Робота № 1. Органи кровообігу

Будова серця. Препарати та прилади: розбірні моделі і муляжі серця, препарати серця, інструменти, таблиці та схеми.

Будову серця вивчають на препаратах серця, моделях і таблицях. Свіже серце, щойно взяте з трупа тварини, вкрите серозною оболонкою - серцевою сорочкою. Спочатку оглядають перикард, визначають його колір, товщину стінок, вологість. Переконуються, що колір перикарда матовий. Поверхня гладенька і волога, змащена серозною рідиною. Перикард вкритий одношаровим плоским епітелієм - мезотелієм.

Встановлюють, що перикард із стінкою серця не зростається. Потім рукою відтягують складку і роблять поперечний розріз. В отвір, що утворився, вставляють один кінець ножиць і роблять поздовжній розріз перикарда. Розріз роблять обережно, щоб не пошкодити стінку серця і коронарних кровоносних судин.

Піднімають пінцетом розрізані кінці перикарда, переконуються, що серце вільно лежить у його порожнині. Між стінкою серця і серцевою сорочкою утворюється щілиноподібна порожнина. На свіжому (не консервованому) препараті серця в порожнині перикарда знаходять невелику кількість серозної рідини, яка змащує внутрішню поверхню перикарда та зовнішню поверхню серця. Знімають перикард із серця, вивчають його будову. Визначають форму і розміри серця. Форма серця конусоподібна. Знаходять основу серця та його верхівку. На зовнішній поверхні серця добре виражені борозни: поздовжні, які йдуть вздовж серця і ділять його на праву і ліву половини, і кругові, або вінцеві, що поділяють серце на передсердя і шлуночки. Звертають увагу на те, що поздовжні борозни поділяють серце не симетрично. Ліва борозна розміщена трохи краніальніше від серединної лінії і тому ліва половина серця більша від правої. Уся верхівка серця належить лівому шлуночку.

У борознах серця залягають серцеві (коронарні) кровоносні судини. Над основою серця виступають два сліпі мішечки. Це вушка серця (праве і ліве). Вони прикривають вихід із серця легеневої артерії. Методом пальпації досліджують стінку окремих камер серця. Стінка шлуночків товста, щільної консистенції. Особливо товсту стінку має лівий шлуночок. Стінка передсердь тоненька і добре прощупується.

Оглядають і вивчають кровоносні судини. Знаходять перерізані кінці цих судин у ділянці основи серця. Відшукують аорту, що виходить з лівого шлуночка серця, і легеневу артерію, яка виходить з правого шлуночка і розміщена між вушками серця. Досліджують місце впадання легеневих вен у ліве передсердя та місце впадання порожнистих вен (передньої і задньої) у праве передсердя.

Розмір серця у різних видів свійських тварин не однаковий. Його визначають порівнянням серця різних тварин. Абсолютну величину серця прийнято визначати у відсотках відносно маси тіла тварини, а обхват — проміром серця по вінцевій борозні. За цими показниками серце тварини має такі розміри: у корів - 0,5 % маси тіла тварини, а обхват по вінцевій борозні 50 см; у коней - відповідно 0,84% і 60 см; у свиней - 0,3% і 25-30 см. Наведені показники розміру серця можна перевірити його зважуванням та обміром, знаючи попередню живу масу забитої тварини, від якої взято серце.

Після зовнішнього огляду і вивчення будови серця роблять розріз стінки серця і вивчають внутрішню його будову. Для цього роблять чотири розрізи серця в таких напрямах: 1) по найвищий частині переднього краю, від вінцевої борозни до верхівки серця, при цьому розкривається порожнина правого шлуночка; 2) від місця впадання порожнистих вен до вінцевої борозни, розкривається порожнина правого передсердя; 3) по найвищий поверхні краю серця від вінцевої борозни до верхівки серця, розкривається порожнина лівого шлуночка; 4) від місця впадання легеневих вен у передсердя до вінцевої борозни, розкривається порожнина лівого передсердя.

Роблячи розрізи, поперечну перегородку серця та вінцеву борозну залишають непошкодженими. Обидва розрізи на правій і лівій половинах серця повинні становити одну лінію, яка переривається в ділянці вінцевої борозни.

Після кожного розрізу відводять у боки краї м’язів і вивчають внутрішню будову окремих камер. Визначають розмір порожнин, внутрішню будову стінки серця та його клапани. Знаходять атріовентрикулярні отвори. Досліджують, з якими кровоносними судинами сполучені камери серця. Для цього зонд або паличку вводять у кровоносну судину з відповідної камери серця і спостерігають, через яку судину зонд виходить назовні.

На поверхні розрізу серця вивчають окремі оболонки його стінки. Спочатку оглядають внутрішню оболонку - ендокард. Це тоненька сполучнотканинна оболонка, вистелена ендотелієм. Поверхня ендокарда гладенька, що запобігає руйнуванню еритроцитів крові під час проходження їх через серце.

Міокард - середня оболонка. Побудована з м’язової тканини. Це найтовща оболонка серця. Товщина міокарда лівого шлуночка серця досягає 4-4,5 см, а правого - 1-1,5 см.

