бунт2 «в'язка, сувій, пачка; [шість великих струн на бандурі; кілька разків намиста Л; сітка без канатів довжиною 60—70 м Mo]», [бунти] «шість великих струн на бандурі» Ж, [бунтико-вий] «пов'язаний у пучки», ст. бунтъ «в'язка, пучок» (1538, 1660);— р. бр. бунт «в'язка; купа; [мішки з борошном]», п. bunt «в'язка, вузол, пучок», схв. бунд «в'язка, моток, вузол»; — можливо, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Bund «в'язка, вузол, пучок» пов'язане з дієсловом binden «в'язати».— Шелудько 23; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; SW I 234,— Див. ше бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт1.
бунчук «булава з китицею з кінського волосу як символ влади», [бунчуг] «тс.» Пі, бунчужний «охоронець гетьманського бунчука», бунчучний, бунчуковий, ст. бунчуки (XVII ст.); — р. бр. болг. бунчук, п. buńczuk, bończuk «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», ч. bunćuk «турецька військова емблема», слц. bunćuk «тс; військова емблема козацьких отаманів»; — давнє запозичення з тюркських мов; тур. boncuk «різнокольорові кульки, черепашки, намисто», крим.-тат. бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї коня», як і чаг. bunćuk «тс», аз. мун-
|
|
бунька
бур
чуг «намисто», узб. мунчак, кирг. мон-чок «тс», калм. montsag «бахрома; кулька з червоних ниток», виводяться від перс, mänguk «прапор; золотий набалдашник на прапорі» (Lokotsch 29). — Кобилянський Діалект і літ. м. 243; ■ Макарушка 5; Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55; SW І 235; Miki. EW 417; Дмитриев 531; Korsch AfSlPh 9, 493; Räsänen Versuch 340.
[бунькаї «глиняна посудина з вузькою шийкою, глечик»; —бр. [бунька] «пляшка, глечик», [буняк] «пухир на тілі», п. [buńka] «банка, склянка, пляшечка; бідон; пузир, булька, банька, бульбашка; бубна», bunia «тс», ч. bunka «клітина; чашечка; осередок», ст. bune, слц. bunka «тс»; — не зовсім ясне; пов'язується (ЭССЯ 3, 96—97; Sł. prasł. І 449) з бун'іти «гудіти, дзижчати»; зіставляється також (Sadn.— Aitz. VWb. І 81—86) з банька «глиняна або скляна посудина з вузькою шийкою; водяна бульбашка»; чеський відповідник не-переконливо виводиться (Machek ESJC 77) з ч. bublénka «бульбашка», bublanka, budlinka «тс», blabuńka «булька; базіка».— Краучук Белар. лінгв. 7, 67; Hołub—Kop. 82; Hołub—Lyer 108.
[бур1] «вигук, що передає мурмотіння, бубоніння (людини)» Я, буркати «бурчати», [буркувати] «воркувати», буркотати «тс; рокотати, шуміти; бурчати», буркотіти, [буркутати, боркота-ти] «тс», бурчати «буркотіти; дзюр-чати (про струмок тощо); ричати», буркало «буркотун», [буркйта] «тс.» Я, буркіт «воркування, шум, бурчання», буркітник (про голуба), [буркот] Кур, буркотун, буркун «буркотун», [борко-тун] «тс, воркотун», [буркота] «хвороба коней.(з проносом)» Я, [буркотня] «шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хникання» Ж, бурчак «дзюркотливий струмок», [бурчало] «вид, мухи, Musca vomi-toria», [бурчун] «буркотун», буркотливий «воркотливий», бурчлйвий «буркотливий»; — р. буркать «бурчати», бурчать, бр. буркаць «буркати», бурчаць «тс, рикати; бурчати», п. burkotać, burczeć «тс», ч. burcovati «шуміти, сту-
|
|
кати» (про поросят), нл. [burcas] «бурчати», схв. бурке «струменем»; —псл. *bur- звуконаслідувального походження; — очевидно, споріднене з пел. Ьъг-, відображеним у п. ст. barczeć «шуміти», ч. brkati (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. brćeti «летіти», слц. bikat' «пурхати, злітати», вл. borkaty «буркотливий», bórćeć «бурчати, гудіти, дзижчати», bórćawa «буркотуха», нл. barkas «бурчати», barcas «тс; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати», barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти», bórkotaś «тс», barcawa «м'ясна муха», болг. бъркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»; пор. лит. burkuoti «воркувати», bufkti «муркотіти», лтс bufkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити»; сумнівною є думка (Bezzenberger BB 26, 188) про зв'язок з буря. — Шанский ЭСРЯ І 2, 232—233; Фасмер І 245; Преобр. І 54; ЭССЯ 3, 124, 125—127; Sł. prasł. I 451 — 452, 417—418; Sadn.— Aitz. VWb. I 195—200; Bern. I 102; Otrębski LP I, 126—127; Fraenkel 66.
