Договори у сфері забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції

Основними видами господарських договорів у сфері забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції Господарський кодекс України визначає договори поставки, купівлі-продажу, контрактації (закупки) сільськогосподарської продукції, міни, агентський договір та інші.

Договір поставки є найбільш поширеним видом договору, що опосередковує взаємовідносини у вказаній сфері. За цим договором одна сторона - постачальник зобов‘язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору поставки, тобто необхідними і достатніми для набуття ним чинності, є предмет, кількість і асортимент поставки, строки і порядок поставки, якість, комплектність, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити сторін. Якщо на включеннні до договору інших умов наполягає хоча б одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Кількість належних до поставки товарів та їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість зазначаються в договорі. Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

Господарський кодекс регламентує умови договору поставки. Кодекс встановлює, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (див. Указ Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567 “ Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ”).

Щодо регулювання відносин купівлі-продажу Господарський кодекс України відсилає до відповідних положень Цивільного кодексу. Згідно статті 655 останнього договір купівлі-продажу - це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За легальним визначенням договір купівлі-продажу схожий з договором поставки. Однакова економічна сутність цих договорів: вони є рівноцінними взаємозамінними юридичними формами господарського обігу, у яких здійснюється переміщення товарів із сфери виробництва у сферу обігу, і через неї у сферу споживання. З цієї причини як у практиці господарювання, так і у багатьох нормативних джерелах використовуються обидва ці види договорів. Що стосується зарубіжного досвіду, то у більшості країн договір купівлі-продажу є головним, який опосередковує господарський обіг. У Франції, Італії, ФРН та Японії договору купівлі-продажу присвячені відповідні розділи в цивільних і торгових кодексах. В Англії, країні прецедентного права, цей договір врегульований в законодавчому порядку у 1893 р. Законом про продаж товарів. У США застосовуються норми Єдиного торгового кодексу.

Разом з тим між договорами поставки та купівлі-продажу є принципова юридична різниця: коло істотних умов договору купівлі-продажу більш вузьке ніж договору поставки, і це зумовлює відносно високий рівень диспозитивності при виборі сторонами договірних умов та меншу гарантованість їхніх інтересів у разі недостатньо кваліфікованого опрацювання умов конкретного договору.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції опосередковує державні закупки такої продукції безпосередньо у її виробників на основі державних замовлень. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов’язується передати заготовельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Виробниками сільгосппродукції є сільськогосподарські підприємства будь-якої форми власності, селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства та усі інші суб‘єкти господарювання, які виробляють таку продукцію. Оскільки сільськогосподарська продукція за договором контрактації закуповується для державних потреб, контрактантами виступають установи та організації відповідно до законодавства про закупівлю товарів за державні кошти. Ними, як правило, є суб‘єкти господарювання, які здійснюють закупівлю сільгосппродукції (заготовельні, переробні, торговельні, посередницькі тощо). Предметом договору є сільськогосподарська продукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну обробку.

У договорах контрактації повинні передбачатися: види сільськогосподарської продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин, кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника, ціна за одиницю та загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції, обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства, а також інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Господарський кодекс встановлює вимоги щодо особливостей виконання договорів контрактації та відповідальність за договором контрактації.

Слід зазначити, що для закупівлі сільгосппродукції використовуються також договори поставки, купівлі-продажу, міни, але договір контрактації має істотну перевагу для виробника сільгосппродукції - саме зобов‘язання контрактанта сприяти йому у виробництві ним такої продукції.

Договір міни (бартеру) у господарському законодавстві і практиці є легальною юридичною формою здійснення товарообмінної (бартерної) операції. За цим договором кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.

Законодавством встановлюються особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання. Так, не може бути об'єктом міни майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

Виконання договірних зобов‘язань у сфері забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції полягає у здійсненні сторонами усіх прав та виконанні ними всіх обов‘язків, що передбачені договором. Обов‘язок передати обумовлений договором товар продавець здійснює шляхом відвантаження товару покупцеві залізничним чи іншим транспортом, або шляхом повідомлення його про готовність товару до здачі. В останньому випадку покупець вибирає товар на складі постачальника і вивозить його своїми засобами і за свій рахунок.

Поставлений товар покупець повинен прийняти й оплатити за встановленими цінами. Товар, що доставлений транспортною організацією, приймається покупцем відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів. Остаточна перевірка відповідності одержаного товару умовам договору, як правило, проводиться покупцем на його складі у певні строки відповідно до встановленого порядку і правил. Перевіряють кількість, асортимент товару, його якість та комплектність, тару, упаковку, маркування на відповідність їх вимогам стандартів, технічних умов або договору. Оформлення результатів перевірки здійснюється шляхом складення акту приймання, який повинен відповідати встановленим вимогам. Разом з необхідними додатками до нього цей акт є підставою для пред‘явлення претензій і позовів у зв‘язку з порушенням умов договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються у порядку і формах, визначених в договорі відповідно до встановлених правил. Зміна, розірвання або продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами тощо.