Як історична категорія фінанси з’явилися одночасно з

+виникненням державної скарбниці та її відділенням від власності монарха;

виникненням держави по розшаруванні суспільства на класи;

утворенням монополістичних об’єднань, злиттям держави з монополіями;

виникненням місцевих фінансів, позабюджетних спеціальних урядових фондів, фінансів державних підприємств;

Суспільне призначення фінансів:

+забезпечення раціонального формування і використання грошових фондів у державі;

рух вартості без участі готівки перерахуванням коштів по рахунках кредитних установ;

грошові відносини щодо мобілізації фінансових ресурсів у розпорядженні держави;

грошові відносини, пов'язані з використанням державних засобів на потреби держави;

Сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах кордонів країни за рік, – це:

чистий внутрішній продукт;

+валовий внутрішній продукт;

валовий національний дохід;

валовий прибуток держави;

 

Основними формами прямої участі державного впливу на розвиток економіки є:

інформатизація;

стандартизація;

+бюджетне фінансування і перерозподіл ВВП;

моніторинг;

 

Складова фінансової системи, що не належить до державних фінансів:

податкова система;

+фінансовий ринок;

бюджетна система;

місцеві фінанси;

 

Складова фінансової системи, що належить до фінансів підприємств:

загальні позабюджетні фонди;

митні тарифи;

страховий ринок;

+грошові фонди підприємств;

 

Складова фінансової системи, що належить до фінансів суб’єктів господарювання:

фінанси домогосподарств;

+страховий ринок;

загальне державне управління;

державі корпорації;

 

Слово «finance» в перекладі з латинської означає:

+платіж;

гроші;

кредит;

депозит;

 

Грошові фонди за своїм обсягом:

дорівнюють грошовій масі, адже це одне й те саме;

перевищують грошову масу, адже вона є їх складовою;

+є меншими за грошову масу, адже її частина знаходиться у нефондовій формі;

це зовсім різні речі й їх не слід порівнювати;

У фінансовому розумінні ліміт – це:

доступна на депозитному рахунку сума коштів;

+певне обмеження витрат;

фінансове заохочення;

фінансовий резерв;

Поняття «державні фінанси», «державний бюджет», «державний кредит» у 15-17 ст; виникли внаслідок:

+відокремлення державної казни від казни сімей монархів;

великої Французької революції;

виникнення податків;

зростання добробуту населення;

Фінансова наука виникла у:

+15 столітті;

5 столітті;

21 столітті;

10 столітті;

Уперше у 1573 році ввів у науковий обіг термін «Фінанси»:

+Жан Боден;

Аристотель;

Платон;

Архімед;

Учені античного світу, в працях яких містяться елементи економічного та фінансового аналізу:

Монтескьє, Руссо, Дідро, Кант;

+Арістотель, Платон, Ксенофонт, Цицерон;

Платон, Цицерон, Фрідмен;

Фома Аквінський, Юсті, Цицерон, Дідро;

Учений, який написав працю «Про доходи Афінської республіки», – це:

Аристотель;

+Ксенофонт;

Гіппократ;

Фома Аквінський;

 

Державні фінансові ресурси становлять:

+державні та місцеві бюджети;

фінанси підприємств державної форми власності;

фінанси підприємств приватної форми власності;

фінанси домогосподарств

Державна субсидія – це:

непрямий податок;

+форма виділення коштів із бюджету;

мито;

обов’язковий платіж до Державного бюджету;

Автором праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" є:

Д. Рікардо;

+А. Сміт;

Сен-Сімон;

К. Маркс;

Представники української фінансової науки:

І.Я. Франко, М.І. Туган-Барановський, М. Добриловський, К. Маркс;

М.І. Мітіліно, М.І. Туган-Барановський, Сен-Сімон, М.П. Яснопольський;

Х.Мінський, Ф. Петрарка, А. Сміт, М.І. Мітіліно, М.М. Алексєєнко;

+М.І. Туган-Барановський, М.М. Алексєєнко, М.Х. Бунге, І.Я. Франко,

М.А. Балудянський;

Автором «Теорії кредиту» (1852) є український учений-економіст:

+М. Бунге;

І. Янжул;

Л. Яснопольський;

П. Мігулін;

Сукупність цілей та заходів з мобілізації фінансових ресурсів, їх раціонального розподілу і використання, які держава здійснює через фінансову систему являє собою:

фінансову стратегію;

+фінансову політику;

фінансовий механізм;

грошово-кредитну політику;

 

Фінансовий план – це:

бізнес-план;

форма плану, в якій показники відображено в натуральному вимірі та обгрунтовано рух ресурсів та продукції;

+форма плану, в якій показники відображено в грошовому виразі та рух фінансових ресурсів на певний період;

прогноз соціально-економічного розвитку;

 

Фінансова централізація передбачає:

