СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 41 страница

гатися, [вагонйти] «обтяжувати» Ж, [вагон'іти] «вагітніти; лежати тягарем», ваготіти, вагуватися «вагатися; [міря­тися силами]; сваритися, сперечатися», важити, важитися, важніти, важчати, вагам (заст.) «на вагу» Пі, СУМ, [вагам] «поволі» Ж, ваги-переваги «перевальцем» Я, [вйвага] «зважування» Пі, [вивага] «допомога, звільнення» Ж, [виважити] «допомогти» Ж, відвага, відважитися «на­смілитися», [відневага] «нахабство, зу­хвалість» Ж, впбвага (заст.) «повага» Пі, [вповажнйти] «шанувати» Ж, доважка, доважок, звага «відвага», зважливий, зважнілий, [зважнйй] «відважний» Я, [звагувати] «оглянути, звернути увагу» Я, зважати, зважитись «насмілитись», [зауважити] «ударити, стусанути» Я, зневага, зневажник, зневажливий, зне-важний, зневажати, навага (заст.) «тя­гар, вантаж; замір» Пі, наважба (заст.) «рішення, намір» Пі, [наважнйй] «схиль­ний», [поважний] «відважний» Ж, на­важитися, [наповажитися] «докласти зусиль, старань», навпереваги, [обваж] «обважування» Пі, обважнілий, обва­жити (заст.) «обманювати у вазі» Пі, обваженіти «стати важким» Пі, обваж­нити, обважніти, обважувати «пере­вантажувати; неправильно важити», [одважливий] «розсудливий» ВеУг, пере­вага, переважний, переважати, поваг «поважність», повага, поважливий, по­важний, поважати, [поважити] «зва­жити на чиєсь прохання; спокуситися», поважитися «відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; [покластися (на кого) Ж]», поважніти «ставати по­важнішим», повагом, поважно, розваг «розсудливість, обережність» Ж, роз­важливий, розважний, розважати «роз­мірковувати», споважнілий, споважніти, сповага, ст. за вагами (1494), вагою (1545), зважоно (1529); — р. [вага] «вага; ваги», бр. вага, п. нл. waga, ч. слц. vâha, вл. waha «тс», м. схв. вага «ваги», слн. vaga «тс; вага»; — запозичено з давньо­верхньонімецької мови, можливо, через польську; двн. waga «ваги», нвн. Wage (Wâage) «тс.» пов'язане з нвн. wägen «зважувати», wiegen «зважувати, ва­жити», Wägen «віз, екіпаж, вагон», Weg «дорога», англ. weight «вага», wain

вагани

вадити

 

«віз», двн. дангл. wegan «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. vehi «їхати», дінд. vähati «їде, везе», стел, еезж, укр. везу: припущення (Аба-ев Этимология 1966, 258) про те, що слово vaga в слов'янських мовах є здавна усйадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обгрунтоване.— Шелудько 24; Richhardt 109; Шанский ЭСРЯ І 3, 4; Фасмер І 263; Преобр. І 61—62; Brückner 598—599; Kluge— Mitzka 829, 832.— Див. ще везти.— Пор. вагон, розвага, увага.

вагани «довгаста дерев'яна миска, ночви», [ваган] «тс.» Пі, Бі, До; — р. [ва­ганки] «ночви», бр. [ваган] «блюдо», п. [wahon] «велика дерев'яна миска», ч. [vahon, vahonek], слц. vahan «діжа», vahanec «дерев'яна миска», болг. ваган «глибока миска», м. ваган «дерев'яна миска», схв. ваган, ваган, слн. vagàn, vagéna «тс»; — походження не з'ясо­ване; епроба пов'язання з сгр. *βα·τά-νι(ον), яке виводилось від нар.-лат. са-vaneus «порожнистий» (від лат. cavus «тс», пор. іт. gavagno «корзина») (Фас­мер ГСЭ 3, 41; Преобр. І 62) виявилась необгрунтованою; виводиться (Skok III 559) від фріул. vagän «ночви», bagân «тс» або від іт. gavagno «корзина» (Мла-денов 95; БЕР І 110—111, 221); припус­кається (Ondrus SI. Wortst. 125) похо­дження від гіпотетичного кореня *dwög-«бити, рубати» (>*dvagan-).— Фасмер І 264; Machek ESJ Ć 674—675.

