СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 36 страница

[бузя] «уста, рот, обличчя» (дати бузі «поцілувати»); — бр. [буся] «по­цілунок», [бусяць] «цілувати», п. buzia «ротик, губки, личко; поцілунок; гар­на особа; статуетка, лялечка», buziak, [busia, busiak] «тс», busi «поцілунок», ч. pusa «поцілунок; рот», [bozkati] «ці­лувати», мор. [bozat], слц. bozat', boz-kat, [boskat, boćkac] «тс», bozk «по­цілунок», boztek «тс», болг. буза «що­ка», м. [буза] «губа»; — етимологічно не зовсім ясне; можливо, давнє звуко­наслідувальне утворення від *bu- «ці­лувати, губа, рот» (з мови дітей), якому, мабуть, відповідають алб. buzë «губа; край, облямівка, межа», н. [Buss] «по­цілунок», лит- bue (вигук, що передає звук від поцілунку), bućiuoti «цілу­вати», перс. bösT-dan «тс»; менш імо­вірне, з огляду на географічне поширен­ня слів, припущення (Scheludko 128; Nijä-Armas та ін. Romanoslavica 16, 77) про запозичення з румунської мови, в якій buzä «губа; край, вістря», оче­видно, походить від алб. buzë «тс» (Rasetti ILR II ПО; Çabej Giotta 25, 52-53).— Sławski I 52; Brückner 5;

Machek ESJĆ 500; БЕР І 87; ЭССЯ З, 103; Sadn.— Aitz. VWb. I 429—430; Bern. І 104; Miki. EW 25; Fraenkel 61; Kluge—Mitzka 114.

бузьдерево — див. біедерево.

[бузьочки] (бот.) «грабельки звичай­ні, Erodium cicutarium L'Her.», [бусь-κύ, бусьочник Mak] «тс», [бузьочник\ «тс; герань, Geranium L.» Mak, [буг лянка] «пеларгонія, Pelargonium L'He-rit» Mak; — пов'язане з бузько (бузьо-чок) «лелека», бусол «тс.» через зовніш­ню схожість форми плоду герані з фор­мою дзьоба лелеки; пор. [журавець] «герань», [журавельник], р. журавель­ник «тс», аистник (бот.) «Erodium cicu­tarium L'Her.», 4. capi nos, capinûsek «тс». — Нейштадт294—295; Вісюліна— Клоков 188—189; Machek Jm. rostl. 134—135.— Див. ще бусол.

буй¹ «плавок, бочонок на якорі, ба­кен»;— р. бр. буй, п. boja, ч. boje, слц.

слн. 6ója, схв. бо ja; — запозичено, мож­ливо, через російське посередництво з голландської мови; гол. Ьоеі «бакен; буй», снідерл. boeye, boye походять (ра­зом з снн. Ьоіе) від фр. ст. boye, що зво­диться до нижньофранк. *bökan «знак», герм. * baukna- «тс.» і, далі, до лат. bucina «сигнальний ріжок», утворено­го, очевидно, (в давнішій формі bou­cana) з основ іменника bös «бик» і діє­слова сапо «співаю, граю».— СІС 111; Шанский ЭСРЯ І 2, 216; Фасмер І 234; VriesNEW70; Gamillscheg 131; Kluge— Mitzka 45,89-90; Walde—Hofm. I 121.— Див. ще гов'єдо, каня!— Пор. бакен.

[буй²] «відкрите (вітряне) місце»; — р.буй «цвинтар, пустир біля церкви», др. боуи «цвинтар»; —неясне; можливо, пов'язане з буйний, буяти, др. буй «сильний, сміливий»; менш переконливе пов'язання з шв. ст. bó «житло», дісл. bu «тс.» (Фасмер І 234; Hellqvist 85).— Преобр. І 51; Потебня К ист. зв. IV 53— 54.— Див. ще буяти.

