СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 40 страница

[буті'ти²] «глухо ревіти, мукати; гу­діти, глухо кричати»; [бутря] (орн.) «водяний бугай, Botaurus stellaris L.» Я; — p. [бутень] (орн.) «бугай»; — оче­видно, похідні утворення від звукона­слідувального вигуку бу. — Пор. бугай², букати.

[бутнйк] (бот.) «люцерна, Medicago sativa L.» ВеУг; — очевидно, пов'я­зане з бут¹ (див.).

бутон; — р. бр. бутон, ч. bouton, buton «дорогоцінний камінь, сережки», слц. butón «сережка», болг. бутон «кнопка електричного дзвінка; бутон», схв. бутон «ґудзик; бородавка»; — за­позичення з французької мови; фр. bou­ton «пуп'янок» походить від дієслова bouter «штовхати, ударяти; випускати пуп'янки», спорідненого з фр. ст. bot «удар, кінець» (фр. bout «кінець») і по­в'язаного з франк. *bötan «бити», спо­рідненим з нн. böten, англ. beat «тс».—Шанский ЭСРЯ I 2, 238; ССРЛЯ І 707; Hołub—Lyer 109; Dau-zat 107; Falk— Torp I 120; Klein 157, 214.

[бутор] «бите скло, цегла, каміння» Я, [буторіння] «тс» Я; — мабуть, ре­зультат контамінації слів бут² «дрібне

каміння, щебінь» і [бутир] «дрібний по­суд і начиння» (див.).

бутря — див. бутіти².

бутси, буци «спортивне взуття»; — р. бутсы, буцы, бр. буцы; — запозичен­ня з англійської мови; англ. boots, мн. до boot «взуття» через сангл. bote похо­дить від фр. ст. bote (φρ. botte), що спо­чатку означало «грубе взуття».— С 1С 114; NSD 310; Klein 186; Dauzat 99; Bloch 90.— Див. ще бот¹.

[бутук] «стовбур дерева, призначе­ний на розпилювання; сучкуватий чур­бак, на якому рубають дрова Дз; ко­лодка у колесі МСБГ; знаряддя для роз­пушування і валкування грунту МСБГ; товстун МСБГ», [ботіок] «стовбур на розпилювання», [бутюки] «тс.» (мн.) ВеЗн, [бутуковатий] «товстий, не­зграбний» Мовозн. 1974/3; — запози­чення з румунської мови; рум. butuc «пень, колода, оцупок, обрубок, поліно» етимологічно неясне.— Манівчук Мо­возн. 1974/3, 77; Vincenz 7; Vrabie Ro-manoslavica 14, 136; Cranjalä230; DLRM 103; Cioranescu 118—119; Tiktin I 246, 247; Нерознак 202.— Пор. бутин.

[бутуран] «нежить» Ж, [бутурай, бутурак, буту рачка] «тс.» ДзАтл II; — очевидно, пов'язані з рум. [butur] «не­жить» (пор. алб. bûtur «тс», іт. botor «віспа», болг. бутур «наріст на тілі коня, осла; шлункова хвороба у коней; слабкість», м. бутур «кінська хвороба, супроводжувана кашлем»), що походить, мабуть, від ар. butor, мн. до batr «ви­сип, прищ, пухир»; при цьому окремі форми зазнали суфіксального розширен­ня або контамінації з рум. guturâi «нежить», що зводиться до лат. guttur «горло», можливо, спорідненого з нн. koden «підборіддя»* нвн. [Koder] «тс»; пор. також болг. {буторак] «гній», яке непереконливо виводиться (БЕР І 93) від болг. бутея «росту, буяю; слабну, гнию».— Lokotsch 31; Puçcariu 65; Walde—Hofm. I 629.

[бутурлин] «високий на зріст, непо­вороткий, некрасивий, дивного вигляду чоловік» Я, \{лях-)бутурлак] КІМ; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з [ботїти] «товщати», [бутніти] «зду­ватися», болг. бутея «росту, буяю», бу-

буфалувати

бухгалтер

 

тур «дурна, груба і невміла людина», [бутор] «тс»; пор. також р. [бутурла] «пустомолот, базіка, брехун» (і пов'я­зане з ним прізвище Бутурлин), яке зіставляється (Фасмер І 254) з чаг. butur «нахабний, веселий, жвавий».— БЕР І 93.— Див. ще ботїти, бут¹.