+збільшення питомої ваги частки національного доходу, що концентрується в державному бюджеті;

зменшення питомої ваги частки національного доходу, що концентрується в бюджеті;

збільшення фінасових ресурсів міжнародних фінансових установ;

лібералізацію економіки та послаблення її державного регулювання;

 

Фінансове право – це:

засіб впливу фінансових відносин на економічний та соціальний розвиток суспільства;

+сукупність юридичних норм, що регламентують фінансові відносини;

інструмент формування та використання централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів;

сукупність організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави;

 

Тип фінансової політики, який не існує:

кейнсіанська;

неокласична;

+мордорська;

класична;

За характером заходів, ступенем їх деталізації, часом реалізації у складі фінансової політики виділяють:

фінансову стратегію і бюджетне регулювання;

+фінансову стратегію і фінансову тактику;

оперативну фінансову політику і фінансову тактику;

фінансову стратегію і бюджетне регулювання;

Фінансова стратегія – це:

напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів;

+сформована система довгострокових цілій фінансової діяльності і шляхів їх досягнення;

система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з рухом фінансових ресурсів;

процес визначення оптимальної структури капіталу;

 

Об’єктом фінансового планування є:

+фінансові ресурси;

грошові кошти;

частина ВВП на загальнодержавні потреби;

перспективні фінансові плани;

 

Податки – це:

платежі за товари, роботи, послуги між підприємствами;

платежі юридичних, фізичних осіб страховим компаніям по об’єкту страхування;

+обов'язкові, безумовні платежі до відповідного бюджету, що справляються з платників податку на умовах, визначених законом;

сума коштів, які повертаються державі;

Факторами, що впливають на розмір фіксованого сільськогосподарського податку, виступають:

балансовий прибуток та кількість працюючих;

обсяг реалізованої продукції власного виробництва, у тому числі виготовленої на давальницьких умовах;

+площа сільськогосподарських угідь та нормативна оцінка їх вартості;

валовий дохід та спеціалізація;

 

Податкова система у вузькому розумінні – це:

сукупність податків, що їх установлює держава;

сукупність зборів, що їх установлює держава;

+сукупність загальнодержавних та місцевих податків і зборів;

сукупність загальнодержавних податків та зборів;

 

Податкова система України включає:

державні податки і збори;

+сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку;

державні та місцеві податки і збори, амортизаційні відрахування державних підприємств;

правильна відповідь відсутня;

До загальнодержавних податків в Україні відносять:

+акцизний податок;

податок на нерухоме майно;

туристичний збір;

єдиний податок;

До місцевих податків в Україні відносять:

+податок на нерухоме майно;

мито;

податок на прибуток підприємств;

плата за землю;

Розмір прямих податків залежить:

від споживання товарів;

+від розміру об’єкта та бази оподаткування;

від використання доходів;

правильна відповідь відсутня;

За формою оподаткування податки поділяються на:

місцеві та загальнодержавні;

загальні та спеціальні;

особисті та реальні;

+прямі та непрямі;

 

Прямими називаються податки:

податки, які сплачуються покупцями в цінах на товари і послуги, а перераховуються в бюджет продавцями відповідних товарів і послуг;

+податки, що безпосередньо встановлюються на майно і доходи платників;

податки, що встановлюються персонально для кожного конкретного платника;

податки, що прямо зараховуються до Державного бюджету країни;

Базовою (основною) ставкою ПДВ в Україні Податковим кодексом передбачено:

20 %;

25% від вартості товару;

16% від різниці між податковим зобов’язанням та податковим кредитом;

+17%;

Вид податків, який формують як надбавку до ціни товару та вносять в ціну товару:

податок на прибуток;

податок з власників транспортних засобів;

+акцизний податок;

податок на землю;

За нульовою ставкою обкладаються ПДВ операції з:

імпорту товарів;

+експорту товарів;

продажу книг вітчизняного виробництва;

реалізації основних засобів;

 

Платники податків і зборів зобов'язані:

ревізувати й перевіряти у міністерствах бухгалтерські документи;

накладати на керівників та інших службових осіб підприємств адміністративні стягнення;

+подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обрахуванням і сплатою податків та зборів;

забезпечувати захист державного суверенітету;

 

Тверді податкові ставки – це:

+єдині відсоткові ставки, які не залежать від розмірів об'єкта оподаткування;

встановлюються в грошовому виразі на одиницю об'єкта оподаткування в натуральному обрахуванні;

побудова шкали прогресивних ставок;

ставки, встановлені місцевими органами виконавчої влади;

 

База оподаткування – це:

сукупність податкових органів;

+фізичний, вартісний чи інший вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка;

встановлений розмір податку на одиницю оподаткування;

всі доходи платників податків, з яких сплачується податок;

 

