2017-12-16
655
| Найменування | Маса, кар. | Місце видобутку |
| «Кристал із Гачали» | Колумбія | |
| «Славний Уральський» | 3362,5 | Росія |
| «Кочубеївський» | Росія | |
| «Австрійський смарагд» | Австрія | |
| «Гордість Америки» | США | |
| «Смарагд Стефансона» | США |
Зелене забарвлення смарагду та його інтенсивність пов'язані із вмістом іонів Сг3+. У них спостерігається чітко виражений дихроїзм. Залежно від маси смарагди поділяють на дрібні – до 0,49 кар., середні – до 1 кар., великі – від 1 до 10 кар., дуже великі – понад 10 кар.
За кольоровими відтінками смарагди поділяють на такі групи:
1) темно-зелені;
2) нормально-зелені;
3) середньо-зелені;
4) ясно-зелені;
5) із зеленуватим відтінком (світлі).
За наявністю/відсутністю можливих дефектів (пороків) ограновані смарагди поділяють на три групи якості:
– 1-а група – ограновані смарагди чисті або з незначними пороками у вигляді одиничних тріщинок, смужок, цяткових включень, яким властиві виблиск і гра світла;
– 2-а група – смарагди з невеликими пороками у вигляді тріщинок, смужок у сполученні з цятковими включеннями інших мінералів, що утворюють в окремих зонах згущення або сітчасту структуру, мають виблиск і гру світла;
|
|
|
– 3-я група – смарагди з дефектами у вигляді тріщинок, смужок, крапкових включень інших мінералів, розташованих по всьому каменю з ділянками потьмянінь в окремих зонах каменю, що частково втратили виблиск і гру світла.
Смарагди-кабошони (сферична обробка без граней) поділяють на дві групи якості:
– 1-а група – смарагди-кабошони з пороками у вигляді тріщинок, смужок, включень з ділянками потьмянінь у різних зонах каменю, напівпрозорі, якщо зберігаються виблиск і гра світла;
– 2-а група – смарагди-кабошони з великими пороками у вигляді густої мережі тріщинок, смужок, включень із зонами потьмяніння по цілому каменю; напівпрозорі і непрозорі, що втратили виблиск і гру світла.
Виробнича характеристика смарагдів, як і алмазів, здійснюється за допомогою літерно-цифрового шифру. Наприклад, у написі: 2/3-Г 0,35, перший знак «2» – чисельник дробу – означає групу кольору; другий знак «3» – знаменник дробу – групу якості; третій знак – літера «Г» – гранований (або «К» – кабошон); 0,35 (четвертий знак) – маса в каратах. Таке маркування вказують у ярликах на вироби зі смарагдами.
Діагностичні властивості смарагду та його імітацій представлено в таблиці 5.
Таблиця 5
Діагностичні властивості смарагду та його імітацій
| Назва каменів | Твер-дість | Диспер-сія | Плео-хроїзм | Щільність | Колір люмінесценції в УФ променях |
| Смарагд природний | 7,5–8 | 0,014 | виразний | 2,68–2,78 | іноді червоний (365 нм) |
| Смарагд синтетичний | 7,5–8 | 0,014 | виразний | 2,64–1,65 | червоний |
| Олександрит | 8–8,5 | 0,015 | виразний | 3,64– 3,77 | червоний, блідо-зелений, жовто-зелений |
| Гіденіт | 6,5–7,5 | 0,017 | виразний | 3,00–3,20 | помаранчевий, помаранчево-жовтий |
| Гросуляр | 7–7,5 | 0,027 | виразний | 3,60–3,65 | не люмінесціює |
| Демантоїд | 6,5–7 | 0,057 | виразний | 3,82–3,85 | не люмінесціює |
| Діоптаз | 0,036 | сильний | 3,28–3,35 | не люмінесціює | |
| Жадеїт | 6–7 | 0,028 | слабкий | 3,25–3,36 | іноді тьмяний, білий, зелений, блакитний |
| Сапфіри природні та синтетичні | 0,018 | слабкий | 3,99–4,10 | іноді тьмяний, білий, зелений, блакитний | |
