СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 32 страница

(Machek ESJĆ 73; Hujer IF 44, 226— 228; NohaZfSlPh 5, 212; Niedermann IF 37, 145—147) про слов'янську метатезу г під впливом псл. *soldbkb і про зв'я­зок псл. bridbkb (<*bidrbkb) з гот. baitrs «гіркий», нвн. bitter, англ. bitter «тс»; зв'язок з вигуком брр (Бузук ЗІФВ 7—8, 69—70) не доведений; укр. [бридак, бридаль, бридас], очевидно, виникли під впливом польської мови. — Фасмер — Трубачев І 214; Sławski І 47; JP 31/4,158—160; Bruckner 46; БЕР І 78: Skok І 209; Sł. prasł. I 378— 380; Sadn.— Aitz. VWb. I 214—216; Bern. I 88; Meillet Etudes 319, 325; Vaillant BSL 31, 44; Mühl.—Endz. I 337; Pokorny 133—134.— Див. ще бри­ти.— Пор. бруд.

бридж (гра); — р. болг. бридж, бр. брыдж, п. brydż, bridż, ч. bridge, слц. bridz, схв. бр\щ, слн. bridge, bridż; — запозичення з англійської мови; англ. bridge (вид гри в карти) пояснюється як результат адаптації якогось запозичен­ня з східних мов.— СІС 109; Шанский ЭСРЯ І 2, 196—197; Kopaliński 145; Holub—Lyer 105; Klein 199; Dauzat 113.

[брйдзя] «чорна коза» ВеНЗн; — очевидно, пов'язане з [бризястий] «чор­ний з білими смугами» (див.).

[брйдй] «спосіб вишивання» ДБ VII; — неясне.

брижа «складка, зборка, зморшка; зиб (на воді)», брижі (мн.), [брйжанка] «жіноча полотняна сорочка, зібрана коло коміра» МСБГ, брйжик «зморшка; нерівність верхньої частини буряка», брижатий, [брижнастий] «обшитий, об­лямований оборкою, зморшкуватий», брижуватий «тс», [брижоватий] «ку­черявий; зморшкуватий (про полотно)» Ж, брижчатий, брижитися «морщити­ся, зморщуватися, утворювати склад­ки», брижувшпи «прикрашати зборками, складками», [збрйжувати] «зморщувати, утворювати складки» Я, \на5рйжжу-вати, набрйжкувати], ст. брижованє (1596), за брижЬ (1713); — р. брыжи, бр. брыжы; — давнє запозичення з польської мови; п. bryże, ст. brize (1394), frize походить бід нвн. Fries «фриз,

бриз

брикати

 

грубе сукно», що, як і двн. brize «тс», виводиться з французької мови; фр. frise «фриз, повсть», можливо, походить від снідерл. irise «кошлате сукно» або від назви країни Frise «Фризія, Фрис-ландія»; зв'язок слов'янських слів з етимологічно неясним н. Breis(e) «вид прикраси на рукаві» (Matzenauer 121) не доведений.— Шелудько 22; Rich-hardt 37; Шанский ЭСРЯ I 2, 204; Фас­мер I 221—222; Преобр. I 47—48; Brück­ner 43; Kluge—Mitzka 219; Bloch 317; Dauzat 344.

бриз «легкий береговий вітер (на морі)»; — р. болг. бриз, бр. брыз, п. bryza, ч. brisa, briza, слц. briza, схв. брйза; — запозичено з французької мо­ви через російську і польську; фр. brise «бриз, вітерець; північний вітер», ві­доме й іншим романським і германсь­ким мовам (ісп. brisa «бриз», порт, bri­za «північно-східний вітер», іт. ЬгеЗЗа «холодний вітерець, бриз», ЬгеЗЗаге «ду­ти, віяти», англ. breeze «легкий вітер, бриз», дангл. brize, н. Brise, гол. brise, bries, дат. brise, норв. шв. bris «тс»), можливо, походить із саксонської або фризької мови.— СІС 109; Шанский ЭСРЯ І 2, 197; Kopaliński 145; БЕР І 78; Bloch 102; Dauzat 114; Klein 198; Kluge—Mitzka 101.

