І. Охарактеризуйте метаболічні шляхи в печінці за схемою:
Сполуки | Метаболічний шлях | Вихідні речовини | Кінцеві продукти | Порушення | Біохімічні критерії |
ІІ. Виконати лабораторні роботи „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.
1. Тімолова проба.
Принцип методу. При взаємодії сироватки з тімолово-вероналовим розчином з'являється помутніння внаслідок утворення глобуліново-тімолово-ліпідного комплексу.
Хід визначення і розрахунок: До6 мл тімолово-вероналового буферного розчину добавляють 0,1 мл сироватки, залишають відстоятись 30 хв. і потім вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 630-690 нм (червоний фільтр) проти тімолово-вероналового буфера в кюветах з товщиною шару 1 см. Реакцію проводять при кімнатній температурі.
Розрахунок ведуть по калібровочному розчину сульфату барію, готують розведення відповідно одиницями помутніння по Шенк-Хогланд. Калібровочні розчини добре збовтують і негайно при довжині хвилі 630-690 нм в кюветах товщиною шару 2 мм проти води вимірюють.
2. Сулемова проба.
Принцип: Сулема в присутності мілкодисперсних колоїдів (білків) утворює колоїдний розчин солей ртуті. Порушення дисперсності білкових функцій сироватки крові викликає осадження грубодисперсних часточок.
Хід визначення: До 0,5 мл сироватки добавляють 1 мл 154 ммоль/л розчину NaCl і титрують 1 г/л розсчином сулеми. Після появи вихідного зворотнього помутніння, титрують повільно з інтервалом 20-30 с до стійкого помутніння (через вертикальний шар рідини неможливо прочитати газетний текст). Результати сулемової реакції виражають в кількості мілілітрів розчину сулеми, які пішли на титрування.
Нормальні величини: 1,6-2,2 мл сулеми.
- Проба Вельтмана.
Принцип: При добавленні до сироватки крові розчину СаCl2 і нагрівають проходить порушення колоїдної стійкості сироватки.
Хід визначення: До 0,1 мл сироватки добавляють 4,9 мл води, перемішують, запрокидуючи пробірку і добавляють 0,1 мл 0,5% розчину СаCl2, взбовтують і нагрівають пробірку над полум'ям до одноразового закипання суміші. Охолоджують пробірку і дивляться на світло. Якщо пластівців немає, то в цю пробірку добавляють ще 0,1 мл СаCl2 і знову кип'ятять. Процедуру повторюють, поки не випадуть пластівці.
Результати оцінюють, підраховуючи загальну кількістьСаCl2 , який пішов на реакцію.
Нормальні величини: в нормі коагуляція настає при добавленні 0,4-0,5мл розчину СаCl2.
Література
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
- Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Заняття № 25(21)
Тема: Біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів у печінці. Мікросомальне окислення.
Актуальність: Печінка відіграє важливу роль у знешкодженні сторонніх речовин, які попадають із зовнішнього середовища і ендогенних токсичних метаболітів. Знання механізмів детоксикації необхідні для оцінки знешкодження функції печінки за умов фізіологічної норми та при патології. Навчальні цілі
Знати: біохімічні механізми інактивації ендо- та екзогенних токсичних речовин у печінці.
Вміти: інтерпретувати біохімічні результати дослідження знешкоджуючої функції печінки.