| Турмалін увіт | 7–7,5 | 0,017 | сильний | 3,05 | іноді тьмяний, білий, зелений |
| Турмалін дравіт | 7–7,5 | 0,017 | сильний | 3,02–3,15 | не люмінесціює |
| Уваровіт | 6,5– 7,5 | 0,026 | сильний | 3,40–3,80 | не люмінесціює |
| Флюорит | 0,007 | слабкий | 3,10– 3,25 | не люмінесціює | |
| Хризопраз | 6,5–7 | 0,020 | слабкий | 3,32–3,50 | не люмінесціює |
| Хризоліт | 6,5-7 | 0,020 | слабкий | 2,57–2,64 | іноді тьмяний, білий, зелений, голубой |
| Хромдіопсид | 5,5-6,5 | 0,020 | виразний | 3,50 | фіолетовий |
| Циркон | 6,5– 7,5 | 0,039 | слабкий | 3,95–4,80 | червоно-жовтий, помаранчево-жовтий |
| Шпінель синтетична | 0,020 | слабкий | 3,59–3,63 | червоний | |
| ІАГ | 8,5 | 0,028 | слабкий | 4,57–6,69 | білий, рожевий, бузковий, жовтий |
Відомі випадки облагороджування тріщинуватих смарагдів шляхом просочування спеціальним маслом з барвниками. Такі камені можна виявити, зануривши їх у воду із вмістом розчинника жиру (наприклад, СМЗ) або дещо підігрівши камінь, внаслідок чого масло видаляється із тріщин. Таким чином, під мікроскопом тріщини стануть добре помітними. Для діагностики також велике значення мають газово-рідинні включення, що розташовуються у трубчастих, витягнутих уздовж осі каналах або тріщинах різної форми, а також включення мінералів. Для смарагдів ряду родовищ характерні різні мінерали-включення:
|
|
|
– Урал, Росія – лусочки тальку, кристали турмаліну;
– Австралія – голчасті кристали тремоліту, турмаліну, титаніту, апатиту; лусочки біотиту;
– Колумбія – трифазні включення (тверді, рідинні й газові);
– ПАР – молібденіт;
– Зімбабве – гранати, польові шпати;
– Бразилія – тальк, доломіт, біотит;
– США – кварц;
– Замбія – біотит, турмалін.
Крім того, під час розгляданя смарагдів під фільтром Челсі (смарагдовою лупою) спостерігаються зміни в забарвленні:
– уральські смарагди – інертні;
– колумбійські – рожеві або червоні;
–синтетичні гідротермальні – інертні (але під мікроскопом помітні «мошки», звилини);
– синтетичні, вирощені з розчину в розплаві – червоні.
Дуплети (подвійні камені, які виготовляють з більш і менш коштовних мінералів) відрізняють по газових включеннях у площині склеювання. Імітації зі скла відрізняють за щільністю 3,4–4,0 г/см3 (смарагди легші, їх щільність – 2,68–2,78 г/см3), а також за характером газових включень.
Аквамарин – блакитний або зеленувато-блакитний прозорий берил, колір якого можна порівняти з кольором води тропічного моря (назва походить від лат. аquа – вода, і mare – море, тобто буквально назва перекладається як «морсьководний»). Форма кристалів аквамарину – подовжено-призматична різного розміру. Відомі кристали масою 110 кг довжиною 48,5 см (Бразилія), 82 кг (Забайкалля, Росія), 34 кг (Бразилія) і т.д. Родовища аквамарину: Забайкалля (Росія), Україна, Бразилія, Мадагаскар, США, Зімбабве.
Показник заломлення – 1,572-1,590, твердість – 7,5-8,0, в ультрафіолетових променях не люмінесціює. В аквамаринах часто спостерігаються тверді білі включення, які називають «хризантемами» і «сніговими знаками». Це одна з діагностичних ознак природного аквамарину.
У ювелірних виробах аквамарин буває складно відрізнити від блакитних топазів, синтетичної шпінелі, кольорового скла.