бризкати «прискати», бризнути «при­снути; вдарити», брйзнутися вприсну­тися; кинутися, впасти», [брйзькати, брйзгати Ж, брйзгати, бризк Ж], бризка, [брйзкавець] (вид риби) Ж, бриз­калка «те, чим бризкають», [бризкйна] «бризка», [бризьк] Ж, [бризґун] (іхт.) «водостріл, Toxotes» Ж, бризь (вигук, що імітує бризкання, падіння, удар), [набриск] Ж, оббризкувач, розбрйзкувач, розбрйзкувальний; — р. брызгать, бр. {брызкаць], її. bryzgać, ч. [bryzgat], слц. bryzgat', нл. bryzgaś, болг. бръзгам, схв. брйзгати, слн. brizgati; — пел. bryzgati; — паралельне до pryskati давнє звуконаслідувальне утворення, очевидно, споріднене з лте brùzgât, brùzgât «бризкати; пирхати, форкати (про коней)», лит. bruzgëti «шуміти, бро­дити; клекотіти», снн. нн. prusten «сопі­ти, шипіти, хропіти», сюди ж, можливо, гр. cppśap «колодязь», гот. brunna «ко-

лодязь; фонтан, джерело».— Шанский ЭСРЯ І 2, 204—205; Фасмер І 222-Преобр. І 48; ЭСБМІ 388; Slawski І 45; Brückner 43; Machek ESJĆ 71; БЕР І 83; Skok I 212; ЭССЯ 3, 66; Sł. prasł. I 405—406; Sadn.— Aitz. VWb. I 176— 178; Bern. І 94; Fraenkel 57; Mühl.— Endz. I 342; Osten-Sacken IF 23, 379' Persson Beitr. 330—332; Uhlenbeck PBrB 18, 240; Pokorny 171—172.— Пор. прис­кати.

[бризястий] «чорний з білими смуга­ми»; — запозичення з польської мови; п. [brzeziasty] «перістий, червоно-бі­лий» споріднене з укр. [березуна] (на­зва вівці), болг. бряз «з білими пляма­ми», м. брез «з білою плямою на лобі», схв. брезаст «тс», слн. bréza «періста». — Кравчук ВЯ 1968/4, 128—129.— Див. ще березуна.

брикати «підкидати задні ноги, хви­цати, вихати; бігати підстрибуючи; но-ровитися, вередувати, зазнаватися» Г, ВеБ, брикатися «битися задніми нога­ми; норовитись», бракнути «дриґнути, хвицнути; впасти, перевернутися» Г, Па, брикливий «той, хто дриґає, хви­цає; норовливий, вередливий», брику­чий «тс», [брикайло] «той, хто має звич­ку хвицатися», [брикан ець] «стрибок коня», [брикуля] «бриклива корова» ВеЗн, брикун «баский кінь; пустун, пустотливий хлопчик; норовиста лю­дина», [брикуха] «пустунка; норовлива», брик (вигук, що передає брикання, поштовх ногою), брйку-брйку, стрйку-брйку «тс», вибрик, вибриком; — р. бры­кать, бр. брыкаць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. брка-ти «штовхати, стирчати, стовбурчити-ся», слн. bf kati «брикати»; — очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов'язане (як многократне) з *brbkati «тс»; —споріднене з р. [брукшпь] «бри­кати, бити ногами», лит. briâukst, brukst (вигук на позначення різкого ривка), braùkti «торкатися, терти, змяхувяти, рвати, шарпати, скребти», braukyti «тер­ти, рвати, стягувати»; пов'язання ч р. прыгать (Kofinek 247) викликає сум­нів.— Шанский ЭСРЯ І 2, 215, Фасмер І 222; ЭСБМ 1 389-Sławski T 45, Brück­ner 43; Schuster-Śewc Probeheft 38;

брикет

бриндуватися

 

ЭССЯ 3, 53—54; Sł. prasł. І 404; Sadn.— Aitz. VWb. I 220—222; Bern. I 93; van WijkIF28, 127—128; Osten-Sacken IF 28, 146, 147.—Пор. брукати.

брикет «речовина, спресована у фор­му цеглинки, плитки», брикетувати; — р. болг. брикет, бр. брикет, п. bry­kiet, ч. слц. briketa, схв. брикет, слн. brikét; — запозичено (можливо, через російське і польське посередництво) з французької мови; фр. briquette «бри­кет» через форму brique (XII ст.) «цег­ла» зводиться до снідерл. bricke «цег­ла», спорідненого з н. brechen «лама­ти».-СІС 109; Шанский ЭСРЯ І 2, 197; Bloch 102» Dauzat 114; Gamillscheg 154; Vries NEW 87.— Див. ще бреш.