[вагаш] «дорога на полонину; виру­буваний ліс»; — схв. вагйш «колія, слід коліс»; — запозичено з угорської мови, можливо, через посередництво румун­ської (Scheludko 128; Vrabie Romano-slavica 14, 178); рум. vaga? «різання; лісова ділянка, лісосіка» походить від уг. vâgâs «тс», пов'язаного з vag «рі­зати», спорідненого з манс wârjg- «би­ти», хант. wach- «різати».— Skok III 559; Bärczi 329.

[ваги] «віжки» Ж, [важки] «тс.» Ж, Me; — очевидно, форма ваги утворилася шляхом зворотного словотвору від важкії, що є результатом не зовсім ясної видозміни форми віжки (ст. вожьки). — Див. ще віжки.

вагон, вагонетка, вагонник; — р. бр. болг. вагон, п. вл. wagon, ч. слц. vagon, м. вагон, схв. вагон, слн. vagón; — запо­зичено через російську мову з німецької або французької; н. Waggon, φρ. wa­gon походять від англ. wagon, waggon «коляска, віз, фургон», спорідненого з нвн. Wägen «віз», укр. віз. — Шанский ЭСРЯ І 3, 4; Трубачев КСИС 25, 97-98; Фасмер І 264; БЕР IUI; Kluge— Mitzka 832; Klein 1724, 1743.—Див. ще везти.— Пор. вага.

вагранка «піч для виплавки чавуну», вагранник, ваграночний; —р. бр. ва­гранка, болг. вагрянка (з рос); — по­хідне утворення від назви місцевості Wagrain в Австрії.— Шанский ЭСРЯ І З, 5; Фасмер І 265; Горяев 37.

[вада] «рівчак для води» Дз; — болг. вада «канава з проточною водою, стру­мок», схв. вада «тс»;—очевидно, запо­зичення з молдавської мови; молд. вад (рум. vad) «русло річки, брід; гавань» походить від лат. vadum «брід, мілке місце»,пов'язаногозуа^о«йду, крокую», спорідненим з дісл. vada «переходити вбрід», ód", дангл. wadan, wöd, двн. watan «тс»; припускається також (Дзен-дзелівський НЗ УжДУ 13, 72—73) мож­ливість запозичення з болгарської мо­ви.— БЕР 1111; Puçkariu 173; Walde-Hofm. II 723—724.

[вадас] «мисливець» Ж» ст. вадас (XVI ст.); — слц. [vadas] «тс»; — запо­зичення з угорської мови; уг. vadâsz «мисливець» походить від vad «дичина, дикий», спорідненого з хант. wont «ліс».— Балецкий St. si. 9, 347—348; MNTESz III 1062—1063; Bärczi 328.

Вадим; — р. Вадим, бр. Вадз'їм, др. Вадимъ, болг. Вадим (з рос); — не зовсім ясне; здебільшого виводиться за Соболевським від др. * вадити «спереча­тися» або «приручати» чи як результат скорочення від Владимиръ. — Сл. вл. імен 202; Петровский 66; Фасмер І 265; Суперанская 75; Miki. EW 373; Собо­левский ЖСт 1893/4, 445.

вадити «шкодити; наговорювати», [вадитися] «сваритися», [вадитиси] «га­ятися» МСБГ, вада Г, Ж, вадкий «шкід­ливий», вадливий «тс», [доводити] «до­садити», [довода] «досада, туга», [довад-

вадкий

вазелін

 