Діагностичні ознаки аквамарину та його імітацій подано у
таблиці 6.
|
|
|
Таблиця 6
Діагностичні ознаки аквамарину та його імітацій
| Назва | Твер-дість | Двозалом-лення | Диспер-сія | Плео-хроїзм | Щільність | Колір люмінесценції в УФ променях |
| Аквамарин | 7,5–8 | 0,005-0,007 | 0,014 | слабкий | 2,68-2,80 | – |
| Топаз | 0,001-0,003 | 0,014 | чіткий | 3,50-3,57 | помаранчево-жовтий (365 нм), зеленувато-білий (254 нм) | |
| Циркон | 7,5 | 0,059 | 0,039 | – | 4,49 | жовтий |
| Євклаз | 6,5-7,5 | 0,019 | 0,016 | – | 3,02-3,10 | – |
| Кварц синтетичний. | 0,009 | 0,13 | слабкий | 2,65 | – | |
| Шпінель синтетична | ізотропне | 0,020 | – | 3,59-3,63 | червоний (365 нм) | |
| Скло | – | – | – | 2,7 |
Опал – твердий природний гідрогель двоокису кремнію, є одним з найбільш відомих ювелірних каменів (назва від санскритського «благородний камінь»). Головною властивістю каменю є опалесценція – здатність випромінювати послідовно різні промені під дією сонячного світла. Опалесценція викликає різноманітну гру кольорів, у зв'язку з чим розрізняють:
– східний опал з карпатських родовищ з плямистою опалесценцією на вогняному фоні;
– «котяче око» – найрідший і найдорожчий різновид, з концентрично-зональною опалесценцією в зелених тонах;
– царський опал з темно-червоним ядром, смарагдово-зеленою обвідкою і незабарвленою зовнішньою зоною;
– джиразоль – напівпрозорий блакитний або блакитно-білий з червоно-золотистою опалесценцією;
– вогненний або полум'яний опал – червонуватий або оранжевий з вогняними відблисками;
– лейкозос – молочно-зелений опал з опалесценцією в зелених та кармінних тонах.
Цікавими є й звичайні опали, що не мають опалесценції, зокрема, кахолонг (фарфороподібний опал), ніжно-зелений, рожевий, молочний, смолистий опали. В наш час в усьому світі користується популярністю дерев'янистий опал, що часто зберігає малюнок текстури дерева. Найбільш яскрава гра кольорів виникає в чорних опалах, що мають опалесценцію неповторної краси.
Твердість опалу – 5-6,5; показник заломлення – 1,435–1,470, блиск скляний, щільність – 1,9-2,3 г/см3, крихкий. Частіше використовується як виробний камінь. 95% видобутку припадає на Австралію, відомі родовища в Чехії, Мексиці, Гондурасі, США, в Українських Карпатах, на Камчатці в Росії. Найкраща колекція опалів зберігається у Відні.
|
|
|
Вірогідно, шпінель отримала назву або у зв'язку із шпичастою формою кристалів (від латин. «маленький шип»), або за чудовий виблиск та «гру» каменю (від давньогр. «іскра»). У старовинних описах та торгових книгах цей камінь називали лалом, напевно, за яскраво-червоний, тобто «алий» колір. За хімічним складом є складним оксидом магнію та алюмінію.
Шпінель може мати не тільки червоне, а й інше кольорове забарвлення: усі відтінки рожевого і червоного, синє, блакитне, зелене, жовте, коричневе, фіолетове, оранжеве, бузкове, пурпурне, темно-буре. Зустрічається шпінель з олександритовим ефектом (фіолетова при денному світлі і червонувато-фіолетова при штучному освітленні), з астеризмом у вигляді чотирипроменевої і шестипроменевої зірки. Але найбільш поширеними є кристали шпінель рожевих і червоних відтінків.
Для шпінелі характерні яскравий скляний виблиск, твердість – 7,5-8, показник заломлення – 1,712-1,719, дисперсія – 0,020, щільність змінюється залежно від складу мінералу від 3,55-3,63 до 4,00-4,62. Головні джерела надходження ювелірної шпінелі: Росія (Сибір), Бірма, Шрі-Ланка, Кампучія, Таїланд- Індія, Таджикистан (Памір), Австралія, Японія, Нова Зеландія, Канада, Франція, Фінляндія, США.
Ідентифікація шпінелі має велике значення, особливо у зв'язку з великою схожістю з рубіном (огранованим). Відрізнити шпінель від нього, як і від інших схожих каменів, можна за характерною формою кристалів, показниками твердості, щільності. Гарна діагностична ознака шпінелі – наявність включень октаедричних кристалів апатиту, кальциту, доломіту, олівіну, рутилу, титаніту, циркону.
Синтезується шпінель різного кольору. Від природної шпінель синтетичну відрізняє наявність шаруватості, яскраві кольори люмінесценції.
