СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 2 страница

[ай²] (спол.) «але; та й» Ж; — резуль­тат злиття сполучників а та і (й), як у тай. — Німчук ДБ IX 72.— Див. ще а¹, і.

айва (бот.) «Cydonia oblonga», ай­вівка; — p. айва, бр. айва, п. [ajwa] (з укр.); — запозичення з кримсько­татарської або турецької мови; крим.-тат. айва, тур. ayva «тс.» пов'язані з аз. пейва, дтюрк. aiva, ajva «тс».— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 55; Фасмер І 64; Sadn.— Aitz. VWb. I 14; Дмитриев 520; Радлов І 63; SW I 15.

[айно] (частка) «так»; —очевидно, ре­зультат скорочення, ствердного звороту типу *а іно так «а тільки так», а іно се {це) «а тільки се (це)» (пор. іносе «га­разд; звичайно») з дальшим злиттям його решти а іно в айно; перенесення наго­лосу (айно зам. айно) викликане затем­ненням походження слова, можливо,

Айсберг

Акафіст

 

також під впливом п. розм. ano «так», слц. ano «тс.» з наголосом на першому складі.— Дзендзелівський УЗЛП 15— 16; Німчук Славіст, зб. 145— 146. — Див. ще а¹, іно, іносе.

айсберг; — р. бр. болг. айсберг, п. iceberg, схв. щсберг; — запозичення з німецької мови; нім. Eisberg «айсберг» походить від норв. дат. isbjerg (шв. is-berg) «тс», утвореного з іменників is «лід, крига», спорідненого з двн. дангл. Тэ.англ. ice, дісл. Tss «тс», та bjerg (berg) «гора», спорідненого з пел. *bergb, укр. берег; буквально означає «льодова го­ра».— Шанский ЭСРЯ І 1, 55; Falk— Torp І 468, 77; Skeat 253; Kluge—Mitzka 66, 160.— Див. ще берег.

айсор (застаріла назва представника невеликої семітичної народності, що жи­ве дрібними групами переважно в Ірані й Туреччині, у межах СРСР, у тому чис­лі й на Україні; інші назви: ассірійці, аресірійці, сірійці, халдеї, сірохалдеї); — р. бр. айсор; — очевидно, результат ви­дозміни (здійсненої в якійсь мові Кав­казу, пор., напр., аз. щеорлар «ассірій­ці») назви, запозиченої з новоассірій-ської (арамейської) мови; новоассір. (арам.) aturäi (мн. aturäji) «ассірієць (айсор)» пов'язане, очевидно, з ак. Asśur «Ассірія», (сучасні ассірійці користують­ся новоарамеиською мовою, хоч можуть бути,— принаймні, частково,— нащад­ками ассірійців (аккадців), оскільки ак-кадське (ассіровавілонське) населення ще до нашої ери було асимільоване ара-мейцями й аккадська мова була витіс­нена арамейською).— Гранде Введение 35—36; Klein 117.

айстра (бот.) «Aster L.», [остер] Ж, астра, [гайстер, гайстра, ястер] «тс»; — р. астра, остер (XVIII ст.), бр. болг. ócfnpa, п. aster, jaster, рідк. astr, astra, ч. слц. astra, вл. asterka, нл. aster, слн. astra «тс»; — запозичен­ня з німецької мови; нім. Aster «айстра» походить від гр. αστήρ, -έρος «зірка», спорідненого з нім. Stern «зірка», англ. star, φρ. étoile < лат. stella, дінд. ав. star- «тс»; квітку названо за формою, подібною до зірки.— Пономарів Мовозн. 1974/2, 41; Шанский ЭСРЯ І 1, 165—

166; Фасмер І 94; Kluge—Mitzka 747; Frisk I 170—171; Boisacq 91.