ливий] «досадний, нудний», [довадний] «тс», [зводитися] «сваритися», [звадні-ти] «тс.» Ж, звада, [звадникі «спере­чальник», звадлйвий, [звадлйво] «досадно, неприємно», [заваджати], завадити, за­важати, завада, [невада] «нешкідли­вість», [повада] «недолік, шкода» Ж, [розводитися] «посваритися» Нед.; — р. [вадить] «зводити наклеп; зволікати час», бр. вадзіць «шкодити», др. вадити «звинувачувати», п. wadzić «сварити; перешкоджати», ч. vaditi «заважати», слц. vadit', вл. wadzić, нл. waźiś «тс», болг. [вадя] «зводжу наклеп», схв. [va­diti] «перешкоджати», стел, вддити «скаржитись на кого, звинувачувати, зводити наклеп»; — псл. vaditi; — єди­ного пояснення не має; вважається спо­рідненим з лте vâts «рана», лит. votìs «відкрита рана», дінд. vadhati «ударяє, нищить», гр. ώΦέω «штовхаю», гот. wunds «рана», нвн. Wunde «тс», іє. *ua-, *uö-, *цэ- «ударяти, ранити» (Ма-chek ESJĆS 558; Skok III 557; Zubatv St. a cl. I 2, 111—112; Walde—Рок. I 211) або з дінд. vadati «говорить, прові­щає; свариться за», vadah «вислів, су­перечка», гр. αύδάω «кричу, говорю», двн. farwâ3on «проклинати, спростову­вати» (Фасмер І 265—266; Потебня РФВ V251; БЕР І 112; Frisk I 184); непере­конливо зіставлялося з лит. vaduoti «викуповувати», лат. vas, vadis «пору­читель» (Преобр. І 62); ототожнення з р. [вадить] «принаджувати» (Фасмер, вказ. місце), як і з дірл. air-com-fed-«шкодити, заважати» (Machek ESJC 674), необгрунтоване.

[вадкий] «охочий, схильний, жадіб­ний, похітливий» Ж, [ваджуватися] «в'язнути» ВеУг, відвадити «відбити охоту ходити куди-небудь; [відрадити, відвернути ЖК [доводити] «привчити», повадитися «унадитися», повадка «звич­ка», [привадити] «прив'язати, привіси­ти»;—р. [вадить] «вабити; звати; привча­ти, приручати», бр. [вадзіць] «кортіти», п. [uwadzić się] «вплутатися, заплута­тися», болг. вадя «виймаю, дістаю», м. вади «виймає, дістає», схв. вадити «виймати, добувати», слн. vada «при­манка, наживка», navâditi «привчити»;— псл. vaditi «вабити, звати»; — загально-

прийнятої етимології не має; пов'язує­ться з вести, псл. vedç, *vedti, voditi (Варбот Этимология 1963, 213—216; Skok III 558; Vaillant RÉSI 22, 28; Trautmann 337) або з лит. vadìnti «на­зивати; кликати, запрошувати», дінд. vadati «говорить, каже, повідомляє» (Brückner 596; Fraenkel 1177—1178); зіставлення з дінд. svadha «звичка», гр. έΦος «звичай», лат. sodalis (<*suedhalis) (Преобр. І 62—63; Горяев 38), з гр. άοέω «штовхаю» (БЕР І 111), як і ото­тожнення з вадити «шкодити» (Фас­мер 1265—266), недостатньо обгрун­товані.

[вадь] «тепер; нарешті» Ж, [вать] «або» ЕЗб 4, ст. вадь (XVI ст.), вать (XVII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. vagy «або; приблизно» за­гальноприйнятої етимології не має; по­яснюється по-різному на грунті угор­ської мови.— Дэже St. sì. 7, 161; Ба-лецкий St. si. 9, 348; MNTESz III 1067; Bärczi 329.

[ває] «свячена гілка верби» Ж; — р. вайя, ваия «гілка папороті, пальми», др. ваие «пальмова гілка», болг. вая, стел, каик «тс»; — через старослов'ян­ську мову запозичено з грецької; гр. βάιον «пальмова гілка» походить від копт. bai.— Фасмер І 267; Преобр. І 63; Matzenauer 362; Frisk I 210.

[важнейший] «святковий, неробо­чий» (день) Л; — неясне.