Податковим кодексом платники податків визначені, як:

особи, які купують товари та у складі їх ціни оплачують податок на додану вартість;

підприємства;

підприємства з іноземними інвестиціями;

+фізичні та юридичні особи, які мають, одержують об’єкти оподаткування або провадять діяльність, що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок із сплати податків згідно із законом;

Нові податки та зміни в порядку оподаткування затверджують:

Постановою Кабінету Міністрів України;

Указом Президента України;

+Верховною Радою України шляхом прийняття закону;

розпорядженням Національного банку України;

 

Державний бюджет – це:

+план формування та використання фінансових ресурсів держави для забезпечення її завдань і функцій протягом бюджетного періоду;

єдине систематизоване згрупування доходів держави;

фінансові звіти державних установ;

комплекс заходів, спрямованих на розвиток галузей економіки;

 

Державний бюджет України, як фінансовий план держави, затверджують:

Постановою Кабінету Міністрів України;

Указом Президента України;

+Верховною Радою України і має силу закону;

розпорядженням Національного банку України;

 

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи країни, має назву:

бюджетний устрій;

+зведений бюджет;

бюджетна система;

дефіцит бюджету;

 

Бюджетний процес включає такі етапи:

складання та затвердження проектів бюджетів;

розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України та місцеві бюджети;

виконання бюджету, підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього

+усі відповіді правильні;

 

Призначення видатків, що не є властивим Державному бюджету України:

виплати видатків, зв'язаних з обороною країни;

+виплати заробітної плати робітникам промислових підприємств;

виплати заробітної плати службовцям державного апарату,

виплати заробітної плати робітникам сільськогосподарських підприємств;

Порядок і терміни складання проекту Державного бюджету України визначає:

Верховна Рада України;

+Кабінет Міністрів України;

Президент України;

Міністерство фінансів України;

 

Зведений бюджет України:

затверджує Верховна Рада України;

затверджує Кабінет Міністрів України;

+не затверджується, використовується з метою аналізу та визначення засад державного регулювання;

затверджує Міністерство фінансів;

 

Міжбюджетний трансферт для цільового використання в порядку, передбаченому органом, який прийняв рішення про його надання, має назву:

дотація;

+субвенція;

державний кредит;

державний борг;

 

Призначення поточних бюджетних видатків полягає у:

фінансуванні інвестиційної діяльності;

+фінансуванні бюджетних установ;

фінансуванні інноваційної діяльності;

фінансуванні сільського господарства;

 

До складу бюджетного законодавства України входять:

Конституція України;

Закон про Державний бюджет України;

Бюджетний кодекс;

+всі нормативні акти, зазначені вище;

 

Принцип обґрунтованості під час складання бюджету передбачає, що:

до складу бюджетів підлягають внесенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів;

+бюджет формують на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, які здійснюють відповідно до затверджених методик та правил;

розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

 

Орган, що затверджує бюджетну класифікацію:

Президент України;

Кабінет Міністрів України;

+Міністерство фінансів України;

Верховна Рада України;

 

Дефолт –– це:

дефіцит бюджету;

держаний борг;

бюджетний борг;

+нездатність держави покрити свої боргові зобов’язання;

Спеціальна постанова Верховної Ради України, в якій висвітлюються основні напрями бюджетної політики, – це:

+бюджетна резолюція;

основні напрями бюджетної політики;

бюджетна система;

бюджетний кодекс;

Внутрішній державний борг:

включає видатки держави, які зв’язані із сплатою суми відсотків за поточними тиражами;

сума державних зобов’язань відносно іноземних кредиторів;

включає всю суму заборгованості за раніше випущеними облігаціями;

+сума державних зобов’язань перед вітчизняними кредиторами;

 

Зовнішній державний борг:

включає видатки держави, які пов’язані із сплатою суми відсотків за поточними тиражами;

+сума державних зобов’язань відносно іноземних кредиторів;

включає всю суму заборгованості за раніше випущеними облігаціями;

сума державних зобов’язань відносно вітчизняних кредиторів;

Цінні папери, які виступають формою реалізації внутрішнього державного боргу:

+облігації внутрішньої державної позики;

векселі державних підприємств;

акції державних підприємств;

казначейські зобов’язання;

Суми, отримані від місцевих податків і зборів, зараховуються до:

+місцевого бюджету;

державного бюджету;

бюджету суб’єктів економічної діяльності;

правильна відповідь відсутня;

Показник бюджетного дефіциту свідчить про:

перевищення доходів бюджету над його видатками;

збалансованість бюджету;

+перевищення видатків бюджету над його доходами;

розподіл доходів між бюджетами різних рівнів відповідно до розподілу їх видаткових повноважень;

 

Перевищення доходів бюджету над його видатками –– це:

+бюджетний профіцит;

бюджетний дефіцит;