Товщина стінки передсердь незначна, оскільки міокард тут розвинений дуже слабко. Будову і товщину міокарда добре видно на свіжих і консервованих препаратах серця.

Епікард - зовнішня серозна оболонка. Товщина епікарда дуже мала. Зовнішня поверхня епікарда вкрита мезотелієм. Тому вона гладенька і на свіжих препаратах серця волога (змащена серозною рідиною).

Усі оболонки стінки серця щільно зростаються між собою. Однак з допомогою скальпеля і пінцета їх можна відпрепарувати. Особливо добре відпрепаровуються оболонки на консервованому препараті серця.

Клапани серця - дуже важливі утвори, що забезпечують рух крові в серці та всьому організмі тварин тільки в одному напрямі. Вони розміщені на внутрішній поверхні стінок серця, тому їх будову і топографію вивчають на розкритому препараті серця. У порожнинах шлуночків серця знаходять атріовентрикулярні клапани. У лівому шлуночку клапан двостулковий, а у правому - тристулковий.

Стулкові клапани являють собою тоненькі сполучнотканинні пластинки трикутної форми, які під тиском крові піднімаються і закривають атріовентрикулярні отвори. Щоб клапани не виверталися в бік передсердь, від кожної стулки клапана йдуть сухожильні тяжі (струни), які закріплюються своїми нижніми кінцями на сосочкоподібних м’язах. Оглядають і досліджують окремі пластинки стулкових клапанів, сухожильні струни та сосочкоподібні м’язи, які мають вигляд невеликих горбків, які виступають на внутрішній поверхні шлуночків серця.

Якщо підвести кінчик скальпеля або пінцета під верхні розгалуження сухожильних струн і підняти їх угору, то відповідна пластинка стулкового клапана підніметься, відійде від стінки шлуночка серця і буде добре помітна. Підрахувавши кількість стулок, переконуються, що в лівому передсерді їх дві (двостулковий клапан), а в правому три (тристулковий клапан). Досліджують будову передсердь і переконуються, що внутрішня їх поверхня гладенька. Ніяких утворів в порожнинах передсердь немає.

Вводять палець у просвіт аорти і легеневої артерії, знаходять півмісяцеві (кишенькові) клапани. Детально вивчають будову та розміщення цих клапанів після поздовжнього розрізу центрального кінця аорти і легеневої артерії. Пінцетом або кінчиком скальпеля захоплюють тоненьку плівку півмісяцевого клапана, відтягують її від стінки кровоносної судини. При цьому клапан дуже добре видно. Переконуються, що кожен півмісяцевий клапан складається з трьох кишеньок. Півмісяцеві клапани пропускають кров із шлуночків у відповідні кровоносні судини, а назад у серце не пропускають.

Щоб побачити дію півмісяцевих клапанів на аорту, у відрізаний її кінець вставляють лійку і вливають воду. Вода закриває півмісяцеві клапани і в шлуночок не потрапить. Для демонстрації механізму дії стулкових клапанів на свіжому (не консервованому) серці зрізають верхню частину передсердь. Перерізані кінці аорти та легеневої артерії щільно закривають пробками або затискують кровоспинними пінцетами.

Зрізані кінці передсердь підводять знизу під закріплене на штативі кільце. Потім розтягують навколо кільця стінку передсердь і краї їх пришивають до кільця. У шлуночки серця наливають воду з таким розрахунком, щоб пластинки стулкових клапанів трохи піднялися на поверхні води. Щоб побачити їх дію під час скорочення серця, на стінку шлуночка натискають руками. Під тиском води стулкові клапани серця щільно закриваються і вода в передсердя не надходить.

Будова та розгалуження кровоносних судин. Препарати та прилади: препарати кровоносних судин, трупи тварин, муляжі і моделі, таблиці, анатомічні інструменти.

Для вивчення будови кровоносних судин беруть окремі відрізки артерій і вен з різних ділянок тіла: з аорти і порожнистої вени, ниркової артерії і вени, периферичної вени, дрібних артерій.

На поперечному розрізі аорти оглядають діаметр і будову її стінки. Звертають увагу на еластичність аорти. Якщо кусок аорти розтягнути, вона трохи видовжується, а потім набуває попереднього стану. Розтягується аорта і в боки, це свідчить про те, що в стінці аорти є багато еластичних волокон. Аорта належить до артерій еластичного типу. В середніх артеріях є еластичні і м’язові волокна, вони еластично-м’язового типу. В дрібних артеріях знаходять лише м’язові волокна - артерії м’язового типу. В усіх артеріях стінка порівняно товста і просвіт їх не спадається.

На великих артеріях видно місця відгалуження дрібніших артерій. Розрізають стінку артерій в поздовжньому напрямку, вивчають їх внутрішню поверхню. Внутрішня оболонка кровоносних судин гладенька і вистелена ендотелієм.