[буфалувати] «говорити неправду» Ж; — результат видозміни п. bufono-wac «хизуватися, хвастати, хвалитися», пов'язаного з bufon «блазень», що по­ходить відфр. bouffon «блазень», запо­зиченого з італійської мови, в якій buffone «тс» походить від buffa «жарт», спорідненого з фр. bouffer «дути, на­дуватись».— Kopalinski 146; Dauzat 101.

буфер; — p. бр. болг. буфер, n. bu­for, схв. буфер; — запозичення з ан­глійської мови; англ. buffer «прокладка для пом'якшення удару», пов'язане з buff «пом'якшувати удари», сангл. buffe «ударяти», спочатку «ударяти по щоці», яке походить від фр. ст. bufę (buffe) «ударяти, особливо по щоці», можливо, звуконаслідувального утво­рення.— СІС 114; Акуленко 141; Кора-liński 146; Klein 207; Skeat 65.

буфет, буфетник; — р. бр. буфет, п. ч. слц. bufet, болг. бюфет, схв. бйфе, слн. bifé; — запозичення з французь­кої мови; походження фр. buffet «стіл» неясне.— СІС 114; Москаленко УІЛ 52; Акуленко 141; Шанский ЭСРЯ І 2, 239; Фасмер І 254; Dauzat 119; Bloch 105.

бух (вигук, що передає звук падіння, глухого удару, пострілу), бухати «глу­хо звучати, падати, ударяти, стріляти, палати, текти», бухкати, бухкотіти «па­дати, ударяти, звучати» КІМ, бухтіти, [бухчити] Ж, [бухало] «бубон Я, Л; вайло», [бухалщик] «гравець на бубні» Л, бухан «стусан», бухнак, бухняк «тс.» КІМ, вибухати, вибух; — р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. buch, ч. bouch, buch, схв. бушити «бити, кидати, падати», слн. bùh; — пел. Ьихъ< *boux-;— звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. bauks (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. buc

«удар, поштовх», нвн. pochen «стукати», гол. beuken «бити, штовхати», шв. boka «тс», англ. poke «штовхати, колоти».— Шанский ЭСРЯ І 2, 240, 241; Фасмер І 255; Преобр. І 56; Sławski І 48; Brück­ner 46; БЕР І 93; ЭССЯ 3, 80, 81; Sł. prasł. І 436—437; Sadn. — Aitz. VWb. I 76—81; Bern. I 97; Persson Beitr. 259; Boga RR III 781; Pokorny 97—98.

бухан «хлібина», [бахонька ЛПол, бохан Л, боханець, бох'їнка Я, бохн'е ВеБ, бохняк ВеБ, бохняка ВеБ, δό-хон Г, Ж, бохонець Ж, Me, болонка ВеБ, бохонок ВеБ, бохонька Л, боху-нець, бохунка Л], буханець, буханка, [буханка, буханка Л] «тс», [бохінник] «пекар» Я, ст. бохонъ (1529), боханець (1699), бохенки (XVII ст.); — p. бухан­ка, [бохон], бр. буханка, баханка, бо-хон, п. bochen, bochenek, ч. bochan, bo-chânek, bochnik, слц. bochen, bochnik, нл. bochan, bochank; — очевидно, через польську мову запозичено з середньо­верхньонімецької; свн. vochenze, fo-chenz «вид печива, білий хліб», двн. fochenza походить від лат. focacius «спе­чений у попелі», пов'язаного з focus «во­гонь»; форми з у (бухан) пізніші, мож­ливо, виникли під впливом народно-етимологічного зближення з бухнути «набухати»; припускається і власне сло­в'янське походження цих форм (Ильин­ский ИОРЯС 20/3, 80; Преобр. І 56; Sadn.— Aitz. VWb. І 78).— Richhardt 36; Шанский ЭСРЯ I 2, 240; Фасмер I 201—202; ЭСБМ I 374; Sławski I 38; Brückner 78; Machek ESJĆ 59; Bern. I 67; Walde—Hofm. I 521.— Див. ще фо­кус.— Пор. погача.

[бухарник] (бот.) «медова трава шер­стиста, Holcus lanatus L.» Mak, бухарка «сорт дині Г; Cucumis melo variet. Mak;» — р. бухарник «тс», бухарка (сорт дині; сорт пшениці); — похідне утво­рення від географічної назви Бухара; пор. інші народні назви сортів дині: р. цареградка, хивйнка, персидские ды­ни. — Анненков 115, 168—169.