бур2 «інструмент для буріння невеликих свердловин», бурильник, [бурін-ник] «свердло для металу» МСБГ, бурка «висвердлюваний у гірській породі отвір для наповнювання вибухівкою», буровий, бурити; — р. бр. бур, р. бурить, нл. bur;—запозичення з німецької або голландської мови; нвн. Bóhrer «свердло», гол. boor, шв. borr «тс.» споріднені з свн. born «свердлити», двн. днн. boron, дангл. borian, дісл. bora «тс», гр. φάρω «колю, розколюю», φαρόω «орю», лат. forare «свердлили», сірл. bern «розколина, ущелина», вірм. beran, лит. bur-nà «розкриття, отвір, проліт; рот», алб. brime «дірка, отвір; пролом», дінд. bhrnäti «поранити, пошкодити», псл. *borti «бороти», можливо, також укр. [борець] «воронка»,· борть. — Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Bern. I 102; Matzenauer 124; Kluge—Mitzka 89.—Див. ще борець2, бороти, борть.— Пор. бор3.
бур3 «голландський колоніст у Південній Африці; представник народності бурів»; — р. бр. бур, п. Bur, ч. слц.
297,
бура
бурбон
Bur, схв. бури (мн.), слн. Buri «тс»; — запозичення з голландської мови; гол. boer «селянин, землероб», пов'язане з bóuwen «обробляти [землю]», споріднене з двн. bur «житло», giburo «селянин», гот. bauan «мешкати», дангл. buan «тс», нвн. Bauer «селянин», bauen «будувати, обробляти», дінд. bhömi «земля», лат. fui «був, став», псл. byti, укр. бути.—Vries NEW 71—72; Kluge—Mitz-ka 56—57.— Див. ще бути1.
бура «борнокислий натрій»; — р. болг. бура, п. [burasz], слц. вл. bura;— запозичене (можливо, через російське посередництво) з перської мови; перс. buräh «тс.» іншим шляхом— через посередництво арабської мови (ар. bùraq «селітра») — ввійшло в західноєвропейські мови в формі слат. boracum, borax «бура», укр. боракс «тс»; безпосереднє пов'язання укр. бура з боракс, слат. borax (Matzenauer 184) позбавлене підстав.— Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фас-мер І 242; Горяев 33.— Пор. бора.
бурав «свердло», буравити; — р. бурав, болг. бургйя, м. бургща, схв. бургща; — запозичення з тюркських мов; тат. борау «свердло», туркм. ног. кумик. бурав, кирг. бургу, буроо, аз. бургу, ккалп. бурт, тур. burgu є віддієслівними утвореннями від тюрк. bor-/bur-«свердлити, крутити, вертіти»; малопе-реконливим є виведення (Преобр. І 53; Petr ВВ 22, 211; Miki. EW 417) від шв, borr «свердло», н. Bóhrer «тс».— Шанский ЭСРЯ І 2, 228—229; Фасмер І 242—243; Sadn.— Aitz. VWb. I 468; Bern. І 102; Дмитриев 531; Korsch AfSlPh 9, 494; Егоров 147—148; Räsänen Versuch 89.— Пор. буран.
[бурайї «сильниі ураган» Я, [бурей] «сильний вітер, шквал» Ж; — очевидно, результат контамінації форм бора, буран «тс», буревій. — Див. ще бора, буран.
|
|
[бураки] (бот.) «повитиця європейська, Cuscuta еиґораеа L.» ВеНЗн, [бурачка] «щириця, Amaranthus L.» Л, [бурачки] «повитиця європейська Mak; повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe; щириця Л», [бурачок] «повитиця ВеБ, Mak; бородавник, Alyssum L. Mak»; — етимологічно неясні; зв'язок
з назвою буряк може бути мотивований хіба що для назв щириці (за червонуватим кольором її листя, як у столового буряка).