Назва топазу пов'язана з о. Топазос, розташованим у Червоному морі. Існує версія, згідно з якою назва каменю походить від санскритського «topas», що означає «вогонь». У Росії відомі з XVIII ст., їх називали сибірськими алмазами, видобували на Уралі. Топаз характеризується особливою внутрішньою грою світла. Хімічний склад топазу відповідає формулі Аl3(Si4)(FIOН)2, при чому співвідношення F до ОН у топазах варіює приблизно в межах пропорції 3:1. Форма кристалів призматична.
Родовища топазів: Волинь (Україна), Урал (Росія), Бразилія, Пакістан. Першовідкривачем топазів Волині є Г. І. Оссовський. Спочатку топази були знайдені тільки в елювіальних відкладеннях і лише в 1931 р. – у корінному заляганні, в камерних пегматитах. У наш час пегматити Волині – єдине джерело ювелірних та технічних топазів в Україні. У 1965 р. на Волині було знайдено винно-жовтий топаз масою 117 кг, розмірами 82×37×35 см. Його було видобуто разом з іншими кристалами (близько 100) загальною масою понад 500 кг, в тому числі два кристали масою 110 і 116,4 кг. Маса найбільших видобутих топазів Уралу становить 32 кг, 27,5 кг, 13 кг, 10 кг. Відомим є безбарвний топаз надзвичайної краси й чистоти масою 1680 кар., він прикрашає португальську корону і називається «Великий алмаз».
Забарвлення топазів дуже різноманітне: жовте, винно-медово-золотисто-жовте, блакитне, синювато-зелене, рожеве, червоне, фіолетове. Кристали прозорі, іноді з ефектом хмарності або ефектом «котячого ока». Безбарвні водяно-прозорі топази зустрічаються рідко. Це надзвичайно чисті топази Мурзинки та Ільменських гір (Росія), топази Бразилії (Діамантика), які називають «краплями води», топази Саксонських Вогезів, штату Колорадо (США), Австралії, Шрі-Ланки. Для Волині (Україна) характерні блідо-блакитні та блакитні топази. Рожеві топази зустрічаються дуже рідко. Зустрічаються вони в Оуро-Прету (Бразилія). Своєю красою, густотою забарвлення і різноманітністю тонів відзначаються неповторні топази рік Кам'янки та Санарки на Уралі (Росія). Колір їх буває рожевим, густо-червоним та фіолетовим.
Своє забарвлення топази зберігають тільки до певної температури. Це підтверджувалось багатьма дослідженнями, в тому числі Кокшарова та Ферсмана. Змінювати забарвлення топазів намагалися ще стародавні греки шляхом нагрівання, отримуючи при цьому жовте каміння. Відомі й можливі такі випадки зміни забарвлення топазів: при нагріванні коричневі й жовті топази стають рожевими; безбарвні після опромінювання – коричневими; після опромінювання та наступного нагрівання – блакитними. Інтенсивність жовтого кольору посилюється при опромінюванні.
Найбільш ефективним методом, за допомогою якого можна відрізнити природне забарвлення від забарвлення, викликаного нагріванням і опромінюванням, є термолюмінесценція. Плеохроїзм у топазів чіткий, блиск – скляний, на поверхні можна помітити шаруватість з перламутровим відливом. Твердість – 8, щільність – 3,49-3,56 г/см3.
Топази іноді люмінесціюють у катодних променях червоним, жовтим і блідо-зеленим світлом. В ультрафіолетових променях блакитні та безбарвні топази мають слабке жовтувате чи зеленувате світіння (довгохвильовий діапазон); в короткохвильовому діапазоні подібне світіння спостерігається дуже рідко. Рожеві та коричневі топази мають оранжево-жовте світіння у довгохвильовому діапазоні і зрідка – в короткохвильовому.
У рентгенівських променях у блакитних і безбарвних топазів з'являється блакитне світіння; у рожевих і коричневих – коричнювато-жовте і оранжеве. Топази легко електризуються внаслідок тертя, стиснення та нагрівання. Ступінь електризації залежить від родовища. Наприклад, топази Саксонських Вогезів електризуються вже внаслідок погладжування кристалу пальцями; а топази Бразилії електризуються від слабкого надавлювання пальцями, особливо в напрямку головної осі кристалів. Електризація відбувається також при повільному охолодженні нагрітих кристалів, при цьому електропровідними вони можуть залишатись протягом декількох годин.