бухгалтер, бухгалтерія; — p. бух­галтер, бр. бухгалтар, n. buchalter; — запозичено через російську або поль­ську мову з німецької; н. Buchhalter

бухй

буц

 

складається з основ іменника Buch «книга», спорідненого з Buche «бук» (з бука виготовляли таблички для пи­сання), англ. book «книга», і дієслова halten «тримати», спорідненого з англ. hold «тс», гот. haldan «стерегти, пасти», дінд. kalâyati «жене, тримає; вважає», гр. κέλλω «приганяю до берега (кора­бель)». — СІС 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 241; Фасмер І 255; Смирнов 68; Кора-linski 145—146; Kluge—Mitzka 86,285.— Див. ще бук, буква.

бухй (вигук для імітації кашлю), бухй-бухй «тс», бухикати «кашляти», [бухкати] «дуже кашляти» МСБГ, бухи­кало; — звуконаслідувальне утворення, близьке до бух (див.).

бухнути «набрякати», набухати, [бу-хастий] «випуклий» Ж, [буханий] «пух­кий», [бухнатий] КІМ; — р. бухнуть, ч. nabouchany «огрядний», болг. бухна «розростатись, сходити» (про тісто), схв. набухнути «набухати», слн. [buliniti] «тс»; — псл. bux-<*bous-; — пов'язує­ться з псл. buxati «ударяти»; споріднене з свн. bûs «надутість, припухлість», нвн. bausen «набухати», Bausch «випуклість»; іє. *b(h)öus-, b(h)ûs- «пухнути, набря­кати», очевидно, пов'язане з *bheu-: *bhou-:*bhû- «рости, напухати».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 241; Фасмер І 255; Преобр. І 56; Brückner 46; БЕР І 94; ЭССЯ 3, 81; Sł. prasł. I 436—437; Sadn.— Aitz. VWb. I 76—81; Bern. I 97—98; Aitzetmüller ZfSIPh 22/2, 369— 372; Kluge—Mitzka 57—58; Pokorny 98—102, 146.— Див. ще бути¹.— Пор. ботва, ботїти, бут¹, буяти¹.

[бухня] «хатина з поганого мате­ріалу з незакінченим дахом»; — неясне; можливо, результат контамінації слів буда і кухня.

[бухт] «вид печива» Ж, [бухта, бух-тавка] «тс»; — п. ч. слц. вл. buchta, слн. [buhta], buhtelj «тс»; — загально­прийнятої етимології не має; — пов'я­зується з бухнути «набрякати», бухті­ти, слн. [buhta] «жінка з повним облич­чям», [buhtati se] «пухнути», [buhteti

se] «тс» (Brückner 76; Machek ESJĆ 75—76; Hołub—Lyer 107; Aitzetmüller ZfSIPh 22/2, 370) або виводиться як за-

позичення через західнослов'янські мо­ви від н. Bucht «кривизна, вигин» (Crân-jalä 365).

бухта¹ «затока»; — р. бр. болг. бух­та, п. вл. нл. buchta; — запозичення з німецької мови; нвн. Bucht «тс; ви­гин, кривизна» пов'язане з дієсловом biegen «гнути», спорідненим з дангл. bugan «тс», дінд. bhujâti «гне, відсу­ває», лит. bugti «злякатись», укр. бгати, бігти.— СІС 115; Шанский ЭСРЯ І 2, 241—242; Фасмер І 256; Kopalinski 146; Kluge—Mitzka 74, 107.—Див. ще бгати, бігти.— Пор. бухта².

бухта² «круг каната»; — р. бр. бух­та «тс»; —запозичення з голландської або датської мов; гол. bocht, дат. bugt «тс» походять від нн. bucht «вигин».— СІС 115; ССРЛЯ 1, 712; Falk—Torp I 114; Kluge—Mitzka 74, 107.—Див. ще бухта¹.

[бухтіти] «підходити, вурдитись (про кисле молоко в глечику) Me; випускати повітря, утворюючи глухий звук (про перестояне тісто, молоко) МСБГ; швид­ко рости, буяти О; набрякати О»; — р. [бухтень] «товстун», слн. [buhteti se] «пухнути», [buhtati se] «тс»; — псл. bux(T>)tëti, похідне від того самого ко­реня bux-(<*bous-), що й бухнути «на­брякати» (див.).

[бухтярня] «бухкання» Я; — афек­тивне утворення від вигуку бух чи діє­слова бухати; спосіб утворення не зов­сім ясний.

