булат «гартована стал детальний клинок, шабля», ст. булатний (XVIII ст.);— p. бр. болг. булат, п. bułat, ч. ст. bułat; — очевидно, через російське посередництво запозичено з північнотюрк-ських мов; тат. булат^тс.ъ, як і кирг. болот, кипч. bolat, аз. полат', кумик бо-лат, походить від перс, palad «сталь».— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 16— 17; Макарушка 12; Шанский ЭСРЯ І 2, 222; Фасмер І 238; Преобр. І 52; ЭСБМ І 407; Шипова 92; Sadn.— Aitz. VWb. I 463—464; Bern. I 100; Дмитриев 556;
булдига
булка
Абаев ИЭСОЯ I 265; Lokotsch 134; Корш Др. вост. 4, 1912.
[булдига] «порожнистий стовбур рослини (дерева); порожниста, обгризена кістка» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [булдыга] «маслак, порожниста кістка; палиця, дрючок», [булдьїжка] «обгризена кістка» задовільної етимології не має; можливо, пов'язане з [буль'/га] «сукувата палиця, дрючок; круглий дикий камінь», булава і под. (Фасмер І 238; ЭСБМ І 408; ЭССЯ З, 94—95; Sadn.— Aite. VWb. I 89).
булдимка (заст.) «вид старовинної рушниці», булдймок «тс», ст. булдинка, булдинокъ (XVIII ст.); — неясне; пов'язується (Sadn.— Aitz. VWb. I 89) з [булдига] «порожнистий стовбур; порожниста кістка» (пор.).
|
|
[булдир'ян] (бот.) «валеріана, Valeriana officinalis L.» Mak, [бульдир'ян] «тс.» Mak; — р. заст. балдриан, [бал-дырьян], п. baldrian, ч. слц. baldrian, вл. baldrian; — запозичене, можливо, через російське посередництво, з німецької мови; нвн. Baldrian (свн. baldrian) «тс.» походить від слат. valeriana «тс».— Фасмер І 115; Преобр. І 14; Machek ESJĆ 43; Korsen AfSlPh 9, 487; Kluge— Mitzka 45.—Див. ще валеріана.
[булйга] (бот.) «Conium maculatimi L.», [булйгова] «тс»; — очевидно, результат контамінації і редукції форм болиголов і бугила (богила). — Див. ще богила, болиголов.
булижник «кремінний сланець, дикий камінь, валун»; — як і ч. buliź-nik «булижник», запозичене з російської мови; р. булыжник «тс; кам'яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [бульїга] «тс»; можливо, російські форми, як і булава, булька, походять від псл. *bula «гуля, куля, брила, набалдашник». — Шанский ЭСРЯ І 2, 223; Фасмер І 239; Преобр. І 52—53; Горяев 1892, 15; ЭССЯ 3, 94—95; Sadn.— Aitz. VWb. I 87—89; Ильинский РФВ 61, 240.— Пор. булава, булька.
булшь «прив'язна линва»; — р. булинь «вірьовка для натягування паруса при сильному вітрі», булин (заст.), буг-лень, [буглина, буглинь] «тс»; — запо-
зичено (очевидно, через російське посередництво) з голландської мови; гол. boelyn «вірьовка для натягування паруса», boeling «тс», як і boelijn, boeglijn «тс», походять від снідерл. boeyline (boyline, boechlîne), утвореного з основ іменників boech «ніс корабля; передня частина стегна», спорідненого з двн. buog «плече, передня частина стегна, лопатка тварини», дангл. bog «плече, рука, згин; гілка», böh «тс», дісл. bógr «згин, лопатка (у тварини); верхня частина передньої ноги тварини; рука; ніс корабля», дінд. bahu-h «рука, передпліччя; передня лапа», гр. πήχυς «лікоть, передпліччя», дор. παχύς «тс», і Ime «вірьовка, канат», спорідненого з двн. дісл. lina, нвн. Léine «тс», лат. linea «лінія».— Фасмер І 228, 229; Смирнов 68; Круазе ван дер Коп ИОРЯС 15/4, 20—21; Kluge Seemannsspr. 162; Kluge—Mitzka 433; Meulen 9, 123; Vries NEW 71, 401, 402; AEW 47; Falk-Torp 90, 645; Jóhannesson 599, 759, 955, 1074; Klein 192.—Див. ще линва, лінія.