збалансованість бюджету;

правильна відповідь відсутня;

 

Причини утворення бюджетного дефіциту:

неефективність фінансової системи та податкової політики;

скорочення доходів державного бюджету в період економічної кризи;

зростання державних витрат у зв'язку зі структурною перебудовою економіки;

+всі відповіді правильні;

Найбільш інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є:

+монетизація дефіциту;

внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках;

фінансування у вигляді безоплатної допомоги;

прострочення платежів за боргами або куплені товари;

За тривалістю бюджетний дефіцит може бути:

первинним або вторинним;

випадковим або дійсним;

плановим або позаплановим;

+постійним або тимчасовим;

 

Бюджетний дефіцит залежно від планування може бути:

структурним;

циклічним;

+плановим або позаплановим;

первинним або вторинним;

 

З урахуванням витрат з обслуговування державного боргу бюджетний дефіцит може бути:

плановим або позаплановим;

+первинним або вторинним;

циклічним;

структурним;

Державна позика – це:

кредит, що видається банком, який має статус державного;

+залучення державними органами управління грошових коштів на умовах позики;

отримання від державних органів управління грошових коштів на умовах позики;

залучення державними органами управління грошових коштів з відсутністю необхідності повернення;

 

Бюджетний устрій визначається:

державним устроєм;

+адміністративно-територіальним поділом країни;

економічним потенціалом держави;

банківською системою України;

 

Зведений бюджет України – це:

показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення;

сума показників місцевих бюджетів;

+сукупність Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя;

показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення;

 

Дотації в бюджетній системі – це:

кошти для бюджетних установ;

кошти для виплати заробітної плати працівникам підприємств державної форми власності;

+кошти, які передаються з бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня для збалансування в разі їх дефіциту;

кошти, які передаються з бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня з метою фінансування заходів цільового призначення

Джерелами покриття бюджетного дефіциту є:

прибутки підприємств;

+державна позика, грошова емісія;

надзвичайний податок, комерційний кредит, амортизаційні відрахування;

євровалюта, промислове золото, національний дохід;

Циклічний дефіцит державного бюджету – це:

+дефіцит державного бюджету, викликаний спадом ділової активності та скороченням податкових надходжень;

різниця між запланованими видатками і запланованими доходами держави;

позитивне або негативне сальдо бюджету за наявності природного рівня безробіття, рівня ВВП;

сумарний дефіцит державного та місцевих бюджетів;

 

Фактичний дефіцит державного бюджету – це:

сума фактичних доходів державного бюджету;

+перевищення фактичних видатків над фактичними доходами держави;

сума фактичних видатків держави;

загальний дефіцит за винятком інфляційної частки відсоткових платежів;

 

Структурний дефіцит державного бюджету – це:

дефіцит державного бюджету, спричинений спадом ділової активності та скороченням податкових надходжень;

різниця між поточними видатками і поточними доходами держави;

загальний дефіцит за винятком інфляційної частки відсоткових платежів;

+негативне сальдо державного бюджету за наявності природного рівня безробіття та потенційного рівня ВВП;

Невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, що не являють собою оплату придбаних товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу, називають:

бюджетні процедури;

+бюджетні трансферти;

бюджетні інвестиції;

бюджетне асигнування;

Призначенням страхування є:

+захист майнових інтересів суб’єктів виробничих відносин і людського суспільства від несприятливих подій (ризиків);

створення сезонних запасів у харчовій промисловості;

збільшення обсягів виробництва;

здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику;

 

Форми, у яких існує сукупний фонд страхового захисту:

+резерви страхових організацій, централізованих резервів держави, фонди самострахування підприємств;

резервні фонди підприємств;

кредити банку;

статутний фонд;

 

Функціями страхування є:

формування і використання фінансових ресурсів;

відтворювальна і стимулююча;

+ризикова, превентивна, заощадження коштів і контрольна;

фіскальна і економічна;

 

Суть ризикової функції страхування розкриває:

створення системи страхових резервів;

+передача за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством;

зменшення наслідків страхових подій;

перерозподіл коштів між страхувальниками;

 

Структура страхового ринку за територіальною ознакою – це:

+внутрішній, регіональний і міжнародний;

майнового, особистого страхування і страхування відповідальності;

юридичних і фізичних осіб;

державного і комерційного страхування;

 

Організаційно-правові форми підприємств, в яких можуть створюватися страховики в Україні – це:

+юридичні особи у формі акціонерних, повних, командитних товариств і товариств з додатковою відповідальністю;

юридичні особи у формі товариств з обмеженою відповідальністю і приватних підприємств;

фізичні особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності;

іноземні юридичні особи;

 

Страховими посередниками є:

фондові біржі;

банки та інші фінансово-кредитні установи;

+страхові агенти і страхові брокери;

