Технологічний розрахунок виробничих зон, дільниць і складів

Більш 50% об'єму робіт по ТО і ПР виконується на постах. Тому в технологічному проектуванні цей етап має важливе значення, оскільки число постів в подальшому багато в чому визначає вибір об'ємно-планувального рішення підприємства. Число постів залежить від виду, програми і трудомісткості дій, методу організації ТО, ПР і діагностика автомобілів, режиму роботи виробничих зон. Програма і трудомісткість дій по видах ТО і ПР визначаються розрахунком, методика якого приведена в розділі 2.1- 2.2.8.2

Вибір методу організації ТО і ТР автомобілів. Пости ТО по своєму технологічному призначенню підрозділяються на універсальні і спеціалізовані. На універсальному посту виконують все або більшість операцій даної дії, тоді як на спеціалізованому тільки одну або декілька операцій. Доцільність вживання універсальних або спеціалізованих постів перш за все залежить від виробничої програми і режиму виробництва. За способом установки рухомого складу пости можуть бути тупиковими або проїзними.

В'їзд на тупиковий пост проводиться переднім ходом, а з'їзд з нього заднім ходом, тоді як в'їзд на проїзний пост і з'їзд з нього проводяться тільки переднім ходом. Проїзні пости доцільно застосовувати для великогабаритного рухомого складу і автопоїздів. Як тупикові, так і проїзні пости залежно від організації виконання робіт можуть бути використані як універсальні або спеціалізовані пости. ТО рухомого складу може бути організовано на окремих постах або потокових лініях.

Організація обслуговування на окремих постах значно простіше, ніж на потокових лініях. Так, при обслуговуванні на універсальних постах на них можливе виконання неоднакового об'єму робіт. Наприклад, при ТО автомобілів різних моделей, при поєднанні з ТО супутнього ТР різного об'єму. З другого боку, використовування цього методу приводить до значних втрат часу на установку автомобілів на пости і з'їзд з них, забрудненню повітря відпрацьованими газами при маневруванні автомобіля при в'їзді і з'їзді з поста, необхідності дублювання устаткування, використовуванню робітників-універсалів більш високої кваліфікації, що збільшує витрати на проведення ТО.

Найпрогресивнішим методом організації ТО є виконання його на потокових лініях. Потокова організація ТО забезпечує:

· скорочення трудомісткості робіт і підвищення продуктивності праці за рахунок спеціалізації робочих постів, місць і виконавців;

· підвищення ступеня використовування технологічного устаткування і оснащення внаслідок проведення на кожному посту одних і тих же операцій;

· підвищення трудової і виробничої дисципліни внаслідок безперервності і ритмічності виробництва;

· зниження собівартості і підвищення якості обслуговування;

· поліпшення умов праці виконавців і скорочення виробничої площі.

За даними НІІАТа, продуктивність потокових ліній на 20—25% вище за продуктивність спеціалізованих паралельних постів і на 45—50% універсальних. Вживання раціональної технології виробництва ТО-1 і ТО-2 на потокових лініях дозволяє значно підвищити продуктивність праці, скоротити витрати на ТО і ПР, понизити простій автомобіля в ПР і зменшити потребу в ПР по обслуговуваних агрегатах і вузлах. В результаті все це сприяє збільшенню коефіцієнта технічної готовності рухомого складу не менше ніж на 3—4%

Для організації виробництва потоковим методом необхідні певні умови. До них відносяться:

· наявність відповідних площ і планування приміщень;

· однотипний склад обслуговуваної групи автомобілів;

· достатня змінна виробнича програма;

· дотримання графіка постановки автомобілів в ТО;

· максимальна механізація робіт;

· своєчасне забезпечення запасними частинами і матеріалами;

· виконання ПР перед постановкою автомобілів в ТО-1 і ТО-2.

Як правило, з регламентними роботами ТО виконуються операції супутнього ПР, які можуть порушувати ритмічність роботи потокових ліній. Тому в цілях забезпечення якості виконання профілактичних робіт ТО, рівномірного завантаження виконавців і підвищення продуктивності праці об'єм супутніх робіт ТР, що проводяться при ТО, обмежується. Сумарна трудомісткість операцій супутнього ПР не повинна перевищувати 15—20% трудомісткості відповідного вигляду ТО при виконанні робіт на потокових лініях і 30% — при виконанні робіт на окремих постах.

У принципі доцільність вживання того або іншого методу організації ТО в основному визначається числом постів, тобто залежить від добової (змінної) програми і тривалості дії. Тому як основний критерій для вибору методу ТО може служити добова (змінна) виробнича програма відповідного вигляду ТО.

Мінімальна добова (змінна) програма, при якій доцільний потоковий метод ТО, рекомендована Положенням і складає: для ТО-1 - 12—15, а для ТО-2 - 5—6 технологічно сумісних автомобілів. При меншій програмі ТО-1 і ТО-2 проводяться на окремих спеціалізованих і універсальних постах.

Діагностика рухомого складу на АТП може проводитися окремо або поєднуватися з ТО і ПР. Форми організації діагностики залежать від потужності АТП, типу рухомого складу, його різномарочності, засобів діагностики, що використовуються, наявність виробничих площ і визначають розміщення діагностичного устаткування по видах ТО і діагностика.

На невеликих АТП з обліковим складом до 150 технологічно сумісних автомобілів і при змішаному парку всі види діагностики рекомендується проводити на окремій ділянці діагностики, оснащеній комбінованим діагностичним стендом, або сумісно з ТО і ТР переносними приладами.

Для середніх АТП з числом 150—200 і більш автомобілів доцільно пости Д-1 і Д-2 мати роздільними. Для крупногабаритного рухомого складу, при реконструкції АТП і обмежених виробничих площах, а також при організації ТО-1 на потокових лініях Д-1 рекомендується проводити спільно з ТО-1.

Для крупних АТП з числом автомобілів більше 400 і за наявності високопродуктивних, автоматизованих діагностичних засобів Д-1 і Д-2 проводяться на окремих спеціалізованих ділянках. При цьому, крім постів Д-1 і Д-2, необхідно мати пости і засоби діагностики в зоні ПР (стенди для контролю і регулювання гальм і кутів установки керованих коліс).

Прибирально-мийні роботи рухомого складу можуть проводитися як на окремих постах, так і на потокових лініях. На невеликих підприємствах ці роботи проводяться на тупикових або проїзних постах. Якщо автомобілів в АТП більше 50, виконання мийних робіт передбачається механізованим способом. Потокові лінії застосовуються, як правило, на середніх і крупних АТП при одночасному використовуванні механізованих установок для миття і сушки рухомого складу.

Постові роботи ПР можуть виконуватися на універсальних і спеціалізованих (паралельних) постах.

Метод універсальних постів передбачає виконання робіт на одному посту бригадою ремонтних робочих різних спеціальностей або робітниками-універсалами високої кваліфікації, а метод спеціалізованих постів — на декількох постах, призначених для виконання певного виду робіт (по двигуну, трансмісії і ін.).

Спеціалізація постів ПР проводиться на основі принципу технологічної однорідності робіт, при достатньому числі постів ПР (більше 5—6) і при завантаженні поста не менше ніж на 80% змінного часу.

Спеціалізація постів ПР дозволяє максимально механізувати трудомісткі роботи, понизити потребу в однотипному устаткуванні, поліпшити умови праці, використовувати менш кваліфікованих робітників. В результаті підвищуються якість робіт і продуктивність праці.