Висновки до розділу 3

Отже, зробивши такий кількісний аналіз можна зробити наступні висновки, що найпоширенішим явищем є вживання якісно-оцінного прикметника у функції епітета. Саме функція епітету є найголовнішою у прикметників, тому що вони, прикметники надають істоті або неістоті емоційного забарвлення, якісні характеристики. На другому місці за поширеністю знаходяться прикметники, які мають у реченнях ступені порівняння. Це пояснюється тим, що у наукових текстах завжди те чи інше явище порівнюється з іншим. Трохи менше було знайдено прикметників, що виконують функцію прикладки. В таких реченнях іменник-підмет з’єднується з прикметником за допомогою дієслова-зв’язки être. Отже зв’язок між іменником-підметом та якісним прикметником є чітким Не достатньо вживаними є якісно-оцінні прикметники, що стоять у ізольованій позиції, оскільки порушується порядок слів. У наукових текстах порядок є чітким, прямим, тому вживання прикметників у ізольованій позиції не є характерною ознакою таких текстів.

Найбільш вживаними якісно-оцінними прикметниками у текстах технічного спрямуваннями є прикметники, які позначають фізичні ознаки та ті, що мають відношення до часу або простору. Найпоширенішим прикметником є якісно-оцінний прикметник «grand», який спостерігаємо у 6 реченнях. Він виконує функцію епітета та утворює ступені порівняння, зокрема вищий ступінь за допомогою прислівника plus «більш».

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі ми проаналізували функціональну семантику якісно-оцінних прикметників у науково-популярних текстах: визначили функції прикметників у реченні, спостерігали існуючі функції у французьких реченнях технічного спрямування.

Наша робота складається з двох частин: теоретичної та практичної.

На основі теоретичного матеріалу, аналізуючи роботи наукових досліджень можна зробити наступні висновки:

1) прикметники відіграють важливу роль у французькому реченні, адже вони надають йому забарвленості, що допомагає краще зрозуміти речення, особливо речення технічного спрямування;

2) якісно-оцінні прикметники позначають якість предмета або особи, які вони означують;

3) якісно-оцінні прикметники виконують дві функції: епітета та предикатива;

4) найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступеня порівняння;

5) характерною властивістю якісних прикметників є здатність виступати в антонімічні відношення;

6) однією з важливих ролей, що виконують прикметники – актуалізувати іменник у мовленнєвій ситуації;

7) роль якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі полягає у наданні іменнику оцінки (позитивної або негативної), таким чином показується відношення автора до істоти або неістоти; охарактеризувати предмети та явища навколишнього середовища з метою краще зрозуміти значення даного об’єкта;

8) роль, яку виконує прикметник у реченні залежить від місця, де він стоїть;

9) існують деякі прикметники, у яких змінюється значення відносно того, де вони стоять: перед або після іменника.

10) прикметник, що стоїть у постпозиції (основне значення) виражає додаткову інформацію, а прикметник, що стоїтьупрепозиції (переносне значення)виражає характеристику, відому співрозмовникам заздалегідь.

Було проаналізовано 97 номінативних груп, і зробивши кількісний аналіз якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі на матеріалі науково-популярних французьких журналів «Science et vie» та «La Recherche» можна зробити наступні висновки:

1) Найпоширенішим явищем є вживання якісно-оцінних прикметників у функції епітета, саме вона є найголовнішою у прикметників. Це можна пояснити тим, що вони (прикметники) надають істоті або неістоті емоційного забарвлення, якісні характеристики.

2) На другому місці за поширеністю знаходяться прикметники, які мають у реченнях ступені порівняння. Це пояснюється тим, що у наукових текстах завжди одне явище порівнюється з іншим.

3) Трохи менше було знайдено прикметників, що виконують функцію прикладки. В таких реченнях іменник-підмет з’єднується з прикметником за допомогою дієслова-зв’язки être (зв’язок між ними є чітким)

4) Не достатньо вживаними є якісно-оцінні прикметники, що стоять у ізольованій позиції, оскільки порушується порядок слів. Оскільки у наукових текстах порядок є чітким, прямим, тому вживання прикметників у ізольованій позиції не є характерною ознакою таких текстів.

Оскільки матеріалом аналізу стали науково-популярні французькі журнали «Science et vie» та «La Recherche», то звичайно, багато зустрічається прикметників зі ступенем порівняння. Це пояснюється тим, що тексти в цих журналах є науковими, і тому постійно одне явище порівнюється з іншим. Також є достатньо прикметників у функції епітета, оскільки тому або іншому явищу потрібно дати певну оцінку.

Отже мета та завдання виконані.

 

RESUME

L'actualité de notre étude consiste à l’emploi répandu des adjectifs qualificatifs dans les textes français de vulgarisation scientifique où ils ont la place importante et ne sont pas encore bien étudiés.

L’objet de notre recherche sont des adjectifs qualificatifs dans la langue française.

Le sujet représente les particularités de la sémantique des adjectifs qualificatifs et leurs fonctions dans le discours de vulgarisation scientifique.

Le but de notre travail de recherche était de révéler les particularités de l’empoi des adjectifs qualificatifs dans les articles français tirés des revues de vulgarisation scientifique, de faire l’analyse du fonctionnement de leur sémantique. Nous avons disposé une base théorique et pratique pour éclairer notre question plus complètement. Nous avons élaboré une base théorique pour faire l’analyse la plus intégrale de la partie pratique. Grâce au progrès technico-scientifique, on voit paraître dans la terminologie les termes nouveaux qui ont des caractéristiques exprimées à l’aide des adjectifs. Le but de la science est d’explorer le phénomène des caractéristiques semantiques des adjectifs qualificatifs et de leur fonctionnement à la base des exemples des textes français scientifique et populaire.

Dans la première partie de notre travail on a étudié la classification des adjectifs, leur structure et le rôle dans les phrases françaises. Dans la seconde partie il s’agit des particularités du discours de vulgarisation scientifique, du rôle fonctionnel de la place des agjectifs qualificatifs. Au cours de travail éffectué on a mené la classification des caractéristiques principales des adjectifs qualificatifs français. Les principales difficultés sont liées avec leur position et leur fonctionnement dans les phrases. Pendant la recherche, nous avons examiné tous les rôles des adjectifs qualificatifs, nous avons envisagé toutes les particularités de leur fonctionnement et nous avons donné une brève explication de leur emploi selon les cas. Dans nos travaux pratiques, nous avons traité 97 exemplaires des adjectifs qualificatifs qui sont marqués de l’appréciation. Le matériel de notre travail peut devenir une base pour poursuivre les recherches sur ce sujet.