|
|
булка «білий хліб», буля (дит.) «тс», булочник, булочна «хлібна крамниця», [булочня] «пекарня», ст. булка «білий пшеничний хліб» (XVIII ст.); — р. бр. булка, п. bułka, buła «великий круглий хліб», ч. buia (дит.) «тс», bulka «круглий хліб, дешеве печиво», слц. bul'ka, болг. [булка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з булава, булька, які зводяться до псл. *bul-a «куля, гуля, набалдашник», *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка»; з слов'янських мов, мабуть, було запозичене н. [Bulkę] «булка»; менш імовір-не виведення польських слів з романських мов (іт. bulla «круглий хліб; куля», іт. фр. boule «тс», фр. boulange «ремесло булочника, пекаря») або з двн. bulla «віспинка, прищик, пухирчик, гуля», свн. biule «гуля, жовно; опух», шв. bulle «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЭСРЯ I 2, 222; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. I 610, II 484; Sławski I 50; Karłowicz SWO 75; Brückner PF 4, 26; Matzenauer 123; Śtrekelj 37) чи
булла
бульба
з слат. bulla «пузир, ґуля; печатка» (Преобр. І 52; Brückner 48; Bern. I 100; Walde—Hofm. І 122).— Фасмер І 239; Ильинский РФВ 61, 240—241; Zaręba JP 61/1, 5; Въгленов БЕ 1958/3, 245— 246; Sadn.— Aitz.VWb. І 87—89; Biel-feldt ZfSl 7/3, 337; Kiparsky Baltend. 148; Neuphilol.Mitt. 53, 441; Schuchardt Slavod. 65; Zubaty BB 18, 260;Mühl.— Endz. I 267; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325—326.— Див. ще булька.— Пор. булава, буля.
булла «папська грамота, декрет; послання», ст. булля (XVII ст.); — р. булла, бр. болг. м. була, п. buia, bulla, buła, bóła (заст.), ч. buia, bulla, ст. bulle,слц. buia, схв. була, слн. buia «тс»; — запозичення з латинської мови; слат. bulla «висяча випукла печатка на документі, грамота» походить від лат. bulla «булька, банька, опуклість; набалдашник; ґуля; брунька; прикраса; булла», з яким споріднене і укр. булька «водяна або мильна банька».— Тимч. 153; Шанский ЭСРЯ І 2, 222—223; Brückner 48; Hołub—Lyer 108; БЕР І 88; ByjaMUJa 136; Bern. I 100; Walde—Hofm. i 122.— Див. ще булька.— Пор. булава, булка, буля, бульба2.
[буля] «картопля», [буляник] «пиріг з картопляною начинкою» О, [булянка] «поле, з якого знято картоплю», [буля-ниця, бульник] «тс.» ДзАтл II, [бульма] «картопля» О, [бульман] «тс.» ВеНЗн, О, [бульманик] «картоплина; печений на плиті коржик з борошна, змішаного з картоплею» О, [бульманяник] «тс.» О, [бульнянка] «картоплиння; поле, з якого знято картоплю» О, [бульовйня] «тс.» О; — не зовсім ясне; може розглядатись і як продовження псл. *bula (bulja) «грудка; округлість» з пізнішою зміною значення, і як результат видозміни укр. [барабуля] «картопля» або бульба «тс».— Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 121— 122.— Пор. бараболя, боля, бульба1, булька.
[булябишка) (бот.) «латаття біле, Nymphaea alba L.» Л, [булябки] (мн.) «тс.» Л; — очевидно, пов'язане з бульба «земляна груша; картопля» (за схожістю кореневища).— Див. ще бульба1.