буйвіл, [буйвал Ж, буйвол Ж, буйло Ж], буйволеня, [буйволйня] «самиця буй­вола» Ж, буйволиця «тс», заст. бувол, ст. буйволами (XVIII ст.); — р. буйвол, бр. буйвал, [бавол], др. быволъ, буволъ, буиволъ, п. bawół, [bajwół, bujwół], ст. bujwół, ч. buvol, заст. bûvol, ст. by-vol, bubal, buval, слц. byvol, вл. нл. bu-woł, болг. м. бйвол, схв. бйво, слн. bi-vol, стел. коуивс>лъ, коуволъ, кыеолъ;— очевидно, давньоруське запозичення з латинської мови; лат. bübatus «афри­канська газель, антилопа, (пізніше) зубр», нар.-лат. *büvalus «буйвіл» по­ходить від гр. βούβαλος «африканська антилопа, (пізніше) буйвіл» (пор. ще гр. βούβαλις, ідентичне лат. bûbutus «належний, властивий бику, волу», по­в'язаному з bös «бик»); вставне -j- y дав­ньоруській мові виникло, можливо, вна­слідок зближення з буй «дикий» і волъ «бик»; гр. βούβαλος, мабуть, є похідним від βους «бик, віл» (< *βωΰς) і опосеред­ковано (можливо, через аварів) пов'я­зане з дінд. gavalah «дикий буйвіл»; безпосереднє пов'язання слов'янських форм з гр. βούβαλος (Фасмер ИОРЯС 12/2, 223; Brückner AfSlPh42, 144; Bern. І 116; Miki. EW 27) сумнівне, бо при

буйний

букарт

 

цьому слід було б чекати у слов'ян форми *vuvolb.— Шанский ЭСРЯ I 2, 217—218; Фасмер—Трубачев І 234; Пре-обр. І 51; Филин Образ, яз. 168; Sławs­ki І 28; Brückner 18; Machek ESJĆ 78; Hołub—Kop. 82; БЕР І 46; Skok I 164; ЭССЯ 3, 158—159; Sł. prasł. I 485; Sadn.— Aitz. VWb. I 492; Meillet RSI 2, 68; Ernout — Meillet I 77; Walde— Hofm. I 118, 120; Frisk I 256; Boisacq 128—130.— Пор. гов'єдо.

буйний — див. буяти¹.

[буйнистер] «північний вітер» Ж. [буйнестер] «тс.» Ж;— неясне.

буйтур «дикий бик з величезними рогами, тур, Bos urus, Bos primigenius» (до XVII ст.— в лісах Європи); — ре­зультат лексикалізації др. буи туръ «дикий, буйний віл».— Див. ще буяти, тур.

бук¹ (бот.) «Fagus silvestris L.; пал­ка, різка; [дрючок (для биття) Me]», [буківка] «земля, на якій росте бук; вид грибів» ВеНЗн, ВеЛ, Г, буковйна «букове дерево, буковий ліс», [буків-нйця] (ент.) «буковий шовкопряд, Har­pia fagi» Ж, бучина «букове дерево», [бучок] «букова палка; палка; невели­кий вулик»; — р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. buk, полаб. bauk, bojk, схв. buk, буква «бук», слн. bukev, bukva «тс»;— переконливої етимології не має; важко навіть реконструювати прасло­в'янські форми; можливо, найдавнішим є псл. *buky, род. в. *bukbve, що потім змінилось у *Ьикъза аналогією до інших назв дерев типу кіепь, vez-ь, grab-ь, dçb-ь; більшість дослідників вважає прасло­в'янські форми запозиченнями з гер­манських мов; герм. *bökö «бук», *Ь0-kaz, *böks «тс.» (гот. böka «літера», bökös «книга, грамота», дісл. bök «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. böc-treo, böc «тс»), споріднені з лат. fä-gus «дуб», гр. φηγός (дор. φαγός) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал. bâgos, іє. *bhagós «бук»; сюди ж, ма­буть, і гр. φαγεϊν «їсти», вірм. buca-nem «годую, харчую», boic «харчування, їжа», псл. bogb «бог», укр. бог; географія слов'янських слів виключає можливість запозичення з днн. buk, boke

«бук», яке пропонувалось (Kjiutsson GL 53—54); останнім часом висунуто припущення про зв'язок псл. *Ьикъ з докласичним балканським (лідій­ським) bauko «червоний», boko «тс» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264—265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праін-доєвропейського субстрату (Machek LP II 146, 154, 156—158; Rudnicki BPTJ 15, 127—134).— Критенко Вступ 503, 548; Шанский ЭСРЯ I 2, 217—218; Фасмер—Трубачев I 234—235; Преобр. I 51—52; Филин Образ, яз. 144; Ильин­ский Прасл. гр. 39; Sławski I 49; Bruck­ner 48; Machek ESJĆ 76; Jm. rostl. 131; Lehr-Spławiński — Pol. 28, 61; БЕР І 87; Skok I 230—231; ЭССЯ 3, 90—91; Бернштейн Очерк 1974, 224; Sł. prasł. I 444_445_; Sadn.— Aitz. VWb. I 456— 458; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 60— 61; Milewski RSI 26/1, 131—132; Bern. I 99; Кипарский ВЯ 1958/2, 49; Kipars-ky GLG 218—219; Wissmann Der Name der Buche, Berlin, 1952; Moszyński PZJP 35, 59, 63; Rudnicki Prasł. II 76; Safa-rewicz JP 40/3, 227—228; Jóhannesson 597—598; Falk—Torp 271; Uhlenbeck ZiSlPh 15, 484; Krogmann KZ 72, 1— 12; 73, 1—7; Stender-Petersen ZfSIPh 7, 253—254.— Пор. буз, буква, буков.

