СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 9 страница

Афект

Афтемний

 

Boisacq 333; Frisk I 652—653; Pokorny 266.— Див. ще а-.

афект, афектація, афективний, афек­тований, ст. афектъ (1627); — р. аф­фект, бр. болг. афект, п. ч. слц. вл. afekt, м. афект, схв. афек(а)т, слн. afékt; — запозичено з латинської мови через польську, пізніше через німецьку (н. Affekt); лат. affectus «пристрасть, хвилювання, почуття» пов'язане з діє­словом affido «завдаю, уражаю, впли­ваю», утвореним з префікса ad- (>af-) «до-, на-» та дієслова facio «роблю, чи­ню».—СІС 79; Кравчук ВЯ 1968/4, 123; Шанский ЭСРЯ І 1, 178; Фасмер І 97; БЕР І 21; Walde—Hofm. I 440— 444.— Див. ще авантюра, факт.

афера, аферист; — р. болг. схв. афе­ра, бр. афера, п. вл. afera, ч. слц. aféra, м. афера, слн. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а-, що похо­дить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс». ■— СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Hołub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14.— Див. ще аван­тюра, факт.

афина (бот.) «чорниці, Vaccinium myrtillus L.», афини, [гафини, яфини], афинник, афиняк, афинянка; — п. afy-па; — запозичення з румунської мови; рум. afinä «тс.» етимологічно неясне; зіставлялося (Cranjala 198) з н. Affen­beere (бот.) «водянка, Empetrum nig­rum L.», букв, «мавп'яча ягода», назва якої складається з іменників Affe «мав­па» та Beere «ягода»; виводилось (Тік-tin 27; Machek Jm. rostl. 179) від уг. afonya «чорниці», яке більшістю дослід­ників, навпаки, виводиться з румунської мови; пов'язувалось також (Puçcariu Dacoromania, Cluj, VII, 103—105) з лат. acinus «ягода».— Кравчук Карп, диа-лектол. и оном. 129—139; Scheludko 125; Nija-Armas та ін. Romanoslavica 16, 72; Machek ESJĆ 155; MNTESz I 99.— Пор. яфира.

афікс (лінгв.), афіксація, афіксаль­ний; — р. аффикс, бр. афікс, п. слн. вл. afiks, ч. слц. afix, болг. афйкс, схв. афикс; — очевидно, запозичення з фран­цузької мови; фр. affixe походить від

7*

лат. affïxus «прикріплений», дієприкмет­ника від affïgo «прикріплюю, приби­ваю», утвореного за допомогою префік­са ad- «до-, на-, при-» від figo «вбиваю, встромляю».— СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 178—179; Kopaliński 34; Klein 34.— Див. ще авантюра, фіксувати.

афіша, афішувати; — р. м. афиша, бр. афіша, п. afisz, ч. слц. afis, болг. афиш, схв. афиша, афиш, слн. afiśira-ti; — запозичення з французької мови; фр. affiche походить від дієслова affi­cher «приліплювати, прикріплювати», ут­вореного з префікса а- «до-, при-», що походить від лат. ad- «тс», і дієслова ficher «забивати, встромляти», пов'яза­ного з лат. *figicare, що походить від figo «вбиваю, встановлюю, вивішую».— СІС 80; Шанский ЭСРЯ І 1, 176—177; Hołub—Lyer 71; БЕР 121; Dauzat 15, 322.— Див. ще авантюра, фіксувати. афоризм, афористичний; — р. афо­ризм, бр. афарызм, п. aforyzm, вл. afo-rizm, ч. aforismus, слц. aforizmus, болг. афорйзъм, м. афорйзам, схв. афоризам, слн. aforizem; ■— запозичення з фран­цузької або німецької мови; фр. apho­risme і нім. Aphorismus походять від лат. aphorismus, що зводиться до гр. αφορισμός «визначення», похідного від дієслова αφορίζω «визначаю, відмежо­вую», яке складається з префікса άπο-(άψ'-) «від-» та дієслова ορίζω «встанов­люю, межую».— СІС 80; Шанский ЭСРЯ І 1, 177; Kopaliński 34; БЕР І 21. — Див. ще абажур, горизонт.

