2018-01-08
1005
При формуванні структури капіталу враховують такі чинники: 1.об’єктивні: галузева приналежність п-ва, стадія життєвого циклу, конюктура товарного і фінансового ринку, структура витрат п-ва, рівень оподаткування прибутку. 2. Суб’єктивні: відношення кредиторів до п-ва, фін-ий менталітет власників та менеджерів, рівень концентрації власного капіталу.
стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, які знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоздатну продукцію, можуть залучати для свого розвитку більшу частку позиченого капіталу. Проте, для таких підприємств вартість цього капіталу може бути вищою від середньоринкової, тому у них рівень фінансових ризиків більш високий, що враховується їх кредиторами. У цей же час підприємства, які знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал;
— кон'юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон'юнктура цього ринку, а відповідно, стабільний попит на продукцію підприємства, тим вищим і безпечнішим є використання позиченого капіталу. І навпаки — в умовах несприятливої кон'юнктури і скорочення обсягу реалізації продукції використання позиченого капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку і ризик втрати платоспроможності; за такого стану речей необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового леверіджу за рахунок зниження обсягу використання позиченого капіталу;
— кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану цієї кон'юнктури знижується вартість позиченого капіталу. При суттєвому зростанні цієї вартості диференціал фінансового леверіджу може досягнути негативного значення (при якому використання позиченого капіталу призведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а в деяких випадках — і до збиткової операційної діяльності). У свою чергу, при суттєвому зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позиченого капіталу. Також кон'юнктура фінансового ринку дає вплив на вартість залучення власного капіталу із зовнішніх джерел — при зростанні рівня позичкового відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал;—відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори при оцінці кредиторного рейтингу підприємства керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємством;— рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг з прибутку, різниця у вартості власного та залученого із зовнішніх джерел капіталу знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового коректора при використанні позичених коштів зменшується. При високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позиченого капіталу;— фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, при якому його основу складає власний капітал. І навпаки, прагнення отримати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позичений капітал використовується у максимально можливому розмірі;— рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового внеску), власникам підприємства не хочеться залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть не дивлячись на сприятливі для цього передумови.
43. Поточне планування руху грошових потоків.
Метою поточного планування руху грошових коштів є прогнозування в часі валового та чистого грошових потоків підприємства в розрізі окремих видів його господарської діяльності та забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.
Планування руху грошових коштів з операційної діяльності здійснюється двома способами:1)виходячи з планового обсягу реалізації продукції;2)виходячи з планової суми чистого прибутку.
Згідно з першим методом розрахунок здійснюється в такій послідовності:
- розрахунок планової суми надходжень грошових коштів:ВППпл=ОРп+ОРтк*Кі+ДЗн, де ВППпл- планова сума грошових надходжень;ОРп- обсяг реалізації при попередній оплаті за продукцію;ОРтк- обсяг реалізації за товарним кредитом;Кі- коефіцієнт інкасації дебіторської заборгованості;ДЗн- сума неінкасованої дебіторської заборгованості в попередньому періоді.
- визначення планової суми операційних виплат з виробництва і реалізації продукції:
ВНПпл=Ʃ(ПВ+НВ)*ОВпл+ƩВР*ОР+АГВ+ПП+А, де ВНПпл- обсяг планової суми виплат;ПВ-прямі витрати виробництва на одиницю продукції; НВ-непрямі витрати виробництва на одиницю продукції;ОВпл-обсяг планового випуску продукції;ВР- затрати з реалізації на одиницю продукції;ОР-обсяг реалізованої продукції;АГВ- обсяг планового розміру адміністративно-господарських витрат;ПП- сума податкових платежів;А- сума амортизації основних засобів та нематеріальних активів.
- розрахунок планової суми чистого грошового потоку:ЧГПпл=ВППпл-ВНПпл або ЧГП пл.=ЧП пл.+А.
44. оперативне планування руху грошових потоків підприємств.
Оперативне планування руху грошових потоків здійснюється з допомогою платіжного календаря.
Завдання складання платіжного календаря:
- збалансувати прогнозні варіанти плану надходжень і використання грошових коштів;
- максимально синхронізувати позитивний і негативний грошові потоки;
- забезпечити приорітетність платежів підприємства за критерієм їх впливу на кінцеві результати його фінансової діяльності;
- максимально забезпечити необхідну абсолютну ліквідність грошового потоку, тобто платоспроможність підприємства в рамках короткострокового періоду;
- включити управління грошовими потоками в систему оперативного контролінгу фінансової діяльності підприємства.
Метою розробки платіжного календаря є визначення конкретних термінів надходження грошових коштів і платежів підприємства і доведення їх до конкретних виконавців у формі планових завдань.
Він складається в розрізі 2=х розділів:1)графік майбутніх платежів;2)графік майбутніх надходжень грошових коштів. Види платіжного календаря підприємства:- платіжний календар поточної діяльності;- платіжний календар інвестиційної діяльності;- платіжний календар фінансової діяльності.
45. управління розподілом прибутку підприємства
Розподіл прибутку- це процес визначення напрямів його використання у відповідності з цілями і завданнями підприємства.
Механізм розподілу прибутку
Прибуток після оподаткування:1)відрахування на благодійні цілі;2)сплата штрафних санкцій;3)спеціальні цілі:- нагромадження,- виплата дивідендів,- споживання4)погашення кредитів.
Фактори,що впливають на розподіл прибутку:зовнішні і внутрішні.
