до заощадження.

Світова статистика свідчить про те, що в міру підвищення доходів зростають також споживання та заощадження, але при цьо­му гранична схильність до споживання має тенденцію до знижен­ня, а гранична схильність до заощадження — до зростання.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, люди мають можливість споживати більше, ніж одержали доходів. Таку ситуацію називають "ефектом заощаджен­ня". За нормальних економічних умов цей ефект незначний. Але в умовах нестабільної економіки, посилення інфляції починає збільшу­ватися споживання, особливо товарів довгострокового користуван­ня, за рахунок заощадження.

На заощадження та споживання впливають фактори:

1) доходи;

2) багатство (будинок, акції) — підвищує споживання, а зао­щадження зменшує;

3) податки;

4) рівень цін;

5) очікування зростання цін і дефіциту товару, що сприяє зрос­танню споживання;

6) споживча заборгованість.

Збереження можна розглядати як збереження приватні (Sp), державні (Sg) та збереження іноземців (Sr), тобто S = Sg +Sp+Sr.Приватні збереження визначаються за формулою

S_р=У + ТR + N -Т-С,

де Y —дохід;

TR — трансфертні виплати;

N — процент за державним боргом;

Т — податки;

С — споживчі витрати.

Державні збереження визначаються:

Sg=Т-ТR-N-G,

де G — державні витрати.

Збереження зовнішнього світу

S_r = IM-X=-X_n,

де IМ — імпорт;

X — експорт;

Хn — чистий експорт.

Графіки споживання та заощадження завжди розміщують у протилежних напрямках, але чинники впливу на споживання та зао­щадження часто діють у протилежних напрямках і в результаті є взаєморівноважними.

 

Поточний обсяг споживання індивіда визначається в результа­ті рівномірного споживання всього потоку очікуваних за роки життя доходів.

Введемо позначення:

Точ — очікувана кількість років економічно самостійного жит­тя, що складається з періоду трудової активності і періоду життя за рахунок «пенсійного фонду», який індивід повинен сам собі накопичити;

Т_пл — планована кількість років роботи;

W — очікуваний середньорічний заробіток за весь період ро­боти.

З метою спрощення абстрагуємось від проблеми дисконту­вання, тоді річний обсяг споживання визначається індивідом за формулою:

С=(Тпл/Точ)*W

а річний обсяг заощаджень складе:

S = W-C = (Точ-Тпл/Точ)*W

Наприклад, нехай молодий чоловік вважає, що проживе ще30 років, з них 20 він планує працювати і 10 жити на свої заощаджен­ня. Очікуваний середньорічний заробіток дорівнює 50 тис. гр. од. Тоді щорічне споживання складе 50*20/30 = 33 тис. гр. од., решта 17 тис. гр. од. будуть заощаджуватися і наприкінець життя складуть пенсійний фонд у 20*17 = 340 тис. гр. од., який дозво­лить йому решту 10 років зберігати щорічне споживання на рі­вні 34 тис. гр. од.

Наприклад, нехай молодий чоловік вважає, що проживе ще50 років, з них 30 він планує працювати і 20 жити на свої заощаджен­ня. Очікуваний середньорічний заробіток дорівнює 40 тис. гр. од. Тоді щорічне споживання складе 40*30/50 = 24 тис. гр. од., решта 16 тис. гр. од. будуть заощаджуватися і наприкінець життя складуть пенсійний фонд у 30*16 = 480 тис. гр. од., який дозво­лить йому решту 20 років зберігати щорічне споживання на рі­вні 24 тис. гр. од.

 

Споживання, яке фінансується поточним доходом, називається індуційованим споживанням, тобто залежним від поточного доходу. Поряд із цим формула (7.7) виявляє, що крім індуційованого споживання є також автономне споживання (). Його існування Кейнс пов’язував виключно зі зменшенням доходів домогосподарств, викликаним падінням рівня зайнятості. На його думку, якщо внаслідок падіння рівня зайнятості скорочення доходу є суттєвим, то це може негативно вплинути на рівень поточного споживання. У таких випадках для підтримання звичного рівня споживання люди можуть використовувати фінансові резерви, створені за рахунок доходів, зароблених у минулих періодах. Протилежним джерелом фінансування споживання у таких випадках є позика, яка може бути повернена за рахунок майбутніх доходів. Тому та частина споживання, яка фінансується не за рахунок поточного доходу, є автономним споживанням, а чинники, що впливають на його величину, можна назвати чинниками автономного споживання.

Чинники автономного споживання не пов’язані з поточним доходом. Але за тривалий період споживання є лише функцією від доходу, оскільки у кінцевому підсумку лише дохід є джерелом витрат на споживання. Тому до чинників автономного споживання належать ті, що впливають на споживання поточного періоду через доходи, заощаджені домогосподарствами у попередніх періодах або які мали б заощаджуватися у періоди майбутні. На цій підставі до чинників автономного споживання можна віднести багатство та запозичення.

Багатство. Під багатством домогосподарств розуміють всі активи, якими вони володіють. Проте джерелом автономного споживання можуть бути переважно такі фінансові активи як ощадні рахунки, акції, облігації тощо. Багатство, як чинник поточного споживання домогосподарства формують на основі заощаджень, здійснених за рахунок доходів попередніх періодів. Тому його величина залежить від рівня доходу в попередніх періодах, а також від того, як вони його розподіляють між споживанням і заощадженням. Згідно з кейнсіанським припущенням щодо середньої схильності до споживання, чим вище дохід, тим більшою є його частка, яка спрямовується на заощадження, тобто на збільшення багатства. На рішення домогосподарств щодо пропорцій розподілу доходу на споживання та заощадження певною мірою впливає процентна ставка. Але, як уже наголошувалося Кейнс уважав, що її вплив не є суттєвим.

Багатство, що формується за рахунок доходів попередніх періодів, слугує джерелом доходів і витрат на споживання у наступних періодах. Тому, чим більше багатства нагромаджують домогосподарства в попередні періоди, тим більшою може бути величина споживання у кожному наступному періоді за будь-якого рівня поточного доходу.

Запозичення. Іншим чинником автономного споживання у поточному періоді є позики. За рахунок позик домогосподарства мають можливість покривати дефіцит особистих доходів у поточному періоді за рахунок доходів або від’ємних заощаджень у майбутньому періоді. Запозичення домогосподарств збільшує їх споживання відносно поточного доходу певного періоду, але воно унеможливлює або зменшує заощадження у майбутньому періоді.

Вплив багатства і запозичення на функцію споживання можна розглянути на графічних моделях. Відповідно до рис. 7.3 підтвердженням їх впливу на функцію споживання є існування автономного споживання, величина якого дорівнює відрізку . Внаслідок цього крива С не проходить через початок системи координат, а зміщується вгору на величину відрізка .

На рис. 7.4 крива С ₁ є початковою функцією споживання. Якщо під впливом багатства і запозичення автономне споживання збільшується порівняно з початковою величиною, то функція споживання зміщується вгору в положення С _2. Якщо під впливом зазначених чинників автономне споживання зменшується відносно початкової величини, то функція споживання зміщується вниз у положення С _3.

Отже, згідно з кейнсіанською теорією зміна індуційованого споживання залежить від поточного доходу, а автономного — від багатства і запозичення. У графічній моделі зміна індуційованого споживання проявляється як переміщення точки споживання вздовж нерухомої кривої споживання. Зміна автономного споживання проявляється через переміщення кривої споживання вгору або вниз.