ваза; — р. бр. болг. ваза, п. вл. нл. waza «ваза, супниця», ч. слц. слн. vaza, м. схв. ваза, вазна; — запозичено через російську або польську мову з французької або німецької; фр. vase, н. Vase походять від лат. vas, мн. vasa «посуд», спорідненого з умбр. vasor «тс».— Шанский ЭСРЯ І 3, "5; Фасмер І 267; Bruckner 604; Hołub—Lyer 502; БЕР І 112; Dauzat 741; Klein 1693; Walde—Hofm. II 736.

вазелін;—р. болг. м. вазелин, бр. вазелін, п. вл. wazelina, ч. vaselina, слц. vazelin, схв. вазелин; —запозичено з французької мови; фр. vaseline утворене в 1877 р. у США з першого складу нім. Wasser «вода» і початку гр. ελαιον «олія з оливи» та суфікса -ine.— СІС 116;

вазон

вакансія

 

Шанский ЭСРЯ I 3, 5; Dauzat 741; Klein 1693.

вазон, вазонка, вазонок; — р. бр. ва­зон, п. wazon; — запозичення з російської або польської мови; р. вазон виводиться (Фасмер І 267; Шанский ЭСРЯ І 3, 6) від фр. vason, похідного від vase «ваза»; п. wazon вважається (Bruckner 604) власним утворенням на основі waza «ваза» або виводиться (Sł. wyr. obcych 801) з іт. vaso «вазон», що походить від лат. vas «посуд».— Див. ще ваза.

[вазюкати] «щось погано, невміло робити; бруднити»; — р. [вазюкаться] «повільно робити»; — очевидно, похідне від возити (пор. возитись), утворене за аналогією до мазюкати від мазати; не виключена можливість зв'язку з р. [ваз-гать] «бруднити».— Пор. вацькати, везяти.

ївазь] «прагнення, жадоба, при­страсть» Ж; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з [васнь] «чвара, лайка», п. was'rì «сварка, гнів», ч. слц. vâsen «при­страсть»; може бути зіставлене також з уг. vâgy «туга, бажання, жадоба»; Желехівський пов'язує вазь з важити (на щось).

[вай] (вигук болю, страху, горя) ВеБ, [вайкати] «жалібно кричати», івайкіт] «крик болю, тривоги; шум, гам»; — болг. [вай] «ай, ой», вайкам се «охаю, зітхаю», м. eaj «ox, ой», вайка «охає, зітхає», схв. eâj «ох, ой», eâJKamu ce (eâJKamu ce) «плакатися, скаржити­ся»; — очевидно, запозичення з румун­ської мови або з ідишу; рум. vai «ой» пов'язується з лат. vae «ой, лихо», спо­рідненим з лит. vai, гот. wai, двн. wê -«тс»; ід. вай «ой, лихо» пов'язане з нвн. weh «тс»; болг. вай виводиться від тур. vay, яке походить з перської мови.— БЕР І 112; DLRM 916; Walde—Hofm. II 724.— Пор. вава.

вайда¹ (бот.) «синильник, синячник, Isatis tinctoria L.»;—р. вайда, ч. ст. vajt, vejt «тс»; — запозичення з ні­мецької мови; н. Waid, двн. weit (від пгерм. *waizda- «тс») споріднене з лат. vitrum «тс; блакитна фарба; скло», гр. ΐσάτις (<FiTa<ruç) «тс».— Фасмер 267; Machek Jm. rostl. 61; Miki. EW

377; Kluge—Mitzka 834—835; Walde— Hofm. II 806; Frisk I 8, 736.

[вайда²] «ватажок колядників» Ж;— п. wajda «ландграф (у XV ст.); циган­ський ватажок», слц. vajda «циганський ватажок»; — запозичення з угорської мови; уг. vajda «воєвода; циганський ва­тажок» походить від слов'янського воє­вода.— Brückner 599; MNTESz III 1070; Bârczi 329.— Див. ще вести, воїн.

[вайка] (мн.) «яйця» Ж; — запози­чення з словацької мови; слц. vajko «яєчко», vajce «яйце», як і ч. vejce «тс», vajicko «яєчко», споріднені з укр. яйце (див.).