[бук²] «водяний пил біля порогів Дніпра» Я, [бучало] «вир; глибока яма з водою» Пол; — р. [бук] «ковбаня під млиновим колесом», [букалище, бучало, бучило] «тс; прірва; вир; глибока яма з водою», [буча] «бистрина; глибінь у річці», бр. [бук, бука] «тс», болг. [бука] «жолоб (млиновий)», м. бука «тс; [шум, галас]», бучало «водоспад», схв. бук «тс, вир, бурління»;—очевидно, похідне від псл. buk-, buc- «ревти, шуміти».— ЭСБМ І 404; БЕР І 95; ЭССЯ 3, 73— 74, 91.— Див. ще букати.

[букарт] «бешкетник, пустун; поза­шлюбна дитина», [букгарт] «тс.» ВеБ, ст. букартъ «позашлюбна дитина» (XVII ст.); — очевидно, результат гі-перистичної видозміни запозиченого з польської мови [бенкарт] «тс.» за анало­гією до закономірного співвідношення польських і українських звукових форм

букат

букашка

 

типу bęben — бубон, pręt— прут і под.— Див. ще бен карт.

[букат] «кусок, скибка», [буката, бо­ката] «тс», ст. боукатоу (чол. р. дав. в.) (1452), букату (жін. р. зн. в.) (1758); — р. [буката] «хлібина, булка», [букатка] «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м'я­са; бурлацька пайка; хліб(ина)», бр. [бу­ката] «булка», [букатка] «спечений хліб», п. ст. bukat «шматок, кусок, штука»; — давне запозичення з східно-романських мов; рум. bucata (молд. букшпэ) «шматок, грудка, клапоть, скиб­ка, штука» походить від лат. *buccata, пов'язаного з bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)», що зво­диться до іє. *bu-«надувати, роздувати; пухнути, набрякати», можливо, того самого, бід якого походять і псл. bujb «нерозумний; сміливий, сильний», укр. буйний, буяти. — Scheludko 128; Ко-билянський Гуц. гов. 82; Ni Ja-Armas та ін. Romanoslavica 16, 77; Vrabie Ro-manoslavica 14, 134—135; Cranjalä 226, 438; Kałnzn. 12; ЭСБМ І 404; Bern. I 99; Miki. EW 24; DLRM 96; Puscariu 19; Meyer-Lübke REW 1358; Walde— Hofm. І 120; Pokorny 98—100.— Пор. буяти.

[букати] «кричати, ухати; ревти, му­кати (про водяного бугая)» ВеБ, [буча-ти] «шуміти» ВеБ, [бучувати] «тс.» Я, [букало] (орн.) «водяний бугай, Botaurus stellaris Steph.» ВеБ; [букач] «тс.» ВеБ, буча «крик, галас, тривога», [бучня] «веселий, розкішний бенкет, весілля» Я, бучний «розкішний, пишний; гучний», бучливий «тс.» КІМ, бучнішати, [збу-чений] «сповнений шумом бійки» Ж;— P· [букать] «бухати, глухо звучати, хло­пати», [бучать] «плакати; ревіти, му­кати; гудіти», бр. буча «буча», др. бу-чати «ревіти, мукати», бучити «тс», букь «шум», п. buczeć «гудіти, дзижчати; ревіти», buczny (заст.) «сильний, пиш­ний, бучний», ч. bukati «ухати, кричати (про птаха)», bućeti «ревіти, мукати», слц. bukat', bucat', вл. bućeć «тс», болг. буча «гуджу, шумлю, звучу», м. бучи «реве, шумить, гуркоче, гуде», схв. букати «ревіти, мукати; шуміти», бучати «шуміти, гудіти, гриміти», бу-чан «шумний, бурний», слн. bukati «му­кати, ревіти, рохкати», bucati «гриміти,