[буц¹] «товста, гладка людина; жир­ний вгодований кінь; великий жирний оселедець; жартівливе чи глузливе прі­звисько подолян, волинян Mo», [буць] «невдалий хліб», [буцак] (заст.) (порода коней) Дз, [буиеники] «невдало спечені хлібці» Ва, [буцик] «вид печива; вгодо­ваний кінь Mo; прізвисько подолян, волинян Mo», [буцика] «корж, спечений іїа олії» Я, [буцман] «тоЕстун, бецман» Ж, Хбуцмач Me, буцмей Ж, буцмйло Ж1 «тс», [буцкуватий] «товстий, вгодовс-ний» Mo, [буцматий, буцманйстий ЖІ «тс»; — п. риса «повне обличчя», bucka «повновида дівчина», ч. bucek «опецьок», buclaty «товстощокий», слц. bucko «опе­цьок», buco «тс», buclaty, схв. буцсв

буц

бучок

 

«товстощокий», буцмаст «тс»; — оче­видно, запозичення з німецької мови; nop. свн. butze «брила, грудка, обруба­ний шматок», нвн. Butz, Butze(n) «опу­дало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь», споріднене з свн. butzen «пухнути», дісл. butr «короткий шматок стовбура дерева», норв. butt «тупий», двн. bozzati «ударяти, штов­хати», англ. beat «бити»; до [буцман] пор. нвн. Butzenmann «домовик», утво­рене з основ іменників Butzen «опудало; (ст.) домовик» і Mann «чоловік», спорід­неного з псл. mcźb, укр. муж; менш переконливе виведення (Machek ESJĆ 49) ч. bucek, слц. bucko від слц. bucati «лягати в ліжко» (дит.).— Шелудько 24; Stock і AfSlPh 35, 349; Kluge— Mitzka 18, 114, 115; Persson Beitr. 256—257.— Пор. бець, боц.

буц² (вигук на позначення зіткнення двох предметів, [голів]), буцати, буц­кати, буцикатись КІМ, буцнути, буць-кати КІМ, [буций] «битливий, який б'є рогами; той, що ударяє і наносить шкоду (напр. підводний камінь)» Я, [буцько] «тс.» Я, [буцьо] «худобина» Ж; — Р- [буцкать] «збивати, бити», п. buc, bęc, puc, слц. buc; — звукона­слідувальне утворення; можливо, ре­зультат контамінації бух і бац. — Sław­ski І 31.— Пор. бац, бух.

буцегарня, буцигарня, буцугарня — див. буждигарня.

буцім, [будцемъ Бі, будцемто Бі, будь-сім Ж];—бр. [буццым], быццам, [буцца], п. ст. bociem; — результат злит­тя словосполучення будь сем(у) «хай буде це, хай буде так» або буть сему (пор. бр. быццам, р. быть по сему). — ЭСБМ I 432.— Див. ще бути¹, сей.

буцьке (сорт яблук), буцівка «тс», [буцьо] (дйт.) «яблуко»; — очевидно, по­хідне від буц (прізвиська подолян, воли-нян і ін.) за місцем походження сорту.— Див. ще буц¹.

[буча¹] «чорна коза з білою мордою» ВеНЗн, [буче] (назва вівці) Доп. УжДУ 1954/4, [бучена, буч'ше, бучіка] «тс» тж, [бучка] «чорна вівця з білою мордою» ВеНЗн, [бучко] (назва барана) Доп. УжДУ 1954/4; — запозичення з румун-

ської мови; пор. аром, bućlcu, -ca «ба­ран з червоними плямами кругом очей, білий з червоними щоками», можливо, пов'язане з рум. buca «щока», що похо­дить від лат. bucca «тс».— Див. ще букат.— Пор. букулай.

буча², бучати, бучливий, бучний, бучн'ішати, бучня, бучувати — див. букати.

[бучавийі «засохлий», бучавіти «тверднути, зсихатися (про шкіру)», [буч'іти] «тс»; — не зовсім ясне; зістав­ляється (ЭССЯ 3, 74) з болг. заст. буч'я-выи «шершавий, нечоса», [бучав] «кош­латий», схв. bücav «тс»; можливо, по­в'язане з [бучавіти] «трухнути», [буті-ти] «тс» або з бук.

[бучениш] (бот.) «сідач конопляний, Eupatorium cannabinum L.» Mak; — болг. бучинйш «болиголов, Conium macu-latum L.», схв. [буциниш, бучумиж] «тс»; — очевидно, запозичення з румун­ської мови; рум. [bucinisj «болиголов» може бути зведене до лат. bucina «труба, сигнальний горн», можливо, спорідне­ного з bucca «щока (повна, надута)»; румунська назва вказує на трубчасту будову стебла болиголова.— БЕР І 95; Симоновин 137; DLRM 97; ' Waide-Hof m. І 120—121.—Див. ще букат.