брила «глиба, великий кусок», [бри-ла\ «глиба землі; насипний горб; ту­рецьке укріплення» Я, [брильовий (шлях)] (заст.) «з насипаними по боках могилками» Я, [бріла] «затула» ЕЗб ЗО, 336, [брилів'є] «велике каміння», бри­ластий, брилистий, [брилкастий, брил-коватий Ж], брилувшпий; — р. [брыль] «пагорбок, купина», бр. [брыла] «бри­ла, глиба», п. bryła «тс», ч. [bfila] «плоский камінь», слц. fbrila] «тс», нл. bryła «болотний залізняк»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з іє. *bher- «бити, розбивати, дробити», *bhrO-lâ, *bhrï-la; —спорідненість з р. [брыла] «губа», [брыль] «карниз» (Фас-мер І 222; Sadn.— Aitz. VWb. I 453— 454) не доведена.— ЭСБМ І 389; Sławs­ki І 45; Śmieszek MPKJ IV 391—393; ЭССЯ 3, 64—65; SI. prasł. I 404; Bern.

I 93.— Пор. бриль.

бриль «капелюх, солом'яний капе­люх», ст. брылевъ (род. в. мн., 1588), бриль (XVIII ст.);—p. [бриль, бриль], бр. [брыль] «тс; козирок»; — запозичен­ня з польської мови; п. [bryl] виводить­ся від іт. ombrello «парасоль; капелюх», що походить від лат. umbrella «тс», по­в'язаного з umbra «тінь», спорідненим або з лит. ùnksnâ «тінь», або з дінд. andhâh «темний, сліпий» (SW I 215; Bat­tisti—Alessio IV 2446; Walde—Hoim.

II 814—815); може бути зіставлене та­
кож з р. [брили] «краї, оборки, поля
круглого капелюха», [брила] «губа
(особливо верхня)», [брила] «тс». —

17 8-Б39

Richhardt 36—37; Фасмер І 214; ЭСБМ І 389—390; Bern. I 93.— Пор. брила.

брильянт; — р. брильянт, бр. бри­льянт, п. brylant, ч. bril(l)ant, слц. briliant, болг. брилянт, м. брилщант, схв. брилщант, слн. briljânt;—запо­зичено 'з французької мови, можливо, через німецьке посередництво; фр. bril­lant «брильянт» (н. Brillant «тс») утво­рене на базі фр. brillant «блискучий, ясний», пов'язаного з briller «блищати, сяяти», яке походить від іт. brillare «хвилюватися; блищати», пов'язаного з beryl «берил», що походить від лат. beryllus, яке через гр. Βήρυλλος «тс.» зво­диться до дінд. *verulija, утвореного, можливо, від назви міста південної Індії Vêlûr > Belur.—CIC 109; Шан-ский ЭСРЯ І 2, 197—198; Фасмер І 214; Преобр. І 45; Kluge—Mitzka 101; Dau-zat 114; Gamillscheg 153; Frisk I 234; Chantraine I 174.

[бриндак] (ент.) «хрущ, Melolontha vulgaris; жук взагалі» ВеУг, [бриндзар] «джміль, Bombos» Ж, [бриндзей] «тс.» Ж; — очевидно, пов'язане з бриніти. — Див. ще брень.— Пор. брйндало.

[•брйндало] «дитяча іграшка в вигля­ді прив'язаної на мотузочку лінійки, яка при обертанні дає характерний звук» Пр. XI діал. н., [брйнкало] «тс.» тж; — очевидно, пов'язане з бриніти. — Див. ще брень.— Пор. бриндак.

Ібриндувати(ся)] «чепуритися» Ж, [брендолити(ся)] «тс.» Ж, [брендуля] «че­пуруха» Ж, [брендуша] «тс.» Ж, \брйн-дик] Bruckner, [вибрйндюватися] «при­чепурюватись, вибагливо причісуватись чи одягатись» Me, [вйбриндитися] Me, [обрандуватися] «одягтися» Ж, [обрен-дувтпися] «одягтися без смаку» Ж; — Р· [брьїнда] «широкі рукава», бр. [брьїнди] «оборки на широких рукавах, фалди»; — очевидно, запозичення з польської мо­ви; п. fbryndować się] «чепуритись, при­крашатись», заст. bryndzić się «тс.» походить від етимологічно неясного brynda «прикраса, коштовність, іграш­ка»; неприйнятне зіставлення (Bern. 193) слов'янських форм зфр. brinde «випив­ка».— Фасмер І 222—223; ЭСБМ І 390— 391; Brückner 43.— Пор. приндитися.