гуркотіти, рокотіти»; — псл. buk- (buć-) «ричати, ревіти, гудіти, дзижчати», яке зводиться до іє. *bouk-, що є похідним від звуконаслідувального кореня *bu-(*beu-, *bou-, *bhü-, *bheu-); спорід­нене з лит. baîikti «ревіти», bukauti «тс», лте buksêt «глухо гудіти», кімр. bugad(*boukato-) «ревіння», дінд. bukkâ-rah «ревіння лева», bukkati «гавкає», гр. βόκτης «той, що виє», βυκάνη «тру­ба»; інший ступінь чергування голос­ного, можливо, представлений у псл. Ьукъ, укр. бик; виведення ч. bukati безпосередньо з вигуку bu (Hołub— Lyer 107) сумнівне.— Шанский ЭСРЯ I 2, 242, 243—244; Фасмер І 236, 256; Преобр. І 56—57; Sławski I 48, 52; Brückner 46; Machek ESJĆ 74, 76; Hołub—Kop. 80; БЕР І 47, 95; Skok I 225; ЭССЯ 3, 88; Sł. prasł. I 443—444; Sadn.— Aitz. VWb. I 190—192; Kofi-nek 180—182; Moszyński PZJP 227; Bern. I 98—99; Mikl. EW 24—25; Бу-лаховский Семас этюды 37; Otrębski LP 1, 125—126; Fraenkel 37; Mühl.— Endz. I 267, 344; Stokes BB 21, 130; Mayrhofer II 435; Walde—Hofm. I 120; Boisacq 137; Frisk I 276; Pokorny 97— 98.— Пор. бик, бук².

[букашка] (ент.) «сонечко, Coccinella impustulata» Ж; — очевидно, запози­чення з російської мови; р. букашка «комашка», [букара, букатка] «тс», [бу­ка] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, началь­ник», як і бр. [бука] «комашка», п. bąk (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) «овід, ґедзь, Tabanus bo-vinus», ч. [buk, bunk], нл. ст. buk «тс», пов'язане, мабуть, із звуконаслі­дувальним бук «глухий звук, гул, гу­діння», спорідненим з укр. [букати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про во­дяного бугая)»; менш переконливе по­в'язання р. букашка безпосередньо з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235—236); виведення укр. [бу­кашка] від [буката] «кусок, скибка», [букатка] «тс.» (Cranjalä 226) помилко­ве.— Шанский ЭСРЯ І 2, 218; Горяев 32; Slawski І 29; Brückner 19; Sadn.— Aitz. VWb. I 190.— Див. ще бик, бу­кати.

буква

букет

 

буква «літера; [азбука, буквар]», бук­вар, буки «назва слов'янської літери б», букварний, буквений, буквальний (мож­ливо, з р. буквальный, кальки фр. litté­ral); — р. буква, др. буква «літера; (мн.) письмена, письмо», букъвь, букы «тс», п. bukwa «алфавіт, азбука», ч. bukva «літера» (з рос), слц. bukvica, нл. buk-wica «тс», полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.) «книжки», болг. м. буква «літера, письмо», схв. бук «тс», буква «літера», буквица «буквар, азбука», слн. заст. bukve (мн.) «книжка», стел, воукъви (мн. жін. р.), к ук-ьке (род. в.) «літера», *Боуккі (наз. в. одн.); — пізньопсл. (пд.) *buky «літера», buktvi «письмо»; — запозичення з германських мов; гот. böka (<*bökö) «буква», bökös (мн.) «письмо, книжка, документ, грамота», двн. buoh «книжка», дісл. bök, b/2fkr (мн.) «книжка» пов'язані з назвою бука в германських мовах (гот. böka, дісл. bök, двн. buohha і т. д.— на бу­кових дощечках або паличках у герман­ців накреслювались письмена, один з видів рунічних знаків); полаб. bükvoi, очевидно, пов'язане з свн. bök, buk «книжка», днн. bôk «тс.» і, можливо, незалежне від південнопраслов'янських форм (Lehr-Splawiński Zapoż. 279, 309; Lehr-Spławiński—Pol. 61; Knutsson GL 53; Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249).— Шанский ЭСРЯ I 2, 218—219; Фасмер І 236; Преобр. І 51—52; Горяев 32—33; Sławski І 49; Brückner 48; KZ 42, 146; SW I 231; Hołub—Kop. 81; Janko Sla-via 9, 349; БЕР І 87—88; Младенов 49; Skok І 230—231; ЭССЯ 3, 91—92; Sł. prasł. I 445—446; Leeming RSI 34/1, 25; Sadn.— Aitz. VWb. I 456—458; Mikl. EW 24; Loewe KZ 39, 327—330; Jóhannesson 955; Vries AEW 48; Kluge— Mitzka 106.— Див. ще бук¹.