вайло¹ «неповоротка, незграбна, по­вільна людина», [вайлюка] «тс», вайлу­ватий, [валовйтий] «вайлуватий», [вай­лом] «натовпом, валом»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з валйти{ся), валяти(ся) через проміжну форму *валь-ло з дисиміляцією першого л; пор. [βα- люка] «ледар», [завалий] «незграбний», [завилькуватий] «лінивий, неповорот­кий», р. увалень.

[вайло²] «ой, лихо» Ж, [вайлов Vin-cenz, вайльо Шух] «тс»; — запозичення з румунської мови; рум. aoleó, aoléu «тс.» є, очевидно, вигуком афективного походження.— Vincenz 14; СДЕЛМ 31.

[вайтять] «висловлювати незадово­лення» Л; — бр. [вайцяць] «дорікати»;— очевидно, запозичення з литовської мо­ви; лит. *vaiiè'ti є гіпотетичною формою, яка припускається (Buga RR II 663— 664) поряд з vaitóti «охати, стогнати», похідним від vai (vai) «ой».— Непокуп-ний Мовозн. 1968/6, 35.— Див. ще вай.

[вак] «намічена ціль» Ж (у грі вак і копець — «ціль, в яку попадають пал­ками» Г); — неясне.

вакансія «незайнята посада», [βακά-нець] «необроблена, запасна земля», [βά-канці] «пустуючі землі» Me, [вакан] «ділянка землі в 6 десятин», [вакан] «ділянка землі площею 5—12 га» Л, вакантний, [ваканцьовий] «вакантний, відставний», [ваканцьова] «ніколи не орана» (про землю) ЛЧерк, [вакансу-вати] «гуляти, не бути обробленою пев­ний час» (про землю) ЛЧерк, [ваканцу· ват] «залишатися під паром, не оброб-

вакар

вакол

 

лятися» (про землю) Л, [ваканцювать] «тс.» Л, ст. вакансъ, ваканція (XVIII ст.); — р. вакансия, [вакан] «вільний», бр. вакансія, п. wakans «вакансія», ч. vakance, слц. vakancia, вл. wakanca, болг. ваканция, слн. vakânca «тс»; — через польську мову запозичено з фран­цузької; φρ. vacance «вакансія, кані­кули» пов'язане з vacant «вакантний, вільний», яке походить від лат. vacans, vacantis, дієприкметника до vacare «бути вільним, незайнятим»; пор. лат. vacantia «безгосподарне майно, нічиї землі».— СІС 116; Шанский ЭСРЯ 1 З, 6; Фасмер І 267; Kopalihski 1019, 1030; Dauzat 737; Walde—Hofm. II 723.— Див. ще вакувати.— Пор. ва­кації.

[вакар] «чередник», [βακάρκα] «заго­рода для худоби»; — запозичення з ру­мунської мови; рум. vacar «чередник» походить від лат. *vaccarius, пов'яза­ного з vacca «корова», спорідненим з дінд. vasä «тс».— Мельничук Молд. эл. 165; Vincenz 9; Scheludko 128; Nijä-Armas та ін. Romanoslavica 16, 99; Puscariu 173; Walde—Hofm. II 722.

[вакатися] «важитися» Ж;—очевид­но, фонетичний варіант до вагатися. — Див. ще вага.

вакації «канікули», {вакація] «тс», [вакаціюватися], ст. вакаційники «від­ставні попи» (XVIII ст.); — р. вакации, бр. ватині, п. wakacje, ч. заст. vakace, слц. заст. vakâcie, схв. заст. вакйцща; — можливо, через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. va-catio «звільнення, свобода» e похідним від vacare «бути вільним, незайнятим, позбавленим, відпочивати».—СІС 116; Шанский ЭСРЯ І 3, 7; Фасмер І 267; Преобр. І 63; Kopalinski 1019, 1030.— Див. ще вакувати.— Пор. вакансія.