буран «снігова буря»; — р. буран, заст. боран, бр. болг. буран, п. ч. слц. buran, схв. б$ран>; — запозичене (мож- ' ливо, через російське посередництво) з тюркських мов; тат. башк. буран, тур. buran, каз. аз. туркм. кар. боран, кирг. бороон, узб. бугрон «тс», тур. buran «злива з грозою і вітром», buragan «смерч, вихор», аз. бураґан, чаг. Ьо-raYan «тс.» походять від тюрк. bor-/bur-«вертіти, крутити» (пор. монг. Ьоп^ап «буря») або bor a-/bura- «вихорити».— Ах-метзянов Взаимод. и взаимообог. 230; Шанский ЭСРЯ І 2, 229; Фасмер І 243— 244; Преобр. І 53; Kopaliński 148—149; Sadn.— Aitz. VWb. I 468; Дмитриев 494, 531; Севортян II 190—192, 266;Lokotsch 29; Егоров 156.— Пор. бурав.
[бурачник] (бот.) «огірочник лікарський, Borago officinalis L.», [бурачки, бурячник] «тс.» Мак; — р. [борага, бо-рач, борачник], п. ст. borag, borak, bo-racz, ч. ст. borâk, borâg, схв. борач, борйжина, слн. borâga, [burâza] «тс»; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; слат. borago «тс.» походить від ар. abü'araq «тс.» (букв. «батько поту»: в середньовіччя огірочник застосовувався як потогінний засіб).— Фасмер І 193; Sadn.— Aitz. VWb. I 387—388; Bern. I 72; Miki. EW 19; Kluge—Mitzka 92.— Пор. буряк.
[бурба] «круглі шишки на рослині; картопля» Я, [буруба] «тс.» Я, [буру-буль] «пуголовок» До, [бурбулянка] «картопляний суп» Ж, [бурубашки] «круглі шишки на рослині» Я, [буруб'яшки] «овечий послід» Я; — п. [burbulka] «булька, бульбашка», burbułka «тс»; — очевидно, результати контамінації слів бурулька і бульба, бульбашка; польські форми виводяться також (SW І 235) з лит. bûrbulas «булька, пухир», яке не зовсім переконливо пов'язується (Fraen-kel 43—44) з birbti «дзижчати, бриніти».— Див. ще бульба, бурулька1.
бурбон «брутальний, зарозумілий, неосвічений правитель»; — р. бр. бурбон; — мабуть, через російське посе-
|
|
бурбоні'ти
бурдюк
редництво пов'язане з фр. Bourbon (прізвище французької королівської династії 1589—1792, 1814—1830 pp.).—СІС 113; ССРЛЯ І, 995.
[бурбоні'ти] «бурхливо текти, шуміти» (про воду, переважно в тимчасових струмках після дощу) Me; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [бужбонйти] (пор.).
[бурґіш] «джерело мінеральної води» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з рум. burghiu «бурав, свердло» або з [буркут] «джерело мінеральної води», [боркут] «тс».— Пор. боркут.
бургомістр, ст. буркгимистръ (1399); — р. бургомистр, бр. бургомістр, п. burgmistrz, вл. [burgermistr, byrger-mejstar, burgarmajstar], болг. бургмай-стер, (заст.) бургмистър; — запозичення з середньоверхньонімецької мови; свн. burgemeister «начальник городян», bürgemeister, burgermeister, bürgermeis-ter «тс.» складається з іменників burger (bürger) «городянин», пов'язаного з двн. burgari, дангл. burgware «тс», утворених з основ іменників burg «місто, укріплення», спорідненого з н. Berg «гора», укр. берег, і двн.-wari «житель, мешканець, (ст.) захисник», спорідненого з н. wehren «захищати», укр. ворйна «жердина для загорожі», та meister «майстер, вчитель, хазяїн», пов'язаного з лат. magister «начальник, керівник, учитель»; виводиться також (Фасмер І 244) від гол. burgemeester.— СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 229^ Schuster-Sewc Probeheft 36; Sadn.— Aitz. VWb. I 472—473; Kluge— Mitzka 111 — 112, 846.—Див. ще берег, вір1, майстер.— Пор. бурмистер.