бриндуша

бриніти

 

бриндуша (бот.) «шафран посівний, Crocus sativusL.; просуреньки, шафран весняний, Crocus vernus L.», [бриндуш] «Crocus variegatus Hop. et Horn.» Mak, [бриндушки] «тс. Mak; Crocus vernus Ж», [бриндусь] «шафран банатський, Crocus banaticus HeuL; Crocus variega­tus Hop. et Horn.» Mak, [бриндюшкй] «шафран банатський», [брандуші]·» шаф­ран сітчастий, Crocus reticulatus L. (Crocus variegatus Hop. et Horn. Mak)», [брандушки] «тс», [брандушки білі] «рястка, Ornithogalum umbellatum L.», [брандушка руська] «Bulbocodium ru-thenicum Bge.» Вісюліна — Клоков, Mak, [брандюші] «Crocus reticulatus L. Пі; Crocus variegatus Hop. et Horn. Mak», [брандюшки] «тс.» Пі, Mak, [брендуля] «Crocus vernus L.» Ж, [брен-душка] «тс.» Ж, [брендуші] «Crocus va­riegatus Hop. et Horn.» Mak; — p. [бран­душка] «Bulbocodium vernum», болг. брендушка «підбіл, Tussilago farfara L.», брандушки «тс», схв. брндуша «шафран», брнї/ушка «тс»; — пов'яза­не в якийсь спосіб з етимологічно не­ясним рум. brîndusa «шафран, Crocus; дикий шафран, Colchicum autumnale L.»; можливий зв'язок з укр. бриніти «червоніти», р. [брындеветь] «блищати»; припущення про слов'янське походжен­ня румунської форми (Scheludko 127) потребує додаткової аргументації.—Vin-cenz 8; Vrabie Romanoslavica 14, 134; Габинский Вост.-ел.-молд. взаим. II 124; Cranjalä 219, 438; Machek Jm. rostl. 272—273; БЕР І 74, 77; Младенов 44; Skok І 214—215; Sadn.— Aitz. VWb. I 438—439; DLRM 94; Cioranescu 104.

[бриндяк] «вартовий при фінансах» Ж; — очевидно, пов'язане з *бринда «коштовність, прикраса», що мало бути тотожним п. brynda «тс».— Див. ще бриндувати(ся).

бринза «овечий сир», [брйндза, брйндзя] «тс», [бриндзяник] «коржик з бринзою», [бриндзянка] «бочонок для зберігання бринзи», [брйндзити] «ро­бити бринзу», ст. брйндзя (XVIII ст.);— р. брынза, [брындза],бр. брынза, п. bryn­dza (з XVII ст.), ч. brynza (з XVI ст.), слц. [bryndza] (з XV ст.), болг. бръндза,

схв. ст. brençe «волоський сир» (1370); — запозичення з східнороманських мов; молд. брынзэ «сир, бринза», рум. brînza «тс.» переконливої етимології не має; гаданий зв'язок з назвою місцевості Brienz (y Швейцарії) тепер заперечує­ться (Wędkiewicz MR I I 289); вважа­ється праєвропейським словом (Machek ESJĆ 70—71; Brückner 43; Шанский ЭСРЯ I 2, 205); виводиться також (Çabej Rev. Shkodra I 26) від алб. (për)brëndësa-t «нутрощі; внутрішня оболонка шлунка ягняти, використовувана для виготовлен­ня сиру», пов'язаного з brënda «всере­дині».— Дзендзелівський Терит. діал. 86—87; Акуленко 138; Кобилянський Гуц. гов. 82; Scheludko 128; Шаро-вольський 36. заходозн. 60; Vrabie Romanoslavica 14, 134; Фасмер І 223; Преобр. І 48; ЭСБМ І 391; БЕР II 83; Sadn.—Aitz. VWb. 1439—440; Bern. I 93; Нерознак 207; Kniezsa 109.

бриніти «цвісти, красуватися, чер­воніти, достигати; блищати; [робитися ледве помітним]», [бреніти] «тс», [бро-нити] «золотаво ясніти» Я, [броніти] «дозрівати», [брйнявий] (про зрубану смереку, що почала вже червоніти); «перестиглий» Шух; —р. бронеть «світ­літи; виблискувати жовтим, сірим, чер­воним кольором; [(про овес) достигати, наливатися, біліти, сивіти]», [брунеть, брынеть] «тс», заст. браный «білий, світлий», [бронь] «спілий колос, переваж­но вівса», [брунь, брон, броня, брона, бранка] «тс», др. броныи «білий, біло-сірий, сірий, буланий» (про коня), дра­ний «тс», п. brony «гнідий», ч. bruna «білий кінь», ст. brony «білий», слц. bro-niet' «червоніти, достигати», слн. [bru­niti] «достигати, буріти»;— очевидно, пел. *Ьгопъ, *bronëti, можливо, також *bnbnëti, brynëti, пов'язані з іє. *bhr-/bher- «блискучий, блідо-коричневий», *bhron- «тс»; — найближче споріднене або двн. brun «блискучий, коричневий», лит. beras «гнідий», гр. φαρύνει (Sadn.— Aitz. VWb. I 151—153; Bern. I 87; Li-dén Studien 68, Tochar. St. 9; Kluge— Mitzka 97), або дінд. bradhnâh «рудува­тий, буланий» (Преобр. І 46; Срезнев­ский І 180; Fick I 93; Strachan BB 20,