[вакелія] (бот.) «гриб-трутовик, Роїу-porus fomentarius L.», [бакалія ВеНЗн, вакелея Мак, вакилйя ВеНЗн, векелйя Г, Ж, Шух] «тс»; — запозичення з ру­мунської мови; рум. väcälie «обичайка сита, решета; гриб-трутовик» утворене за допомогою суфікса -älie від заста­рілого іменника veäcä, що походить від сл. vëko «віко»; безпідставно зарахову­валося (Кобилянський Гуц. гов. 86) до

21 8-539

тюркських елементів.— DLRM 919.— Див. ще віко.

[вакернина] «коза, вівця, біла з чор­ними або рудими плямами коло очей», [вакйристий] «баран (вівця), білий з чорними обводами навколо очей»; — пов'язане з рум. [oacär] «баран (вівця) з чорними плямами на морді», [oacärnu] «тс», які виводяться від лат. *obaqui-lus «тс».— Клепикова 71—72; Machek ESJĆ 675; DLRM 551.

[вакешка] «світла вівця з чорними колами біля очей» Клепикова, [вакиша] (назва вівці) Доп. УжДУ 4, [вакіш] (назва барана) тж, [вакіша] «вівця біла, коло очей чорна» ВеНЗн, [ваклеша] «вівця чорна, коло очей біла» ВеНЗн, [ваклеигун] (назва барана) Доп. УжДУ 4, [ваклешйста] (те саме, що ваклеша) ВеНЗн, [веклешйста] «тс.» ВеНЗн, [га-гєша] (назва вівці) Доп. УжДУ 4, [га-д'еша, гедєша] «тс.» тж; — п. bakieszka «чорноморда вівця», bakiesisty «кудла­тий», ч. слц. vakesa «чорна коло очей (вівця)», bakeśa, болг. вакъл, м. вакол «тс»; — запозичення з румунської мови; рум. oâches «смаглявий, чорнобривий» утворене за допомогою суф. -е§ (слов'ян­ського походження) від рум. óchiu «око», що походить від лат. oculus «тс», спо­рідненого з псл. око, укр. око; пор. укр. вічканя, воканя, очканя (назви овець); форма ваклеша і т. д., болг. вакъл, оче­видно, походять від рум. [oâclisj «корич­невий», пов'язаного з oâches; болг. вакъл зіставляється також (Младенов 57) з рум. ' väcäläs. «мастило».— Клепикова 69—73; Сл. и балк. языкозн. 188; Nifä-Armas. та ін. Romanoslavica 16, 91—92; Vrabie Romanoslavica 14, 178; Cranjalä 409—411; Machek ESJĆ 675; БЕР ] 113; Miki. EW 374; Puscariu 106; Walde—Hofm. II 200—202.—Див. ще όκο.

[вакол] «загорода, обора» Mo, [окол] «тс.» Mo; — запозичення з молдавської мови; молд. окол «обхід, об'їзд; загін, загорода для худоби», як і рум. ocól «тс», уг. akol «кошара, вівчарня», по­ходить від слов'янського око1ъ «коло».— Клепикова 204—207; DLRM 557; Kniezsa І 1, 62; Bärczi 4.— Див. ще коло.

вакса

вал

 

вакса, ваксувати; — р. бр. болг. вак­са, п. (szu)waks, ч. діал. слц. заст. viks;— запозичення з німецької мови; н. Wachs «віск» (з герм. *wahsa) споріднене з лит. väskas, лтс. vasks, пел. vosk-ь, укр. віск. — Шелудько 24; Фасмер І 267; Младенов 57; Kluge — Mitzka 830.— Див. ще віск.

[ваку-ваку] (вигук досади, коли чу­ють дурниці) Бі; — можливо, звуко­наслідування, вживане для передраж­нювання; з другого боку, може бути зіставлене з р. [вакать] «молоти дур­ниці» і далі з лат. vöx «звук, крик, го­лос, слово, мова», дінд. väk «мова, го­лос, слово», ав. vaxs «тс», сірл. faig «сказав», двн. giwahan, giwuog «згаду­вати», прус, wackltwei «кликати»; іє. *uek^H- «говорити».— Фасмер І 375; Преобр. І 111; Walde—Hof m. II 824— 825; Pokorny 1135—1136.