академія, академізм, академік, ака­деміст, академічний, ст. акадиміа (1627); — р. академия, ст. акадимия, бр. академія, п. akademia «академія; урочи­сті збори; (іст.) університет», ч. akademie «академія», слц. akademia «тс», вл. нл. akademija «академія, інститут», болг. академия «академія», м. академща «тс; засідання, збори», схв. академща, слн. akademija «тс»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. Acadêmia «школа Платона; (пізніше) вища на­укова установа» походить від гр. Άκαδή-μεια, 'Ακαδημία первісно «школа Пла­тона», утвореного від 'Ακάδημος «Ака­дем» (власного імені міфічного героя, якому, за переказом, належала ділянка з садом, де заснував свою філософську школу Платон); укр. ст. акадиміа по­ходить безпосередньо з грецької мови і відбиває новогрецьку вимову слова.— СІС 27—28; Москаленко УІЛ 25; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 56—57; Фасмер І 65; Kopaliński 39; Дворецкий—Корольков 13; Дворецкий 59.

акажу (бот.) «лакове дерево, Anacar-dium occidentale», заст. аксж«тс»Пі;— р. акажу, п. akażu «плоди дерева Anacar-dium occidentale; гума з дерева Cedrela odorata», слц. akażu;— запозичено, оче­видно, різними шляхами з французької мови; фр. acajou «червоне дерево, Seme-carpus Anacardium» походить від порт. acaju, caju «тс», запозиченого з мови гуарані (гуарані caju «тс»). — СІС 28; Dauzat 5.

акафіст «хвалебний спів у церкві, виконуваний стоячи», [акафист, ακά-хвист, акахтист, окахтист] «тс», [ака-фистник] «книга акафістів» Ж;— р. ака­фист, бр. акафіст, др. акавистъ, болг. акатист, схв. акатист, акатист; — запозичення з грецької мови; гр. ακά­θιστος (ύμνος) «несідальний (спів)» утво­рене з заперечної частки ά- «не-» і основи дієслова καθίζω «саджу, сідаю», що складається з префікса κατά- (>καθ-) «вниз, низ-», спорідненого з хет. katta «вниз, при, з», можливо, також із кімр. ст. kant «(разом) з» і дієслова ЇС.ш(< (<*σιζω) «сідаю», спорідненого з псл.

акація

акомпанемент

 

sëdëti, укр. сидіти. —Тимч. 13; Шанский ЭСРЯ І 1, 57; Фасмер І 65; Преобр. І 14; Frisk І 445—446.— Див. ще а-, сидіти. акація (бот.), [вакація Me, окація] «тс»; — р. болг. акация, бр. акацыя, п. akacja, ч. akacie, akat, слц. akâcia, вл. akacija, нл. agac, akacyja, схв. ακά-цща, àkâauja, слн. akacija; — запози­чено з латинської мови, можливо, через німецьку (нім. Akazie); лат. acacia «ака­ція» походить' від гр. ακακία «мімоза, жовта акація», яке пояснюється або як похідне від гр. 'ακή «колючка» (Преобр. І 4; Горяев 2; Младенов 4), або як похід­не від гр. άκακος «невинний, незлоби­вий» (Фасмер І 65; Heyse FWb. 7); при-. пускається також єгипетське (Hołub— Lyer 72) чи взагалі іншомовне (Frisk І 50) походження грецької назви.— Аку-ленко 140; Шанский ЭСРЯ І 1, 58; Buffa Slavia 36/2, 173.

[акач] (вигук, яким відганяють ка­чок) Mo; — складне утворення з підси­лювальної частки а і вживаного для від­гону качок вигуку кача, похідного від іменника качка. — Див. ще а¹, качка.

аквамарин (мін.), аквамарйнний, аква­мариновий; — р. болг. аквамарин, бр. ак­вамарин, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarin, вл. akwamarin, схв. аквама­рин; — запозичення з німецької мови; н. Aquamarin утворено на основі виразу лат. aqua marina «морська вода»; лат. aqua «вода» споріднене з гот. aba «річ­ка», двн. aha, нвн. Ache «тс», ρ. Οκά; лат. marïnus «морський» пов'язане з mare «море», спорідненим з псл. more, укр. море. — Шанский ЭСРЯ І 1, 58; Walde—Hofm. І 60, II 38—39.—Див. ще море.