[бурда1] «сварка, звада, колотня, бешкет, бешкетник Ж, Я; вид дитячої гри», [бурдун] «пустун» Я, ст. замешка-нья и буръды (XVI ст.); — р. [бурдйть] «пустувати», бр. ст. бурда «колотня, скандал», п. burda «скандал, бешкет; (заст.) пригода; бешкетник, забіяка; борня, турнір», ч. burda (заст.) «неспокійна людина; сварка, звада, розбрат», ст. burdovati «проїжджатись на коні (як рицар на турнірі)», слц. burda «дражлива людина»; — єдиного пояснення не має; можливо, через польське і старо-
чеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. bû-hurt «рицарська гра», bêhurt «тс.» походить від фр. ст. behort, behorder «тс»; менш переконливе виведення польського слова від фр. ст. bourde «забава» (Karłowicz S WO 78).— Тимч. 155; Sławski І 50—51; Brückner 49; Machek ESJĆ 77.
бурда2 «каламутний напій; погане пиво; несмачна рідка їжа»; — р. бр. бурда «тс»; — запозичено з татарської мови, очевидно, через російське посередництво; тат. бурда «каламутний напій, суміш різних рідин» є суфіксальним утворенням від основи тюрк. bor-/bur-«вертіти, крутити».— Шанский ЭСРЯ І 2, 229—230; Фасмер І 244; Преобр. І 53; Горяев 15; ЭСБМ І 415; Sadn.— Aitz. VWb. I 470; Miki. TEI Nachtr. 18; Lokotsch 29.— Пор. бурав, буран.
[бурда3] «здирок; жировий шар на шкірі» (чинбарське); — неясне.
[бурдаси] «великі винні яблука» ВеЗа; — неясне.
[бурдей] «землянка, курна хата; циганський намет Ж», [бурдейка] «землянка; літня кухня» Пр. X діал. н., [бур-дель] «злиденна хатина» ВеЗа, [бурд'їй] «землянка», [бурдшка] «тс; хата без горища з плоским земляним дахом» Дз; — п. bordej «землянка», болг. бурдей «землянка, злиденна хатина», бор-дей «тс»; — запозичення з східноро-манських мов; молд. бордгй (рум. bor-déi) «землянка» пов'язане з іт. bordello «хатина; дім розпусти», яке походить від фр. ст. bordel «хатина».— Мельни-чук Молд. эл. 164; Шаровольський 36. заходозн. 57; Scheludko 119, 128; БЕР І 68; Vincenz 11.— Див. ще бардак.
бурдюк «міх із козячої або телячої шкіри (для води, вина); [шкіряна пастушача торба Пі]», [бурдюг, бордюг, бордюх] «тс; кендюх, міхур тварини», [бурдюх] «свинячий міхур; іграшка з вим'ятого і надутого свинячого міхура» Me, [бурдюшок] «молодий, ще закритий колос жита, пшениці, ячменю» Mo, [бур-дугатий] «череватий, пузатий» МСБГ, [бурдюиікувати] «викидати колос» Mo, ст. бурдюгъ (1669); — р. бурдюк «шкі-
буреки
бурити
ряний міх», [бурдюг], бр. бурдзюк, п. burdziuk (заст.), burdiuh (зукр.), ч. слц. burd'uk «тс»; — очевидно, давне запозичення з тюркських мов на Кавказі; наводилось аз. *бордук «міх для вина» при дтюрк. bor «вино», уйг. ст. бор «тс», *бор-дук/*бор-лук «вмістилище (посудина) для вина»; менш імовірне виведення слов'янських форм (безпосередньо або через румунську мову) з тур. bardak «жбан, склянка, вид глиняного глечика» (Brückner 49; Kałużn. 13); сумнівне також виведення українських слів від рум. burduh «бурдюк, ковальський міх, шкіряний фартух, міх волинки», burdus, burduf «тс.» (Vincenz 10; Tiktin 243).— Москаленко УІЛ 44; Тимч. 155; Шанский ЭСРЯ І 2, 230; Фас-мер І 244; Преобр. І 53; SW І 236; Ма-chek ESJĆ 77; Sadn.— Aitz. VWb. I 470—471; Crânjala 217; Дмитриев 531— 532; Будагов І 275; Радлов IV 1832.