вакувати «бути бездіяльним; зали­шатись необробленим (про поле); гаяти час, нічого не робити», вакуватися «за­лишатись необробленим», ст. ваковати (XVI ст.), ваковатися (XVIII ст.), ви­новный (XVI ст.); — очевидно, запози­чення з польської мови; п. wakować «бути вільним» походить від лат. vacare «бути вільним, пустим», спорідненого з умбр. (anter)vacaze «хай буде опорож­нения, затримка», (ander)vacose «тс», лат. vanus «пустий», гот. wans «недо­статній, відсутній», дісл. vanr «тс», англ. want «бажати», можливо, також дірл. wain (*ukni) «дозвілля, наго­да».— Тимч. 180; Brückner 599; Klein 1728; Walde—Hofm. II 723, 731—732.— Пор. вакансія, вакації.

Вакула, ст. Вуколъ «волопасъ» (1627);—p. Вукол, стел. Еоуколг; — через старослов'янську мову запозиче­но з грецької; гр. Βούκολος (чоловіче ім'я) утворене на основі іменника βού­κολος «пастух», який складається з ос­нов іменника βοΰς «корова, худоба», спорідненого з лат. bös «бик», укр. Ігов'єдо], і дієслова πέλομαι «рухатись, направлятись», спорідненого з лат. colo «займаюсь, культивую, відвідую», псл. kolo, укр. коло. — Беринда 196; Супе-ранская 76; Петровский 81; Frisk I 257, 260; Boisacq 764.— Див. ще гов'єдо, коло.

вакуум; — р. бр. болг. м. схв. ваку­ум, ч. vakuum, слц. vâkuum, вл. waku-um; — запозичення з латинської мови; лат. vacuum «пустота, порожнява», як калька гр. κενόν «порожнє» (Klein 1686), утворено на основі прикметника vacuum «порожнє», форми с. р. від vacuus «порожній», пов'язаного з дієсловом va­care «бути вільним, пустим».— СІС 116; Hołub—Lyer 500.— Див. ще вакувати.

вакханалія «розгульне бенкетування, пияцтво, оргія», ст. вакханалія, бахана-лія «тс; м'ясопуст» (XVIII ст.); — p. болг. вакханалия, бр. вакханалія, п. ba(k)chanalie, ч. слц. bakchanâlie, схв. баканйлиіе, слн. bakanâlije;— запози­чення з латинської мови; лат. Baccha­nalia «свята на честь бога Вакха; роз­пусне життя» утворене за аналогією до Vulcànalia «свята на честь бога Вул­кана», Saturnalia «свята на честь бога Сатурна» від Bacchus «бог вина і вино­градарства», запозиченого з грецької мови; гр. Βάκχος невідомого походжен­ня, можливо, пов'язане з лат. Ьас(с)а «ягода» і первісно означало «бог вино­граду»; початкове в в східнослов'ян­ських мовах замість лат. b пояснює­ться впливом звукової форми імені Вакх «бог вина і виноградарства» (з похід­ними вакханка, вакхічний), засвоєного з грецької мови (пор. Бахус < лат. Bac­chus); в українській мові початкове в замість б, засвідченого у XVII ст., може бути пояснене впливом росій­ської мови.— СІС 117; Тимч. 51; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 79; ССРЛЯ 2, 29; Kopa­liński 104; Ernout—Mei 1 let I 63; Klein 139; Frisk I 212.

вакцина, вакцинація, вакцинувати; — p. м. схв. вакцина, бр. вакцина, п. wak-супа, ч. слц. vakcina, болг. вакейна; — запозичення з французької мови; фр. vaccine походить від лат. vaccina «ко­ров'яча», пов'язаного з vacca «корова» і виділеного з виразу variola vaccina «коров'яча віспа».— СІС 117; Шанский ЭСРЯ І 3, 8; ССРЛЯ 2, ЗО; Kopaliński 1030; Hołub—Lyer 500; Dauzat 737; Klein 1686.— Див. ще вакар.