будь (вигук, що імітує звук виливання рідини з вузького отвору), буль-буль, бульк «тс; імітація звуку падіння у воду», [бульбан] «вир» Шух, [булькет] «джерело» ДзАтл II, [булькот] «тс.» тж, булькіт «[тс тж]; клекотання», булькотнеча «переливання з шумом, бурчання», бульбулькати «з шумом виливатися з вузького отвору; випускати бульки», булькати «тс; [бити джерелом, клекотати, бурлити, пузиритися ВеЛ]», булькотіти «тс; квоктати (про індика)», бульчати «тс»; — р. буль, бульк, булькать, бр. булькаць, п. bul-bul, bulkotać, ч. ЫRotati «булькати» (про струмок тощо), болг. бълбукам «дзюрчати, шуміти», бълболя «тс; бурмотіти»;—псл. *bul-(j)-, *Ьъ1-, звуконаслідувальне утворення, мабуть, споріднене з *Ьь1-к-, *Ь1е-к-, до яких зводяться белькотати, блеко-тати, блекіт тощо, і *bbl-t-, *Ьъ14-, з якими пов'язані бовтати, бовть; менш імовірне припущення про зв'язок з бурлити, бурити, буркати (Лопатин ЭИРЯ II 144).— Шанский ЭСРЯ I 2, 223; Фасмер І 239, 240; Преобр. І 53; Горяев 33; Sławski І ЗО, 50; Brückner 20; Machek ESJĆ 57; БЕР І 55, 98; Sadn.— Aitz. VWb. I 169—170.— Пор. белькотати, блекіт, блекотати, бовтати.
|
|
бульба1 «земляна груша, Helianthus tuberosus L.; картопля; [дрібна картопля Ва, ЛЧерк; ріпа, Brassica campestris L. var. Rapa L. Hertem Л]», [бульбак] «картопля» ВеНЗн, [бульбан, бульбега, бульбиця] «тс», [бульбасник] «поле, з якого знято картоплю» О, [бульбенець О, бульбисько, бульбянка О] «тс», [буль-банівка] «картоплиння» ВеНЗн, [буль-банник Л, бульбєчнік Л, бульбйнє ВеНЗн, бульбошнік Л] «тс», [бульбяник] «пиріг з картопляною начинкою» О, [бульбастий] «схожий на бульбу»; -— р. [бульба] «картопля», [буньба] «тс; земляне, або чортове яблуко», бр. бульба, п. [bul-ba] «тс»; — очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської; слат. bui bus «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)», яке разом з βολβίνη «вид білої цибулі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (коров'ячий)», можливо, також дінд. bâlba-
19*
бульба
бульва
jah «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-/bul-«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bhü- «тс», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пузир, пухир; брунька, пуп'янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. булава, булка, булька; вважається також (Sadn.— Aitz. VWb. I 89) споконвічно слов'янським, спорідненим з булава, булка, бульката ін.; менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов'язаного з іє. *bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge—Mitzka 90); сумнівне також пов'язання (Persson Beitr. 247, 254; Ре-terssonIF34,236) лат. bul bus з лит. bum-bulas «булька, банька», burbulas, лтс. bufbulis «тс», лит. bùmburas «брунька, пуп'янок», лтс. bumburs «м'яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-h «диск, коло, півкуля», гр. βέμ-βιξ «дзига, коловорот», πέμΓριξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *baxmb-, *bhaxmbh-тощо.-^- Дзендзелівський RKJ LTN 15, 121—122; Закревська Доел, і мат. VI 30—31; Richhardt 38; Шанский ЭСРЯ ] 2, 223; Вурнашев I 61; Brückner 48; Majewski PF 4, 646; Bern. I 100; Niedermann WuS 8, 67—68; Janâcek LF 59, 419: Fraenkel 33, 64; Mühl.— Endz. I 347; Jóhannesson KZ 36, 344; Peters-son KZ 47, 262; Pokorny 103; Walde— Hofm. I 122, 120; Frisk I 249—250; Mayr-hofer II 421; Jóhannesson 584—585, 587, 588.— Пор. букат, булава, булка, булла, буля, бульва, бульдог, булька.
|
|
бульба2 «пузир, пухир», [бульбаха] «тс.» Пі, бульбашка «булька, банька; порожня кулька; пуп'янок квітки», [бульбашний] «укритий бульбашками; пінистий», ст. булбашки (наз. в. мн.) «баньки на воді» (XVIII ст.); — р. [буль-
бу х] «булька, банька», [бульбушки] «пузирі, пухирчики»; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації бульба1 «земляна груша; картопля; ріпа» і булька (пор.).