[бурекиї «вид прісних пиріжків; вареники, зварені у жир і»; — схв. бурек «пиріг»; — пов'язане з крим.-тат. бурек «пиріг». — Пор. чибурек.
[буреша] «назва вівці» Доп УжДУ IV, [буря] «тс.» тж; — очевидно, пов'язане (за характером кольору) з бурий (див.).— Пор. муреша.
[бурешка] «картопля», [бурйиіка, бу-рочка Ж] «тс», [бурешинник] «картопляний відвар» Я, [буришянник] «картопляний пиріг» Ж; — очевидно, по-в\ зане з [бурка2] «картопля» (див.).
буржуа, буржуазія, буржуй, буржуазний, обуржуазити; — р. буржуа, буржуазия, буржуй, бр. буржуа, буржуазія, буржуй, п. burżua, burżuazja, burżuj, ч. burźoa, burżoasie, burżuj, слц. burźoa, burźoazia, burżuj, вл. нл. bur-żuaz, burżuazija, burżuj, болг. буржоа, буржоазия, м. буржоазиja, схв. буржоа, буржоазща, буржуї, слн· burźoa, bur-żoazija, burżuj; — запозичення з французької мови; φρ. bourgeois «буржуа < < городянин», bourgeoisie походять від фр. bourg (пров. ст. bore) «місто, містечко», пов'язаного через слат. burgus «замок, фортеця» з герм. *burgs (nop. гот. baurgs, двн. днн. burg, дісл. borg) «тс».—СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2,
230—231; Фасмер І 244; Durnovo ZfSlPh 5, 29; Kopalirìski 149; Hołub— Lyer 109; БЕР І 91; Bloch 94; Dauzat 105.— Див. ще бургомістр.
бурий, [буравий], буруватий, [бу-рик] «кличка бурого пса» ВеБ, [буроха] (орн.) «тинівка бура, Accentor (Prunella?) modularis», буріти; — р. бурый, бр. буры, др. буръ, п. bury, ч. діал. слц. bury; — переконливої етимології не має; можливо, давнє запозичення з тюркських мов; тур. bur «рудий» походить від перс, bör «рудий; лис», спорідненого з дінд. babhruh «рудо-бурий», псл. ЬоЬгь, укр. бобер; зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; Korsch AfSlPh 9, 493—494) з монг. bürüj «темноколірний», bur «сірий, темний», bor «тс»; менш переконливе зіставлення (Bern. І 102—103; Matzenauer LF 7, 17—18) з лат. burrus «багряний»
або з рум. bur(ä) «віл» (Machek ESJC 77), як і пряме виведення з перської мови (Herne 65).— Шанский ЭСРЯ I 2, 236; Фасмер І 249; Преобр. І 54—55; Бахилина 219—228; Аракин Тюркизмы 139—142; Филин Образ, яз. 282; Sławski І 51; Sadn.— Aitz. VWb. I 468— 469; Miki. TEI І 269.— Пор. бобер.
[бурило1] «вид рибальської сітки, рибальська снасть, подібна до невода» Дз, Берл, Mo; — неясне.
Ібурйло2] «ведмідь» О; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з бурий (див.).
