Робота № 2. Похідні шкіри

До похідних шкіри належать утвори, що мають спільне походження з шкірою і подібний принцип будови: волосяний покрив, молочні, потові та сальні залози, копито й копитця, м’якушки та м’якушеві хрящі, роги.

Волосяний покрив. Препарати та матеріали: препарати волосся тварин, лупа, лінійка. Волосся вкриває всю шкіру тварини. На практичних заняттях слід мати препарати всіх видів волосся: покривного, довгого захисного і дотикового.

Насамперед визначають товщину та довжину волосся. Потім з допомогою лупи знаходять корінь волосини і стрижень.

Еластичність волосся досліджують його перегинанням та перекручуванням. При цьому волосся не ламається і не тріскається. Якщо волосся покласти на стіл, то воно набуває попередньої форми. При розтягуванні волосина не розривається, а тільки витягується, цим визначають її еластичність.

Колір волосся, як і колір шкіри, залежить від наявності в ньому барвника (пігменту) меланіну. На занятті потрібно мати волосся різного забарвлення.

Будова копита і копитця. Препарати та матеріали: копито з роговим чохлом, рогові чохли, сагітальний розпил копита, ратиці парнокопитних тварин, інструменти.

Копито коня та копитця (ратиці) парнокопитних – це похідні шкіри, що утворюють дистальний кінець пальців тварин. Копита й ратиці необхідні для нормального руху тварин.

На препараті визначають розміщення окремих частин копита: копитової облямівки, копитового вінчика, стінки копита і підошви.

Потім здійснюють сагітальний розріз усіх частин копита. На поверхні розрізу вивчають будову стінки копита, вимірюють товщину рога на всіх частинах копита. Відмічають взаємозв’язок між роговим башмаком і кістками пальця (зокрема, копитовою кісткою).

На препараті зі знятою роговою капсулою оглядають і вивчають будову рогової стінки. Відмічають, що стінка копитового башмака побудована з трьох рогових шарів різної форми і товщини.

Зовнішній шар – глазур – дуже тонкий, блискучий. Він походить від росткового шару епідермісу копитової облямівки. У старих тварин він слабко виражений або його немає, тому поверхня рогу копита не блискуча. Порівнюють зовнішній вигляд копита (глазурі) молодих тварин і старих. Найтовщий шар рогу копитової стінки – трубчастий ріг. Оглядають і досліджують його будову, вимірюють товщину. Трубчастий ріг походить від росткового шару епідермісу копитового вінчика. Він росте згори вниз, побудований з окремих трубок, розміщених паралельно одна одній.

Оглядають листочковий ріг стінки копита. Відмічають його форму і товщину. Листочковий ріг росте від росткового шару епідермісу стінки копита. Змертвілі рогові листочки цього рогу щільно прилягають до живих, багатих на кровоносні судини, листочків дерми стінки копита.

Під час вивчення окремих видів рогу стінки копита встановлюють взаємозв’язок між ними. Вимірюють загальну товщину стінки копита, яка дорівнює 0,5 – 1 см. Після цього оглядають підошву копита, яка має форму півмісяця. На розпилі копита вимірюють товщину рогу підошви та визначають його вигляд.

Якщо розчистити стінку копита підошви копитним ножем, то можна побачити білу смужку, що охоплює підошву. Це біла лінія копита, яка утворюється на місці з’єднання підошовного краю рогової стінки і рогу підошви. Біла лінія копита є орієнтиром для забивання вухналів при підковуванні коней.

Під час вивчення будови копита оглядають також пальцьові м’якушки. На кожному копиті коня є одна пальцьова м’якушка. Вона складається з двох подушок, розміщених по кутах заворотних країв копита і рогової стрілки. Стрілка відходить від подушок і вклинюється в підошву. Досліджують будову подушок і стрілки.

На вологому препараті оглядають м’якушкові хрящі копита. Визначають їх форму і топографію.

Оглядають і вивчають копитця (ратиці) жуйних тварин. Переконуються, що принцип їх будови подібний до будови копита. Знаходять і описують відмінність у будові копитця жуйних тварин і копита коня.

Будова вимені корови. Препарати і матеріали: вологі препарати вимені, моделі вимені, секційні ножі, таблиці.

Будову вимені корови найкраще вивчати на свіжих або вологих препаратах.

Препарат вимені виготовляють так: відділене від трупа тварини вим’я з шкірою розправляють і за краї прибивають до дощечки. Препарат занурюють в 5%-й розчин формаліну на 2-3 доби, після чого використовують на заняттях.

Спочатку вим’я оглядають зовні. Визначають його форму і розміри. Прощупуванням встановлюють, що вим’я має тістоподібну консистенцію.

Звертають увагу на товщину і еластичність шкіри, що вкриває вим’я. Досліджують волосяний покрив. Відмічають відсутність волосся на дійках.

Зовнішнім оглядом і дослідженням виявляють, що вим’я корови циліндрично-округлої форми, має чотири частки. Від кожної частки відходить одна дійка. Всередині дійки по всій її довжині проходить дійковий канал. Його досліджують з допомогою зонда або молочного катетера. Визначають довжину і діаметр дійкового каналу. Прощупуючи вим’я на кінчику (верхівці) дійки, відчувають ущільнене кільце. Це м’язовий сфінктер дійкового каналу.

Після зовнішнього огляду гострим секційним ножем здійснюють сагітальний розріз однієї частки вимені. Розріз роблять через центр дійки.

На поверхні розрізу вивчають будову залозистої тканини та міжчасткових прошарків сполучної тканини. Знаходять і досліджують молочні канали, молочні ходи, молочну цистерну та внутрішню поверхню дійкового каналу. Оглядають сфінктер дійкового каналу. Відмічають, що залозиста частина вимені (паренхіма) має вигляд ніжної тканини рожевого кольору.

На поверхні розрізу видно сполучнотканинну перегородку – це підвішуюча зв’язка вимені.

Зовнішні оболонки вимені відпрепаровують пошарово. Спочатку відпрепаровують шкіру. Потім поверхневу фасцію, знаходять товсту сполучнотканинну капсулу, що вкриває вим’я. Від неї всередину вимені відходить велика кількість перегородок, в яких розгалужуються кровоносні і лімфатичні судини та нерви. У задній частині знаходять і досліджують надвим’яні лімфатичні вузли.

У такому ж порядку вивчають будову вимені інших видів тварин (кіз, овець, кобил, свиней). Зазначають особливості в їх будові.

 

Після виконання роботи студенти повинні:

знати будову шкіри та її похідних;

вміти визначати стан шкіри та її похідних.

Завдання додому: повторити розділ 2.1, Лисенко М.В. "Анатомія і фізіологія с/г тварин".