акварель, аквареля Ж, аквареліст; — р. акварель, бр. акварель, п. akwarela, ч. akvarel, akvarel а, слц. akvarel, вл. akwa­rel, болг. м. акварёл, схв. акварел, слн. akvarél; — запозичено з французької мови у двох варіантах через російську і польську мови; фр. aquarelle «аква­рель» походить від іт. acquerelle, acquere­llo, пов'язаного з acqua «вода», яке по­ходить від лат. aqua «тс».— Шанский ЭСРЯ І 1, 58; Фасмер І 65; Dauzat 43; Walde—Hofm. 160.—Див. ще аквамарин.

акваріум; — р. болг. м. аквариум, бр. аквариум, п. akwarium, ч. akvarium, слц. akvârium, вл. akwarij, схв. аква-рщум, слн. akvârij; — нове запозичен­ня з латинської мови; лат. aquarium «водойма» є похідним від aqua «вода».— Шанский ЭСРЯ І 1, 59.—Див. ще ак­вамарин.

[аке] (вигук, яким відганяють те­лят, худобу); — очевидно, результат скорочення вигуку акет або акец (див.).

[акез] (вигук, яким відганяють овець) Дз; — складне утворення з під­силювальної частки а¹ і вигуку кез (див.).

[акет] (вигук, яким відганяють ко­тів) ЛЧерк, Mo; — складне утворення з підсилювальної частки а¹ і вигуку кет (див.).

[акец] (вигук, яким відганяють те­лят), [акець] (тс. Пі; вигук для відгону котів Mo); — складне утворення не зо­всім ясного походження; може вважа­тись або результатом видозміни вигуку акет, або самостійним утворенням з під­силювальної частки а і вигукової форми -кец(ь), пов'язаної, можливо, з іменни­ком кйця. — Пор. а¹, акет, кіт.

акліматизація, акліматизатор, ак­ліматизувати; — р. акклиматизация, бр. акліматьізацьія, п. aklimatyzacja, ч. aklimatizace, слц. aklimatizâcia, вл. ак-limatizacija, болг. аклиматизация, м. схв. аклиматизацща, слн. aklimatizâci-ja; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво росій­ської; нім. Akklimatisation пов'язане з дієсловом akklimatisieren «аклімати­зувати», утвореним, можливо, за зраз­ком фр. acclimater «тс.» на базі лат. ad-(>ас-) «при-, до-» і clima (-atis) «погода, клімат».— Шанский ЭСРЯ І 1, 59—60.— Див. ще авантюра, клімат.

[акоз] (вигук, яким відганяють кіз) Дз, [акйзь, акізь] МСБГ; — бр. [акыз] «тс»;— складне утворення з підсилю­вальної частки а і вигуку коз, пов'язано­го з іменником коза. — Див. ще а¹, коза.

акомпанемент, акомпаніатор, аком­панувати; — р. аккомпанемент, бр. акомпанементі п. akompaniament, болг. акомпанимент, схв. акомпанзирати; —

акорд

акробат

 

порівняно нові запозичення через посе­редництво російської та німецької мов (нім. akkompanieren «акомпанувати») з французької; фр. accompagnement, ac­compagnateur є похідними від accompag­ner «супроводити, акомпанувати», що в старофранцузькій мові виникло на базі сполучення прийменника à «при, до» (з лат. ad «тс») та іменника compain «товариш», яке походить від нар.-лат. *companio «тс; однокашник», утворено­го з прийменника cum (>com-) «з, ра­зом» та іменника pânis «хліб», пов'я­заного з pasco «пасу», спорідненим з псл. pasti, укр. пасти. — Шанский ЗСРЯ І 1, 60—61; Младенов 4; Dauzat 7, 191; Walde—Hofm. II 246—247, 260.—Див. ще авантюра, компанія, пасти.