буквиця (бот.) «Betonica officinalis L.; [подорожник, Plantago major L. Мак]», [буквиця біла (жовта)] «перво­цвіт, Primula officinalis Hill.» Г, Mak, [буковник] «Betonica L.» Mak, [бук-тра­ва] «тс.» Mak, ст. буквици (жін. р. род. в.) «Betonica» (XVIII ст.); — р. бук­вица «тс», бр. [буквіца] «тс; первоцвіт», п. bukwica «Betonica», bukwa, ч. buk-vice, ст. bukvicë, bukva, bukovice,

слц. bukvica, нл. bukwica «тс», болг. [буковица] «подорожник, Plantago ma­jor L.», [буквица] «тс», м. буковец «чер­воний перець», схв. буквица «Betonica», боквица, слн. [bûkvica] «тс»;—очевидно, псл. *bukbvica, пов'язане з назвою бук (через зовнішню схожість листків буквиці з листям бука); припускається також (Skok І 183) походження (через форму основи bokv-) від лат. baca «яго­да».— Словн. бот. 78, 401; Вісюліна— Клоков 133—134, 292, 253—254; Ней-штадт 436, 473; Меркулова Очерки 137; Machek ESJĆ 76; Jm. rostl. 172, 198— 199; Schuster-Śewc Probeheft 35; ЭССЯ З, 91; Бернштейн Очерк 1974, 224; Sł. prasł. I 445; Sadn.— Aitz. VWb. 1458.— Див. ще бук¹.

букер «агрегат з багатолемішного плуга і сівалки», [букарь, пукарь] «тс», букерувати, [пукарити] «обробляти бу­кером»; — р. буккер, [букер, букарь, пу­карь, букарить]; — не зовсім ясне; мож­ливо, пов'язане з назвою заводської марки плугів системи «Becker»; мало­ймовірний зв'язок з англ. buck «дро­бити руду, розпилювати дерева на коло­ди» (ССРЛЯ 1, 679; Ушаков І 201).— Фасмер І 236; Миртов 31, 264, 378.

букет; — р. бр. болг. м. букет, п. bukiet, ч. büket, bouquet, слц. büket, bukéta, схв. букет, букета, слн. büket; — запозичено (очевидно, через росій­ську і польську мови) з французької мови; фр. bouquet «букет, жмуток; аро­мат», первісно «гай» (пор. bouquet d'ar­bres «гай», букв, «група дерев») є зменшу­вальною формою до bois «ліс; (ст.) гру­па дерев», яке разом з пров. ст. bose, іт. bosco, слат. buscus, boscus «тс.» по­ходить від західногерманського кореня *bosk- «кущ, ліс», *busk- «тс», який збе­рігається в двн. днн. buse «кущ, чагар­ник, гайок», свн. busch, bosch(e), снн. busch, busk, гол. bos(ch), англ. busch, нвн. Busch «тс»; герм. *busk- є розши­ренням герм. *bus- «пухнути, набряка­ти», пов'язаного, очевидно, з іє. *bu-, *bhu- «надувати, роздувати», від яких виводяться також лат. bulla «пузир, пухир, прищ», псл. *bula «гуля, на­балдашник», укр. булава, булка «хліб» тощо, дісл. bysia «швидко витікати»,

буки-барабан-башта

букс

 

стел, кыстръ, укр. бистрий; менш пере­конливе пов'язання слов'янських слів з н. Bukétt «букет», Bouquet «тс.» (Фас-мер І 236), яке зводиться до того ж фр. bouquet «гай».— СІС 111; Акуленко 141; Шанский ЭСРЯ І 2, 219; Горяев 32; Sł. wyr. obcych 97; Brückner 48; Hołub— Lyer 107; БЕР І 88; Ву]аклф 135; Bloch 79, 87, 105; Dauzat 95, 104, 118; Kluge—Mitzka 113; Walde—Hofm. I 122; Jóhannesson 588, 591, 592; Vries AEW 66, 68.— Пор. бистрий, булава, булка.

[буки-барабан-башта] «нісенітниця, дурниця, безглуздість, недоладність»;— неясне; можливо, походить з якоїсь старої читанки (граматики), де з навчаль­ною метою добиралися слова з тією са­мою початковою літерою, не пов'язані між собою значенням; звідси вживання цієї групи слів на позначення нісеніт­ниці; про саме таке походження свідчить перше слово буки (назва літери б).— Див. ще буква.

[букі'вка] (орн.) «зяблик, Fringilla coelebs L.» Ж, [букивчак] «тс»; — пов'я­зане з бук¹; зяблики часто зустрічаються в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів.— Воїнств.— Кіст. 251—252; Страутман 112.—Див. ще бук¹.