африката (лінгв.) «складний приго­лосний звук», африкат «тс», африка­тивний, африкатний; — р. аффриката, бр. африката, n. afrykata, вл. afrikata, ч. слц. afrikata, болг. африкшп(а), схв. африката, африкат, слн. afrikata; — запозичення з німецької мови; н. Affri-kâta (Affrikâte) походить від лат. affri-cätus, дієприкметника минулого часу від affrico «тру, обтираю», утвореного за до­помогою префікса ad-«до-, на-, при-» від ігісоетру».—СІС80; Шанский ЭСРЯ! 1, 179; Hołub—Lyer 71; Klein 34.—Див. ще авантюра, фрикативний.

[афтемний] «навіки проклятий» Ж, [на афтему] «ущент, зовсім, до тла» О; — очевидно, результат випадіння -на-

ax

аць

 

з незасвідченого прикметника *анаф-темний, похідного від анафтема «про­кляття, відлучення».— Див. ще ана­фема.

ах (виг.), ахати, ахкати; — наяв­не у всіх слов'янських і багатьох не­слов'янських мовах; виникло на осно­ві інстинктивного вигуку. — Шанский ЭСРЯ І 1, 179; Фасмер І 97; Преобр. І 10; Sławski І 23.— Пор. а².

[ахани] «риболовна снасть, пастки на красну рибу» Mo;— p. [ахан, охан] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, є за­позиченням з грецької або іранських мов; пор. гр. αχανής «з широким ротом або отвором», άχάνη «кошик; (перс.-бе-от.) міра сипких тіл»; думка Горяєва (7) про запозичення з татарської мови не знаходить підтвердження.

[ахй] (вигук для відтворення звуку кашлю); — варіант вигуку кахй звуко­наслідувального характеру.

ахінея, ахинея Ж; — р. ахинея, бр. ахінея; — загальноприйнятої етимоло­гії не має; пов'язується (Фасмер І 97) з грецьким αθηναίος «афінський» як семінарське слово; зіставляється також (Виноградов Рус. речь, Нов. с. 3, 28— 46) з діалектними російськими словами oxi'iHurtib (< хйнить «ганити, гудити, лаяти») та хинь «нісенітниця, безглуздя»; сумнівна з семасіологічного погляду думка (Matzenauer LF 7, 1) про зв'язок з гр. άχηνία «бідність». — Шанский ЭСРЯ І 1, 179; Фасмер І 97.

[ац] (вигук, яким повертають волів праворуч) Я; — результат злиття при­йменника од і займенника ся «себе» (од-ся > огп-ся > оця > аця > ац); фор­ма *аця виникла, можливо, внаслідок переходу о в а перед складом з на­голошеним а; ац з'явилося після від­падіння кінцевого а та ствердіння ц.— Див. ще від, себе.—Пор. гаття.

[ацарн] «вид клена, Acer platanus» Пі; — запозичення з румунської (або молдавської) мови; рум. arfâr (молд. арцар) виникло, очевидно, з слат. [*агсеа-rius], яке походить від лат. асег«клен», спорідненого з двн. ahorn (нвн. Àhorn) «тс»; припускається як можливий та­кож глибший зв'язок латинського сло­ва з лат. âcer «гострий», спорідненим із

псл. ostrb, укр. гострий (у зв'язку з формою листя).— СДЕЛМ 36; Puçcariu 111; Walde—Hofm. I 6—7; Ernout— Meillet I 6.—Див. ще гострий.

[ацера] (вигук, яким відганяють овець, ягнят) Mo, [ацйра Mo, ацарки МСБГ] «тс»; — неясне; можливо, по­в'язане з вигуком ацй (див.).

ацетилен; — р. болг. ацетилен, бр. ацэтылен, п. вл. acetylen, ч. слц. ace­tylen, слн. acetilen, схв. ацетилен; ~ запозичення з французької мови; фр. acétylène «тс.» є неологізмом французь­кого хіміка Е. Даві, утвореним на осно­ві лат. acStum «оцет, кисле вино» та фр. ethylene «етилен».— Шанский ЭСРЯ І 1. 180;Dauzat8.— Див. ще оцет, етилен.

ацетон; — р. болг. ацетон, бр. аць-тон, п. ч. вл. aceton, слц. слн. acetón, схв. ацетон; — запозичення з французь­кої мови; фр. acetone «ацетон» є суфік­сальним утворенням від лат. ас Є tum «оцет, кисле вино».— СІС 81; Шанский ЭСРЯ І 1, 180.—Див. ще оцет.