бриснувати

брити

 

26; Schulze Kl. Sehr. 112; Loewenthal 7; Uhlenbeck 192; Trautmann 35; Mayr-hoferH451).— Филин Образ, яз. 208— 209; Фасмер—Трубачев I 217; Bezlaj ESSJ I 49; ЭССЯ 3, 41—42; Herne 106— 107; Топоров І 254—255; Рокогпу 136— 137.— Пор. бобер, брунатний.

[бриснувати] «обгризати, об'їдати, облуплювати кору» Ba; — р. [брбенуть] «обривати головки льону, обшморгувати коноплі; збирати ягоди», др. бръснути «брити, голити», обръснути «обстригти, обрізати», обръсти «постригти, пого­лити», болг. бръсна «брию», бръша «тру; стираю», схв. брисати «стирати, витирати», слн. basati «торкатися, зачі­пати», стел. i.pkicdTii «шкребти»; — псл. *brbs-, паралельне до brys-, brus-(<*brous-), пов'язане з укр. [броейти] «кидати; відкидати», брус «точильний камінь»; — споріднене з лит. brùkti «тіпати льон», лтс. brucinât «струшува­ти».— Ващенко 9; Шанский ЭСРЯ І 2, 201; Фасмер І 218; ЭССЯ 3, 55—57.— Див. ще брус¹.— Пор. броейти.

[брись¹] «кличка собаки», [брйсько] «тс; великий дворовий пес, дворняга ВеЛ; бульдог ВеБ»; — очевидно, запози­чення з польської мови; п. bryś «ма­лий англійський дог; (перен.) грубіян, хам, простак», brysio «тс.» походить від brytan «порода великих собак», якому відповідає укр. бршпан «тс; бульдог».— Brückner 43; SW І 216.—Див. ще британ.

[брись²] (вигук, яким проганяють котів) Я, ЛЧерк, [брйськи] «тс.» ЛЧерк, [бризь\ (вигук, яким відганяють ягнят) Mo, [брусь] (вигук, яким відганяють овець) Mo, [бри(-гайда)] «тс.» Mo; — p. брысь (вигук, яким відганяють котів), [брыс], бр. [брысь] «тс»; — давнє утво­рення афективного характеру, спорідне­не з тпрусь і, можливо, з бир, бр; припу­щення звуконаслідувального походжен­ня (Преобр. І 48; ЭСБМ 1 392; Фасмер І 223) позбавлене підстав; малоперекон-ливе виведення р. брысь від дієслів [брь'існуть] «прогнати кота», бросать, брыкать, брызгать (Шанский ЭСРЯ 1 2, 205).— Пор. бир, тпрусь.

Ібрись-брись] (вигук для скликання овець, ягнят) Mo, [бриць-бриць Дз,

17*

брйшка-брйшка Дз, брйшки-брйшки Дз, брі-брі Mo, бр'їшка-бр'їшка ЛЧерк, брусь-брусь Л, брушки-брушки Л, дріиі-ки-дріиіки ЛЧерк] «тс»;— результат ви­дозміни вигуку бир-бир «тс», можливо, під впливом фонетичної форми вигуку брись, яким відганяють котів.— Див. ще бир.

Ібрйта] «полотнище; штука полотна у три пілки Пі», [брит] «пілка», ст. (пять) бршпъ (XVIII ст.); — п. bryt «полотнище, пілка; ширина тканини, сукна, землі», [bret, bryta, breta]«TC»;— запозичено, мабуть, через польське по­середництво з німецької мови; н. Breite «ширина тканини; полотнище» пов'язане з breit «широкий», свн. двн. breit. днн. дфриз. bred, гол. breed, дангл. brâd, англ. broad, дісл. breiôr, гот. brai­es «тс», дальші етимологічні зв'язки яких залишаються неясними.— Шелудь-ко 22; Тимч. 141; Bruckner 43; SW I 216; Kluge—Mitzka 98.

британ «бульдог, порода великих со­бак», ст. британами (ор. в. мн, 1728); — бр. [брытан]; — очевидно, запозичення з польської мови; п. brytan (з XVII ст.) «тс.» утворене від географічної назви Brytania.— Тимч. 141; Richhardt 37; Brückner 43; SW I 216.— Див. ще бритт.

Ібритваль](у гончарів) «тигель, гор­щик для плавлення олова»; — неясне.