букініст;—р. болг. букинист, бр. букініст, п. слц. bukinista, ч. bukinista, bouquinista, схв. букинист(а); — запо­зичення з французької мови; фр. bou­quiniste «букініст» походить від bou­quin «стара книжка», яке зводиться до гол. boek «книжка», снідерл. boeckijn, *boekin «тс», споріднених з гот. böka «буква», bökos (мн.) «книжка, письмо, грамота», з якими зіставляється й псл. *buky «літера», укр. буква. — СІС 111; Шанский ЭСРЯ І 2, 219; Фасмер І 236—237; Kopalirïski 146; БЕР І 88; ByjałuiHJa 135; Dauzat 104; Bloch 94; Vries AEW I 70.— Див. ще буква.

буклак, буклажки — див. баклаг.

букля (заст.) «локон, кучер», буклі (мн.), [букель, пукель] «тс.» Ж; — р. заст. бр. букля, п. pukiel, болг. букла; — через російське і через польське та ні­мецьке посередництво (нім. Buckel «тс») запозичено з французької мови; фр. bouc­le «локон» походить від лат. buccula

«щічка», демінутива від bucca «надута щока».— Шанский ЭСРЯ І 2, 200; Фас­мер І 237; Brückner 447; Sł. wyr. obcych 617; SW V 429; БЕР І 88; Bloch 77; Dau­zat 100.— Див. ще букат.

[буков] (зах.) «буковий горіх», [бук­ва] «тс» Ж; — п. bukiew, [bukwa], ч. bukvice, ст. bukev, bukvë, bukva, слц. bukvica, bukva, вл. bukwica, полаб. bük-voj (наз.-зн. в. мн.), м. буклинка, схв. буквица, слн. bukovica, bukovina «тс»;— псл. *buky «буковий горішок, плід бу­ка» пов'язане з *buky «бук, Fagus L.».— Sławski I 49; Machek ESJĆ 76; LP II 157—158; Jm. rostl. 131; Schuster-Śewc Probeheft 35; ЭССЯ 3, 91—92; Sł. prasł. 1445—446; Kiparsky GLG 219; Stender-Petersen 449—457.— Див. ще бук¹.

[букодїрка] (орн.) «зяблик, Fringilla coelebs L.», [букодірчак] «тс.» Бул, [бу-кодірча] «пташеня зяблика»; — неясне за своєю семантичною структурою склад­не утворення з основ іменників бук (бот.) «Fagus L.» і дірка (зяблики зустрічають­ся часто в молодих букових лісах, жив­ляться ядрами букових горіхів).— Бу-лаховский Семас этюды 164; Мовозн. 1948, 48; Воїнств.— Кіст. 251—252; Страутман 112.— Пор. букївка.

букбрія, букурія — див. бокури.

букс (бот.) «самшит, Buxus semper-virens L.», буксус, [буксусник] Mak, [бук-шпан] (з п.), [ґрушпан Мак, ґушпан Мак]; — р. букс, буксус, [буксусник, бук· шпан], букебом (заст.), бр. болг. букс, п. bukszpan, [bukspan, buksbam], ч. buxus, [puspân], слц. buxus, вл. buksowc, схв. бус, ст. пушпан, слн. puspan; — очевидно, пов'язане з нвн. Buchsbaum (снн. busböm, bosböm, двн. buhsboum) «буксове дерево», утвореним з основ іменників Buchs «букс», що походить від лат. buxus «тс», пов'язаного з ети­мологічно неясним гр. πύξος «букс», і Baum «дерево», спорідненого з снн. днн. böm, дангл. beam, двн. boum «тс»; форма букс могла бути результатом піз­нішого впливу з боку латинської но­менклатурної назви buxus.— СІС 112; Шелудько 23; Richhardt 37; Шанский ЭСРЯ І 2, 220; Фасмер І 237; Горяев 32; Смирнов 68; Brückner 48; Korbut PF

букса

букші'й

 

4, 444, 505; Los Gr. p. I 21; Machek Jm. rostl. 140—141; Holub—Lyer 107; Skok 1143; Sadn.— Aitz. VWb. I 473; Kluge— Mitzka 107; Jóhannesson 956, 962; Wal­de—Hofm. I 125; Frisk II 626; Boisacq 827.— Див. ще бум³.— Пор. букса¹.