[ацй] (вигук, яким відганяють кіз) ВеЛ, МСБГ, [ацйй О, аці МСБГ] «тс.»; — очевидно, вигуковий варіант прислів­ника (з)відси( < отси) з пізнішою зміною о в а під впливом вигуків типу агуш, акот. — Див. ще відси.

аціба (вигук, яким відганяють ще­нят) Ж, іаціб МСБГ, аціва Me, ац'та МСБГ, цїба Me, ціва Me] «тс»; — по­ходження неясне; можливо, виникло в результаті злиття прийменника од (<от) і якогось утворення від займен­никової основи с- з пізнішим переходом початкового о в а і відпадінням а під впливом вигуків акот — кот, агуш — гуш; зіставлення з [ці] (внгук для підкликан­ня кіз), ціп-ціп (вигук для підкликання курчат) (Cranjalä 234) непереконливе.

[аця-аця] (вигук для підкликання свиней); — неясне; можливо, результат видозміни вигуку коцьо-коцьо «тс».

[аць] «тільки, лише» Ж, [ач] «тс.» Ж; — очевидно, виникло на підставі румунського словосполучення (cît pe) асі «майже, мало не, трохи не», яке за­знало скорочення і семантичної зміни прн запозиченні; рум. асі є варіантом прислівника аісі «тут, сюди», що виник

ацьос

Аяй

 

з лат. ad «до» i *hicce «цей, тут», пов'я­заним з hic (ст. hec < he-ce) «тс», що є, очевидно, складним утворенням, пер­ша частина якого споріднена з дінд. ha «звичайно, зрозуміло, потім», друга (-се<*Ке) споріднена з вірм. -s (ар­тикль.) — DLRM 16; Walde—Hofm. І 192—193, 644—645.

[ацьос] (вигук, яким відганяють ко­ней, лошат) ЛПол, [ацьось Па, а цюсь-цюсь О] «тс»; — неясне; можливо, ва­ріант вигуку ац (див.).

ач (вигук подиву, захоплення, обу­рення), [еч, ич] «тс»; — р. [ач], бр. ач «тс»; — результат скорочення бачиш чи бач.— Грінченко І 11;ЭСБМ І 227.— Див. ще бачити. — Пор. ба².

ачей «можливо, принаймні, хоча б», Іачень, ач Ж] «тс», [ачйй\ «тс; хіба, чи» Німчук Славіст, зб.; — бр. [ачей] «хі­ба що», [ач] «хоч, якщо», др. ачи «мож­ливо», аче «якщо, хоча», п. ст. acz «будь-» (aczkoli «коли б, якщо б, хоч»), acz nic «принаймні», ч. ст. ас «якщо; хоча», асе «тс», вл. hać «хоча», стел, а че «тс»;— результат злиття сполучника а з зай­менниковим елементом се (че), спорід­неним з болг. че «що» (спол.), лат. -que «і», дінд. са, гр. τέ «тс», іє. *k^ue; кін­цеве -й може бути залишком енклітич­ної частки і, кінцеве -нь — заперечної частки ні (пор. п. ст. acz nic) або дав­ньої вказівної частки -ni.— Німчук Сла­віст. зб. 148—149; ЭСБМ І 227—228; ЭССЯ 1, 35—36; Sadn.— Aitz. VWb. I 2; Bern. I 22; Walde—Pok. I 507—508.— Див. ще а¹, і, ні.— Пор. чей, чи.

[ачу] (вигук, яким відганяють сви­ней), [аци МСБГ, ацю, ацьо МСБГ, аць О, асю О, ЛексПол] «тс»; — бр. [ацю]

«тс»; — результат злиття підсилюваль­ної частки а¹ з вигуками чу, цю (див.).

[ач-урда-ши] (вигук, яким заверта­ють баранів) ВеЛ, [ач-урдааш] «тс»; — неясне; можливо, складається з вигуку, спорідненого з [ачу] або запозиченого з румунської мови (рум. [асі] «сюди»), і лайливого виразу урдаши, що може бути зведений до, уг. ördögseg «чорто­виння, чортівня».