інвестиційні фонди і компанії;

 

Суб’єктами страхового ринку є:

промислові і торгові підприємства;

+страховики, страхувальники і страхові посередники;

банки і кредитні спілки;

державний бюджет і позабюджетні фонди;

 

Діяльність страхових брокерів може бути визначена, як:

+професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб’єкти підприємництва, пов’язана із посередництвом у сфері страхування;

діяльність, яка обслуговує «життєвий цикл» страхового поліса на різних його стадіях;

професійна діяльність осіб, уповноважених діяти від імені та за дорученням однієї чи більше страхових компаній, з укладення договорів;

фінансова діяльність у сфері страхування;

 

Страховий поліс – це:

+документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладення договору страхування;

договір страхування майна;

документ, що регламентує взаємовідносини сторін у страхуванні життя;

документ, що визначає розмір збитків страхувальника;

 

Страхові агенти можуть виконувати:

вдосконалення правил страхування;

+пошук страхувальників і укладання договорів страхування;

розрахунок страхових тарифів;

пошук страховиків;

 

Форми, у яких здійснюється державне регулювання страхової діяльності в Україні:

розробка правил страхування державними органами;

+ліцензування страхової діяльності й реєстрація страховиків;

визначення страхових премій;

роздержавлення і приватизація майна державного страхування;

Розрізняють такі форми страхування залежно від його обов’язковості:

державне та приватне;

добровільне та обов’язкове;

соціальне та особисте;

економічне та юридичне;

 

Правила страхування – це:

статут страховика;

+документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування;

страховий поліс;

перелік претензій страхувальника до страховика;

 

Страхові послуги відносять до:

+фінансових послуг;

кредитних послуг;

банківських послуг;

виробничих послуг;

 

Головними суб’єктами страхового ринку України є:

страхові агенти;

органи державного нагляду за страховою діяльністю в Україні;

страхові брокери;

+страховик та страхувальник;

 

Ринок страхових послуг – це:

сфера обігу цінних паперів;

+частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі–продажу є страховий захист, і на якому формується попит і пропозиція на страхові послуги;

частина фондового ринку, на якому формується попит і пропозиція на страхові послуги;

частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на позичковий капітал;

 

Уповноваженим органом, що видає ліцензії на право надання страхових послуг, є:

Міністерство фінансів України;

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

+Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

Національний банк України;

 

Вид страхування, яке не належать до майнового:

страхування фінансових ризиків;

+страхування дітей;

страхування кредитів;

правильна відповідь відсутня;

До витрат страховика відносять:

відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

витрати на проведення страхування;

витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;

+усі відповіді правильні;

 

Страховий продукт – це:

страхове відшкодування;

+комплекс зобов’язань страховика перед страхувальником;

страховий поліс;

процес складання договору страхування;

Страховий агент є уповноваженою особою:

+страховика;

страхувальника;

брокера;

перестраховика;

 

Плату за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику відповідно до договору страхування, називають:

страховим тарифом;

страховою сумою;

+страховою премією;

страховим забезпеченням;

 

Страховий тариф – це:

нетто-ставка;

страховий платіж;

+брутто-ставка;

правильна відповідь відсутня;

 

Договір страхування набирає чинності з:

з моменту підписання;

+з моменту сплати страхових внесків, або іншого, передбаченого договором;

з початку терміну страхування;

з моменту укладання договору;

 

Страховий платіж – це:

+плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування;

оплата послуг страхового брокера;

ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;

грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку;

 

Форми, у яких існує сукупний фонд страхового захисту – це:

+резерви страхових організацій, централізовані резерви держави, фонди самострахування підприємств;

амортизаційні фонди підприємств;

кредити банку;

статутний фонд;

Функції, які виконує страхування:

контролю за розподілом фінансових ресурсів;

відтворювальну і стимулюючу;

+зниження ризиків, превентивну, заощадження коштів і контрольну;

фіскальну і економічну;

 

Суть ризикової функції страхування розкриває:

створення системи страхових резервів;

+передача за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством;

зменшення наслідків страхових подій;

перерозподіл коштів між страхувальниками;

Під страховим ринком розуміють:

інструмент перерозподілу грошових коштів між суб’єктами господарювання;

сферу обігу цінних паперів;

+особливу сферу грошових економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга;

механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси;

Договір страхування, буде дійсним якщо його укладено після страхового випадку:

так;

так, якщо його укладено за погодженням з Міністерством фінансів;

так, якщо його укладено за погодженням із Нацкомфінпослуг;

+ні;

Серед видів державного соціального страхування в Україні фактично не запроваджене як загальнообов'язкове на державному рівні:

пенсійне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

+медичне страхування;

страхування на випадок безробіття;

 

Основне джерело формування доходів Пенсійного фонду України:

+єдиний соціальний внесок;