[бучил] (бот.) «бугила, Anthriscus silvestris Hoffm.» Mak, [бучиль] «морквя­ник, Chaerophyllum Prescottii D. С.» Mak; — р. [бучиль] «бугила»;—оче­видно, результат видозміни форм бу­гила, [бугиль] «Anthriscus silvestris», [бугиля] «Chaerophyllum», можливо, че­рез поплутання на письмі букв г і ч.— Анненков 39, 93; Симоновин 39.

[бучина] «куток у хаті, де стоїть скриня і лежить усяка одежа» Я; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з бік (*бочина), пор. р. боковушка «бокова кімната», укр. [бучуля] = [бочуля].

[бучкувати] «бити бучком» Me, [боч-кувати] «бити» Mo; — похідне утворен­ня від бучок «палка»; тлумачення «бити по боках» (Mo 17) є результатом народно-етимологічного зближення з бочок, по­в'язаного з дисимілятивною (гіперистич-ною) зміною бучку- в бочку-.

Сучок — див. бук¹.

бушлат

буяти

 

бушлат;— р. бушлат, заст. брушлат «бушлат», бр. бушлат, слц. buslat; — не зовсім ясне; можливо, як і [брусла] «вид довгої кофти без рукавів», [брус­лин] «кожушок без рукавів, вид довгого камзола», [брушляк] «тс», походить від нвн. Brustlatz «нагрудник»; думка про зв'язок з "н. Buschurunk «матроська куртка, робоча блуза», шв. bussarong «блуза», гол. buseruntje, boezeróen, ні­бито видозміненого під впливом р. ха­лат (Hinze ZfSl 5, 524—525), потребує додаткової аргументації.— СІС 115; Москаленко УІЛ 55; Шанский ЗСРЯ І 2, 242; Фасмер—Трубачев І 217; Варбот Этимология 1963, 199.

бушмен «представник групи племен у Південній Африці»; — р. бр. болг. бушмен, п. Buszmen, Buszman «тс»; — запозичення з англійської мови; англ. Bushman «тс», букв, «людина з кущів», утворене з основ іменників bush «кущ», спорідненого з нвн. Busch, двн. днн. buse, гол. bos(ch) «тс», який є резуль­татом розширення герм. *bus- «набря­кати», спорідненого з псл. buxnçti, укр. бухнути, і man «чоловік», спорідненого з нвн. Mann, двн. днн. гол. man «тс», псл. mçzb, укр. муж; англійська назва є калькою гол. boschjesman «бушмен», букв, «людина з кущів».— SJP І 742; Klein 213; Kluge—Mitzka 113, 459.— Див. ще бухнути, муж.

[бушта] «обруч на маточині колеса» Я;— очевидно, результат контаміна­ції форм [букша] і [бруштин] «тс.» (див.).

бушувати, [бушовало] «буйний» Я; — р. бушевать, бр. бушаваць, п. buszować «плюндрувати, гасати» (з укр.), слн. buśiti «бухати (про вогонь)»; — псл. buS-<*busj-<*bousj-, очевидно, похід­не від того самого іє. *bhou-/*bhn-, від якого походить і псл. bujb, bys(t)rb, укр. буйний, бистрий, бухати (про во­гонь, воду).— Шанский ЭСРЯ І 2, 242; Фасмер І 256; Преобр. І 57; Sławski І 51; Brückner 50; Sadn.— Aitz. VWb. I 80—81.—Пор. бистрий, буяти.

[буяк¹] «бугай»; — п. bujak «бик»; — очевидно, запозичення з словацької мо­ви; слц. bujak «тс», на думку Махека, виникло від byk під впливом bujati

«буйно поводитись».— ВеЛ 395; Machek ESJĆS 52.— Див. ще буяти¹.— Пор. буяти².

[буяк²] «байрак», [буяч, буяш] «тс.» Л; — не зовсім ясне; можливо, спро­щена форма варіанта назви байрак, збереженого в р. буерак. — Пор. бай­рак.

[буяра] «великий річковий човен» Пі, [буяр] «тс», ст. буяра (XVIII ст.);— можливо, запозичення з італійської мо­ви; іт. заст. boiéra (вид судна) походить від гол. boeijer «тс», до якого зводиться і укр. буєр; звукова форма кінцевої частини -яра, мабуть, викликана впли­вом слів байдара, будара. — Battisti— Alessio 551.— Пор. буєр.