[ащ] «якщо» Ж, іащби] «якби» Ж, [ащеби] «тс.» Ж; — р.-цел. ύψε, стел. аште; — незвичайна для української мо­ви звукова форма слова, відомого з дав­ньоруського періоду в~формі аче «якщо»; очевидно, запозичення з церковносло­в'янської мови, де, як і др. аче, пояснює­ться як результат давнього злиття спо­лучників *at (>а) і *je, реконструйо­ваного на підставі дінд. yät «з (часу), від», ав. yat «коли, це», дперс yätä, «коли» або сполучника at і займеннико­вої основи *će (<*ke), спорідненої з лат. -que «і», гр. τέ, дінд. са «тс»; може розглядатись і як місцеве діалектне утворення в результаті контамінації аже і аче (Ogonowski Stud. 213, 10).— Фасмер І 98; ЗССЯ 1, 90—91; Sadn.— Aitz. VWb. I 5; Bern. I 34.— Див. ще а¹, аж.

[ая] «так, авжеж», [се] «тс», аяка-ти; — очевидно, результат скорочення виразу аякже. — Кравчук ВЯ 1968/4, 120, 124.— Див. ще а\ як.— Пор. ато.

аяй (вигук болю, здивування, стра­ху), аяйкати, аяйкало «той, хто каже аяй, боягуз»; — р. аяй (ай-ай) «тс», [аяйка] «боягуз, боягузка», бр. аяй «тс»;— результат подвоєння вигуку ай: ай-ай = аяй. — Преобр. І 42.—Див. ще ай¹.

Б

б — див. би.

ба¹ (сполучник; частка; вигук не­сподіванки); — р. болг. м. схв. ба (ви­гук, частка), п. ч. слц. ba «справді», слн. bà (вигук нехтування); — псл. ba; —лит. bà (стверджувальна частка), лтс. ba (підсилювальна частка), ав. bä «справді», вірм. ba (видільна частка), гр. φή «немов, ніби»; — іє. *bhâ, зай­менникова форма, споріднена з *bho, від якої походить і укр. бо; пор. анало­гічний паралелізм вигуку на і частки но, часток р. ка і ко та ін.; відрив р. болг. схв. ба від укр. ба, ч. п. слц. ba (Фасмер І 99; Bern. І 36; Sadn.—Aitz. VWb. I 61) необгрунтований.— Мель-ничук Структ. слов. реч. 211; Sławski І 24; Skok І 82; ЭССЯ 1, 105; Sł. prasł. І 169; Trautmann 22—23; Mühl.— Endz. I 246; Pokorny 105—106.— Пор. ба², бо.

ба² (вигук здивування: ти ба), ба­шти «говорити ба»; — результат ско­рочення дієслівної форми бачиш (бачив); пор. р. ишь з видишь; після фонетич­ного збігу з давнім ба¹ частково змі­шало з ним і свої вигукові функції.— Див. ще бачити.— Пор. ба¹.

баба¹ (в т. ч. з різними переносними значеннями), [бабена] «стара жінка» Я, бабизна «спадщина від баби», [ба-бизнина О, бабівщйна] «тс», бабинець «місце в церкві, де стоять жінки», [ба­бич] «бабій», бабій, бабник «бабинець», [бабнота] (зб.) НЗ УжДУ 26, бабня, бабота, бабство, ]баб'ятина Я1 «тс», [бабкуватий] «зморшкуватий», [бабнйць-кий] «акушерський» Я, баб'ячий, ба­бити «бути повитухою, знахарювати», бабувати «тс», бабитися «виявляти без­вільність, нерішучість, розніженість; [проводити час серед жінок]», [бабіти] «ставати схожим на бабу; набрякати; зморщуватися», [бабчшписяї «зморщува-

тися» Ж, [побабйстий] «зморшкуватий», [побабицце] «зморщитися» Л, [розбабка] «ворожка» Ж; — р· бр. др. болг. м. баба, п. слц. вл. нл. baba, полаб. ЬаЬз, boba, bobo, ч. слн. baba, схв. баба, бака «бабуся», стел, вава; — псл. baba;— лит. bòba «стара жінка», лтс. baba, свн. bäbe, bobe «тс»; — давнє слово з дитя­чої мови, іє. *bäbä a6o*bhäbhä, утво­рене шляхом повторення того самого складу, як і в інших словах подібного типу; рум. babä, уг. baba, алб. babe є запозиченнями з слов'янських мов.— Трубачев Терм, родства 71—73, 193— 197; Шанский ЭСРЯ І 2, 3—4; Фасмер І 99; Преобр. І 10; ЭСБМ І 245; Skok І 82—83; ЭССЯ 1, 105—108; Sł. prasł. I 169—171; Bern. I 36.