бурити1 «непокоїти, турбувати, перешкоджати; заплутувати; кудлати МСБГ; рити (землю і т. ін.)», [буритися] «обурюватися, хвилюватися; збиратися на бурю; вирувати, кипіти (про кров); бродити (про вино, пиво); хвилюватися (про море), підніматися (про тісто) Ж»; [бурлидйти] «бурлити» Ж, ібурлуватися] «тс.» Я, бурлити «бушувати, клекотати», [бурл'іти] «тс; підбурювати» Ж, буру-вати «бурлити», [буряти] «руйнувати», [бура] «вирування, бурління води; буря Ж», [бурйтель] «порушник» Ж, [бурли] «крикун, підбурювач» Я, [бурл'ш] «тс», [бурливість] «глумливість» Я, [бур-ло] «сварка», [бурун] «замет; снігопад з вітром, буран Л», [бурунйще] «хурто-
бурити
бурка
вина, завірюха» Я, буря, буремний, [бурий] «сердитий, насуплений» О, бурливий, бурний Г, Ж, бурлом (текти) «з бурлінням» Я, [забура] «сердита, роздратована людина» Ж, [забурний] «буян», [забурунний] «тс.»,* обурювати, обурення, обурливий, підбурювати, підбурник, підбурювач, підбурливий; — р. бурлить «бурлити», [бурить] «тс», буря, бурный, бр. бурл'щь, бура, п. burzyć «непокоїти, турбувати», ч. bouriti «бушувати; бунтувати», болг. [бури се] «збирається на бурю», буря, схв. бурити се «сердитися», слн. bariti «бушувати (про бурю), біснуватися», burkati «бити джерелом, клекотати»; — псл. buri-ti < *bourTtei, burja < *bouria; — споріднене з гр. φύρω «змішую, сплутую», лат. furo «бушую», дірл. burach «риття землі», лтс. bauruôt «ревіти» (пробиків), норв. bura «тс», oc. burdaen «завірюха», снн. bore-lôs «безвітряний»; зіставлення з дінд. bhuräti «ворушиться, здригається, борсається» (Фасмер І 244, 250; Шанский ЭСРЯ І 2, 236—237; Преобр. І 55; Walde—Hofm. I 571) викликає заперечення.— Slawski І 51; Brückner 50; Machek ESJĆ 62; Skok I 238; ЭССЯ З, 97—99; SI. prasl. I 450—451, 453—454; Sadn.— Aitz. VWb. I 200—204; Bern. I
103; Meillet Études 396; RS12, 65; Otrębs-ki LP 1, 127—128; Абаев ИЭСОЯ I 273; Mühl.—Endz. 1268; Frisk II 1055; Mayr-hofer II 508—509; Pokorny 132.
бурити2 «руйнувати, валити; скидати»; — р. [бурить] «кидати, жбурляти, розкидати», [бурять] «тс», бр. бурь'щь «руйнувати, валити», п. burzyć «руйнувати», ст. borzyć «тс», ч. boriti «тс, ламати, зносити», слц. borit ' «зносити, ламати»; — результат перерозкладу і деетимологізації псл. ob-oriti «обвалити, зруйнувати», яке складалося з префікса ob- «об-» і дієслова oriti «руйнувати», збереженого в болг. оря «розоряю», стел, ерити «спокушати», розорити «зруйнувати», створити «обвалити», др. оритель «руйнівник», укр. розорити, ч. oboïiti «обрушитись, напасти», схв. обо-ршпи «знищувати, скидати» і спорідненого з лит. ardyti «розділяти», érdêti «розпорюватись», irti «тс, розпадатись», лтс. ârdît «розпорювати, руйнувати, роз-
кидати», дінд. ardati «розпорошується, розчиняється», можливо, також хет. barra- «ламати, руйнувати, подрібнювати», лат. rärus «рідкий», псл. гёаъкъ «тс», укр. рідкий (іє. *ег-).— Sł. prasł. I 451; Фасмер—Трубачев III 152—153, 435; Machek ESJĆ 61; Pokorny 332— 333.— Див. ще о1.— Пор. розорити.
[бурити3] «дзюрити, безладно лити Me; багато лити МСБГ», [бурканити] «багато лити» МСБГ, [буркати] «бити ключем» МСБГ, [бурнути] «сипонути» Я, [буркач] «водопад» МСБГ, [забури-тися] «замочитися»; — р. [бурить] «лити безладно; мочитися», бр. [бурыць] «тс», схв. бурити «дзюрити, витікати»;—■ мабуть, пов'язане з бурити1, буря і далі, можливо, з лит. biaürinti «валяти, плямити, бруднити», biauróti «тс», Ьі-äurioja «дощить безперервно»; позбавлене підстав виведення (Scheludko 133) від pvM. bure (молд. бура) «моросити».— ЭСБМ І 422; ЭССЯ 3, 98—99; Sł. prasł. І 451.— Див. ще бурити1.
[буричі (бот.) «ведмежий корінь, Meum mutellianum Gaertn. (M. athaman-ticum Jacq.)» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з бурий (у значенні «ведмідь»).