буяти¹ «буйно рости; бушувати, бу-янити; ширяти», [буявіти] «буйно рос­ти», буян йти, [буянствувати Ж], буй­ний, буїй «буйний», буян, [буянйця] «буян», буянство; — p. [буять] «роз­ростатись», буйный, бр. буяць «буйно рости», буйны, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bujeti «швидко й густо рости», bujny, слц. bujat'«6yHHH-ти», bujm'et' «буйно рости», bujny, вл. bujić «буйно рости», болг. буя «тс», буен, м. буи «буйно розростатись», ôyjam «буйний, пишний», схв. ôyjamu «буйно рости; підніматись (про воду)», бу]ан, бу]ни, слн. bujica «буйний потік», стел, евоучати «збожеволіти; втратити смак», во^и «дикий, дурний»; —псл. bu­jati, bujb<*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. *bhou-/*bhü-, що й псл. bystrb, укр. бистрий, бути, бушувати. та ін.; — споріднене з дінд. bhuyän «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. barys «велика кіль­кість», лте bura «велика купа»; пов'я­зання з тюрк, bujumak «рости», büjük «великий» (Miki. TEI І 268; EW 24) вва­жається сумнівним.— Шанский ЭСРЯ І 2, 217; Фасмер І 257; Sławski І 49; БЕР І 96; Skok І 230; ЭССЯ 3, 83-86; Sł. prasł. І 439—443; Sadn.—Aitz. VWb. І 87—88; Bern. I 98; Trautmann 40; Pokorny 98—99.—Див. ще бути¹.— Пор. бистрий, бушувати» бухнути.

буяти

бязь

 

[буяти²] «букати, кричати: буї·» ВеБ; — похідне утворення від бу, оче­видно, уподібнене до блеяти, можливо, також до буяти¹. — Див. ще букати.

буяхи (бот.) «лохина, Vaccinium uli-ginosum», [буякй] «тс.» ЛексПол; —бр. буякі, п. [bujak] «тс»; — мабуть, по­хідне утворення від дієслова буяти; пояснюється або оп'яняючим впливом плодів лохини на людину (пор. інші діа­лектні назви цієї рослини: укр. пияка, р. пьяница, дурника, дурнйца, вл. pjeńc, pjeńca, pjeńćyna), або тим, що рослина буйно росте на вологих низьких міс­цях.— Budziszewska 216, 315.— Див. ще буяти¹.

бюджет; — р. болг. бюджет, бр. бюджет, п. budżet, ч. budget, budżet, слц. вл. budżet, схв. буцет, буцёт, м. буцет, слн. budżet; — запозичення з французької мови; фр. budget похо­дить від англ. budget «мішок скарбни­ка», яке зводиться до фр. ст. bougette «малий мішок», похідного від фр. bouge «скриня», що походить від лат. bulga «кошіль, шкіряний мішок», запозичено­го з галльської мови; іноді фр. bouge пов'язують з гол. böge «вигин, склепін­ня, житло».—СІС 115; Шанский ЭСРЯ І 2, 246; Фасмер І 261; Kopaliński 146; Dauzat 101, 119; Klein 207; Kluge— Mitzka 108.

бюлетень; — р. бюллетень, бр. бю-лет'энь, п. biuletyn, ч. слц. вл. bulletin, болг. бюлетйн, бюлетйна, м. билтен, схв. бйлтён, билтена, слн. bitten; — запозичено з французької мови через російську; фр. bulletin походить від іт. buîlettino «записка», що є демінути­вом від слат. bulla «грамота, доку­мент».—СІС 115; Шанский ЭСРЯ І 2, 246—247; Фасмер І 261; Kopaliński 130; Dauzat 120; Kluge—Mitzka 110.—Див. ще булла.

бюро; —р. бр. болг. бюро, п. biuro, ч. byró, bureau, слц. byró, вл. bërow, м. биро, схв. бііро, слн. biro, bureau; — запозичення з французької мови; фр. bureau «письмовий стіл, канцелярія, контора» походить від bure «скатерть; груба вовняна тканина», джерелом якого є пізньолат. burra (>*bara) «шерсть», споріднене з гр. βερρόν «густо зарослий,

волохатий», βύρσα «шкіра».—СІС 115; Шанский ЭСРЯ І 2, 247; Фасмер І 261; Kopaliński 130; Dauzat 120; Gamill-scheg 163; Klein210—211; Walde—Hofm. I 107, 124.— Див. ще бурса.