букса¹ «втулка, металева коробка з підшипником, що передає тиск вагона, паровоза тощо на вісь колеса; [жерстя­на або дерев'яна банка ВеУг]», (дать букси] (перен.) «набити, відлупцювати» До, ст. буксовати «обладновувати бук­сами», возъ буксований (1619); — р. бр. букса, п. buksa «металева трубка, при­кріплена до кінця осі; окуття труб на­соса, обруч», buks «тс», слц. buksa «жерстяна шкатулка, коробочка, ко­пилка», buks «тс», нл. buksa «обруч (ма­точини)», болг. букса, слн. pusa «букса (втулка)»; — запозичене через польське і російське посередництво з німецької мови; нвн. Büchse «букса, втулка, бля­шанка, банка (для збирання грошей)», як і двн. buhsa «втулка», свн. bühse, снн. bosse, busse «жерстянка, бляшанка, копилка; рушниця, гармата», дангл. box, пов'язане, можливо, через слат. buxa «втулка з самшиту», з гр. πυξίς «скринь­ка, шкатулка, коробка», що походить від πύξος «букс», до якого зводиться й укр. букс «тс». — Тимч. 152; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 220—221; Brückner 448; Lehr-Spławiński Zapoż. 287, 294, 296; Lehr-Spławiński — Pol. 62; БТР 62; Kluge—Mitzka 107; Walde—Hofm. 1125; Boisacq 827.— Див. ще букс.— Пор. букша, бусоль, пушка¹.

[букса²] «трава з олійним зерном» Ва; — неясне.

буксир «буксирне судно; буксирний канат», буксируватщ — бр. буксїр, бук-сіраваць, п. buksować, болг. буксир, буксирам· — запозичення з російської мови; р. буксировать походить від гол. boegseeren «буксирувати», а буксир від н. Bugsierer «буксирне судно», утворе­ного від bugsieren «буксирувати»; гер­манські форми походять від порт, puxar «штовхати», яке зводиться до лат. pul­sare «тс».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 221; Фасмер І 237; Горяев 32; Смирнов 67; Kluge—Mitzka 109; VriesNEW69;

Уленбек РФВ 26, 292. — Див. ще пульс.— Пор. буксувати.

буксувати «обертатися, ковзаючись на місці» (про колеса поїзда, автомобі­ля); — р. буксовать, бр. буксаваць, п. buksować, болг. боксувам, буксирам «тс»; — очевидно, пов'язане з буксир; зі­ставлення з букса «втулка» (Лёхин— Петров 112) викликане пізнішими асо­ціаціями.— Kopaliński 147; SI. wyr. ob­cych 97; РЧДБЕ 117.— Див. ще буксир.

[букулаи] (назва барана) Доп. УжДУ IV, [букулая] (назва вівці) тж, [букуле-ша] «тс.» тж; — запозичення з східно-романських мов; рум. bucäläie (молд. букэлае) «чорноморда вівця» утворене від buca «щока», яке походить від лат. bucca «тс», і етимологічно неясного laie «темно-сірий».— Vrabie Romanosla-vica 14, 135; DLRM 97, 443; Puçcariu 19.— Див. ще букат.— Пор. буча.

[букурія] «свято, торжество, бенкет» Я; — запозичення з молдавської мови; молд. буку pue (рум. bucurie) «радість, задоволення» є суфіксальним похідним від дієслова букура (рум. bucurâ) «ра­дувати, веселити», можливо, запозиче­ного з албанської мови; пор. алб. bu-kuron', bukur «красивий, чудовий, гар­ний», bukuri «краса, чарівність»; зі­ставляється також з тур. buhur «духи; ладан, фіміам».— Vincenz 9; DLRM 97; Cihac II 715; Dräganu Romînii 208; Crânjala 226; СДЕЛМ 62.

букут — див. бутук.

[букша] «дерев'яна або залізна втул­ка в колесі; обруч, обідок Па», [букш] «тс.» Ж, [бухша] «деталь у возі, букса» ЛЧерк, [букші дати] (перен.) «побити, налупцювати» Дз, [букшувати] «наби­вати букші» Ж, [бушувати] «обковувати колеса», ст. букша (1755), возъ букшо-ваний (1648); — давнє запозичення з ні­мецької мови; нвн. Büchse «втулка, бук­са» є тим самим словом, яке пізніше було запозичене в російську і українську мо­ви в вигляді букса; польське посеред­ництво для всіх форм (Richhardt 37) не доведене.— Шелудько 23.— Див. ще букса¹.— Пор. бушта.