[баба²] «квасоля Мак; головня (на кукурудзі) ВеНЗн; рід великих груш; кругла грудка глини», баби (бот.) «по­луниці, Fragaria collina» Mak, [бабешки] «нутрощі тварин», [бабіех] «жмут злин-лої вовни на вівці» Л, [бабка] «ріжки (головня на колосках) ВеНЗн; латаття Мак», [бабки] «сорт слив (округлих, скороспілих)» ВеНЗн, [бабки] «кульба­ба», [бабовка] (бот.) «ряст, Corydalis ligitata» НЗ УжДУ 26, [бабоха] «велика квасоля» ВеНЗн, [бабуля] «булька, пу­хир» ВеБ, [бабур] «пуголовок» Л, [бабу-хатий] «пузатий»; — р. [бабашка] «кар­топлина; поплавок з кори; брунька», [бабушки] «віспинки; кір; болячки на дитині», [бабашка] «поплавок на вудці; (полігр.) пропуск у складанні, пустий квадрат»; п. baba «вид опуклих груш», болг. [баба] «крупна дика ягода», м. бабулица «прищик», схв. [баба] «круг­лий камінець», бабац «великий горіх», бабура «сорт великого перцю», бабушка «круглий наріст на листі, шишка»; — назви різних предметів кулястої форми; можуть бути зведені до гіпотетичної

баба

бабах

 

основи пел. bab- «надуватися, розбу­хати, бути кулястим» (Rjecnik I 129— 133).—ЭСБМ І 244.—Пор. баба³, бабець, бабиці, бабичка, бабка⁵.

баба³ «рід печива з пшеничного бо­рошна; [рід паски]», [бабка] «страва з борошна, пшона, картоплі, локшини, рису, сиру та ін.; здобна булка Лекс-Пол; хліб з гречаного борошна Лекс-Пол]», [бабник] «посуд для випікання баби»; — р. баба «рід печива, паска», бабка «вид страви», [бабашка] «хлібина; пиріжок; калач»; [бабаха] «пампушка, млинець», \бабйшка]алс.ч>, [бабки] «хліб­ні кульки, які пекли для худоби», [бабошка] «грудочка (борошна в страві), затірка, галушка, булочка», [бабушка] «тс», бр. баба «вид страви», бабка «баба, паска, бабка», п. baba «рід печива, паска», babka «тс», ч. babà «вид страви», babovka «паска», слц. baba «паска», вл. baba, babka «тс», нл. baba «рід печива», болг. [баба] «ковбаса з товстої свинячої кишки», схв. баба «паска»; — псл. baba «галушка, кругле печиво»; — очевидно, як і баба^г, пов'язане з осно­вою псл. bab- «надуватися, розбухати, бути кулястим»; пов'язання з баба¹ «стара жінка» (Brückner 9) недостатньо обгрунтоване.— Поповип ЛФ 19, 168; ЭССЯ 1, 105—108.—Див. ще баба².— Пор. бабиці, бабичка, бабка⁵.

[баба⁴] (бот.) «частуха подорожни-кова, Alisma plantago aquatica L.» Mak, [бабка {водяна)] «тс.» Мак; — результат перенесення і видозміни назви бабка «подорожник, Plantago»; перенесення зумовлене зовнішньою схожістю лист­ків обох рослин.— Див. ще бабка¹. [бабай] «домовик»; — р. [баба, ба­бай] «дід» (іноді вживається для лякання дітей), м. баба, баба\ко «батько», баба-лак «тесть, дід», схв. баба, èoôâjKO «батько»; — запозичення з тюркських мов; тур. baba «предок, прадід, батько», крим.-тат. баба «батько», тат. баба «дід» і т. д. є утвореннями, аналогічними до іе. (слов.) baba «стара жінка».— Фас-мер І 99; Skok І 83; Räsänen Versuch 53. [бабайка] «велике весло», [бабаїти] «гребти» Дз; — р. [бабайка] «весло з ці­лої колоди, цурка, обрубок, кочет», схв. бабак «ручка на кіссі; поперечна руко-

ять на веслі»; — очевидно, походить від баба з переносним значенням «чурбак» і под. (Преобр. І 10); можна припустити також зв'язок з формою [бабой] «дере­в'яний виступ у човні» (Кравчук ВЯ 1968/4, 124).—Пор. баба¹, бабой.