На внутрішній поверхні периферичних вен оглядають півмісяцеві клапани, вивчають їх будову та визначають віддаль між клапанами. Звертають увагу на те, що у великих венах (порожнистих, яремних) клапанів на внутрішній оболонці немає. Порівнюють товщину артерій і вен та визначають їх діаметр.

На поперечному розрізі кровоносних судин зазначають відмінність у будові вен. Перерізана впоперек артерія подібна до порожнистої еластичної трубки з досить товстими стінками, які не спадаються, її просвіт округлої форми. Після здавлювання стінка артерії розправляється і набуває попередньої форми.

Стінка вен незначної товщини, просвіт широкий, видовженої форми.

Артерії тулуба. Препарати та прилади: сухі і вологі препарати тулуба, інструменти, таблиці.

Розгалуження артерій тулуба вивчають на готових консервованих і сухих анатомічних препаратах, моделях, таблицях і схемах. Знаходять аорту і розглядають її частини: дугу аорти, грудну та черевну аорти. Визначають її діаметр і топографію. Від кожної частини аорти відгалужуються відповідні артерії. На препаратах і моделях знаходять і вивчають артерії, що відгалужуються від великих стовбурів.

Артерії дуги аорти: коронарні (серцеві) артерії - лежать у борознах серця; загальний плечоголовний стовбур - відходить від дуги аорти в передню частину тіла тварини.

Артерії грудної аорти: стравохідно-бронхіальний стовбур - іде вниз до легень і стравоходу; міжреберні артерії - відходять попарно за кожним ребром; діафрагмальні артерії - розгалужуються в діафрагмі (у коня).

Артерії черевної аорти: черевна артерія - розгалужується на печінкову, шлункову та селезінкову артерії; передня брижова артерія - живить тонкі кишки; ниркові артерії - йдуть до нирок і живлять товсті кишки; внутрішні сім’яні артерії - живлять сім’яники в самців та яєчники в самок; поперекові артерії - відгалужуються попарно від черевної аорти і живлять мускулатуру черевних стінок та попереку.

Потім знаходять місце розгалуження черевної аорти на п’ять самостійних артерій у ділянці крижової кістки. Це такі артерії: зовнішня клубова артерія (права і ліва), внутрішня клубова артерія (права і ліва), крижова артерія - непарна, іде назад під крижовою кісткою і переходить у хвостову артерію.

Артерії шиї та голови. На препаратах і таблицях вивчають розгалуження артерій у ділянці шиї та голови.

Вивчення цих артерій розпочинається з відшукування і огляду загального плечоголовного стовбура, який відходить від дуги аорти. Від цього стовбура відгалужуються підключична артерія (права і ліва) - відходить до передніх кінцівок; реберно-шийна артерія - живить м’язи холки; глибока шийна артерія - живить дорсальну мускулатуру шиї.

Плечоголовний стовбур розгалужується на дві загальні сонні артерії, які лежать у яремному жолобі. Кожний стовбур сонних артерій у ділянці нижньої щелепи розгалужується на внутрішню сонну артерію та зовнішню сонну артерію. Зовнішня сонна артерія переходить у зовнішню щелепу, а потім у лицьову артерію. На цій артерії у тварин досліджують пульс. Знаходять також потиличну і велику вушну артерію.

Артерії кінцівок. Препарати та обладнання: сухі і вологі препарати кінцівок з кровоносними судинами, моделі кінцівок, таблиці та схеми.

На сухих і вологих анатомічних препаратах кінцівки оглядають і вивчають розгалуження артерій. На внутрішній поверхні кінцівки знаходять пахвинну, підлопаткову, плечову і серединну артерії. На волярній поверхні кінцівки розміщені зап’ястні, волярні п’ясткові та пальцьові артерії. Досліджують, які м’язи і ділянки тіла живлять ці артерії.

На препаратах таза і тазової кінцівки з м’язами та кровоносними судинами знаходять і вивчають розгалуження артерій: зовнішньої клубової, стегнової, підшкірної (артерія сафена), підколінної, передньої великогомілкової, задньої великогомілкової, плеснової і пальцьової.

Основні вени організму. Препарати та обладнання: препарати кровоносних судин тулуба, скальпелі, пінцети, моделі, таблиці та схеми.

На препаратах з кровоносними судинами, моделях і таблицях знаходять і вивчають розміщення таких вен: задньої порожнистої вени (v. cava caudalis) - іде від задньої частини тіла і впадає в праве передсердя; передньої порожнистої вени (v. cava cranialis) - іде від передньої частини тіла і впадає в праве передсердя; яремних вен (v. jugularis) - розміщені в яремному жолобі вздовж усієї шиї, їх добре видно на препаратах, моделях і живих тваринах; ворітної вени (v. portae) - збирає венозну кров від шлунка та тонких кишок і впадає у ворота печінки, її можна легко знайти на анатомічному препараті печінки; молочних вен (у корів) - ідуть від вим’я наперед по нижній частині черевних стінок, заходять на внутрішню поверхню грудної порожнини через молочний колодязь; підшкірної грудної вени (у коней шпорної вени); підшкірної стегнової вени, або вени сафена.