внески добровільно застрахованих осіб;

обов'язкові збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій;

кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законодавством;

Розміри соціальних виплат не мають бути:

+меншими від прожиткового мінімуму;

меншими від мінімальної заробітної плати;

більшими за прожитковий мінімум;

більшими за мінімальну заробітну плату;

 

Фінансування заходів, зв'язаних із соціальним захистом, охороною життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, здійснюється:

Пенсійним фондом;

Фондом соціального страхування на випадок безробіття;

+Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами;

 

До складу Єдиного соціального внеску включено:

50 % від фонду оплати праці;

+внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування;

внески до Пенсійного фонду та внески на медичне страхування;

100 неоподаткованим мінімумам;

 

Фінанси підприємств являють собою:

грошові кошти;

наявні на підприємстві кредитні ресурси;

+економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення;

грошові фонди підприємства;

 

До складу фінансів підприємств не входять відносини:

+між працівниками підприємства та торговельними організаціями;

між підприємством та його працівниками;

між підприємством і державою;

між підприємствами;

 

Основними функціями фінансів підприємств є:

контроль за сплатою податків;

формування та розподіл фінансових ресурсів;

розподіл та контроль фінансових ресурсів;

+відтворювальна, розподільча, контрольна, регулююча;

 

Об’єктом фінансів підприємств виступають:

рух грошових потоків підприємства;

+економічні відносини, зв’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів підприємств;

грошові доходи та фонди підприємства;

відтворювальний процес;

 

Фінансові відносини, які не входять до складу фінансів підприємств:

між державою та підприємством;

+між працівниками підприємства і банківською системою;

між підприємством і його акціонерами;

між підприємством і його постачальниками та покупцями;

 

Не розглядається як фінансовий результат підприємства:

прибуток;

збиток;

+амортизація;

правильна відповідь відсутня;

Джерелом сплати податку на прибуток підприємства є:

собівартість продукції;

+прибуток від звичайної діяльності;

чистий прибуток;

виторг від реалізації продукції, робіт, послуг;

 

До фінансових ресурсів підприємства належать:

тільки власний капітал;

+кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства;

кошти, спрямовані тільки на погашення кредитів банків;

тільки власні обігові кошти підприємства;

 

Чистий прибуток підприємства – це:

+прибуток підприємства після сплати податку на прибуток;

прибуток від реалізації продукції;

прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після його використання для погашення банківського кредиту;

прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати штрафів за рахунок прибутку;

 

На рівні підприємств фінансові відносини не охоплюють:

відносини підприємства з іншими суб’єктами господарювання за постачаннями сировини і матеріалів;

відносини підприємства з іншими суб’єктами господарювання з приводу придбання основних засобів;

+відносини між державою і населенням;

відносини підприємств з банківськими установами;

Фінансовий стан підприємства характеризується:

системою показників, що відображають наявність фінансових ресурсів;

+системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства;

сукупністю виробничо-господарських факторів;

формуванням і використанням фінансових ресурсів;

 

Фінансування не лише відтворення, а й розвитку підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів – це принцип:

самоокупності;

саморегулювання;

+самофінансування;

розмежування;

Для утворення підприємства формується:

резервний капітал;

вилучений капітал;

запозичений капітал;

+статутний капітал;

Кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства, – це:

фінанси;

грошові накопичення;

фонди грошових ресурсів;

+фінансові ресурси;

 

До складу позикових джерел формування фінансових ресурсів підприємства не належать:

+амортизаційні відрахування;

кредиторська заборгованість;

довгострокові банківські кредити;

короткострокові банківські кредити;

 

До грошових коштів підприємства відносять:

амортизаційні відрахування і прибуток;

+кошти, що перебувають на всіх рахунках і в касі підприємства;

фонд оплати праці;

резервний і страховий фонд;

Вартість частини активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань, дорівнює:

статутному капіталу;

+власному капіталу;

резервному капіталу;

додатковому капіталу;

 

Основним джерелом відшкодування коштів на виробництво та реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів підприємства є:

банківські кредити;

кредиторська заборгованість;

+чистий дохід від реалізації продукції;

сплачені податкові зобов'язання;

 

До складу необоротних активів підприємства входять:

незавершене виробництво;

гроші та їх еквіваленти;

+основні засоби;

дебіторська заборгованість;

 

До доходів, отриманих від основної діяльності підприємства, належать:

+доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

доходи від реалізації оборотних активів підприємства;

доходи, отримані від фінансової оренди активів;

доходи, отримані від реалізації необоротних активів;

До складу оборотних активів підприємства входять:

+виробничі запаси;

довгострокові фінансові інвестиції;

нематеріальні активи;

кредиторська заборгованість;

Власними та прирівняними до власних фінансових ресурсів підприємства є:

