Тема 3. Головні тенденції розвитку освіти як соціального інституту

Соціальний інститут як наукова категорія

Соціальний інститут – соціологічна категорія, що здійснює опис спеціалізованого соціокультурного комплексу, який сформувався історично, являє собою сукупність соціальних цінностей та норм, статусів і ролей, специфічних практик, спрямованих на задоволення певних соціальних потреб. Базові соціальні інститути: держава, виробництво, релігія, сім’я, освіта.

Освіта – соціальний інститут, який відповідає за розвиток соціальної якості особистості, соціалізацію поколінь, відтворення соціальних та культурних цінностей суспільства та його сталий розвиток.

Освіта – стала форма організації суспільного життя та спільної діяльності людей, у процесі якої здійснюється навчання; розвиток і соціалізація особистості; відтворення культурних і духовних цінностей; розповсюдження соціальних інновацій; один з базових соціальних інститутів сучасної цивілізації, який виконує певні економічні, соціальні та культурні функції.

Історико-соціологічний аналіз розвитку соціального інституту освіти дозволяє виділити ряд тенденцій, які можна визначити як «мегатренди освіти». Оскільки:

1) тенденції є ні що інше, як стійкі зв’язки і відносини;

2) вони одночасно об’єктивні і суб҆’єктивні;

3) вони характеризуються повторюваністю;

4) вони є дещо «гнучкими», варіативними в порівнянні з стійким загальним ядром.

Виділення «мегатрендів» у соціоосвітній динаміці дозволяє прогнозувати розвиток різних освітніх систем і приймати рішення у сфері освітньої політики з урахуванням уявлень про них.

Отже, на сучасному етапі розвитку освіти до «мегатрендів» відносять такі тенденції як: «інституалізація» і диверсифікація освіти та її інституційних форм; «хабітуалізація» (звикання) у освітній діяльності; етатизація (освіта належить до сфери державного управління) і секуляризація (надання світського характеру) освітнім системам; демократизація і масовий характер освіти; інтелектуалізація освіти; стандартизація освіти; технологізація освіти; глобалізація та інтернаціоналізація освіти; комодіфікація, маркетизація освіти полягає в перетворенні освіти в один з видів товару, в специфічну споживчу послугу; нерівномірність розвитку (нон-еквівалентність) освіти, розбалансованість його найважливіших компонентів.

3.2.

Інституалізація освіти

1. Виникнення, становлення та розвиток інституційних форм освіти як «відповідь» на процес диференціації освітніх потреб суспільства (дистанційна освіта, інформаційно-комунікативні технології, тьюторсво та ін.).

2. Закріплення нових норм та стандартів, формування нових статусних позицій та ролей.

3. Освітнє суспільство, економіка заснована на знаннях, неперервна освіта та інше.

Наприклад, у доповіді ЮНЕСКО «Освіта ‒ прихований скарб» прогнозується перехід сучасної цивілізації до стадії «освітнього товариства». Освітнє товариство є суспільство, в якому освіта стає головним механізмом висхідного відтворення якості суспільного інтелекту, дії закону «сталого розвитку» ‒ випереджаючого розвитку якості людини, якості суспільного інтелекту і якості освітніх систем в суспільстві.