акорд¹ (муз.) «співзвучність»; — р. аккорд, бр. болг. м. акорд, п. ч. слц. вл. akord, слн. akord, схв. акорд; — недав­нє запозичення з французької мови; фр. accord «згода, угода; співзвучність» походить від іт. accordo «тс», пов'язано­го з слат. accordium «угода, договір», утвореним з прийменника ad-(> ас-) «до, при» та іменника cor, cordis «сер­це», спорідненого з псл. *s^brdb, укр. серце; в іт. accordo значення «спів­звучність» виникло внаслідок зближення з corda «струна»; допускається можли­вість (Dauzat 7) безпосереднього утво­рення фр. accorder (муз.) «настроювати», accord «співзвучність» від лат. chorda «струна».— СІС 29; Шанский ЭСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; БЕР І 6; Младенов 4; Kluge—Mitzka 11.— Див. ще авантюра, середа, серце.

акорд² «угода, договір», ст. акордъ «тс» (XVIII ст.); — р. аккорд; — запо­зичення з польської мови; п. akord «угода, договір; відрядна робота», як і ч. слц. вл. akord «відрядна робота», болг. м. акорд, схв. акорд, слн. akord «тс», походить від фр. accord «угода», яке зводиться до слат. accordium «тс».— Шанский ЭСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; Kopaliński 41; БЕР І 6; Kluge—Mitzka 11.— Див. ще акорд¹.

акордеон, акордеоніст; — р. аккор­деон, бр. акардэон, п. ч. вл. akordeon, слц. akordeon, болг. м. акордеон, схв. акордеон, слн. akordeon;— запозичено

через посередництво російської мови з французької; фр. accordéon, accordéonis­te пов'язані з нім. Akkórdion, утвореним у 1829 р. від нім. Akkord «акорд, спів­звучність» (з фр. accord «тс») винахід­ником цього музичного інструмента Да­мі аном.— Шанский ЭСРЯ І 1, 61 — 62; Dauzat 7; БЕР І 6.—Див. ще акорд¹.

[акось] (вигук, яким відганяють ко­ней) Дз, [акоськи] «тс.» Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кось. — Див. ще а¹, кося.

[акот] (вигук, яким відганяють ко­тів) ЛЧерк, Mo, [акота ЛЧерк, Mo, Me, акоту Л, Па] «тс»; — бр. [акота], п. '[a kota]; — складне утворення з підси­лювальної частки а і вигуку кот(а). — Див. ще а¹, кіт.— Пор. акет, акец.

акредитив, акредитувати; — р. ак­кредитив, бр. акрэдытыу, п. akredytywa, ч. akreditiv, слц. akreditiv, вл. akredi-tiw, болг. м. акредитив, схв. акреди­тив; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. ac­créditive «акредитив» з'явилося внаслі­док субстантивації прикметника accré­ditive «вірча» (з поширеного в діловій мові словосполучення lettre accréditive «вірчий лист»), пов'язаного з лат. ассге-ditîvus «вірчий», утвореним від дієслова accredo «довіряю, даю віру», що складає­ться з префікса ad- (> ас-) «до-, при-» і дієслова credo «вірю».— СІС 29—ЗО; Шанский ЭСРЯ І 1, 62; Kopaliński 41.— Див. ще авантюра, кредит.

акрихін; —бр. акрихін, слц. akr ichin, болг. акрихин; — запозичення з росій­ської мови; р. акрихин утворено ра­дянськими вченими в ЗО-х pp., коли було синтезовано і введено в практику цей препарат; назва складається з еле­ментів акри- (оскільки це речовина ак­ридинового ряду) та -хін (від назви ін­шого схожого за дією препарату хіна); перший компонент тлумачиться також (Шанский ЭСРЯ І 1, 65) як утворення від основи гр. άκρος «найкращий» або лат. äcer, äcris «сильний, гострий», споріднених з псл. оэггъ.укр. гострий. — Див. ще гострий, хіна,!