[бульбан] «бовван, дурень» Ж, було-бан «тс.» Пі; — очевидно, результати контамінації слова бовван (ст. бълванъ) з [бульбан] «картоплина», [бульбах;] «бель-бас» і под.— Див. ще бовван, бульба1, бульбас.
бульбас — див. бельбас.
[бульбока] «глибоке місце в річці» Mo, [бульбоня] «баюра, калюжа, яма під водою» Mo; — запозичення з молдавської мови; молд. булбоакэ «вир, ковбаня», булбоанэ «тс», як і рум. bulboä-cä, bulboänä «тс», пов'язуються через проміжні форми булбук (bulbuc) «булька», булбука (bulbucâ) «пузиритися» з нар.-лат. *volvicâre «вертіти, крутити», похідним від volvere «тс», спорідненого з дінд. vaiati «обертається», псл. valb, valiti, укр. вал, валити. — Vincenz 9; СДЕЛМ 62; DLRM 99; Walde—Hofm. II 832—834.— Див. ще вал2.
[бульбук] (бот.) «вовча лапа, Trol-lius europaeus L.» ВеНЗн, [бульбуки] (якась рослина), [бульбучки] «тс»; — запозичення з румунської мови; рум. bul-buc (бот.) «вовча лапа» (молд. булбук «тс») через дієслівну форму bulbucâ (булбука) «пузиритися» виводиться від нар.-лат. *volvicäre «крутити».— DLRM 99.— Див. ще бульбока.
[бульб'яник] (ент.) «(метелик) мертва голова, Acherontia atropos»; — пов'язане з бульба «земляна груша; картопля; ріпа»; назва зумовлена тим, що гусінь цього метелика живе на картоплі.— Горностаев 238.— Див. ще бульба1.
[бульва] «цибулина; картоі лл ВеНЗн, 0»,[бульван] «картопля» ВеНЗн, О, [буль-виник] «пиріг з картоплею» О, [бульвйн-ка] «цибулина; картоплиння ВеНЗн», [бульвяниця] «поле, з якого знято картоплю» Ж, ВеЗн, [бульвянка] «тс. О; картоплиння ВеНЗн»; — р. [булва] (бот.) «топінамбур, Helianthus tuberosus L.», бр. [бульва]; — запозичення з західнослов'янських мов; п. bulwa «картопля», ч. bui va «коренеплід, бульба», слц. ЬиГ-va «тс.» виводять або від лат. bulbus
бульвар
булька
«цибуля, цибулина; бульба», або від лат. bulla «булька; порожня кулька» (Brückner 48; Bern. I 100; Miki." EW 24; Niedermann WuS 8, 67—68; Machek ESJĆ 76; Holub—Lyer 108); не зовсім переконливе пов'язання західнослов'янських форм з н. [Bolle] «бульба, цибулина» (Richhardt 38; Фасмер І 240; Majewski PF 4, 646).—Дзендзелівський RKJ LTN 15, 121—122; ЭСБМ І 410.—Див. ще бульба1, булька.— Пор. буля.
бульвар; — р. бр. бульвар, п. вл. bulwar, ч. слц. слн. bulvér, болг. буле-вард, м. булевар, схв. булевар, булвйр; — запозичене (мабуть, через російське і через польське посередництво) з французької мови; фр. boulevard «бульвар; оплот» походить від снідерл. bolwerk «кріпосний вал; місце для гуляння», утвореного з основ іменників bol «стовбур дерева, колода», спорідненого з дісл. bolr, нвн. Bóhle, гр. φάλαγξ «тс», і werk «робота, витвір», спорідненого з двн. were, дісл. verk «тс», гр. έργον «діло, праця», ав. varsz «працювати», вірм. gore «діло».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 223—224; Фасмер І 240; Кора-linski 147—148; Dauzat 103; Jóhannesson 627; Vries AEW 49, 656; NEW 74, 75; Kluge—Mitzka 88—89, 856, 864.—Пор. аргат, верстат, орган, фаланга.