[бурівнйк] (бот.) «волошка, Centau-rea scabiosa L.»;—очевидно, результат фонетичної видозміни форми *борівник, пов'язаної з бір «ліс»; пор. іншу назву тієї ж рослини [ясокор боровий] Мак.— Див. ще бір1.
[буршникі (орн.) «лісова тинівка, тинівка бура, Accentor (Prunella?) mo-dularis; славка, кропив'янка, Sylvia Scop.» Ж, [бурінниця] «тс.» Ж; — пов'язане з прикметником бурий (птахи мають бурувате забарвлення; пор. [бу-ρόχα] «тинівка бура»).— Urania Tierr. Vögel 396, 425.— Див. ще бурий.
бурка1 «повстяний плащ; [вид башлика, капюшона; вовняна сукня ВеЗа]», [бурковина] «плащ, бурка» Пі, [бурко-вйна, буркунйна] «тс.» Ж; — Р· бр. бурка «повстяний плащ», п. ч.' слц. burka, схв. бурка; — переконливої етимології не має; найчастіше пов'язується з прикметником бурий, р. бурый (Фасмер І 245; Matzenauer 124; Brückner 49—50) або
бурка
бурлак
виводиться від перс, bärk «плече, лопатка» з припущенням пізнішого на-родноетимологічного зближення з р. бурый (Шанский ЭСРЯ I 2, 231—232; Горяев 34; Lokotsch 19); останнім часом зводиться до лат. burra «стрижена вовна; грубий мохнатий одяг» (Sadn.— Aitz. VWb. I 466—467); зіставлялось також з тюрк. бур-Ібурк- (каз. буркеу) «морщити, закривати, кутатися» або з каз. бврік «шапка з (вовчого) хутра», полов, кирг. бврук, башк. тат. бурек «тс.» і з уг. burok «оболонка, покривало, одяг», burkolat «оболонка, покрив, попона» (Дмитриев 556—557); виводилось і з кавказьких мов (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 53).
[бурка2] «картопля» Ж; — очевидно, результат спрощення форми [мандебур-ка] (сорт картоплі) (див.).
буркати «будити, [трясти Ж, штовхати МСБГ; перебирати в їжі МСБГ]», [бурляти] «штовхати»МСБГ;— р. [буркать] «кидати», бр.[ буркнуць] «упасти у воду», п. [burcować] «будити смиканням» (з чеської), ч. burcovati «тс; (ст.) кидати на землю», слц. burcovat' «будити»; — можливо, псл. burkati «штовхати», пов'язане з *b^fkati «підкидати», укр. борйкати «рити».— ЭССЯ 3, 125— 127; Sàdn.— Aitz. VWb. I 195—199.— Див. ще борйкати.— Пор. беркати.
бурки «вид взуття»; — бр. буркі; — запозичення з російської мови; р. бурки «тс.» виводиться від бурка «повстяний плащ».—ЭСБМ І 417; Шанский ЭСРЯ І 2, 233.— Див. ще бурка1.
[буркнйця] «балка вздовж даху, до якої прикріплені верхні кінці кроков», [бурпнйця] «лага під дошками підлоги» Дз УЗЛП; — очевидно, результат видозміни форми буртниця «перила у млині; різновид дошки».— Дзендзелів-ський УЗЛП 150.— Див. ще бурт.
[буркуку! (вигук, що передає воркування голуба); — звуконаслідувальне утворення, споріднене за формою і значенням з [бруку, абрюку] «тс.» і [бурку-mâmu] «воркувати».— Пор. абрю, бруку, бур1.
буркун (бот.) «Melilotus Adans.», [буркунйна Ж, буркунчик Мак, буркун-чук Мак, бурундук Мак, боркун Мак,
воргун Мак] «тс», [бурковйна] «буркун жовтий, М. officinalis Desr.», [боркань] «тс», [буркотйна] «буркун синій, М. coeruleus» Я, [бурунчук Ан, борончук Ан]; — р. [буркун] «Melilotus», [бурунчук] (з укр.), бр. [баркун], болг. буркун «тс»;— запозичення з тюркських мов; ног. бурунчук «тс.» етимологічно неясне; може бути зіставлене з тур. bur-çak «горох» або з кирг. бурк- «бризкати», кар. буркун «бути оббризканим».— Меркулова 86—87; Шипова 97; ЭСБМ І 315.