бюрократ, бюрократія, бюрокра­тизм; — р. болг. бюрократ, бр. бюро­крат, п. biurokrata, ч. слц. byrokrat, м. бирократ, схв. бирократ(а), слн. birokrât; — запозичення з французької мови; фр. bureaucrate, bureaucratie ут­ворено від bureau «письмовий стіл, кан­целярія» за зразком aristocratie і под.— СІС 115—116; Шанский ЭСРЯ І 2, 247; Kopaliński 130; Dauzat 120; Gamill-scheg 163.— Див. ще бюро, аристократ.

бюст; — р. бр. болг. бюст, п. biust, ч. busta, bysta, слц. busta, схв. биста, м. биста; — запозичення з французь­кої мови; фр. buste походить від іт. busto «груди», пов'язаного з слат. bus-turn «погруддя покійного на могилі», спрощеним похідним від лат. amburo «обпалюю, палю», яке складається з пре­фікса amb- «навколо, об-» і дієслова uro «палю, спалюю», спорідненого з гр. εδω «палю», дінд. osati «горить», ісл. usli «вогонь».— СІС 116; Шанский ЭСРЯ І 2, 248; Фасмер І 261; Brückner 28; Hołub— Lyer 109; Dauzat 121; Vries AEW 636; Kluge—Mitzka 114; Walde— Hofm. II 841; Pokorny 347—348.

бюстгальтер;—p. бюстгальтер, бр. бюстгальтар, п. biusthalter; — запози­чення з німецької мови; н. Büstenhalter складається з основ іменника Büste «бюст» і дієслова halten «тримати».— Шанский ЭСРЯ І 2, 248.—Див. ще бюст, бухгалтер.

бязь «густа бавовняна тканина», [б'ясть] «рибальське полотно для віт­рил» Дз, безь (заст.) «лляна або коно­пляна пряжа для білих ниток» Бі, ст. безь (XVII ст.); — р. бр. бязь, схв. без; — запозичення з турецької мови; тур. аз. bäz, як і кирг. уйг. баз, ккалп. бозь, тат. башк. бдз «тс», походить від ар. bäzz «тс»; непереконливо виводи­лось (Преобр. І 60) від англ. baize «байка»; форма б'ясть пояснюється як контамінація слів б'язь і повсть. — СІС 16; Шанский ЭСРЯ І 2, 248; Фасмер І 261; Егоров 161; Lokotsch 23—24.

в

в, ві — див. у.

ва-банк (картярський термін) «став­ка, що дорівнює всьому банку», (перен.) «рискуючи всім»; — р. болг. ва-банк, п. va banque, ч. vabank, vabanque, слц. vabank, схв. ва банк; — запози­чення з французької мови; фр. va banque (букв.) «іде банк» складається з дієслова va (3 ос. одн.), яке походить від лат. vädit «іде», спорідненого з двн. watan «переходити вбрід», дісл. vada, дангл. wadan «тс», і іменника banque «банк».— C1C 116; Шанский ЭСРЯ І 3,3; ССРЛЯ 2, 19; Dauzat 26, 737; Walde—Hofm. II 723—724.— Див. ще банк, вада.

вабити «принаджувати», [ваблйти] <тс.» Ж, Пі, [ваб] «принада» Ж, Я, ваба, вабило «тс», вабець «принаджувач» Ж, СУМ, вабик «дудка для приваблювання дичини», [вабник] «тс.» Я, вабкий, ваб­ливий, вабний, [зваб] «принада» Ж, зваба, звабник, звабливий, звабний, поваб, по-віба, повабний, [приваб] «принадність» Г, Ж, приваба, привабливий, приваб­ний; — р. вабить «[заманювати, запро­шувати]; принаджувати птахів чи зві­рів наслідуванням їх голосу», бр. вабіць «манити, принаджувати», др. ва­бити «запрошувати», п. вл. wabić «ма­нити, принаджувати», ч. vâbiti, слц. vâbif, нл. wabiś, болг. вабя «тс», м. ваби «підкликає, скликає», схв. вабити «тс», слн. vâbiti «запрошувати, звати, вабити», стел, кдг.ити «вабити»; — псл. vâbiti «тс»; — споріднене з гот. wöpjan «кликати», двн. wuoffen «голосно пла­кати», дангл. wëpan, англ. weep «тс»; іє. *uab- «кликати, кричати, плакати»; лит. vòbiti «принаджувати», лтс. vàblt «кликати на суд» є запозиченнями з слов'янських мов; зіставлення з лит. vìl-binti, лтс. vilbinât «вабити» (Machek ESJC 673) необгрунтоване.— Фасмер І

263; Преобр. І 61; Brückner 598; БЕР І ПО; Skok III 557; Trautmann 336—337; Fraenkel 1270; Mühl.—Endz. IV 490; Pokorny 1109.