бульдог; — р. бр. бульдог, п. слц. buldog, ч. buldok, болг. булдог, м. булдог, схв. булдог, слн. buldog;— запозичення з англійської мови; англ. bulldog утворене (за схожістю голови собаки і бика) з іменників bull «бик, бугай, самець», спорідненого з дісл. boli «бик», норв. [bol], снн. нвн. bulle, гол. bul, bol «тс», свн. bullen «ревіти, мукати, гуркотіти», а також дісл. bçllr «куля, м'яч; сім'яне яєчко», гр. φαλλός «penis», лат. îollis «шкіряний пузир; гаманець», кімр. bal «височина, підвищення, верховина», дірл. ball «член, частина тіла», і dog «собака».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 224; Фасмер І 240; Горяев 33; Sł. wyr. obcych 97; Holub—Lyer 108; БЕР І 88; Byjaiuiuja 136; Klein 208, 471; Partridge 63; Holthausen EW 63; Kluge—Mitzka 110; Jóhannesson 627, 628.— Див. ще дог.
бульдозер; — р. бр. болг. бульдозер, п. buldożer, buldożer, ч. buldożer, слц. buldożer, вл. buldocer, м. булдожер, схв. булдожер, булдозер, слн. buldożer, buldożer;— запозичено з англійської мови (мабуть, через російське посередництво); англ. bulldozer, пов'язане з bulldoze (bulldose) «розбивати на великі куски», задовільного етимологічного пояснення не має.— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 224; Klein 208.
бульйон «відвар з м'яса»; — р. бульон «юшка, підлива; рідка каша; все, що сьорбають або п'ють», бульен (заст.), булион (заст.) «тс», бр. булён «суп картопляний, бульйон», п. bulion (buljon, bulon) «відвар з м'яса, м'ясний суп, юшка», ч. bouillon, bujón, слц. bouillon (заст.), bujón, вл. buljon, болг. бульон, м. бульон, схв. булон, слн. bujón; — запозичення з французької мови; фр. bouillon пов'язане з дієсловом bouillir «кипіти; варити», що походить від лат. bullire «утворювати бульбашки; підніматися (про хвилі); кипіти; бити джерелом, клекотати», пов'язаного з bulla «булька, банька», спорідненим з укр. булька. —Шанский ЭСРЯ І 2, 255; Фасмер І 240; Смирнов 68; ЭСБМ І 409; Kopaliński 147; Holub—Lyer 107; БЕР І 89; Bloch 93; Dauzat 102; Gamillscheg 133; Walde—Hofm. I 122.—Див. ще булька.
булька «водяна або мильна бульбашка», [буля] «ґуля, жовно» ВеЛ, [булка] «дерев'яна куля для гри; кругла грудка з глини Я; камінь або шматок заліза для випарювання білизни у жлукті Я», [бульканї] «витрішкуваті очі» Я, булькатий «вирячкуватий»; — р. [бульмак] «водянистий пухир», [булдырй] «бульки на воді», [булдырья] «тс», [булдьірь] «ґуля, жовно, Ьпух, нарив», [булыч] «витрішкувата людина; молодий і поганий квас», бр. [бульдыр] «пузир; неродючий бугор», [бульїшка] «лугова височина», п. [buia] «пузир, пухир», buła «гуля, брила, грудка», ч. boule «гуля», [bulka] «тс; пухирчик», [buia] «клуби диму», bouliti (осі)· «витріщити (очі)», pouliti, vybuliti «тс», ст. buia «гуля, жовно», слц. [bul'a] «тс», [bul'avy] «тов-
булька
бумага
стий, надутий», вл. bul «м'яч», схв. булав «вирячений (про очі)», булити «вирячити, витріщити (очі)», слн. buia «гуля, опух, нарив», [buliti] «пухнути, набрякати, розбухати», buljiti «уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі»;— очевидно, псл. *bulj- «пузир, пухир; ґуля; жовно; куля, брила, грудка», що, як і псл. *bul- «гуля, набалдашник», укр. булава «жезл, палиця з кулястим набалдашником», можливо, також булка «білий хліб», пов'язуються із звуконаслідувальними іє. *bu-, *bha- «надувати, роздувати; розпухати, набрякати; закруглятися, розширюватися» і його похідними *beu-, *bheu-, *bheul-, *bhul- «пухнути, набрякати», *bheuâ-«рости, збільшуватися» тощо; — споріднене з гот. *uf-bâuljan «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундючним, пихатим», ufbaulidai (дієприкм.) «розпухлий, набряклий, бундючний», двн. paula «прищик, пухирчик», pûlla, дангл. byle «тс», двн. bulla «тс, віспина, ґуля», свн. brnie, снн. bule, днн. buia, нвн. Beule «тс», дісл. beyla «наріст, горб; пагорок», дшв. bolin (bulin) «опух; здутий, пихатий», а також дірл. bolach «прищ; пухир, ґуля» (<*bhulaka), вірм. boy] (род. в. мн.), buliç«велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; стадо»; зіставляється також (Fraenkel 63, 64; Jóhannesson 588; Vries AEW 34; NEW 552; Walde—Hofm. I 122; Persson Beitr. 