+чистий прибуток, амортизаційні відрахування, резервний фонд;

довгострокові банківські позики;

лізинг;

веселі видані;

Надання одним підприємством іншому права на виробництво і продаж товарів під його товарним знаком або за його технологією – це:

оперативний лізинг;

фінансовий лізинг;

+франчайзинг;

іпотечні кредити;

 

Фінансове планування – це:

процес фінансового аналізу виробничого підприємства;

прогноз грошових надходжень;

+процес узгодження фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямами їх використання в обсягах і часі;

баланс доходів і витрат;

 

Ліквідність підприємства – це:

+спроможність підприємства швидко перетворити активи на грошові кошти;

зростання прибутку підприємства;

збільшення обсягів реалізації підприємства;

первищення власного капіталу підприємства над його зобов`язаннями;

 

Фінансовий ринок – це:

економічна система, пов’язана з фінансами держави;

система правових відносин;

+система економічних і правових відносин, пов’язаних з емісією, купівлею – продажем та обігом фінансових активів;

відносини між фізичними та юридичними особами;

 

Цінні папери – це:

+документи установленої форми, що посвідчують грошове або інше майнове право, визначають взаємовідносини емітента та їх власника, і передбачають виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам;

документи, що засвідчують передачу прав на володіння нерухомим майном;

облікові реєстри з ведення рахунків цінних паперів;

розрахункові документи, що використовуються для здійснення платежів між юридичними особами;

 

Правильне визначення терміна «вексель»:

доручення банку-покупця банкові-постачальника здійснити оплату рахунків постачальника;

+письмове зобов'язання відповідної форми, яке надає право його власникові вимагати сплати відповідної суми у відповідний термін;

форма розрахунку, за якою банк-емітент за дорученням свого клієнта має здійснити платіж;

форма розрахунку, за якою банк-емітент на доручення свого клієнта має здійснити платіж;

 

До вторинних фінансових інструментів належать:

+ф’ючерсні та форвардні угоди, опціони, свопи, варанти;

акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

державні та корпоративні облігації, казначейські та комерційні векселі, чеки;

Опціон – це:

боргове зобов'язання;

частковий цінний папір;

розписка;

+право на купівлю або продаж цінних паперів за обумовленою ціною й у встановлений термін;

 

Основна мета діяльності кредитного союзу:

кредитування держави;

+підвищення добробуту учасників шляхом взаємного кредитування їх фінансових потреб на умовах платності та повернення;

фінансова допомога місцевій владі;

організація кредитних відносин між державою та членами союзу;

Випуск в обіг грошей або цінних паперів має назву:

міжнародне запозичення;

+емісія;

спеціальні права запозичень;

міжнародна допомога;

 

Цінний папір, що підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику цінного папера його номінальну вартість у встановлений термін із сплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску, – це:

+облігація;

вексель;

акція;

дивіденди;

Юридична особа, що від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їхнього випуску, – це:

інвестор;

комерційні банки;

брокер;

+емітент;

 

Акції, які гарантують виплату дивідендів у заздалегідь визначеному розмірі, незалежно від суми отриманого прибутку:

іменні акції;

звичайні акції;

+привілейовані акції;

акції трудового колективу;

Прикладом деривативу є:

вексель;

акція;

+опціон;

дилер;

Правильне визначення терміна «платіжне доручення»:

документ, що засвідчує відносини позики між емітентом та власником;

письмове боргове зобов'язання, яке дає право вимагати від боржника сплати відповідної суми;

+письмове доручення власника рахунка банку перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів;

комбінований документ, який містить вимогу постачальника та доручення платника;

 

Витрачання грошових коштів підприємства здійснюється за розпорядженням:

установи банку;

+керівника підприємства;

вищого органу управління;

головного бухгалтера підприємства;

 

Кошти підприємств підлягають зберіганню в банку:

обов’язково у повному обсязі;

на умовах, визначених у статуті підприємства;

на бажання підприємства;

+обов’язково за винятком ліміту;

Фінансовий менеджмент – це:

+процес управління формуванням, розподілом й використанням фінансових ресурсів підприємств;

система принципів та форма організації грошових відносин підприємства;

моніторинг фінансування діяльності підприємства;

розподіл і використання фінансових ресурсів підприємства;

 

За ставку дисконтування може бути використана:

рівень інфляції;

ставка податку на прибуток;

ставка податку на додану вартість;

+депозитна ставка;

181; Кредитоспроможність підприємства – це:

+наявність у фізичної або юридичної особи передумов та можливостей взяти кредит й своєчасно виконувати прийняті на себе зобов'язання, в тому числі сплату відсотків, за рахунок власних коштів (активів);

спроможність сплати відсотків за кредит;

наявність можливості отримати кредит;

передумови отримання кредиту фізичною або юридичною особою;