[вабить] «вити» (про собаку, вовка) Л; — очевидно, результат видозміни значення слова вабити «принаджувати, підкликати»; менш імовірне припущення про збереження тут давнього значення, наявного також у спорідненому двн. wuoffen «голосно плакати», дангл. wëpan «тс».— Див. ще вабити.

[вав] «няв» (вигук для імітації котя­чого крику) Me, [вавкати] «нявкати, няв­чати» Me, МСБГ, [вавкотіти] «голосно і часто нявчати; кричати, плакати» Me, [вивчити] «нявкати» Ж, [вавкотня] «няв­чання» МСБГ, [вавц'ір] (кличка старо­го кота) Ж, [вавчар] «тс» Ж", — слц. [vavcatf] «гавкати»; — звуконасліду­вальне утворення, паралельне до няв (пор.).

вава (дит.) «боляче; рана», вавка «тс», вавкати «часто говорити вавка»;— р. вава; — слово вигукового походження, можливо, успадковане з індоєвропей­ського періоду; пор. лтс. vaî, лат. vae, гот. wai, двн. we, нвн. weh, англ. woe, ав. vayöi, Svöi, дінд. uvé, що походять з іє. *Uai «ой, болить»; подвоєння зу­стрічається також у двн. wewo «біль, нещастя», дангл. wawa, wëa, нвн. Wehweh «тс».— Фасмер І 263; Преобр. І 61; Trautmann 338; Kluge—Mitzka 845; Pokorny 1110—1111.— Пор. вай.

Вавйло, Вавйл, Авйло, ст. Вавулъ «мятеж, замЪшанне, змЪшанне» (1627);— р. Вавйла, бр. Вав'їла, болг. Вавйл(и), стел. Ейв^ла, Еаво^ла, Еавила; —через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. Βαβύλας вважається сі­рійсько-єврейським запозиченням, що тлумачиться як «повстанець» або «за-

вавой

вага

 

мішання», можливо, пов'язаним з гебр. Babel «Вавілон»; пояснюється і як Bab Bel «ворота і двір Бела» (головного бога Вавілона).— Беринда 188; Суперанская 75; Петровский 66; Gesenius 91 б, 109 а.

[вавой] «навій, валок у ткацькому верстаті» Л; — можливо, результат аси­міляції початкового н з в у слові [на­вой] «навій», пов'язаному з навивати, вити¹.

[ваворити] «балувати, потурати; зли­тися» Ж; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі п. fawor «фавор, лас­ка», faworyzować «фаворизувати, вияв­ляти ласку».— Пор. фавор.

Вавро, Ваврик — див. Лавро.

вага «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важливість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]», ваги «прилад для зважування», [ваг] «знаряддя для піднімання воза» Я, вагадло (заст.) «маятник», [вагалка] «гой­далка» До, вагання, вагар, [вагівнйк] «ваговий брус» Ж, вагівниця «ваги», вагове (заст.) «збір за вагу», вагота «вага, тягар; вагітність; важкі пережи­вання», ваготіння «тягар, тяжіння», ва­жіль, [важель] «пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно», [важевнйця] «важіль» Ж, [во­жак] «паличка, на якій намотують і за­в'язують петлі при плетінні сітки», [важка] «шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача», важкії «дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб за­глибити їх у землю Mo]», [важнйк] «ва­гар» Я, Ж, важниця «значна особа; важлива справа», важниця «ваги;(заст.) підставка під ваговий дрюк для під­няття тягаря», [важня] «приміщення чи місце для ваг на ринку», важок «гирка», [важчуга] «дуже важка людина» Я, [ва-гавий] «нерішучий» Ж, вагітна Г, СУМ, ваговий Г, СУМ, ваговитий «важкий, важливий», [ваговистий] «тс.» Ж, ваго­мий, [ваготний] «ваговий» Ж, важкий, важливий, [важна] «вагітна» Л, важ­ний «поважний, хороший», важезний, ва­женний, [важкеленний], важнющий, ва-жучий, важчезний, вагати (заст.) «зазі­хати, замірятись; зважуватись» Пі, ва-