30, 254, 928; Meillet MSL 12, 431; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325—326; Ait-zetmüller ZfSlPh 22, 367—371) з лит. bulls «сідниці», bùie, bule «тс», дінд. bulih «зад; жіночий статевий орган», burih «тс», лат. bulla «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник», дісл. pula «недуга, приступ (сміху)», снн. pull «оболонка; лушпайка, шкіра; стручок», poli, pule «тс», снідерл. гол. puyl «мішок, кишеня, торба», гол. puilen «пухнути, набрякати». — Фасмер І 237, 240; Ильинский РФВ 61, 240—241; Brückner 48; Sławski I 50; Machek ESJĆ 62; Hołub—Кор. 74; Hołub—Lyer 103; ЭССЯ 3, 92—93; Sł. prasl. I 446—448; Sadn.— Aitz. VWb. I 87—89; Bern. I 100; Zubaty BB 18, 260; Mühl.— Endz.
I 267; Stokes KZ ЗО, 557—558; Korsch AfSlPh 9, 493; Pokorny 99.— Пор. букат, булава, булка, булла, буля, бульба2.
[бульон] (сорт картоплі); — неясне; може бути пов'язане з [буля] «картопля» або з бульйон.
бум1, бумкати, [бумбумкати]; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. bum, нл. bumb bumb (наслідування крику водяного бугая), м. бумти «гуркотить, гримить», схв. бум, слн. bum, bum;—звуконаслідувальне утворення, паралельне бом, бем, бам, н. bumm і под.— Шанский ЭСРЯ І 2, 225; Machek ESJĆ 76; БЕР І 89.— Пор. бам, бом.
бум2 «у капіталістичних країнах — сенсація; галас; штучне підвищення грошового курсу»; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. слн. boom, схв. б$м; — запозичення з англійської мови; англ. boom «тс.» походить від звуконаслідувального boom «звук пострілу, гудіння», можливо, спорідненого з гол. bommen «барабанити, шуміти».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 225; Kopaliński 138; РЧДБЕ 125; Danzai 98; Klein 186.
бум3 «брус для гімнастичних вправ»; — р. бр. бум, п. bum, bom, ч. bom; — запозичення з англійської мови; англ. boom «жердина, колода» походить від гол. boom «колода, дерево», спорідненого з двн. boum «дерево», нвн. Baum «тс», англ. beam «тс, колода; промінь», шв. bom «колода, брус», двн. biogan «гнути», гот. biugan «тс», дінд. bhujäti «гне, відсуває», можливо, також укр. бгати, бігти; менш переконливе виведення бум від шв. bom (Шанский ЭСРЯ І 2, 225).—ССР ЛЯ 1, 686; Kopaliński 135; Klein 186; Skeat 67; Kluge—Mitzka 57, 74.— Пор. бгати, бігти.
бумага, бумажник, [бомага, бамага, гумага Кур], ст. бумага «бавовна; папір» (1627), бумажный (XVII ст.); — р. бумага, бумажник, ст. бумага (1414), бумажьниц'е «одяг з бавовняної повсті», п. bumaga «офіційний папір, акт» (зр.), ч. bumaga «тс», слц. [bumaźka] (з p.); — запозичення з італійської мови; іт. bambagia «бавовна», bambagino «бавовняний», яке через лат. bombacium «ба-
бумазея
бундер
вовна, бавовняна тканина, бавовняний папір» і гр. παμβάκιον «тс.» зводиться до перс, pänbäk «бавовна», могло дати спочатку прикметник бумажный (із зміною bamb- y *бомб- > бом-, бум-), від якого пізніше був утворений іменник з аналогійним г на місці ж (як у нога при ножний). — Макарушка 12; Шанский ЭСРЯ 12, 226; Фасмер І 240—241; Sadn.— Aitz. VWb. І 233; Korsch AfSlPh 9, 661; Lo-kotsch 130.— Пор. бомбак.