акробат, акробатизм, акробатика, ак­робатичний; — р. болг. м. акробат,

аксіома

актриса

 

бр. акрабат, п. akrobata, ч. слц. вл. ак-robat, схв. акробат(а), слн. akrobât; — запозичення з французької мови; фр. acrobate, acrobatique, acrobatisme похо­дять від гр. ακροβάτης «канатний тан­цюрист», пов'язаного з άκροβατέω «іду навшпиньках», що є складним словом, утвореним з прикметника άκρος «верх­ній» (споріднене з лат. âcer «гострий», псл. ostrb, укр. гострий) і дієслова βαίνω «іду», спорідненого з лат. venio «тс.».—СІС ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 65—66; Фасмер І 66; Горяев 2; БЕР І 7; Frisk І 59—60, 208—210; Boisacq 32—33, 112.—Див. ще авантюра, го­стрий.

аксіома, аксіоматичний, ст. аксиома (XVII ст.); — p. болг. аксиома, бр. ак-сіема, п. aksjomat, ч. axióm, axióma, слц. axióma, вл. aksiom, м. аксиома, ак­сиом, схв. аксиом, слн. aksióm;—запо­зичення з грецької мови; гр. αξίωμα «аксіома» пов'язане з άξιόω «визнаю, стверджую щось як достовірне», що по­ходить від прикметника άξιος «значний, вартий», пов'язуваного з дієсловом αγω «важу, жену», спорідненим з лат. ago «жену, веду».— СІС 31; Шанский ЭСРЯ 11, 67; Фасмер І 66; Горяев 3; БЕРІ 7; Frisk I 116; Boisacq 65.—Див. ще агент.

акт¹ «вчинок; театральна дія», ст. актъ (XVII ст.); — р. бр. болг. м. акт, п. ч. слц. вл. akt, схв. акт, слн. âkt; — запозичення з латинської мови; лат. actus «дія» походить від ago «дію».—СІС 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 68; Фасмер 166; Горяев 3; Kopaliński 42; Hołub— Lyer 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт².

акт² «документ», ст. акта (мн.), ак­ты «книги для запису документів» (XVI ст.); — р. бр. болг. акт, п. ч. слц. akt, вл. akta, схв. акт, слн. âkt; — за­позичено з латинської мови через посе­редництво польської; лат. actum «роз­порядження, протокол» утворено від ago «дію».— СІС 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 68; Фасмер І 66; Kopaliński 42; Hołub— Lyer 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт¹.

актив, активізація, активіст, акти­візувати; ■ — бр. актьіу, п. aktyw, ч.

aktiv, слц. aktiv, вл. aktiw, болг. м. ак­тив, схв. актив, слн. aktiva; — недав­нє запозичення з російської мови; р, актив походить від фр. actif «діяльний», пов'язаного з лат. actrvus «тс», утворе­ним від ago «дію».— СІС 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 68—69; Младенов 4.—Див. ще агент, акт¹.

актиній; — р. актйний, бр. актиній, п. aktyn, ч. aktinium, слц. aktinium, схв. актинщум, слн. aktinij; — запо­зичення з західноєвропейських мов; нім. Aktinium, англ. фр. actinium утворено наприкінці XIX ст. від гр. άκτίς, -ινος «промінь» (актиній є радіоактив­ним), спорідненого з дінд. aktu- «випро­мінювання; ніч», а також, можливо, з гот. ühtwö «світанок» та лит. ankstì «рано»,— СІС 32; Фигуровский 52, 150; Klein 20; Frisk I 61; Boisacq 39—40; Feist 515.

актинія «морська тварина (класу ко­ралових поліпів)»;— р. болг. актйния, бр. актинія, п. aktynia, слц. aktinia, схв. актинще, слн. aktinija; — запози­чення з російської мови, до якої потра­пило на початку XIX ст. з інших євро­пейських мов, де з'явилося як латин­ський біологічний термін; лат. actinia утворено від actinius «променистий», що походить від гр. άκτίς, -ΐνος «про­мінь» (щупальця актинії розташовані навколо рота у вигляді променів).— СІС 32; Шанский ЭСРЯ І 1, 69.— Див. ще актйиій.

актор, акторство, акторствувати, акторувати, ст. акторъ (XVII ст.); — р. актёр, бр. акцёр, п. aktor, ч. (заст.) слц. aktér, болг. актьор, м. актер, схв. актёр, слн. aktêr; — запозичено з латинської мови, можливо, через по­середництво польської; лат. actor «ви­конавець, актор» пов'язане з ago «дію»; український наголос, відмінний від ла­тинського та польського, встановився, очевидно, під впливом рос актер з фр. acteur.— Richhardt 29; Шанский ЭСРЯ I 1, 68; Фасмер I 67; Горяев 3; БЕР І 7; Младенов 4.— Див. ще агент.

актриса; — бр. актриса, болг. акт­риса, схв. актриса; — недавнє запози­чення з російської мови; р. актриса по­ходить від фр. actrice, що є кореляти-

актуальний

акустика

 

вом жін. р. до acteur «актор».— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 69; Фасмер І 67; Младе-нов 4.— Див. ще актор, агент.

актуальний, актуалізувати, ст. актуалный «чинний, фактичний» (XVIII ст.); — р. актуальный, бр. ак­туальны, п. вл. aktualny, ч. aktualni, aktuelni, слц. aktualny, болг. актуален, м. актуален, схв. актуйлан, йктуёлан, слн. aktuâlen; — через польську мову запозичено з латинської; лат. actual is «діяльний» є похідним від actus «акт, дія», пов'язаного з ago «дію»; сучасне значення «важливий на цей час» з'яви­лося у французькій мові в XVIII ст.— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 70; Кора-liński 42; БЕР І 7.—Див. ще агент, акт¹.

акула, акулячий; — бр. болг. акула, схв. щкула; — запозичення з російської мови; р. акула, давніші форми аккуле (Словарь АР 1789, І 18), аккула (Сло­варь АН 1847, І 5), з'явилося у XVIII ст., очевидно, із скандінавських мов, можливо, через посередництво саам­ської, пор. дісл. hâkarl «акула», норв. hâkall «тс», що походять від дісл. her «тс.» та karl «людина, чоловік», саам. akkli «акула», akkala, akkola, akkale «тс»; зв'язок із слат. aquilla «порода риб» (Matzenauer 95) заперечується.— Герд ЭИРЯ VII 63—69; Шанский ЭСРЯ І І, 70; Фасмер—Трубачев І 67; Була-ховский РЯШ 1956/4, 15;Преобр. І 4; Младенов 4; БЕР І 7; Sadn. — Aitz. VWb. I 16; Jacobsson SI. Wortst. 82—86; Vries AEW 203; Itkonen Mélanges Mik-kola 49.

[акулька] (бот.) «шоломниця, Scu­tellaria hastifolia L.»; — р. [акулйнка] «коров'як, Verbascum lychnitis L.»; — назви рослин здаються пов'язаними з російською формою жіночого імені Акулька (від Акулйна); мотивація та­кого найменування неясна; можливо, йдеться про пізнішу видозміну якоїсь давнішої деетимологізованої назви.— Див. ще К или на.

акумулятор, акумуляція, акумуля­тивний, акумулювати; — р. аккумуля­тор, бр. акумулятар, п. вл. akumula­tor, ч. слц. слн. akumulator, болг. м. акумулатор, схв. акумулатор; — за-

позичено з німецької мови через посе­редництво російської; нім. Akkumula­tor утворено за зразком фр. accumula­teur «акумулятор», яке походить від слат. accumulator «збирач», пов'язаного з діє­словом accumulare «збирати докупи», що складається з префікса ad- (>ac-) «до-» і дієслова cumulare «складати, збирати докупи», пов'язаного з іменни­ком cumulus «купа», спорідненим з гр. κύμα «хвиля».— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 63; Kopaliński 43; Dauzat 8; БЕР І 7; Walde—Hofm. I 306.— Див. ще авантюра.

[акур] (вигук, яким відганяють інди­ків) Mo, [акура] «тс.» Mo; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кур, вживаного для підкликання індиків; пор. [кура] (вигук для відгону індиків).— Див. ще а¹, кур.

акуратний, акуратист, акурат, [аку-ршпнісько]; —р. аккуратный, бр. аку-ратны, п. вл. akuratny, ч. akurâtni, слц. akuratny, болг. м. акуршпен, схв. акуратан, акуратан, слн. akuräten; — запозичення з польської мови; п. aku­ratny походить від лат. accürätus «ре­тельний, точний», утвореного від acco­rare «точно виконувати; піклуватися», що складається з префікса ad- (>ac-) «до-, при-» і етимологічно неясного діє­слова curare «старатися, дбати, піклува­тися», пов'язаного з іменником cura «піклування».— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 63—64; Фасмер І 66; Преобр. І 4; Горяев 2; Machek ESJĆ 34; Младенов 4; Klein 12—13; Walde—Hofm. І 314.— Див. ще авантюра, курувати.

акустика, акустик, акустичний; —· р. болг. м. акустика, бр. акустыка, п. akustyka, ч. слц. вл. akustika, схв. акустика, слн. akustika; — за­позичено з грецької мови через по­середництво російської і далі, мож­ливо, латинської; гр. ακουστική є суб-стантивованою формою жін. р. при­кметника ακουστικός «слуховий; слух­няний», пов'язаного з дієсловом ακούω «слухаю, чую», що пояснюється або як споріднене з гот. hausjan «слухати», або як складне слово, утворене з основи άκ, що виступає в ακαινα «стрекало»,

Акуть

Алгебра

 

і основи іменника ους «вухо».— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 70; Фасмер І 67; Горяев 438; Frisk I 57—58; Boisacq 37—38.

[акуть] (вигук, яким відганяють те­лят, корів) МСБГ; — складне утворення з частки а¹ і вигуку [куть] (див.).

[акуш] (вигук, яким відганяють ко­ней, лошат); — складне утворення з ча­стки а¹ і вигуку куш (див.).

акушер, акушерка, акушерство, [ку-шарка] Me;— р. болг. м. акушер, бр. аку­шер, п. akuszer, ч. слц. akusér, схв. аку­шер, слн. akusêr; — запозичення з фран­цузької мови; фр. accoucheur є похідним від accoucher «народжувати», утворено­го з префікса à «до-, при-», що походить від лат. ad «тс», і дієслова coucher «лежа­ти, ложити». —СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 71; Фасмер І 67; Hołub—Lyer 73; БЕР І 7; Младенов 4; Dauzat 7, 211.—Див. ще авантюра, куш², ку­шетка.

акцент, акцентуація, акцентува­ти; — р. болг. м. акцент, бр. акцент, п. ч. слц. вл. akcent, схв. акцен(а)т^ слн. akcent; — запозичення з французь­кої мови; фр. accent «наголос» пов'язане з лат. accentus «тс», утвореним з префік­са ad- (>ac-) «до-, при-» і іменникової основи cantus «спів, звуки», похідної від дієслова сапеге «співати, звучати»; лат. accentus є калькою гр. προσωδία «наголос», утвореного з префікса προσ-«до-, при-» і основи άδω (άείδω) «спі­ваю».— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 71; Kopaliński 39—40; БЕР І 7; Dauzat 6.—Див. ще авантюра, кантата.

акціонер; — р. болг. м. акционер, бр. акцыянёр, п. akcjonariusz, ч. akcio-nâr, слц. слн. akcionâr, вл. akcionar, схв. акционар; — запозичено з фран­цузької мови через посередництво ро­сійської; фр. actionnaire «акціонер» ут­ворено від action «дія, акція», що зво­диться до лат. actio, -önis «дія», пов'яза­ного з дієсловом ago «дію»; значення фі­нансового терміна фр. action набуло зав­дяки зближенню з словом actif «актив, готівка»; сумнівне припущення (Фас­мер І 67) про можливість запозичення слова російською мовою з німецької.— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Dauzat

10; Bloch I 9.— Див. ще акція¹.— Пор. акція².

акція¹ «дія», ст. акція (XVI ст.); — р. болг. акция, бр. акция, п. akcja, ч. akce, слц. akcia, вл. akcija, м. акцща, схв. акцща, слн. akcija; — запозичено з латинської мови, очевидно, через по­середництво польської; лат. actio, -önis є суфіксальним утворенням від дієслова ago «дію».— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Kopaliński 40; БЕР І 7.— Див. ще агент.— Пор. акція².

акція² «цінний папір»; — р. болг. акция, бр. акция, п. akcja, ч. akcie, слц. akcia, вл. akcija, м. акцща, схв. акцща, слн. akcija; — запозичено з гол­ландської або німецької мови через по­середництво російської й польської; нім. Aktie «акція (цінний папір)» походить від гол. actie «тс», яке в цьому значенні утворилося від лат. actio, -önis як юри­дичного терміна із значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь», що розвинулося з основного значення «дія».— Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Kluge—Mitzka И. — Див. ще агент, акція¹.

[алажа] «шовкова смугаста тканина» Я, [галаджовий] «зроблений з певної тканини», ст. алажа (XVIII ст.); — p. алана, аладжа, п. haładżyja «товста шов­кова тканина», болг. аладжа, м. ст. ала-ца, схв. алаца, alàdza «тс»; — запо­зичення з тюркських мов; тат. кирг. алача «строката, смугаста тканина», тур. al аса «строкатий; строката тканина», аз. алача «тс.» є суфіксальними утво­реннями від загальнотюркського ala «строкатий, рябий, смугастий, з вели­кими плямами».—Фасмер І 68; Miki. TEI І 245; Nachtr. І 3; Lokotsch 4; Korsch AfSlPh 8, 647; Младенов 4; Śkaljić 81; Радлов І 351, 361—363.— Див. ще авач.

алгебра, алгебраїст, алгебраїчний, алгебричний; — р. бр. болг. м. алгебра, п. algebra, algiebra, ч. слц. вл. algebra, схв. алгебра, слн. algebra; — запози­чено з латинської мови через посередни­цтво польської і, можливо, німецької (нім. Algebra); слат. algebra є переоформ­ленням ар. al-gabr «відновлення (розріз-

але

алеута

 

нених частин)», пов'язаного з дієсловом gabara «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан»; слово al-gabr (al — артикль) у теперішньому значенні поширилося з заголовка під­ручника алгебри «Al-gabr wa'1-muqaba-la» (букв.: «Відновлення і протистав­лення») арабського математика Мухам­меда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.).— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 73; Фасмер І 70; Горяев 3; Kopalinski 48; БЕР І 9; Младенов 4; Dauzat 24; Lokotsch 50.

але¹ (сполучник) Г, Ж, ст. але (XIV ст.); — p. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale]; — ре­зультат злиття сполучника а та обмежу­вальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах; зіставлення з гр. άλλα «але» (Machek ESJĆ 35) необгрун­товане.— Sławski І 24; Hołub—Lyer 74; ЗССЯ 1, 37; Sł. prasł. І 154; Sadn.— Aitz. VWb. I 2; Bern. I 22.—Див. ще a¹, ле.— Пор. але², аль.

але² (питальна і ствердна частка; вигук), ст. але (XVII ст.); — р. болг. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ile]; — результат злиття частки (або вигуку) ω та частки ле, що тепер ви­ступає лише в діалектах.— Sławski І 24; Machek ESJĆ 35; Sł. prasł. I 154; Bern. I 22.— Див. ще а¹, ле.— Пор. але¹.