бабак (зоол.) «Marmota bobac; Arcto-mys bobac; ледар», байбак, [бобак] Ж «тс», бабача, [бабаковина] «купа землі, нарита байбаком», [бабачйння] «тс», бай-бацтво «егоїстична замкнутість» Ж; — р. байбак, [бабак], бр. байбак, п. [baj-bak] «ледар», bobak «тс; (зоол.) Arcto-mys bobac»; — запозичення з тюрк­ських мов; пор. тат. башк. каз. байбак «Marmota»; — спроби пов'язати з кар. baidbax, baibax «поганий», тур.-перс. bedbaht «нещасна людина» (Фасмер І 107; Zajączkowski JP 19, 37; Преобр. І 12), ккалп. балпак «коротконогий», каз. тат. байпак «панчохи вовняні» (Дмитриев 563) або з тур. bai böjük «великуватий» (Miki. TEI. Nachtr. I 9) позбавлені підстав.— Шанский ЭСРЯ І 2, 11—12; Sadn.—Aitz. VWb. I 226.

баба-куль — див. кульбаба.

[бабана] «стара вівця»; — запози­чення з румунської (молдавської) мови; рум. babanä, молд. бабанэ «тс.» є по­хідним від рум. baba, молд. бабэ «стара жінка, баба».— Scheludko 125; Ni^ä-Armaç та ін. Romanoslavica 16, 73; DLRM 62.

[бабарунка] (ент.) «сонечко, Cocci­nella», [бабруна, бабрун, бабрйська, ба-брунька, боборунка, бобрунка, бобру-нйця Ж] «тс»; — п. biedronka, ст. biedrunka (XVII ст.), ч·. bedruńka, be-runka, beruska, [verunka, merufika] «тс»; — результат видозміни деетимо-логізованої давнішої форми *бедрунка, похідної від колишнього прикметника *бедрий «рябий, з плямами іншої масті на бедрах», під впливом слів баба (пор. п. [baba] «сонечко», схв. bàburica «тс»), бабрати і брун'іти; думка про запози­чення з польської мови (Онышкевич Исслед. п. яз. 238) позбавлена під­став.— Коломіець Мовозн. 1967/3, 49— 51.—Див. ще бедра, бед рик.— Пор. бабець, бабка⁴.

бабах, бабахати, бабахкати, [ба-бух] Me;—р. бабах, бабахнуть, бр.

бабац

бабка

 

бабах, бабахаць, п. [babà, babäch]; — слова звуконаслідувального характеру, утворені шляхом неповного подвоєння вигуків бах, бух. — Шанский ЭСРЯ І 2, 5.— Див. ще бах¹, бух.

[бабац]; — результат афективної ви­дозміни вигуку бац з неповним подвоєн­ням його звукового складу.— Див. ще бац.

[бабенник] (бот.) «бобівник, Мепуап-thes trifoliata L.» Mak; — результат ви­дозміни форм типу бобівник, [бібнйк, бобовник] «тс», зближених з основою баба у назвах рослин.— Див. ще бобів­ник.— Пор. бабковий, бабчук.

бабець (іхт.) «бичок, головач, Cottus gobio» [баба О, бабик Я, бабка, баб'юк] «тс»; — п. [babec] «тс», болг. бабой, бобой, бабан, бабушка (назви риб), схв. бабица «вид риби», бабак «тс; окунь», баба «вид риби»; — очевидно, пов'язане з баба «стара жінка» за ознакою великої голови (мається на увазі звичай старих жінок намотувати на голову товсту хустину); пор. іншу назву тієї самої риби головач, нім. Kaulkopf (дослівно «куляста голова») заслуговує на увагу також припущення про окрему прасло­в'янську основу bab- «надуватися, роз­бухати, бути кулястим», представлену також у схв. bàburica «сонечко», bâbica «стонога», bàbura «тс; великий м'ясис­тий перець», п. babka «сонечко», укр. баба «кругла грудка глини; квасоля; кругла груша; головня» (Rjecnik I 129).