У стратегічному фінансовому менеджменті обов’язково враховують фактор часу, оскільки:

+гроші інвестуються в проект та одержуються від його реалізації у різний час, а гроші змінюють свою вартість з часом;

з часом змінюються умови оподаткування;

з часом змінюються умови кредитування;

змінюється курс акцій на фондовій біржі;

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент – це:

+оперативне управління грошовими коштами;

управління інвестиціями;

управління запасами;

управління виробництвом;

Приймати стратегічне фінансове рішення щодо інвестування капіталу в інвестиційний проект доцільно, якщо:

прибуток від вкладення капіталу в проект менший за прибуток, який можна отримати, поклавши ці гроші на банківський депозит;

рівень інфляції перевищує рентабельність інвестицій;

+чиста приведена вартість проекту є позитивною;

підприємство буде спроможним розрахуватися за кредитом, одержаним для реалізації інвестиційного проекту;

Міжнародна валютно-кредитна установа, що має статус спеціалізованого відділення ООН і створена на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бретон-Вудсі в 1944 р;, називається:

Світовим банком;

Європейським банком реконструкції і розвитку;

+Міжнародним валютним фондом;

банком міжнародних розрахунків;

Міжнародні фінансова організація, основним завданням якої є налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними, називається:

Міжнародним банком реконструкції і розвитку;

Європейським банком реконструкції і розвитку;

Міжнародним валютним фондом;

+банком міжнародних розрахунків;

До валютних складових міжнародної валютно-фінансової системи (МВФС) належать:

валютний курс, національні та міжнародні механізми регулювання обмінного курсу, національні валюти, валютний паритет, міжнародні фінансові ринки;

національний паритет, національні валюти, валютний курс, центральні банки країн;

міжнародні фінансові ринки, механізм торгівлі кредитами, цінними паперами, міжнародні розрахунки;

+національні валюти, валютний курс і паритет, умови взаємної конвертації й обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу;

 

Валюта, яка характеризують стабільним валютним курсом:

+тверда;

вільно конвертована;

фіксована;

резервна;

Система валютних відносин, за якої діяв золотий паритет долара США:

Ямайська;

Паризька;

+Бреттон-Вудська;

Генуезька;

 

Резервна валюта – це:

+валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

платіжний засіб інших країн, що законно або незаконно використовується на території певної країни;

валюта, яка має здатність вільно обмінюватися для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватися в угодах із реальними та фінансовими активами;

законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

 

Національна валюта – це:

валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються з метою покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

валюта, що має здатність вільно обмінюватися для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватися в угодах із реальними та фінансовими активами;

+законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

 

Використання долару США іншими країнами як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу збереження називають:

+доларизацією;

валютним заміщенням;

конвертованістю;

правильна відповідь відсутня;;

 

Поняття "міжнародна ліквідність" означає:

+спроможність держави своєчасно виконувати свої міжнародні фінансові зобов’язання;

склад валютного курсу та валютних паритетів;

складний економічний механізм, що забезпечує купівлю та продаж окремих валют;

готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки;

 

За класифікацією МВФС всі валюти залежно від ступеня гнучкості поділяються на:

тверді, фіксовані, резервні;

+тверді, обмежено гнучкі, гнучкі;

фіксовані, обмежено гнучкі, гнучкі;

конвертовані, неконвертовані, зовнішньо-, внутрішньоконвертовані;

 

На валютний курс впливає:

темп інфляції;

стан платіжного балансу;

політична та економічна стабільність у країні;

+всі відповіді правильні;

 

Зменшення курсу національної валюти відносно іноземних валют – це:

ревальвація;

валютна інтервенція;

+девальвація;

політика валютних обмежень;

Валюта, яку називають вільно конвертованою:

валюта, яку вільно обмінюють на товари на світовому ринку;

валюта, яку вільно обмінюють на резервну валюту;

+валюта, яку вільно обмінюють на інші валюти;

валюта, яку вільно обмінюють лише на тверді валюту;

 

Операція, що передбачає переведення на рахунок покупця обумовленої в контракті суми іноземної валюти через певний строк після здійснення угоди за курсом на момент її підписання – це:

операція своп;

+операція форвард;

опціон;

арбітраж;

 

Основною функцією Національного банку України визначено:

нагляд за діяльністю комерційних банків

+забезпечення стабільності грошової одиниці України;

забезпечення конвертованості грошової одиниці України на інші валюти;

забезпечення встановленого обсягу валютних резервів країни;

 

Кредитна експансія – це:

діяння, яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні кредитних зобов’язань;

сума державних кредитів за певний проміжок часу;

+збільшення пропозиції позикового капіталу шляхом зниження державою обов’язкових резервів та облікової ставки;

гарантування платоспроможності позичальників;


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: