СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 3 страница

алебарда, заст. галябарда, ст. аля-барта (1596), галябарда (1627); — р. бр. болг. алебарда, п. alabarda, halabar­da, alabart, halabarta, ч. halapartna, halabarda, слц. halapartna, вл. hal borta, схв. халебарда, слн. hel ebarda; — за­позичено через російську та польську мови з французької; фр. hallebarde че­рез посередництво італійської мови за­позичено з середньоверхньонімецької; свн. helmbarte «алебарда» складається з іменників helm «рукоятка, топорище», спорідненого з лит. kâlpa «поперечна перекладина в санях», kìlpa «стремено», прус, kalpus «подушка у возі», і bartę «сокира», пов'язаного з bart «борода» (через значення «борідка сокири, ле­зо»), якому відповідає псл. *borda, укр. борода.— СІС 35; Шелудько 20; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 74; Фасмер І 70; Sław-

ski І 394—395; Machek ESJC 157; Dauzat 383; Kluge—Mitzka 303.— Див. ще бо­рода.

алебастр, [лабайстер, лебайстер, либастер Пі, любайстер, шалабастер], ст. алавастръ (XVI ст.), галябастеръ (XVII ст.), алябастръ (XVIII ст.); — р. алебастр, [любастра], бр. алебастр, др. алавастръ, п. слц. вл. alabaster, п. ст. ч. alabastr, болг. алабастър, схв. алабастер, слн. alabaster, стел. <ιλ<ι-вастр-к;— запозичення з російської мо­ви, до якої ввійшло, очевидно, з німець­кої; нім. Alabaster «алебастр» зводить­ся до лат. alabastrum «посудина для мазі з алебастру», що є запозиченням з грець­кої мови; гр. αλάβαστρος (пізніше άλά-βαστρον) «тс.» засвоєно з коптської мо­ви, в якій tì-la-baste означало «посудина богині Ебасте»; виводиться також (Пре-обр. І 5; Hołub—Lyer 74; Hołub—Кор. 59) від назви міста і гори в Єгипті; ст. алавастръ запозичено через старосло­в'янську мову безпосередньо з грець­кої.— СІС 35; Шанский ЭСРЯ І 1, 74; Фасмер І 12; Горяев 3; Miki. EW 2; Младенов 4; Frisk I 62.

алегорія, алегоризм, алегоричний, ст. аллигоріа (XVII ст.); — р. аллегория, бр. алегорыя, п. alegoria, ч. alegorie, слц. alegoria, вл. alegor і ja, болг. але-гория, м. алегорща, схв. алегорща, слн. alegorija; — запозичення з грецької мо­ви; гр. αλληγορία є складним словом, перша частина якого пов'язана з άλλος «інший», спорідненим з лат. alius, гот. aljis, вірм. ауі «тс», а друга — з αγορεύω «говорю», похідним від іменника αγορά «збори, місце зборів, площа», пов'яза­ного з етимологічно неясним дієсловом άγείρω «збираю».—СІС 35; Шанский ЭСРЯ І 1, 77; Горяев 3; Kopalinski 46— 47; Младенов 4; Frisk I 8—9, 13—14, 76—77.

[алеута] «лютня» Пі; — запозичення з румунської мови; рум. aläutä, lauta «тс.» виводиться з тур. lâvta «тс», яке походить з ар. al-'ud «тс, цитра, дере­в'яний інструмент», що складається з артикля al і іменника'Od «дерево».— DLRM 450; Kluge—Mitzka 427.—Пор. лютня.

алея

алло

 

алея; — р. аллея, бр. болг. алея, п. aleja, alea, ч. alej, слц. а^'а,"вл. aleja, alej, м. схв. алё\а, слн. aléja; — запози­чено з французької мови через посеред­ництво російської або польської; фр. allée «прохід» є субстантивованим діє­прикметником від дієслова aller «іти», похідного від нар.-лат. *alare «йти», яке вважається спорідненим з кельт, el «ходить».— СІС 36; Шанский ЭСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Горяев 3; Machek ESJĆ 35; БЕР І 9; Младенов 5; Ho­łub—Kop. 60; Dauzat 25.

Іалирник] «нероба, ледар, шахрай»; — р. [аль'срник, алырщик, алыр(а), алы-ршпь]; — оформлене слов'янським су­фіксом запозичення з тюркських мов; пор. тур. al ir «візьме, відніме», кипч. алгыр «спритний, хижий», уйг. al «хит­рощі, обман», які зводяться до спільно-тюркського кореня ал- «брати»; менш імовірне з огляду на поширеність слова у східних російських говорах припу­щення (Matzenauer LF 7, 2) про зв'язок з англ. allure «спокуса», allurer «спокус­ник».— Фасмер І 73—74; Преобр. І 6; Радлов І 341, 349, 394; Будагов І 86; Севортян 127—129.

алича «сорт слив, Prunus divaricata Ldb.»;— р. бр. алыча; — запозичення з азербайджанської мови; аз. aluća «али­ча, дрібна слива» походить від перс. aluce «тс.».—Шанский ЭСРЯ І 1, 83; Фасмер І 74; Преобр. І 6; Радлов І 388; Будагов І 88.

алілуя «хвала богу» (вигук у кінці молитви), алілуйщик, алілуйщина, [али-луйко] (глузл.) «піп», Іалилуйкати]; — р. аллилуйя, бр. алілуйшчьік, др. алли-луиа, п. alleluja, halleluja, ч. aleluja, haleluja(h), слц. нл. aleluja, вл. haleluja, болг. алилуя, алелуя, схв. алелща, слн. aleluja, стел, адлилоуіа; — через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. αλληλούια «тс.» походить від гебр. hallelo jäh «хваліть Ієгову».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Горяев 3; Kopaliński 50; Machek ESJĆ 35; БЕР І 9; Sadn.— Aitz. VWb. I 17; Bern. I 27; Miki. EW 2; Klein 52, 697; Skeat 14; Lokotsch 62.

аліменти, аліментник; — р. алимен-

tttoi, бр. аліментьі, п. alimenta (мн.), ч. слц. вл. alimenty, болг. алимент, схв. алимента, слн. aliménti;⁷— запози­чено з французької мови через росій­ську; фр. aliment «їжа» (у мн. «утриман­ня, аліменти») походить від лат. alimen-tum «їжа, утримання», пов'язаного з alo «годую, утримую», спорідненим з гот. дангл. al an «рости», дірл. al im, дісл. ala «тс.».—СІС 36; Шанский ЭСРЯ І 1, 75; Dauzat 25; Walde—Hofm. І 31.

[алкйр] «бокова кімната, відділена від світлиці перегородкою», [алькйр Ж, алькеж Я, анкер, анкйр, антір МСБГ, валькйр, ванкйр Ж, ванькйр, вант'ір МСБГ, ванькір, янкір], ст. алкЬръ (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. alkierz, як і слц. al kier, arkyr, походить від ч. ст. alkéf, засвоєного з давньоверхньонімецької мови; двн. arkSre походить від фр. ст. arquiere «ам­бразура», яке через слат. *arcuarium, arcora зводиться до лат. arcus «арка».— Шелудько 120; Richhardt 29; Brückner 3; Machek ESJC 38; Sadn. — Aitz. VWb. I 28; Kluge—Mitzka 172; Walde—Hofm. I 64.— Див. ще арка.— Пор..еркер.

алкоголь, алкоголік, алкоголічка, ал­коголізм, алкоголічний; — р. алкоголь, бр. алкаголь, п. ч.елц. вл. alkohol, болг. ал-кохол, м. алкохол, схв. алкохол, слн. al­kohol;—запозичено з арабської мови через посередництво західноєвропей­ських (пор. н. Alkohol, гол. alkohol, англ. ісп. alcohol); ар. al-kuhl «дуже дрібний порошок, сурма» (з ассірійської мови) у цьому ж значенні вживалося і європейськими алхіміками та фармако­логами; з кінця XVI ст. воно набуло зна­чення «винний спирт».— СІС 37; Шанс­кий ЭСРЯ І 1, 76; Фасмер І 71; БЕР І 9; Младенов 5; Brückner 3; Hołub—Кор. 60; Hołub—Lyer 75; Kluge—Mitzka 13; Klein 46.

Алла; — р. Алла, бр. Ала; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з гр. άλλος, -η «чужий, інший»; в російській мові могло аєоціюватися з прикметни­ком алый «червоний». — Суперанская 85.— Див. ще алегорія.

алло «ей; слухаю (по телефону)», альо, галла, гальо; — р. алло, бр. ало,

алмаз

алун

 

п. вл. halo, ч. слц. haló, болг. хало, ало, и. ало, схв. хило, ало, слн. haló, àio; — недавне запозичення з французької мо­ви; φρ. allô, вперше вжите в кінці XIX ст., штучно утворене з вигуку allons «ну»; можливо, укр. галло, га-дьо, як і п. halo, ч. haló, схв. хало, з'я­вилися внаслідок контамінації з англ. hallo «галло, здрастуй» або цілком зво­дяться до нього.·— Шанский ЭСРЯ І 1, 79; Hołub — Lyer 186; Dauzat 26; Bloch I 22.

алмаз, ст. алмаз (1627); — р. бр. ал­маз, слц. almazia, «дорога річ», болг. елмаз, алмаз, схв. алмаз; — запозичен­ня з тюркських мов; тур. elmas, тат. ал-мас є запозиченням з арабської мови, в якій almas «алмаз», elmas «тс», осмис­люване тепер як сполучення з артикля al і іменника mas, походить від етимоло­гічно не зовсім ясного гр. άδάμας «діа­мант», можливо, пов'язаного з άδάμας «незламний», утвореного з частки ά-«не-» і основи дієслова δαμάζω «прибор­кую, знищую», спорідненого з дірл. damnain «скручений, зв'язаний», лат. domitor «приборкувач», дінд. damitâr «тс.».·—СІС 37; Шанский ЭСРЯ І 1, 80; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Жураускі Веснік БДУ 1969/3, 71; Machek ESJĆS 17; Frisk I 346.— Див. ще а-.

[ало] «ану» Ж; — паралельне до ану, але складне утворення з частки а і од­нієї з форм давньої займенникової осно­ви 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але. —Див. ще а¹, ле.— Пор. але¹, але², ану.

алое (бот.) «Aloe», [алой] Ж, ст. алоесъ, алоизъ (XVIII ст.); — р. алоэ, заст. алой, бр. альяс, п. aloes, alona, ч. aloe, слц. aloa, вл. нл. alowej, болг. алое, схв. ало;', ало ja, слн. alója, âloa, стел, алъгоуи;—запозичено з грецької мови через посередництво польської (ста­рі форми), пізніше — німецької (нім. Aloe) і латинської (лат. aloè); гр. αλόη загальноприйнятої етимології не має; можливо, походить від гебр. ïihâlTm «дерево алое», запозиченого з давньоін­дійських діалектів, де були відомі фор­ми agaru «дерево алое» і haloha «тс».— СІС 37; Шанский ЭСРЯ 11, 80; Bruckner

4; Sadn.—Aitz. VWb. 117—18; Неро-знак 40; Frisk I 77; Gesenius 17.

[аломий] (бот.) «лимон, Citrus medica» Пі, Mak;—очевидно, через посередниц­тво інших мов запозичено з арабської; ар. (al) laimün «різновид лимона» по­в'язане з iTmün «лимон».— Див. ще лимон.

алтея (бот.) «рожа, Althaea L.», [ал­тей, альтей] «тс.» Пі; — р. алтей, ал­тея, слц. altea, болг. алтея; ■ — назва, засвоєна з латинської наукової номен­клатури; лат. althaea походить від гр. άλθαία «вид мальви», пов'язаного з άλθαίνω «лікую, зміцнюю», άλθομαι «за­ліковуюсь, заживаю», очевидно, спорід­неними з лат. alo «годую, вирощую».— СІС 38; ССРЛЯ І 100; Горяев 3; Klein 57; Walde—Hofm. І 31—32; Frisk I 72.— Див. ще аліменти.

алтйн (стара розмінна монета), ст. алтинъ (XVII ст.) «тс»; — р. бр. ал­тын, др. алтынъ, п. ałtyn, болг. алтън «золота монета», м. алтан, схв. алтйн «тс»; ■— запозичення з тюркських мов; виводиться від не. зовсім ясного тюрк. alty «шість» (Шипова ЗО—31; Богородиц-кий ОКРГ352) або від тюрк, altyn «золо­то; золота монета» з дтюрк. altun «золото», утвореного з al «червоний» і tun (<ton) «мідь» (Шанский ЭСРЯ I 1, 81; Фасмер І 72—73; Sadn.—Aitz. VWb. I 18; Севортян 142—143).

[алтйця] «ластка, вставка під пахвою у сорочці», [алтйца] «тс.» МСБГ, [алтйч-ка] «тс. (зменш.); оздоба з ниток по краях килима» МСБГ; — очевидно, запозичен­ня з румунської мови; рум. aitila «ви­шивані наплічники на сорочці, вставка» походить з південнослов'янських мов; пор. болг. [алтица (латица, латвица)} «латка», м. алтица, схв. латица «лас-товиця в одязі», що є зменшувальними формами від лата. — Scheludko 125; Vra-bie Romanoslavica 14, 128; DLRM 22; Младенов 5; Skok IF 274; Cihac II 2.— Див. ще ластовиця, лата.

[алун] «галун» Ж, [алунка] «глино­зем, окис алюмінію» Ж, [алуняк] «галу­новий камінь» Ж;— бр. [алюн] «га­лун»; — запозичення з польської мови; п. ałun, як і ч. alun, можливо, через

алфавіт

аль

 

посередництво свн. alun «тс.» запози­чено з латинської мови; лат. alümen «тс.» споріднене з гр. άλύδοιμος «вартий співчуття», дісл. çl «пиво».·— Brückner 4; Machek ESJĆ 35—36; Walde—Hofm. І 34.— Пор. галун¹.

алфавіт, ст. алфавитъ (XVII ст.);— р. алфавит, бр. алфавіт, болг. алфа­вит; — запозичення з грецької мови; віз.-гр. άλφάβητος з пізньогрецькою ви­мовою -βη- як -иТ- утворено з назв двох перших літер грецької азбуки άλφα «альфа» і βήτα «бета».— СІС 38; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 81; Фасмер І 73; Пре-обр. І 5.·— Див. ще альфа.·— Пор. аль-фабет.

алхімія, алхімік, алхімічний, ст. ал-химицкый (1631); — р. бр. болг. алхи­мия, п. alchemia, ч. alchymie, слц. al­chimia, вл. alchimija, м. алхемща, схв. алхемща, алхимща, алкемща, алкймща, слн. al ki mija; ■— запозичено через по­середництво російської мови, очевидно, з німецької; нім. Alchimie походить від слат. alchimia, що відбиває ар. al-ki-miyä' «хімія», в якому al є артиклем, a kïmiyâ' походить від гр. χημία «чорна магія», пов'язаного з власною назвою Χημία «Єгипет», яка зводиться до єг. khem (khame) «чорний».—СІС 38; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 82; Фасмер І 73; Kluge— Mitzka 117; Bloch I 19; Klein 45—46.— Див. ще хімія.

[алю] (вигук, яким відганяють сви­ней Г; для підкликання телят ВеБ), іалюськи] (вигук для підкликання те­лят) ВеБ, [алюшки] «тс.» Ж;— п. [alu, alusie] (вигук для підкликання свиней); — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку лю, можливо, вжива­ного в минулому для підкликання ху­доби.— Див. ще а¹, лю.— Пор. аля.

алюміній; — р. алюминий, бр. алю­міній, п. ч. aluminium, слц. aluminium, вл. aluminij, aluminium, болг. алумй-ний, м. алуминиум, схв. алумйнй], алумйнщум, слн. aluminij; — запозичено різними шляхами з французької мови; фр. aluminium утворилося (як рані­ше і в англійській мові) з лат. alü­men «галун».— СІС 38; Шанский

ЭСРЯ І 1, 88; Dauzat 28.—Див. ще алун галун¹.

алюр «хода коня»; — р. аллюр, бр. болг. алюр, ч. allura, alura, схв. алйр; — запозичено через посередництво росій­ської мови з французької; фр. allure «хода, хід; темп» є похідним від aller «іти».—СІС 38; Шанский ЭСРЯ І 1, 79—80; Dauzat 26; Bloch I 22.— Див. ще алея.

[алюрний] «акуратний, чепурний»; — очевидно, пов'язане з р. заст. аллюра «манера», яке походить від фр. allure «хода, виправка, манера, вигляд».— Шанский ЭСРЯ І 1, 80.— Див. ще алюр, алея.

[аля] (вигук, яким відганяють сви­ней); ·—р. [аля] (тс; вигук для під­кликання овець, свиней); ■— складне ут­ворення з підсилювальної частки а і ви­гуку ля, що вживався в минулому, оче­видно, для підкликання свиней.·— Див. ще а¹, ля.·— Пор. алю.

[аляляс] (бот.) «бузок» Л, [лиліяс] «тс.?», [ялелас] «тс», (усн.); ■— очевидно, результат видозміни у вимові місцевих поміщиків французького слова le lilas «бузок», можливо, зближеного з біло­руською формою альяс «алое»; у фран­цузьку мову слово lil as (le ·— артикль) проникло, мабуть, з іспанської; ісп. lila, lilac «бузок» походить від ар. lilak «тс», яке зводиться до перс, lii ag «рос­лина індиго».— Краучук Веснік БДУ 1970/3, 63—64; Фасмер II 497; Преобр. І 454; Dauzat 437; Kluge—Mitzka 441; Skeat 295. — Пор. ліліяк.

алярм (заст.) «тривога», [аляр\ «крик, шум», альор «тс.» Пі, алярміст «схильний до паніки», алярмувати «пі­діймати тривогу»; — р. заст. м. аларм, п. ч. слц. вл. alarm, болг. аларма, схв. аларм, слн. alarm; — запозичено з французької або німецької мови через посередництво польської; нім. Alarm «тривога», фр. alarme «тс.» походять від іт. all'arme «до зброї».— Sł. wyr. obcych 18; Dauzat 22—23; Bloch I 42; Kluge— Mitzka 12.— Див. ще армія.

[аль] (сполучник) «але» Ж; — оче­видно, результат скорочення давньо­руського сполучника али «тс; або» (пор.

альбатрос

альмужна

 

p. [али] «чи, хіба», аль «тс», бр. [алі] «але»), який, разом з п. ст. ali «але; поки», болг. али «хіба; або; але», м. али «або», схв. али «але; або; хіба», слн. ali «або; але» зводиться до псл. ali «але; або», утвореного з сполучника а і частки П.— ЭССЯ 1, 38; Шанский ЭСРЯ І 1, 75; Sadn.—Aitz. VWb. I 3.—Див. ще ■a¹, ли.— Пор. але¹.

альбатрос; ■— р. бр. альбатрос, п. ч. слц. вл. albatros, болг. албатрос, схв. албатрос, слн. albatros; — запозичення з французької мови; φρ. albatros похо­дить від англ. albatross, яке в давнішій формі algatross було запозичене з порту­гальської мови; порт, alcatroz «баклан, альбатрос» (ісп. alcatroz «пелікан»), оче­видно, пов'язане з порт, alcadroz «чер­пак, кіьш» (ісп. arcaduz < alcaduz «чер­пак на водяному колесі»), яке походить від ар. al-qädüs «черпак, ківш».— Аку-ленко 140; Шанский ЭСРЯ І 1, 83; Holub—Lyer 74; Dauzat 23; Klein 44; Kluge—Mitzka 12; Lokotsch 78—79.

[альбія] «корито для свиней» ВеЛ, [альбійка Ж, вальбія ВеЗа] «тс», [валь-бійка] «собача миска» Ж, [лайбія] «тс» Ж; — п. [halbia] «коритце для собак», ч. [hal'bija] «коритце для свиней»; — запозичено в гуцульський діалект з ру­мунської мови; рум. âlbie «корито, рус­ло», очевидно, засвоєне з італійських діа­лектів, у яких albi «корито» походить від лат. alveus «корито, кадка, ванна; русло ріки», спорідненого з лит. aulys «вулик», псл. ulica, укр. вулик, вулиця. — Кравчук ВЯ 1968/4, 121; Scheludko 125; Crânjala 295—296; Vrabie Romanosla-vica 14, 128; Puçcariu 6; Walde—Hofm. I 34.— Див. ще вулик.— Пор. валоб.

[альбо] «або» Г, ВеБ, [албо] «тс.» Ко; — р. [альбо], бр. альбо, п. albo, ст. alibo, слц. alebo, нл. albo «тс»; ■— псл. ali bo, до складу якого входять сполуч­ники a, li і частка bo; недостатньо об­грунтована думка (Онышкевич Исслед. п. яз. 238; Кобилянський Гуц. гов. 79) про польське походження укр. альбо. — Фасмер І 56; Bauer Sb. Travn. 81, 84; ЭССЯ 1, 38; Sadn.—Aitz. VWb. I 3.— Див. ще а¹, бо, ли.— Пор. або.

альбом; — р. бр. альбом, п. ч. слц. вл. album, болг. албум, м. албум, схв.

албум, слн. album; — запозичено в XIX ст. з французької мови; φρ. al­bum «альбом для фотографій», раніше «лист, табличка», походить від лат. album, с р. від albus «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писа­ли чорнилом»), спорідненого з гр. άλφός «білий лишай», двн. al biz, el biz «лебідь», укр. лебідь.— СІС 39; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 84; Dauzat 23; Ernout— Meillet І 20; Walde—Hofm. І 26.— Див. ще лебідь.

альков «ніша для ліжка», заст. [аль-коба) «тс.» Пі, ст. алкивъ «ліжниця без вікна» (1710);·—р. альков, бр. алькоу, п. alkowa, ст. alkoba, ч. alkovna, слц. alkovfia, болг. алкав, схв. алков, алкова, слн. alkóva; ·—запозичено з французь­кої мови через посередництво російської і польської мов; фр. alcòve походить від ісп. alcoba «спальня», яке зводиться до ар. al-qubba^h «невелике приміщення; склепіння, льох; склеп».— СІС 40; Тимч. 18; Шанский ЭСРЯ II, 85; Фас­мер І 74; Machek ESJĆ 35; Dauzat 23; Bloch I 20; Kluge—Mitzka 13; Klein 46.

альманах, ст. алманах (XVI ст.); — р. бр. альманах, п. ч. слц. вл. almanach, болг. алманах, м. алманах, схв. алма­нах, слн. almanâh;—запозичення з ні­мецької (або французької) мови; нім. Almanach походить від слат. almanachus «збірник прогнозів (погоди і под.)», що виникло на основі гр. αλμενίχιακόν «календар», яке є видозміненим запози­ченням з коптської мови (Шанский ЭСРЯ І 1, 85; Фасмер—Трубачев І 74; Kluge— Mitzka 15; Dauzat 27); середньолатин­ська форма пояснюється також як запо­зичення з арабської мови, в якій al-ma-näh «календар» складається з артикля al і похідного іменника від основи manä «час, міра», пов'язаної з гебр. manah «рахувати» (СІС 40; ССРЛЯ І 106; Преобр. І 6; Никольский ФЗ 1893 V—VI 36; Бурд.— Мих. 34).

[альмужна] «милостиня» Ба, [ялмуж-на] Ж, Пі, ст. алмужна (XVII ст.); — бр. ялму~жная «тс»; — запозичення з за­хіднослов'янських мов; п. jałmużna, ч. слц. almuzna, вл. jałmożna, нл. wolo-mużna, ст. al można, як і схв. ст. al muz-no, almozno, слн. âlmozna, походять

альпага

альянс

 

від двн. alamuosa «тс», яке через посе­редництво слат. eleemosyna «тс.» зво­диться до гр. ελεημοσύνη «жалість; ми­лостиня», пов'язаного з дієсловом έλεέω «жалію, зглядаюсь», етимологічно не­ясного.— Дзендзелівський УЗЛП 16; Онышкевич Исслед. п. яз. 238; Sławski І 494—495; Machek ESJĆ 35; Sadn.— Aitz. VWb. I 18; Bern. I 27; Kluge — Mitzka 15; Frisk I 490; Boisacq 241.

альпага (зоол., текст.), альпака; — р. альпага, альпака, бр. альпака, п. al-paka, alpaga, ч. слц. alpaka, болг. алпака, схв. алпака, слн. alpâka;·— запозичення з іспанської мови; ісп. alpaca «південноамериканська коза з довгою шерстю; шерсть цієї кози; тканина з її шерсті» походить від кечуа al(l)paca (вид тварини), пов'язаного з pako «жовто-червонуватий». ■— СІС 40; Kluge —Mitzka 15; Dauzat 27; Klein 56.

альт, альтист, [альтївкаУ, ■ — р. бр. альт, п. ч. слц. вл. alt, болг. м. алт, схв. алт, слн. alt; ■— через польську і, очевидно, німецьку мови (нім. Alt «альт») запозичено з італійської; іт. alto «високий» (насправді означає низь­кий голос; називається високим тому, що вищий від тенора) походить від лат. al­ius «високий», пов'язаного з alo «годую, вирощую».·— СІС 40; Шанский ЭСРЯ І 1, 86; Фасмер І 74; Kluge—Mitzka 16; Dauzat 28.— Див. ще аліменти.

альтана, альтанка «бесідка; бал­кон»; — бр. альтанка, п. altana, altan­ka, ч. altan, altanek, слц. altân, altanka, схв. алтан, алтана, слн. altana; ■— че­рез польську мову запозичено, мабуть, з німецької; нім. Altân «балкон» похо­дить від іт. altana «тераса на даху», яке зводиться до лат. al tus «високий».— Акуленко 136; Richhardt 29; Machek

ESJĆ 35; Kluge—Mitzka 17.—Див. ще альт.

альтембас «перська парча», алтабас, [алтайбас], ст. алтабась (XVI ст.), ал-табасовый, алтайбасовый (XVII ст.); — р. алтабас, п. ałtembas, altembas «тс»; — запозичення з турецької мови; тур. altin bez шарчева тканина» складає­ться з іменників altin «золото» і bez

5 8-539

«тканина».·— Фасмер І 72; Brückner 4; Sadn.—Aitz. VWb. I 18; Miki. TEI I 246; Nachtr. 2, 74.—Див. ще алтйн, бязь.

альтернатива; — р. альтернатива, бр. альтэрнатыва, п. alternatywa, ч. alternativa, слц. слн. alternativa, вл. alternatiwa, болг. м. схв. алтернатй-ва; — запозичення з французької мови; фр. alternative пов'язане з alterner «чер­гуватися», що походить від лат. alterna­re «чергуватися; вагатися», в основі яко­го лежить займенник alter «один з двох» (alius «інший; другий»), споріднений з гр. άλλος «інший».— СІС 40; Шанский ЭСРЯ І 1, 86; Dauzat 28; Walde—Hofm. I 30, 32—33.-Див. ще алегорія.

альфа, ст. альфа (XVIII ст.); — р. бр. альфа, др. алфа, п. ч. слц. вл. alfa, болг. алфа, схв. алфа, слн. alfa, стел, длъфд;-— через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. άλφα (назва першої лі­тери грецької азбуки) походить від гебр. äleph «бик», застосування якого в ролі назви першої букви алфавіту бу­ло зумовлене подібністю начертания цієї букви у фінікійців до голови бика.— СІС 41; Шанский ЭСРЯ І 1, 87; Истрин Разв. письма 218; Frisk I 81; Klein 56.

альфабет, ст. алфабет (1627), алфа-бетумъ (XVII ст.); ■— п. вл. нл. alfa­bet, ч. слц. alfabeta, болг. м. алфабет, схв. алфабет, слн. alfabet;·—запози­чення з латинської мови; лат. alphabë-tum «алфавіт» походить від гр. άλφάβη-τος «тс.».— Hüttl—Worth 15; Kopaliń-ski 47; Младенов 5; Frisk I 81.— Див. ще алфавіт.

альянс; ■— р. бр. альянс, п. alians, ч. aliance, aliane, слц. aliancia, болг. алианс, схв. алщанса, слн. aliânsa; — запозичено через посередництво росій­ської мови з французької; фр. alliance пов'язане з дієсловом allier «сполучати», яке походить від лат. alligare, що утво­рилося з префікса ad- і дієслова ligäre «зв'язувати», спорідненого з лит. läi-g(u)onas «брат дружини», укр. лигатися «з'єднуватися (з кимось)».— СІС 41; Шанский ЭСРЯ І 1, 87; Dauzat 26; Walde—Hofm. І 800.— Див. ще аван­тюра, лигати¹.

амазонка

амбразура

 

амазонка «вершниця»; — р. бр. болг. амазонка, п. ч. слц. amazonka, вл. ата-сопа, схв. амазонка, слн. amazonka; — запозичено через посередництво росій­ської і польської мов з німецької; нім. Amazone походить від гр. Άμαζών «ама­зонка», яке загальноприйнятої етимоло­гії не має; можливо, пов'язане з іран­ським етнонімом *ha-mazan- (букв, «во­їн»); виведення від гр. ά- «не-, без-» і μαζός «грудь, сосок», пов'язане з міфом про амазонок як войовничих жінок на території Скіфії, які для зручності стрільби з лука випалювали собі праву грудь (Шанский ЭСРЯ І 1, 88—89; Kopaliński 54), належить до сфери на­родної етимології.— Hüttl-Worth 14; Frisk І 83—84; Chantraine 69.

аматор, аматорство; — р. заст. ама­тёр, бр. амшпар, п. amator, ч. слц. amatér, вл. amater, болг. аматьор, м. аматер, схв. аматёр, слн. amatêr;·— запозичено, мабуть, через польську мо­ву з латинської; лат. amator «любитель» походить від amare «любити», можливо, спорідненого З гр. άμμάς, αμμα «мати», алб. ате «тітка», дісл. amma «бабуся», двн. amma «мати, мамка».·— СІС 42; Hołub—Lyer 76; Walde—Hofm. I 40— 41; Pokorny 36.

амба (виг.) «баста, кінець», [гамба] «тс.» Me; ■— р. бр. амба; ■ — запозичено з італійської мови через посередництво російської, де ненаголошене о перейшло в а; іт. ambo «обидва; два номери в ло­тереї, що дають право на виграш» похо­дить з лат. ambo «обидва», спорідненого з лит. abù, пел. oba, укр. [оба]. — Шан­ский ЭСРЯ I 1, 89; Dauzat 29; Walde— Hofm. I 37.— Див. ще оба.

амбар, [анбар Ж, вінбар Ж, вімбар, інбар, инбарець Ж\, ст. амбаръ (1766), винбаръ (1758), инбаръ (XVIII ст.); ■—p. амбар, [анбар, имбар], бр. [амбар], п. [ambar], ч. слц. hambâr, болг. амбар, хамбар, м. амбар, схв. амбар, хамбар;- — запозичення з тюркських мов; тур. am­bar, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс, anbär «повітка, сарай», яке по­в'язується (через проміжну форму lam­para) з дінд. pF- «наповнювати», спорід­неним з пел. *р^ь|пъ «повний», укр. пов­ний (Sadn.— Aitz. VWb. I 19; Harmatta

Acta Ling. Hung. 5, 289) або з дінд. sam-bharâ-, що складається з префікса sam-«3-», спорідненого з займенником sa «цей», і основи bhära-, пов'язаної з діє­словом bhärati «несе», спорідненим з гр. φέρω, пел. berę, укр. беру; менш пере­конливе пов'язання (Никольский ФЗ 1893/5—6, 36) з дінд. ambarajami «зби­рати, накопичувати».— Шанский ЭСРЯ І 1, 89—90; Фасмер І 75; ССРЛЯ 1112 — 113; РЧДБЕ 50, 791; Sadn.— Aitz. VWb. І 19; Bern. I 28; Grassmann 955, 1478, 1485; Lokotsch 7.

амбіція, амбітний, амбіційний, амбіціозний, ст. амбиція, амбіція (XVII ст.); ■—р. болг. амбиция, бр. ам-б'щыя, п. ambicja, ч. ambice, слц. ambi-eia, вл. ambicija, м. амбицща, схв. амби­цща, слн. ambicija;·— через посередни­цтво польської мови запозичено з ла­тинської; лат. ambitio «догідництво, чес­толюбство» пов'язане з дієсловом ambire «домагатися», яке складається з префік­са amb(i)- «об-, навколо», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова ire «іти», спорідненого з псл. iti, укр. іти. — СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 90; Фасмер І 75; Ernout—Meillet I 90; Walde—Hof m. І 36, 37, 406—407.— Див. ще іти, об.

амбра «ароматична речовина», ст. амбра (XVIII ст.); ■— p. бр. болг. амбра, п. ч. слц. ambra, м. амбер, схв. амбра, амбар, амбер, слн. ambra; — запози­чено, очевидно, через посередництво ро­сійської мови з середньолатинської; слат. ambra походить від ар. ànbar «сіра амбра».·— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 90; Lokotsch 7; Dauzat 30; Bloch I 25; Kluge—Mitzka 18.

амбразура «бійниця»; —р. бр. болг. амбразура, п. ambrazura, слц. ambra-zura; — запозичено, очевидно, через по­середництво російської мови з французь­кої; фр. embrasure «бійниця» походить від дієслова embraser «запалювати», по­в'язаного з braise «жар», що є запози­ченням з германських мов (дангл. bers-tan «спалах полум'я», шв. brasa «вогонь», дат. brase «смажити на сковороді»).— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 90; Dauzat 273; Bloch І 98, 248; Jóhannesson 640—641.