[бабзделя] «баба» (вульг.) Я; — п. babsztyl «бабисько»; — результат кон­тамінації слів баба¹ і бзд'їти (див.).

[бабинцина] (бот.) «бирючина, вовчі ягоди, Ligustrum vulgare L.» Mak; — р. [бабинщина] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з основою баб- «ку­лястий»; назва могла бути зумовлена круглою формою плодів бирючини, які залишаються на кущі.— БСЭ 5, 253.— Пор. баба².

бабиці «біль, кольки в животі, хво­роба»; — бр. [абабзніць] «здутися від переїдання (про живіт)», болг. [бабица] «шлунок, кишки, послід», [бабици] «шлункові кислоти, шлункова хвороба з кислою відрижкою», [бабек] «шлу­нок»; — очевидно, разом із словом [ба-

бешкиі «нутрощі тварин» може бути зве­дене до основи bab- «надуватися, роз­бухати, бути кулястим» (Rjecnik І 129— 133).— Див. ще баба².— Пор. баба³, ба-бичка, бабка⁹.

[бабичка] (бот.) «фізаліс, Physalis alkekengi L.» НЗ УжДу 26, [бабйчник] «вербозілля, Lysimachia nummularia L.; дзвоники лісові, Campanula persicifo-lia L.» тж, [бабічник] «тс.» тж, [бабиш-ник] «гикавка, Berteroa incana DC (Alyssum)», [бабин Mak, бабиць, бабоч-ник Mak] «тс», [бабиця] «бурячок польо­вий, бородавник, Alyssum campestre L.» Ж, Mak; — р. [бабйшник] «омег водя­ний, Oenanthe phellandrium Lam.», ч. [babka] «калюжниця болотна, Caltha palustris L.», [babik] «тс»; — очевидно, пов'язані з основою баб- у назвах ку­лястих чи пухирчастих предметів; назви могли бути зумовлені круглою чи оваль­ною формою плодів цих рослин (у вербо­зілля і дзвоників — коробочок, у ги­кавки і бородавника — стручків, у фі­заліса— пухирців).— БСЭ 6, 294; 17, 527; Randuska 220, 308.—Див. ще баба².— Пор. баба³, бабиці, бабка⁵.

[бабйшник] (бот.) «вербена, Verbena officinalis L.>>; — р. [бабйшник] «тс»; — очевидно, похідне від бабиці «кольки в животі»; назва могла бути зумовлена лікарськими властивостями рослини.— Див. ще бабиці.

[бабінка] «вузька різнокольорова тасьма» (для обшивання теплих хусток, фартухів); — неясне; можливо, похідне від баба¹.

бабка¹ (бот.) «подорожник, Plantago L.; буквиця. Betonica officinalis L.» НЗ УжДУ 26, бабки «подорожник», [бабки] «шавлія, Salvia officinalis: L.» Mak, [бабочки] «тс.» Mak, [бабник] «бо­лотяна рослина, з якої роблять купіль малим дітям; жовтозілля, Senecio vul­garis L.» НЗ УжДУ 26, [бабочки] «пи­рій, Agropyrum cristatum» Mak; — p. бабка «подорожник» та ін., бабки «вид шавлії», бр. [бабка] «подорожник»,' [ба-бін ивет] «тс», п. babka «подорожник» та ін., ч. babi list (babi ucho) «подорож­ник», [babi bruch] та ін. «шавлія», babka vodni «частуха, Alisma L.» (схожа на

бабка

бабка

 

подорожник), babi lesk «горицвіт, Ra­nunculus arvensis», babky (babäk, babi hnëv) '«лопух, Arctium L.», слц. babka błysk (назва різних рослин), болг. [ба-бух] «шавлія», [бабка] «тс», схв. [баби­на] «подорожник»; — пов'язані з баба «знахарка»; назви зумовлені викорис­танням відповідних рослин у народній медицині.— ЭСБМ І 253; Machek Jm. rostl. 218.—Див. ще баба¹.