бумазея «ворсиста бавовняна тканина», бумазёйка; — запозичення з російської мови; р. бумазейный, бумазея запозичені (можливо, через гол. bomba-zijn, φρ. bombasin) з італійської мови; іт. bambagino походить від лат. *bomba-cinus, bombycinus «шовковий», запозиченого з грецької мови; гр. βομβύκινος «шовковий» є похідним утворенням від βόμβυξ «шовкопряд», засвоєного з тюркських (пор. тур. заст. pambuk «бавовна») або іранських мов.— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 226; Фасмер І 241; Преобр. I36;FriskI25l;ChantraineI 185.— Пор. бумага.
бумбак — див. бомбар.
[бумбаня] (бот.) «квасоля червоно-цвіта, королів цвіт, Phaseolus mul-tiflorus» Mak; — неясне; можливо, пов'язане з [балабанка] «тс».
бумеранг; — р. бр. болг. бумеранг, п. ч. слц. вл. bumerang, схв. бумеранг, слн. bumerang; — запозичення з англійської мови; англ. boomerang «бумеранг» походить від австрал. wo-mur-rang «тс.» (букв, «вернись назад»).— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 226; Hołub— Lyer 108; Klein 186; Dauzat 98.
[буна] «бабуся» ЖСЪТ,[бунйкаЖСЪТ, бунікаМСБГ, бунка Я, бунця Я] «тс»; — запозичення з східнороманських мов; молд. бг/на, бунйкэ (ρум. biinä, bunicä) «тс.» походять від лат. bonus «добрий, хороший», спорідненого з лат. beatus «щасливий», дінд. duvasyâti «шанує, нагороджує, даоує».— Vrabie Romanosla-vica 14, 135; Kałuźn. 59; Cranjalä 227, 431; DLRM 100; Walde—Hofm. I 111.
[бунаца] «тиха погода на морі» Берл, [бунація] «тиха погода на лимані» Mo, [бунатарить] «встановитись тихій погоді» Mo; — р. [бунацо] «штиль»; — по-
в'язане з іт. bonaccia «штиль; благополуччя, щастя», що є результатом видозміни слат. malacia «тиха погода, штиль» під впливом прикметника bonus «хороший, добрий» (до якого зводиться й укр. [буна] «бабуся»); лат. malacia «тиха погода, штиль» походить від гр. μαλακία «тс», пов'язаного з етимологічно не зовсім ясним μαλακός «м'який, ніжний, розкішний, пишний; буйний», можливо, спорідненим з μύλλω «розтираю, розчавлюю», лат. molo «мелю», укр. молоти тощо.— Battisti—Alessio 557; Walde— Hofm. I 111; II 15, 104—106; Frisk II 165—166; Boisacq 604.— Див. ще буна, молоти.
[бунд! «горизонтальна перекладина, що з'єднує крокви на даху» Я, [бунт] «тс.» Я; — п. bunt «підпора; поперечна балка; корабельна шпонка»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Bund «в'язка, зв'язок» пов'язане з дієсловом binden «в'язати».— SW І 234.— Див. ще бант, бйн-да, бинт.— Пор. банта.
[бунда] «вид суконного пальта; короткий хутряний одяг; кожух без рукавів О; тепла білизна МСБГ; занадто широке пальто, плаття Mo; сарафан ЛексПол; дитяче (переважно дівчаче) плаття Me», [бд~ндя] «довга, погано підігнана до стану одежа (переважно жіноча)» Па; — бр. [бунда] «довге платтячко», п. bunda «теплий дорожній балахон», ч. bunda «куртка, кофта», слц. [bunda] «кожух», болг. м. бунда, схв. бунда, слн. bunda;— запозичене (мабуть, частково через польське і словацьке посередництво) з угорської і східнороманських мов; уг. bunda «хутро, шуба, кожух», від якого походить і ρум. bundä «бурка, шуба; хутряна безрукавка», етимологічно неясне.— Балецкий St. si. 9/1—4, 338; Brückner 49; ZfSlPh 16, 203; Kałuźn. 13; Cranjalä 227—228; Dräganu Romàna 127; Reichmann JP 31/5, 209; БЕР І 90; Младенов 50; Skok І 236; Sadn.— Aitz. VWb. I 464—465; СДЕЛМ 56, 63; Bârczi 28; MNTESz I 389.
