Робота № 3. Топографія органів кровообігу

Препарати та прилади: розбірні моделі свійських тварин, живі тварини, таблиці та схеми, інструменти.

Серце. Воно розміщене в грудній порожнині з лівого боку і має ділянку від третього до сьомого ребра, слід знайти його топографію на таблиці. Звертають увагу на положення основи та верхівки серця. Знаходять ці ділянки на розбірній моделі тварини та обводять їх крейдою. Піднімають верхню кришку моделі та перевіряють, чи правильно була визначена топографія серця.

Потім вивчають топографію серця на живих тваринах, орієнтуючись по ребрах. Лічать ребра в тварин пальпацією. Відлік ведуть у напрямку ззаду наперед, тому що перші ребра в тварин не прощупуються. Крім того, місце розміщення серця можна визначити за його роботою. Для цього потрібно ліву передню кінцівку тварини трохи виставити вперед і щільно притиснути руку до грудної клітки в ділянці третього - четвертого міжребер’я на 2-3 см вище від ліктьового суглоба. При цьому відчуваються удари серця об ліву грудну стінку (серцевий поштовх).

Кровоносні судини. Більшість кровоносних судин розгалужуються в глибині організму і тому недоступні для зовнішнього огляду і дослідження. Однак деякі великі кровоносні судини, особливо вени, лежать на поверхні, безпосередньо під шкірою. Їх можна легко побачити і дослідити на живих тваринах. До таких вен належать:

• яремні вени - ідуть вздовж шиї. Лежать під шкірою в яремному жолобі (правому та лівому). Прощупуючи вени в яремному жолобі, відчувають наявність рідини (крові). Якщо на середині шиї затиснути вену, то можна побачити, як центральний відрізок вени спадається, а периферичний, що лежить ближче до голови, заповнюється кров’ю, і вена розширюється;

• молочні вени - добре розвинені в корів. Розміщені на нижній черевній стінці, мають звивистий вигляд. Досліджують молочні вени і молочний колодязь;

• шпорні вени - підшкірні грудні вени в коней. Вони добре виражені в рисистих коней. Розміщені на бокових грудних стінках. Мають вигляд звивистих шнурів;

• внутрішня підшкірна вена - розміщена на внутрішній поверхні стегна і гомілки під шкірою. Добре виражена в дрібних тварин.

Лімфатичні вузли. Лімфатичні вузли організму тварини за їх розміщенням можна розподілити на дві групи: глибокі та поверхневі.

Глибокі лімфатичні вузли розміщені біля внутрішніх органів грудної і черевної порожнин і для клінічного дослідження на живих тваринах недоступні. Їх досліджують після забою або загибелі тварини. За життя в тварин досліджують поверхневі лімфатичні вузли, які лежать безпосередньо під шкірою між поверхневими м’язами. Дослідження лімфатичних вузлів дає можливість поставити діагноз у тварин на інфекційні (заразні) захворювання. Так, під час інфекційних захворювань у тварин лімфатичні вузли збільшуються в розмірах і стають гарячими, нерухомими. Визначають розмір, форму і характер поверхні вузлів, їх консистенцію, рухомість і болючість, а також температуру шкіри в ділянці вузлів.

Дослідження лімфатичних вузлів проводять оглядом і пальпацією. Для цього пальцями руки натискують на місце розміщення лімфатичного вузла і переміщують руку вбік. Якщо під пальцями виявиться лімфатичний вузол, то він відчуватиметься у вигляді круглого або видовженого тіла щільної консистенції. Здоровий (не запалений, не хворий) лімфатичний вузол не болючий і рухомий.

У великої та дрібної рогатої худоби дослідженню доступні підщелепні, передлопаткові (поверхневі шийні), колінної складки і надвим’яні лімфатичні вузли. У коней досліджують підщелепні, соромітні та лімфатичні вузли колінної складки.

Селезінка. Топографію селезінки можна визначити, користуючись таблицями і розбірними моделями. Селезінка в свійських тварин всіх видів лежить у лівому підребер’ї, біля шлунка. Передній кінець її дотикається до діафрагми, а задній, спрямований назад, до другого або третього останніх ребер.

Слід мати на увазі, що селезінка може трохи зміщуватися. Так, під час вдиху (інспірації) селезінка відсувається діафрагмою назад, а під час видиху (експірації), навпаки, висувається наперед.

Після виконання роботи студенти повинні:

знати будову органів крово- і лімфообігу;

вміти визначати топографію органів крово- і лімфообігу на тваринах.

Завдання додому: підготуватись до заліку з модулі № 3.