Модель освіти – це сформовані засобами знакових систем мислительні аналоги (логічні конструкти), що схематично відображають освітню практику загалом або її окремі фрагменти.
Модель підготовки спеціалістів – система, яка відображає або відтворює існуючі структури, що будуть проектуватися, склад і зміст навчання спеціалістів та організацію навчального процесу, що забезпечує їх реалізацію.
Паралельна модель – теоретичне навчання та практична підготовка відбуваються одночасно в процесі початкової підготовки вчителя; будується за принципом паралельного вивчення всіх складових навчальної програми впродовж усього терміну підготовки вчителя.
Приклад: у Англії, для одержання диплома бакалавра освіти треба пройти чотирирічну програму базової підготовки вчителя, яка передбачає паралельне вивчення всіх означених компонентів цілісної підготовки.
Послідовна модель – кваліфікація педагога формується в ході педагогічної підготовки після завершення початкової предметної підготовки; передбачає вивчення загальних і спеціальних дисциплін на першому етапі навчання, а вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу й навчальну практику – на другому, завершальному етапі.
|
|
Приклад: існує кілька варіантів «послідовних моделей», серед яких вирізняється «цюрихська модель» (психолого-педагогічна підготовка здійснюється раніше від вивчення спеціальних дисциплін і методик їх викладання).
Інтегрована модель – в рамках якої вивчення складових навчальної програми відбувається не лише одночасно, а й у взаємозв’язку в певних темах та завдяки інтеграції теорії з практикою.
Приклад: особливо поширена названа модель у скандинавських країнах переважно в галузі підготовки вчителів початкової школи.
Конкретна реалізація моделей передбачає можливість проходження предметної та педагогічної підготовки в одному і тому ж інституті чи університеті, в різних департаментах одного і того ж університету, а також у різних інститутах: предметна підготовка – в одному, педагогічна – в іншому.
Збільшенню кількості структурних модифікацій підготовки вчителів сприяє поширення в країнах Західної Європи модульних навчальних програм та введення циклічної структури навчальних планів.
Суть принципу циклічності полягає в розподілі курсів навчання на досить самостійні періоди, протягом яких студент оволодіває певною сумою знань та вмінь з майбутнього фаху. Йдучи шляхом індивідуалізації та диференціації підготовки вчителів, у деяких країнах студентам дають право самим визначати черговість навчальних модулів, через що спостерігається велика кількість індивідуальних навчальних планів.
|
|
Принципові відмінності існують між так званими однофазною та двофазною моделями базової підготовки вчителів.
За однофазною учитель, успішно завершивши базову підготовку, може одразу посісти педагогічну посаду.
За двофазною – теоретична підготовка майбутніх учителів зосереджується у вищому навчальному закладі (перша фаза), а практична (друга фаза) – переноситься в школу й спеціальні регіональні центри.
На другій фазі практична робота в школі поєднується з навчанням на спеціальних курсах, де засвоюються методики викладання спеціальних дисциплін і питання психолого-педагогічної підготовки. Статус повноправного вчителя надається лише після успішного завершення другої фази навчання, написання диплома та складання державного іспиту.