[бундері «залізний навіс над грубою для відведення диму в димар» Я, [бун-дар, бундір, бундор] «тс.» Я; — р. [бун· дьїрь] «купол церкви», бр. [бундор]
бунджулів
бунчук
«комин»; — неясне; можливо, пов'язане з р. [булдйрь] «димар», укр. бовдур (пор.).
[бунджулів] «довга сопілка без денця і дірочок» Ж; — неясне.
бундз — див. будз.
бундючитися, [бундюжитися Ж, бун-дячитисяі, бундючний, [бундюжний Ж, бунд ячний], [бундюк] «пихата, гонориста людина» Я; — ке зовсім ясне; очевидно, пов'язане з пиндючитися «чванитися»; непереконливо виводилось (Brückner 49) від бунчук, бунчучний; п. bundiuczyć się, bundziuczyć się, bun-diuczny, bundziuczny запозичені з української мови (SW I 234—235).— Див. ще пинда.
[бунїтиі «гудіти, дзижчати», [бунча-ти] «бриніти, дзижчати», [бунт] (ент.) «сонечко, Coccinella» ВеНЗн, [буняк] «джміль»; — р. [бунеть] «гудіти», [бу-нйть, бунить, бунчать] «тс», бр. [буна-ваць) «сваритися, лаяти; говорити з самим собою», ч. (мор.) [buncetl «бурчати», слц. buniet' «дзижчати», схв. бунити «бурмотати, шуміти»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [дукати, бжуніти]. — Фасмер І 241; Кравчук Белар. лінгв. 7, 67; Machek ESJĆ 77; БЕР І 90; Георгиев Бълг. етим. и оном. 10; Младенов 49; ЭССЯ 3, 95—96; Sł. prasł. 1448—450; Bern. I 101.— Пор. бжук, букати.
бункер «вмістилище для сипких матеріалів; бетонна оборонна споруда»; —p. бр. болг. м. бункер, п. bunkier, ч. вл. bunkr, слц. вл. bunker, схв. бункер, слн. bunker; — запозичення з англійської (і німецької) мови; англ. bunker «вугільний ящик» пов'язане, можливо, з шотл. bunker «лава», спорідненим з англ. bench, н. Bank «тс»; значення «оборонна споруда» розвинулось у н. Bunker на основі англійського запозичення.— С 1С 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Kopalinski 148; БЕР І 90; Ву]акли]а 137; Klein 163, 210; Skeat 45, 67; Kluge—Mitzka 111.— Див. ще банка.
[бункош] «келеп, палка з рукояткою в вигляді молота», [бункоуі] «паля, стовп» ЕЗб ЗО; — п. [bunkos] «товстий пастуший дрючок», слц. bunkoś «оздоблена пастуша палка»; — очевидно, через словацьку мову запозичено з угор-
ської; уг. bunkó «дрючок», bunkósbot «тс.» етимологічно неясні.— SW I 235· Bérczi 28; MNTESz I 389—390.
бунт1 «заколот, повстання», бунтар, бунтарство, бунтівник, [бунтовнйк, бун-товнйцтво], бунтівливий, бунтівний, бунтівничий, бунтлйвий, [бунтовливий, бунтовнйчий], ст. бунтъ (1599), бунтов-никъ (1596); — р. бр. болг. м. бунт; — давнє запозичення з польської мови; п. bunt «союз, змова, заворушення, заколот, повстання», [bąt, bunt], ст. bónt, як і ч. bund, bunt, слц. bunt, схв. бунт, слн. punt «тс», походить від свн. bunt «союз», спорідненого з нвн. binden «зв'язувати».— Шелудько 23; Richhardt 38; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; Brückner 49; Sadn.— Aitz. VWb. I 465— 466; Bern. I 101; Miki. EW 24; Абаев Пробл. ист. и диал. 14.— Див. ще бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт2.