[букшші (бот.) «біб, Phaseolus» ЕЗб 2, [букшійки] «квасоля» тж; — мож-

булава

булат

 

ливо, запозичене з румунської мови; рум. bucsśu «іспанський дрік, Spartium jun-ceum» (декоративна рослина родини бо­бових) походить від лат. buxus «букс»; не менш імовірний і зв'язок з [бокш'ш] «віл з рябими боками» (пор. [бугай] «вид квасолі»). — DLRM 97.

булава «жезл, палиця з кулястим на­балдашником (знак гетьманської вла­ди), кийок» Ж, Г, [булавка] «кийок, пал­ка з кулястим кінцем» Г, Mo, [булавен-ний] «той, хто розмахує, ударяє була­вою» Ж, [булавнйчий] «чиновний козак, на руках якого знаходилася булава ко­шового атамана Запорізького війська» Я, ст. з булавою «кий з потовщенням на кінці» (1665), при булаві «знак уряду, влади гетьманської» (XVII ст.); — р. бр. булава, бр. булавешка «набалдашник», р.-цсл. г.Улдед «жезл», п. buława (жезл як символ влади), ст. «дрюк», ч. слц. bulava «булава», нл. buława «куля, кег­ля, кружало», болг. булава, схв. слн. bulâva; — очевидно, похідне з суфіксом -ava (-avb) від пел. *bul-a «гуля, набал­дашник», пов'язаного з пел. *bul-(j)-«пузир, пухир; гуля, жовно; куля, бри­ла, грудка», укр. булька; до того ж ін­доєвропейського кореня належать булка «хліб», буйний; менш імовірне припу­щення про зв'язок слов'янських слів (через германські форми) з лат. bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шиш­ка» (Преобр. І 52); непереконливе і ви­ведення з пн.-тюрк. *bulav(a), полов, bu-lav «дрючок, ломака» (Москаленко УІЛ 31; Sławski JP 1954/2, 134; Горяев 33; Zajączkowski SO 50; SW I 233; Miki. EW 417; TEI І 268).— Шанский ЭСРЯ I 2, 221; Фасмер—Трубачев I 237;Ильинский РФВ 61, 240; Sławski I 50; Brückner 48; ЭССЯ 3, 93; SI. prasł. І 447; Sadn.—Aitz. VWb. I 87—89; Bern. І 100; Zubary BB 18, 260; Jegers ZfSlPh 27, 93; Sto­kes KZ 30, 557; Jóhannesson 588; Korsch AfSlPh 9, 463; Vries AEW 34.— Див. ще булка, булька.— Пор. буяти.

булавка «шпилька»; — р. булавка «тс», бр. [булавешка] «головка швай­ки», п. bulawka «шпилька»; — очевидно, запозичено з російської мови, в якій утворено від булава «жезл, палиця з ку-

19 8-539

лястим набалдашником», спорідненого з укр. булава «тс». — Шанский ЭСРЯ І 2, 221—222; Фасмер І 237; Преобр. І 52; Горяев 33; Булаховский Труды ИРЯ І 150; Slawski І 50; Brückner 48; SW І 233.— Див. ще булава.

[булавочникі (бот.) «цефалантера, пилкоголовник, Cephalanthera L. С. Rich.» Mak, [булатка] «тс.» Ж; — по­в'язане з булава; назва зумовлена ку­лястою формою пиляка цієї рослини; пор. інші назви цефалантери: [палочни-ця], похідне від палка, ч. okrotice від [okrota] «куля», заст. kulaticka.— Machek Jm. rostl. 296.— Див. ще бу­лава.

буланий «світло-рудий (про коня); [бляклий, блідий ВеБ]», [булавний] «бляклий» ВеБ, ст. буланых (1717); — р. буланый, бр. буланы, п. bułany; — запозичено, можливо, через російське посередництво, з тюркських мов; чаг. тат. ойр. тув. каз. булан «лось; ясно-жовтий», алт. хак. пулан, башк- [булан] «тс», тат., башк. болан «олень; оленя­чої масті; лось; лосиної масті», чув. палан «олень; лось», дтюрк. Ьи1ап«лось», можливо, походять від поєднання кит. п'ау «однорогий олень» і ст. lien «єди­норіг»; тат. булан пояснювалось також (Lokotsch 29) як похідне від буг «дим, чад».— Болдырев Тюркизмы 50; Сета-ров Тюркизмы 235; Одинцов Этимология 1971, 201—204; Шанский ЭСРЯ I 2, 222; Фасмер I 238; Sadn.— Aitz. VWb I 464; Bern. I 100; Дмитриев 530; Korsch AfSlPh 9, 493; Севортян II 260; Егоров 146; Щербак ИРЛТЯ 141—142; Zającz­kowski Por. jęz. 1937—1938/4, 35.