Діагностичними ознаками топазів є, насамперед, їх висока твердість, досконала шаруватість, характерні щільність та показники заломлення і люмінесценції.
Під час мікроскопного дослідження важливе значення мають газові, рідинні, газово-рідинні включення у вигляді окремих бульбашок або розташовані у каналах. Ці особливості також враховують при ідентифікації топазів серед інших ювелірних каменів.
Практичне заняття 6
Тема: Діагностування та експертна оцінка ювелірних каменів групи корунду та групи берилу.
Мета:
вивчити відрізняльні властивості коштовних каменів групи корунду та групи берилу;
відпрацювати навички діагностування рубінів, сапфірів, смарагдів та інших каменів цих груп;
навчитися відрізняти синтетичні корунди та смарагди від природних.
Матеріальне забезпечення:
навчальна колекція ювелірних каменів;
діагностичні таблиці;
роздатковий матеріал;
лупи, пінцети;
гемологічні прилади;
спирт, бавовняні серветки.
Література: 1, с. 232–352; 5, с. 9–30; 11, с. 62–211; 21, с. 25–107; 25, с. 63–170.
Питання для підготовки
1. Назвіть різновиди каменів групи корунду.
2. Назвіть різновиди каменів групи берилу.
3. Які камені з цих груп вважаються дорогоцінними каменями 1 групи 1 порядку?
4. Якими методами вирощують синтетичні корунди?
5. Якими методами вирощують смарагди?
6. Як за кольором розрізняють рубіни та сапфіри?
Завдання 1. Діагностування корундів.
До групи корунду відносять рубін і сапфіри.
Рубін – камінь насиченого червоного кольору з фіолетовим відтінком.
Сапфіри за кольором бувають: безколірні (лейкосапфір), сині, фіолетові, жовті, зелені, рожеві, оранжеві (падпараджа).
До дорогоцінних каменів 1 групи 1 порядку відносять рубін і синій сапфір.
Діагностування корундів
1. На першому етапі визначають колір каменя. Максимально ціняться рубіни та сапфіри інтенсивно насиченого кольору (80 %) – відповідно червоно-фіолетового (малинового) та темно-синього.
2. Полярископ. Корунди анізотропні (1-), тому в схрещених поляроїдах дають чотири темних та чотири світлих положення.
3. Рефрактометр. Корунди мають два показника заломлення: 1,762 – 1,770, один з яких (1,770) незмінний, двозаломлення 0,008. За показником заломлення до рубіна дуже близький гранат піроп, але він ізотропний.
4. Щільність корундів у межах 3,95 – 4,03 г/см3. За цим показником рубін можна сплутати з гранатом альмандином (» 4,05), але гранат ізотропний.
5. Дихроскоп. Корунди проявляють сильний дихроїзм: рубіни – від пурпурно-червоного до оранжевого, сапфіри – від фіолетово-синього до зеленувато-синього.
Люмінісценція. При опроміненні ультрафіолетовим світлом у довгих хвилях рубіни дають сильну червону, сапфіри – слабу білувату флуоресценцію. Синтетичні корунди поводять себе аналогічно, але після опромінення проявляють фосфоресценцію (післясвічіння), що не притаманне природним корундам.
6. Твердість. Корунд має твердість 9, тому царапається лише алмазом. Якщо олівці твердості № 8, 9 не царапають камінь, це може бути корунд.
7. Включення (мікроскоп). Відрізнити природні та синтетичні корунди можна за допомогою уважного вивчення включень. Слід пам’ятати, що чисті густозабарвлені рубіни великих розмірів у природі зустрічаються дуже рідко. Природні корунди майже завжди містять кристали інших мінералів, тріщини. Але ніколи в природних корундах не зустрічаються газові бульбашки. Характерним включенням для природних корундів є голки рутилу, які часто перетинаються між собою під кутом 120°, утворюючи гексагональну фігуру, яка повторює форму кристала.
Для вернейлівських синтетичних корундів характерна зональність забарвлення, що проявляється в викривлених паралельних лініях, схожих на малюнок грамофонної платівки; газові бульбашки, які часто мають подовжену форму й орієнтовані перпендикулярно лініям росту кристала. Флюсові корунди містять рідинні включення типу вуалей або пір’я.