[бритванник] (бот.) «вовча лапа, Trollius europaeus L.» Ж, ВеЗн, Ібрет-ванник ВеЗн, бретвінок Мак, брецьві-нок Мак, бертвінок Мак) «тс»; — пере­конливої етимології не має.

брити, Ібршпвати, бршпвити Я, бршпшпи], бритва, [брйтвиці] «прилад для бриття», брйтовка, бритовниця «скринька для бритв», [брить] «гостро­та; лезо» Ж, [брич] «бритва», [броякаі «чоловік, який не вміє бритись чи бриє­ться погано» Mo, [брйвий] «бритий» Я, бритв'яний, бриючий (політ), [вйбри-читися] «поголитися» Ж; — P· брить, бритва, бр. брыць, бритва, др. брити, бритва, бричь, п. brzytwa, [brzytew], ч. bfiti, bfitva, brit «вістря», слц. britva, britiev, вл. britej, [britwja], нл. britwa, britwej, болг. [брйя] «брию», [брйчаї «тс», [брич] «бритва», [бритва] «склада-ний ніж», м. бричи «бриє; обдирає»,

бритт

бричка

 

брич «бритва», бритва, схв. ôpùjamu, брйчити, бритва, брщйч «бритва», брич «тс», слн. briti, britev, britva, p.-цел. Брити, i.pirik «бритва», i.piniîd «тс»; — пел. briti «різати чимось гострим», пов'язане з іе. *bher- «терти, скребти, різати», *bhri-, *bhrêi-; — споріднене з дінд. bhnnâti «поранить», ав. pairibri-naiti «обрізує кругом», broiera- «лезо», перс, burridan «різати, стригти», фрак. βρίλων «цирульник», лат. friäre «розри­вати», лит. breżti «дряпати, шкрябати, скребти», дірл. brissid «розбитий», брет. bresa «битися»; очевидно, сюди ж алб. britmi і pare «вересень» (букв, «перший місяць жнив»), britmi і diitë «жовтень» (букв, «другий місяць жнив»); мабуть, алб. brisk «бритва» походить від болг. [брйчък, брич]; запозиченням із слов'ян­ських мов вважається також і лит. britvà.— Шанский ЭСРЯ I 2, 198; Фас-мер— Трубачев I 213; Преобр. I 45—46; Горяев 28; Sławski I 47; Brückner 46; Machek ESJĆ 74; Schuster-Śewc Probe­heft ЗО; БЕР І 79; Георгиев Бълг. етим. и оном. 10; Младенов 45; ЭССЯ 3, 31— 32; Sł. prasł. І 380—381; Sadn.— Aitz. VWb. I 414—415; Bern. I 94; Miki. EW 44; Mühl.— Endz. I 333; Skardźius 46; Jegers ZfSIPh 27, 89—103; Rozwadowski WP II 119; Otrębski KZ 75/3—4, 207— 210; 78/1—2, 207—208; Meyer EW 48— 49; BB20, 124; Bartholomae 972; Uhlen-beck 207; Mayrhofer II 532—533; Pokor­ny 166—167; Persson Beitr. 781—782; Jóhannesson 635; Vries AEW 56.— Пор. брид.

бритт, британець, бретонець, ст. Британія (XVII ст.), в... Британскомъ (1665);— р. бритт, бретонец, бр. брыт, брэтонец, п. brytaniec, bretończyk, ч. Brit, Bretonëc, слц. Brit, Bretónec, вл. Britanija, britiski, нл. Britanska, болг. британец, заст. брити, схв. Брй-танщ'а, слн. britânski; — запозичення з англійської мови; англ. Brit, Brett, дангл. Bret засвоєне з мови бриттів; англ. Briton, сангл. Breton через φρ. ст. Breton зводиться до лат. Brittonem, зн. в. від Britto «бритт»; англ. кімр. Brython, як і лат. Brittö, дангл. Bret, походять від дкельт. *Britto, первісне

значення якого було «шумний, буйний, бунтівний», потім «войовничий, воїн, боєць».— Фасмер І 214; Klein 198, 201, 205; Partridge 59—60; Chambers 51, 52.

брйця (бот.) «мишій сизий, Setaria glauca (L.) Р. В.; [куряче просо, Рапі-cum Crus gall і L. Mak; березка, Convol­vulus arvensis L. Mak; трава, яка сте­леться по землі Ва]»; — р. [брйца] «ми­шій сизий; куряче просо; китник, лисо­хвіст, Alopecurus L.», бр. [брь'ща] «ку­ряче просо», п. ст. brzyca «сорт проса», болг. [брйца] «сорт пшениці», схв. [brica] «тс»; — очевидно, псл. *Ььгіса, похідне від *Ьъгъ, якому відповідає укр. бор «різ­новид проса»; припущення про спорід­неність із фрак, βρίζα «вид зернової рослини» (Младенов 45) необгрунтова­не. -Фасмер 1215,193; ЭСБМІ 393; БЕР І 79; ЭССЯ 3, 125; Sł. prasł. I 465; Sadn.-Aitz. VWb. I 395—396; Bern. І ПО.— Див. ще бор.