[буркунецьі «сорт оселедців»; — очевидно, пов'язане з бурити1 або буркати; пор. іншу назву цієї риби [бишак], р. [бешанка, бешеная рыба]. — Див. ще бурити1, буркати.
[буркуші (кличка пса) ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. burkus «прусський, пруссак; кличка пса» є результатом спрощення заст. brandenbur-gus «бранденбурзький, прусський», яке зводиться до н. Brandenburger «тс».— ВеУг 205; MNTESz I 392.
бурлак «бродяга; заробітчанин; гуль-тяй, холостяк», бурлака «тс; одинокий чоловік; [степова балка (остання від села) Я1», бурлацтво «бурлакування; бурлаки (зб.)», бурлачка «бездомна жінка, наймичка», [бурлачня] (зб.) Я, [бур-лашня] «тс.» Я, бурлачити «бути бурлаком», бурлакувати «тс, холостякувати», ст. бурлака (ч. р.) «безземельна і бездомна людина, робітник, наймит» (1732); — р. бурлак «робітник на річкових суднах; заробітчанин; [буйна, брутальна людина, скандалісті», [бурлака] «тс; холостяк», ст. бурлакъ (1643), бр. болг. бурлак, п. burłak «старовір, бродяга, здоров'як» (з укр.), ч. burłak «бурлак» (з p.), схв. бурлак (з p.); — загальноприйнятої етимології не має; частиною дослідників (Москаленко УІЛ 39; Шанский ЭСРЯ І 2, 233; Соболевский РФВ 65, 402) пов'язується з р. *бурло «крикун, галаслива людина», укр. бурл'ій, [бурла Я] «тс», р. [бурлан] «тс, забіяка; холостяк», укр. [бурло] «лайка, нарікання», похідними від звуконаслідувального псл. *bur-; при цьому припускається такий розвиток значень: «крикун, шумлива людина» — «забіяка; холостяк» — «бродяга, заробітчанин,
бурлака
бурнус
бурлак»; менш переконливе пов'язання слов'янських слів через гіпотетичні тат. ст. *бурлак «той, хто крутить линву або вірьовку», *бургалак «тс.» з тюрк. *bur-«вертіти, крутити» (Дмитриев 557; Татищев І 205; Sadn. — Aitz. VWb. I 471); сумнівні також спроби пов'язати ці слова з гіпотетичним *burjag (із зміною суфікса під впливом татарської чи волзькобул-гарської мови), що зводиться через дісл. *büringar, *buri (прізвище карлика), двн. giburian «відбуватись, бути належним», in bor(e) «вверх, вгору» тощо до іє. *bher-«носити, приносити, піднімати» (Горяев34; Ekblom ZfSlPh 10, 13—14; Jóhannesson 613), або з снн. bûrlach «селянство», bûr-schap «(селянська) община; цивільне право» (Фасмер І 245—246); рум. burläc, лит. burlôkas, лтс. burlâks, фін. purlakka, тат. аз. бурлак запозичені від східних слов'ян (Преобр. І 54; Bern. I 102; Fraenkel 66; Mühl.— Endz. I 358).
[бурлака) «широка дошка під стріхою (із зовнішнього боку короткої стіни)» Я; — очевидно, результат видозміни н. Bórtlatte (Bordlatte) «бортова (крайня) планка».— Див. ще борт, лата.
бурлеск «комічне зображення (в літературі, на сцені); сміховинка, жарт, комедія (зі співами, танцями)», бурлескний; — р. бурлеск, бр. бурлеск, п. ч. слц. burleska, болг. бурлески, схв. бурлеска, бурлеска, слн. burleska; — запозичення з французької мови; фр. burlesque «сміховинний, жартівливий; жартівливий жанр, бурлеск» походить від іт. burlesco «тс», пов'язаного з burla «жарт», лат. burra «дешева пушиста тканина, одяг з волохатої тканини», що відповідає етимологічно неясним гр. βερρόν «густо зарослий, волохатий», βίρροξ «тс», βύρσα «χντρο, шкіра, шкура».— СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 234; Dau-zat 120; Bloch 106; Gamillscheg 133; Battisti—Alessio I 638—639; Walde— Hofm. I 124; Frisk I 277—278; Boisacq 137.— Пор. бі'ржа, бурса, бюро.