9. Спектроскоп. Оскільки рубін забарвлений хромом, він дає специфічну картину в спектроскопі, за якою його можна надійно ідентифікувати. За зовнішніми ознаками на рубін схожі такі природні камені, як альмандин, піроп, шпінель, турмалін, рідше циркон і топаз, а також червоне скло і дублети. Синій сапфір можна сплутати з такими каменями, як кіаніт, шпінель (в т.ч. і синтетична), топаз, цоїзит, турмалін, берил, іоліт.
Робота 1.1. Провести інструментальне діагностування 3-х черво-них та 3-х синіх каменів з навчальної колекції. За результатами досліджень заповнити лист ідентифікації (додаток В).
Робота 1.2. Користуючись довідковою літературою та діагно-стичними таблицями, скласти перелік природних і синтетичних каменів, які можуть виступати в ролі імітації рубінів, сапфірів. Відповідь оформити у вигляді табл. 21.
Таблиця 21
Імітації рубіна (сапфіра)
| Назва каменя | Оптичний характер | Показники заломлення | Твердість | Щільність | Спосіб ідентифікації |
Завдання 2. Діагностування коштовних каменів групи берилу.
Основними різновидами коштовних каменів групи берилу є: гошеніт (безколірний), смарагд (зелений), аквамарин (блакитний), морганіт (рожевий), біксбіт (червоний), геліодор (жовтий), зелений берил.
Дорогоцінним каменем 1 групи 1-го порядку є смарагд. На відміну від зеленого берилу, забарвленого залізом, смарагд забарвлений хромом і це є важливою діагностичною ознакою.
Інструментальне діагностування берилів
1. Полярископ. Берили анізотропні (1-), тому в полярископі дають картину послідовного просвітлення та затухання.
2. Рефрактометр. Берили мають два показника заломлення (1,560–1,566), середнє двозаломлення 0,008. Це досить невисокі показники, і сплутати їх можна лише з турмаліном (але в нього майже в 2 рази більше двозаломлення) або з деяким склом (але скло ізотропне).
3. Щільність берилів лежить в межах 2,67–2,90 г/см3.
4. Дихроскоп. Смарагди проявляють сильний плеохроїзм (від зеленого до синьо-зеленого), інші берили – помірний до слабого.
5. Люмінесценція. Частіше смарагди інертні під ультрафіолетовим опроміненням, але інколи дають сильну червону люмінесценцію.
6. Твердість. Твердість берилів 7,5–8,0. Їх не дряпає кварц, але легко дряпає корунд та інколи топаз.
7. Включення. Природні смарагди дуже рідко бувають чистими, без включень. Для них характерні включення пластинок слюди, кристалів піриту, двох- та трьохфазні включення, тріщини заповнені рідиною, голки актиноліту.
Для флюсових смарагдів характерні шматкові «сіті», «вуаль»; для гідротермальних – ефект «ялинки» або «паркету» на поверхні кристалу; для смарагдів, вирощених методом Чохральського – включення залишків розплаву у вигляді «головастиків», орієнтованих в одному напрямку, а також двохфазні включення, зональність забарвлення.
8. Спектроскоп. Смарагд можна сплутати з зеленим берилом, але оскільки їх забарвлення утворено різними хромофорами (відповідно хромом і залізом), розрізняють їх за спектром. Хром, який присутній у смарагдах, дає дуже характерний малюнок спектру.
9. Смарагди можуть імітуватись такими природними каменями, як циркон, сапфір, демантоїд, хризоліт, жадеїт, флюорит, турмалін, а також синтетичними смарагдами, шпінеллю, корундами, фіанітами.
Робота 2.1. Провести інструментальне діагностування 5 каменів з навчальної колекції. За результатами досліджень заповнити лист ідентифікації (додаток В).
Робота 2.2. Користуючись довідковою літературою та діагностичними таблицями, скласти перелік природних і синтетичних каменів, які можуть імітувати смарагд та аквамарин. Відповідь оформити у вигляді табл. 22.
Таблиця 22
Імітації смарагда (аквамарина)
| Назва каменя | Оптичний характер | Показники заломлення | Твердість | Щільність | Спосіб ідентифікації |
Питання для самоконтролю
1. Про що свідчать газові бульбашки, виявлені в ювелірному камені?