[бабка²] (бот.) «гриб-зонтик великий, Lepiota procera Scop. Mak; підберезо-вик, Boletus scaber; Agaricus procerus», бабка жовтопорова «гриб Krombholzia tessellata» Зе, бабка темна «підберезо-вик, Krombholzia scabra (Bull.) Karst.» Зе, [обабок ] «підберезовик» Г, Ж, Пі; — р. обабок «тс; бабка жовтопорова», бр. бабка «підберезовик, червоноголовець», абабак «тс», п. babka «шершавий гриб»; — очевидно, пов'язане з бабчи-тися «морщитися, м'якнути», р. оба­биться «розпаритись, обм'якнути»; на­зва могла бути зумовлена м'якістю, в'ялістю відповідних грибів; менш пе­реконливі пов'язання (Фасмер III 97) з баба «пень» на тій підставі, що обабки ростуть купками, і зіставлення обабок з опеньок. — Меркулова Очерки 176— 177; ЭСБМ І 253—254.—Див. ще баба¹.

[бабка³ (чорна, смердюча)] (бот.) «ранник, Scrophuiaria nodosa L.» Г, Mak, [бабки] «коров'як, Verbascum phoe^ niceum L., Verbascum speciosum Schrad., Verbascum lychnitis L.» Mak; — схв. баблйк «коров'як»; — не зовсім ясні; можуть бути пов'язані з баба «знахарка» як назви рослин, застосовуваних у ми­нулому для лікування пухлин (ранник) або близьких до лікарської рослини коров'яка аптечного (Verbascum offi­cinale); назви могли бути утворені та­кож від основи баб- «кулястий» за фор­мою плодів (двогніздих коробочок) або за характером кореня ранника (з ку­лястими потовщеннями).— Лік. росл. 86;БСЭ30, 165; Machek Jm. rostl. 211.

бабка⁴ (вид комахи), [бабич] «самець бабки»; — р. бабочка «метелик», [баба] «тс», [бабка] (назва різних видів ко­мах), п. [baba] «сонечко», [babka] «тс», ч. babka «хрущ», слц. bâbka «лялечка»,

baboćka «кропив'янка», вл. babka «бджола», болг. [бабушка] «лялечка, за­родок метелика», схв. [баба] «стара бджола», бабак «сонечко»; — вважається утвореним від баба в значенні «відьма, чарівниця» на тій підставі, що непри­ємні для людей тварини, в т. ч. деякі комахи, приймались у минулому за ча­рівників (Machek ESJĆ 40; Väzny 289; Шанский ЭСРЯ І 2, 5—6); на думку інших (Потебня РФВ 7, 69; Преобр. I 10; Фасмер I 100), назва зумовлена уявленням про переселення душі помер­лого (баби) в комаху; можливе припу­щення про зв'язок з гіпотетичною осно­вою псл. bab- «надуватись, розбухати» (Rjecnik І 129—133).— Див. ще баба¹— Пор. баба², бабка¹.

бабка⁵ «гральна кістка з надкопит-ного суглоба тварини; гральний камі­нець; камінець, грудочка, що пускає­ться рикошетом по воді»; — р. бр. бабка «гральна кістка», п. ч. слц. babka «тс»; — очевидно, похідне від гіпоте­тичної основи псл. bab- «надуватись, розбухати» (Rjecnik I 129—133); менш переконливе зіставлення (Шанский ЭСРЯ І 2, 5) з баба «колода, чурбак».— ЭСБМ І 254.—Див. ще баба².—Пор. баба³, бабиці, бабичка.

бабка⁶ «коваделко для клепання коси», [бабник] «стільчик, на якому укріплюється бабка» Mo, [бабчар] «де­рев'яна підставка бабки»; — р. бр. бабка «коваделко, підставка, ніжка», п. baba, babka «залізко, коваделко, на якому клепають косу», ч. слц. babka, схв. б'абица, Ібапка], баква, слн. babka «тс»; — вважається похідним утворен­ням від слова баба з переносним зна­ченням «колода, чурбак» і т. д. (Sadn.— Aitz. VWb. I 61—64); може бути виве­дене і від гіпотетичної основи bab- «на­дуватись, розбухати» (Rjecnik І 129— 133).—Див. ще баба¹.—Пор. баба², бабка⁵.