бричка¹ «легкий візок для їзди», брака «хура»; — р. бричка, брйка, [δρά­κα], бр. бричка, ч. bryćka, pryćka, слц. brićka, bryćka, болг. бричка; — запози­чення з польської мови; п. bryczka, bryczyna, bryka, каш. [brićka] виво­диться (через н. Birutsche «двоколісний тарантас») з іт. biroccio (baroccio) «дво­колка», що походить від лат. birota, утвореного з основ прислівника bis «двічі» і іменника rota «колесо» (Шелудь-ко 22; Шанский ЭСРЯ І 2, 198—199; Преобр. І 46; Sławski І 45; Machek ESJC 46; Въгленов БЕ 3, 237—238; Младенов 45; БЕР І 79; Bern. I 93); помилковим є пов'язання п. bryka (з XVIII ст.) з фр. break (з 1859], що походить від англ. break «англійська коляска» (Фасмер І 215; Wartburg FEW І 508), а також з н. Pritsche «дошка» (Brückner 43; Hołub—Кор. 78; Sadn.— Aitz. VWb. І 436).— Richhardt 37; ЭСБМ І 393.— Див. ще бї-, ротор.

[бричка²] (бот.) «подорожник, Ріап-tagoL.»Mo; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з брйця (через певну зовніш­ню схожість густого колосовидного су­цвіття відповідних рослин) або з бричка¹ (із стебел подорожника діти плетуть іграшки в вигляді брички).

бришкати

броїти

 

[бришкати] «хвастати, заноситися, чванитися, вередувати»; — не зовсім яс­не; можливо, пов'язане з брикати «дри­ґати, хвицати; норовитися, капризу­вати, зазнаватися»; може бути зістав­лене і з брехати.

[брідняукаї «ропуха» ЕЗб ЗО, 336; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з [бріднявий] «грузький, заболочений»; може бути зіставлене і з бридкий, брид.

брова Г, Ж, Ібрива ВеБ, бйрва Ж], бровань «з великими бровами», бровеня, бровко «кличка пса з великими бровами», бровастий, броватий, міжбрів'я, над-брівник «дівочий головний убір», над­брів'я, надбрівний, [оберво] «брова» Ж, Іобирвй] «брови» Ж; —·Ρ· бровь, бр. брыво, др. бръвь, бры, обръвь, п. brew, род. в. brwi, ч. слц. brva «вія», слц. obrva «брова», вл. browki, brjowka, по-лаб. bràvoj (bravai) наз. в. мн. «брови», болг. [бърва] «брова, вус», схв. обрва «брова», слн. obîv, obîva, brv, стел. Γ,ρ-κΕκ «брова»; — пел. *bry, род. в. Ьгъуе, що походить від іє. *bhrû-, *bhrgu-, *obhrÜ-,*obhreu-; —очевидно, пов'язане з псл. *brbv-, *bbrv- «колода; стовбур, кладка», укр. [бер] «кладка», [бервено] «колода»; — споріднене з лит. bruvìs «брова», прус, wubri «вія», дінд. bhruh «брова», ав. brvat-,· перс, abru, baru, гр. οφρΰς, дмакед. άβροδτες, ірл. broad (род. в. дв.), дангл. bru, дісл. brun «тс», brâ «вія», двн. brawa «брова», bra(ha), тох. A pärwan-, тох. В pärwane «тс».— Критенко Вступ 507, 542; Шанский ЭСРЯ 12, 199; Фасмер І 215; Преобр. І 46; Горяев28—29; Sławs­ki І 42; Bruckner 40; Machek ESJĆ 70; Lehr-Spławiński—Pol. 50; БЕР І 101; Skok I 222; ЭССЯ 3, 63—64; Sł. prasł. І 403; Sadn.— Aitz. VWb. ΐ 450—453; Bern. І 91—92; Trautmann 38; Pokorny 172—173; Persson Beitr. 17; Specht 162; Mayrhofer II 534—536; Vries AEW 51 — 52; Kretschmer KZ 31, 336; Schmidt KZ 32, 330; Solmsen KZ 34, 549.— Пор. бер, білобрйсий.

бровар «пивоварня; робітник пиво­варні, броварник» СУМ, Ж, [броварни­ця] «пивоварня», броварня «тс», бровар­ник, [броварити], ст. бровара род. в.