2. Як відрізняються лінії росту в природних і синтетичних каменях?
3. Про що свідчать включення у вигляді «головастиків»?
4. Вкажіть характерну ознаку гідротермальних смарагдів.
5. За якою ознакою можна відрізнити рубін від гранату або шпінелі?
6. За якою ознакою розрізняють благородний берил та смарагд?
Самостійна робота
Вирішити ситуаційні задачі.
Задача 1. На експертизу надійшов ювелірний камінь інтенсивно синього кольору, прозорий, огранований ступінчастою огранкою у формі багет, масою 0,25 карат.
Результати лабораторних досліджень:
у полярископі спостерігається просвітлення та затухання (4 рази);
на рефрактометрі видно два показники заломлення: один незмінний – 1,767; інший змінюється (1,758; 1,756; 1,758; 1,759);
у дихроскопі проявляється помірний плеохроїзм: від синього до синьо-зеленого;
в ультрафіолетових променях камінь дає слабку білувату люмінесценцію;
при дослідженні в мікроскопі виявлено слабо помітні викривлені лінії росту, паралельні між собою, а також дрібні включення, схожі на газові бульбашки.
Заповнити картку ідентифікації та зробити висновок щодо виду та природи ювелірного каменя.
Задача 2. На експертизу надійшов ювелірний камінь червоного кольору з рожевим відтінком, прозорий, оброблений у формі овал фантазійною огранкою, масою 0,5 карат.
Результати лабораторних досліджень:
- у полярископі спостерігається просвітлення та затухання (4 рази);
- на рефрактометрі зареєстровано два показники: один незмінний (1,632), інший змінюється (1,612, 1,618, 1,624,1,620);
- у дихроскопі проявляється сильний плеохроїзм;
- в ультрафіолетових променях інертний;
- щільність 3,05 г/см3;
- у мікроскопі помітні газово-рідинні включення, розташовані по тріщинам;
- твердість 7,5.
Заповнити картку ідентифікації та зробити висновок щодо виду та природи ювелірного каменя.
Задача 3. На експертизу надійшла вставка з каменя темно-зеленого кольору, прозора, огранована у формі каре ступінчастою огранкою, масою 0,30 карата, під назвою «смарагд синтетичний».
Результати лабораторних досліджень:
у полярископі камінь темний;
на рефрактометрі негативний результат;
щільність 5,85 г/см3;
твердість 8.
Заповнити картку ідентифікації, зробити висновок щодо виду та походження каменя (дод. В).
Лабораторні заняття № 19–20
Тема: Діагностування та експертна оцінка дорогоцінних каменів мінерального походження 2–4-го порядків.
Мета: Засвоїти відрізняльні ознаки окремих видів дорогоцінних каменів та відпрацювати навички з їх діагностування.
Матеріальне забезпечення:
- навчальна колекція ювелірних каменів;
- діагностичні таблиці;
- роздатковий матеріал;
- лупи, пінцети;
- гемологічні прилади;
- спирт, бавовняні серветки.
Література: 1, с. 232–352; 5, с. 9–30; 11, с. 62–211; 21, с. 25–107; 25, с. 63–170.
Питання для підготовки
1. До якої групи мінералів належить демантоїд?
2. У чому особливість благородного чорного опалу?
3. Що розуміють під поняттям «благородна шпінель»?
4. До якої групи мінералів належить аквамарин?
5. У чому особливість вогняного опалу?
6. Назвіть різновиди турмаліну.
7. Назвіть кольорові різновиди кристалічного кварцу.
8. У чому особливість каменя «адуляр».
Завдання 1. Вивчення класифікації дорогоцінних каменів.
Єдиної класифікації дорогоцінних каменів не існує. Залежно від мети класифікації (або сфери її застосування) в якості ознак класифікації виступають прозорість, твердість, вартість, походження, спосіб використання коштовних каменів та інші ознаки.
На Україні діє класифікація ювелірних матеріалів, наведена в Законі України № 637 від 18.11.97 (розд. 1, ст. 1).
Робота 1.1. Уважно ознайомитись з існуючими класифікаціями ювелірних матеріалів (технологічною, професіональною, навчальною, згідно з Законом), виявити відмінності між ними, переваги та недоліки кожної. Дати відповіді на питання:
- вкажіть головну ознаку класифікації кожного виду;
- вкажіть найбільш громіздку класифікацію;
- чи включено до класифікації синтетичні, штучні ювелірні камені;
- скільки порядків вартості передбачено для дорогоцінних каменів у Законі України;
- скільки порядків вартості передбачено для напівдорогоцінних каменів;
- які види ювелірних каменів органогенного утворення відносять до дорогоцінних.
