І. Охарактеризуйте метаболізм гемоглобіну за схемою:
1. Синтез:
а) вихідні речовини:
б) ферменти:
в)порушення:
г) прояви:
2) катаболізм:
а) ферменти:
б) кінцеві продукти:
в) місце утворення:
г) концентрація в сироватці крові:
д) транспортна форма:
е) порушення:
є) прояви:
ІІ. Виконати лабораторну роботу „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.
Принцип методу. Діазореактив дає з прямим (зв'язаним) білірубіном рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину (азобілірубін) пропорційна концентрації прямого білірубіну і може бути визначена фотометрично. Непрямий (вільний) білірубін можна перевести в розчинний стан додаванням до сироватки крові кофеїнового реактиву, який підвищує розчинність цього пігменту, і визначити з допомогою діазореакції. Загальний вміст обох форм білірубіну складає загальний білірубін. По різниці між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.
Хід роботи. В три пробірки наливають по 0,5 мл сироватки крові, розведеної у 2 рази ізотонічним розчином хлориду натрію. В першу пробірку (для прямого білірубіну) доливають 1,75 мл ізотонічного розчину, 0,25 мл діазореактиву (готового) і залишають на 10 хвилин. В другу пробірку (контроль) доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву і 0,25 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Через 10 хвилин фотометрують пробу проти води в кюветі на 5 мм при зеленому світофільтрі (530 нм) і вимірюють оптичну щільність азобілірубіну рожевого кольору. Розрахунок проводять по калібрувальному графіку, який будують на основі показників основного і робочих стандартних розчинів білірубіну.
|
|
В третю пробірку для загального білірубіну доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву, 0,25 мл діазореактиву і через 20 хвилин фотометрують проти води. Знаходять вміст загального і прямого білірубіну. Для визначення вмісту непрямого (вільного) білірубіну в сироватці крові із загального білірубіну вираховують показники прямого білірубіну і множать на розведення сироватки з урахуванням контролю. Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (мкмоль/л) дорівнює 17,104.
Література
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
- Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 24(20)
Тема: Біохімія печінки.
|
|
Актуальність: Печінці належить важлива роль в обміні білків і амінокислот, ліпідів, вуглеводів, детоксикації ксенобіотиків, забезпечення гомеостазу організму.
Навчальні цілі
Знати: роль печінки в обміні білків, амінокислот, ліпідів, вуглеводів.
Вміти: трактувати біохімічні показники оцінки функціонального стану печінки.
Самостійна позааудиторна робота
Узошитах для протоколів:
- Скласти схему метаболічних процесів, які забезпечують гомеостаз глюкози в крові.
- Складіть схему обміну ліпідів, які протікають у печінці під час голодування.
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторних робіт „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.
Контрольні питання
1. Хімічний склад і функції печінки.
2. Роль печінки в обміні вуглеводів.
3. Роль печінки в обміні ліпідів.
4. Роль печінки в обміні білків.
5. Клініко-біохімічні тести у діагностиці функціонального стану печінки.