одн. (1456);—р. [броварня] «пивоварня», бр. бровар «пивовар», п. browar «пиво­варний завод, броварня; бровар», ст. browarnia, browarz «пивовар», нл. bru-waf; — давне запозичення (мабуть, че­рез польське посередництво) з німецької мови; свн. brouwer «пивовар», briuwer, нн. bruwer, нвн. Brauer «тс», brauen «варити» споріднене з нвн. braten «сма­жити».— Шелудько 23; Richhardt 37; Фасмер І 215; Потебня РФВ І 262; ЭСБМ І 379; Brückner 42; Schuster-Śewc Probeheft 34; Sadn.— Aitz. VWb. I 442; Bern. I 88; Kluge—Mitzka 96, 102.— Див. ще братван.

бровка «підвищення, край канави, кромка з випуклим обідком»; — запо­зичення з російської мови; р. бровка є суфіксальним утворенням від бровь. — Шанский ЭСРЯ І 2, 199; Горяев 28— 29.— Див. ще брова.

бродити, бродйсько, бродня, бро­дом, бродяга, бродяжити, бродяжни­цтво, бродяк, бродячий. — Див. брести.

[броїти] «колобродити, пустувати, витворяти; чинити всупереч законам, грішити Бі», [броїтися] «ввижатися», [проброїтися] «завинити; наколобро­дити» Г, Пі;—р. [бройть] «торкати, ворушити, рити», бр. [броіць] «пустува­ти», п. broić «пустувати, витворяти; [говорити]; (ст.) робити, виконувати; робити безладдя», ч. brój iti «неспокійно триматися», ст. brojiti sé «тс», слц. Ьго-jit' (proti niećomu) «боротися з чим-небудь, виступати проти кого-небудь», вл. brojić «марнувати», нл. brojś «тс; розсипати», brojś se «мотатися», болг. броя «лічити», м. брои, схв. opòjumu, слн. brojiti, с-цел. вроити «тс.»—псл. brojiti, каузатив від briti (пор. pojiti: piti; gnojiti: gniti; gojiti: żiti) з пер­вісним значенням «різати» (пор. п. miecz broi, [miecz brojący]; південно­слов'янське ■ «лічити» вторинне бід робити надріз, карб»); значення «вви­жатися» у слова [броїтися] є, очевид­но, результатом видозміни значення «ворушитися, ритися» (пор. р. і ч. ст.); пов'язання з псл. *borJQ, *borti «боро­ти» або з гр. πορφϋρω «неспокійно ру­хаюсь» (Machek ÈSJC 68) сумнівне.—

брок

броня

 

Sławski I 43; Brückner 41, 46; Hołub— Кор. 77; БЕР І 81; ЭССЯ 3, 38—39; Sł. prasł. І 384—386; Sadn.— Aite. VWb. 1414—417; Bern. 194.— Див. ще брити.

[6poKj «кусок заліза, дрібний шріт» Ж, іброкі] (мн.) «кульки, дріб» ЕЗб ЗО, 336, ст. броки (наз. в. мн.) «дрібний шріт» (1679); — п. brok «дріб, шріт», ч. brok «дробина», слц. brok «дріб»; — мабуть, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Bro­cken «кусочок,крихта; уламок,осколок», GBH. brocke «тс.» пов'язане з дієсловом brechen «ламати».— Тимч. 143; Brück­ner 41; Hołub —Kop. 77; Machek ESJĆ 68; Kluge — Mitzka 101.—Див. щебреш.

брокат «французька парча»; — р. болг. бр. ст. брокат, п. вл. brokat, ч. слц. слн. brokat, м. брокат, схв. бро­кат; — через польське і німецьке по­середництво (нвн. Brokat «парча») за­позичено з італійської мови; іт. brocca­to «тс.» є дієприкметником від дієслова broccare «в'язати, вишивати», яке разом з brocca, brocco «паросток, пагонець; голка» походить від слат. broc(c)atum, brocat, утворених від лат. brocchus «ви-еунутий уперед; вишкірений», яке виво­диться з кельтських мов: дірл. brocc «борсук», кімр. корн. broch, брет. broc'h, гал. Broc(c)omago «тс», *broccos «вістря, кінчик; вершина; гострий», гал-ло-романське *brocca; висловлено та­кож думку (Battisti—Alessio 600—601) про етруське походження цього латин­ського слова.—СІС ПО; Фасмер І 216; Смирнов 66; Brückner 40—41; Kopaliński 143; Machek ESJĆ 68; Byjaiumja 133; Walde—Hofm. I 116; Ernout—Meillet I 76.