Завдання 2. Інструментальне діагностування дорогоцінних каменів мінерального походження.
Методика діагностування всіх каменів однотипна і проводиться за загальною, опрацьованою на попередніх заняттях схемою. Важливо знати особливості окремих видів дорогоцінних каменів, вміти точно знімати показники рефрактометра і користуватись діагностичними таблицями.
Дорогоцінні камені мінерального походження включають 52 най-менування.
Нижче наведено деякі особливості окремих найбільш поширених коштовних каменів.
2 порядок
Демантоїд – зелений різновид граната андрадит. Має алмазний блиск і невисоку твердість (6,5–7). Характерним є включення волокнистого азбесту у вигляді «кінського хвоста».
Сапфір и – рожеві та жовті, діагностуються аналогічно до синього сапфіра (лаб. зан. № 13).
Оскільки в наш час дуже поширені синтетичні корунди різних кольорів, слід уважно обстежити камінь під мікроскопом для встановлення його походження (природний чи синтетичний).
Шпінель благородна – бездефектні екземпляри червоного та рожевого кольору. Важливі діагностичні ознаки: ізотропність, високий показник заломлення (1,72), висока твердість (8). Нині дуже поширена синтетична шпінель.
3 порядок
Аквамарин – блакитний різновид берилу, діагностується аналогічно до смарагду (лаб. зан. № 13).
Топаз рожевий – анізотропний, має помірний плеохроїзм, високу твердість(8), електризується.
Турмалін – мінерал з багатою палітрою кольорів і відтінків. Для нього характерними діагностичними ознаками є: велике двоза-ломлення (»0,02), сильний плеохроїзм, електризування.
Циркон – природний ювелірний камінь, з високим (до алмазного) блиском, тому часто виступає в ролі імітації діаманта. Діагностичні ознаки: анізотропність, високий показник заломлення (1,920–2,010), велике двозаломлення (0,036), висока щільність (3,9–4,8), низька твердість (6,5–7).
4 порядок
Адуляр – «місячний камінь», напівпрозорий безколірний камінь з блакитно-білою ірізацією. Анізотропний, з низьким показником заломлення (1,52) і малою твердістю (6–6,5).
Альмандин, піроп, родоліт, гесоніт, гросуляр, спесартин – кольорові різновиди гранатів. Загальні властивості: ізотропність, високий показник заломлення (1,73–1,87), відсутність люмінісценції, висока щільність (3,6–4,0), твердість 7–7,5.
Аметист, моріон, цитрин – різновиди кристалічного кварцу відповідно фіолетового, чорного та жовтого кольорів. Анізотропні, невисокий показник заломлення (1,54–1,55), твердість 7, щільність 2,66 г/см3.
Хризопраз – напівпрозорий камінь яблучно-зеленого кольору з підгрупи халцедона. Анізотропний, показник заломлення» 1,5. Має «хмаркову» будову за рахунок спутано-волокнистих включень.
Робота 2.1. Провести ідентифікацію 5 ювелірних каменів з навчальної колекції.
За результатами роботи заповнити експертний висновок.
Питання для самоконтролю
1. Вкажіть важливу діагностичну особливість демантоїда.
2. За якими ознаками діагностується шпінель?
3. Вкажіть важливі діагностичні ознаки турмаліна.
4. За якими ознаками діагностується циркон?
5. Дайте характеристику рожевого кварца.
Самостійна робота
Завдання 1. Дайте характеристику властивостей таких дорого-цінних каменів: жадеїт (імперіал), кордієрит, хризоберил, хризоліт, скаполіт за такою схемою:
- хімічна формула;
- колір та відтінки, прозорість;
- оптичний характер;
- показники заломлення і двозаломлення;
- плеохроїзм;
- щільність;
- твердість;
- характерні включення, оптичні ефекти.
Завдання 2. Скласти схему діагностування таких дорогоцінних каменів: аксиніт, кунцит, кліногуміт, фенакіт.
Виділити найбільш важливі ознаки кожного ювелірного каменя.