вал¹ «насип», валок «покіс», валку­вати «згрібати у валки», підвал, підва-

вал

валашок

 

лина, [підвила] Ж, ст. sa валом (1545);— р. бр. болг. вал, др. валъ, п. wał, ч. слц. val; — запозичено з середньоверхньо­німецької мови, можливо, через поль­ську; свн. wal «насип» (нвн. Wall «тс») походять від лат. vallum «вал табору», спорідненого з укр. валити; припускає­ться (Фасмер І 268) можливість запози­чення через польську мову безпосеред­ньо з латинської.— Richhardt 109; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 8—9; Преобр. І 63; Kluge—Mitzka 836; Walde—Hofm. II 730.— Див. ще валити.

вал² «грубі нитки», [валівець] «чотири пасма, 120 ниток Mo; жмут грубої пря­жі розміром 3—6 паем Me», [валівці] «мотки з одергів, клоччя, що йдуть на валовину» Я, валовйна «груба пряжа», валовий «з валовини, з грубих ниток» Г, Ж, [валов' яний] «тс.» Ж; — Р- [вал] «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон»; — очевидно, по­хідне від валити (див.).

[вала] (вигук для відгону корів) До; — очевидно, результат фонетичної видозміни вигуку аля (див.).

валандатися «швендяти; ліниво пра­цювати», [валантатися] «зволікати, в'яло працювати» Пі; — р. валандать «працювати повільно, недбало, тягнути час», валандаться «тс; вовтузитись, ме­тушитись», бр. валэндацца «довго вози­тися з чимось, швендяти», [вальїн-дацца] «возитись, бродити»; — в росій­ській мові вважається запозиченням з литовської, в якій valandà «проміжок часу, хвилина», як і сх.-лте voluda «тс», зводиться до лит. vélt «валяти, бити, перемішувати, перекручувати», спорідненого з лте velt «валяти, бити», укр. валити. (Шанский ЭСРЯ І 3, 9; Фасмер І 268; Преобр. І 63; Потебня РФВ 4, 199; Fraenkel 1221; Petersson BSl. Wortst. 19); Буга (Boga RR II 644—645) заперечує таке пояснення, припускаючи, що р. валандаться похо­дить з фінської мови.— ЭСБМ II 32.— Пор. валасатися.

[валасатися] «швендяти, волочитися, тинятися», [валанцати си ЕЗб 26, ва-ланцювшпи Я, валанчувати Я, валенса-

21 *

тися Ба] «тс», [валасальниця] «непо­сида; повія» Я; — запозичення з поль­ської мови; п. wałęsać się «швендяти» пов'язується з walie, яке відповідає укр. валити, або разом з укр. валанда­тися зводиться (Miki. EW 374) до лит. valandà «проміжок часу, хвилина».— Richhardt 109; Brückner 599—600.— Див. ще валити.— Пор. валандатися.

[валаструвати] «звиватися від болю» Ж; — неясне.

валах «кастрований баран або кінь Г, Ж; [кастратор жеребців]», [валахан] «скопець», [валашайник] «кастратор», [валашал, валашалник ДзАтл II, валашар ДзАтл II, валашівнйк ДзАтл II, вала-шілник ДзАтл II] «тс», [валашка] «кас­трована свиня», [валашок] «стовбур де­рева, чистий від гілля», [вйлух] «валах», валашати «каструвати», [валашати ДзАтл II, валашовати ДзАтл II] «тс», овалашати «тс; [украсти]», ст. валахъ (1529), валашеный (XVII ст.); — р. [ва­лах] «кастрований бичок, баран», [валух] «тс», бр. [валах, валашыць], п. вл. wa­łach «мерин», ч. valach, слц. valach, vi ach «тс»; — запозичення з. німецької мови; нвн. Wallach «тс.» походить від Wallache «волох, румун» (кастровані коні надходили до Німеччини з Воло­щини, Угорщини і Русі).— Шелудько 24; Фасмер 1269; ЭСБМ II 34, 36; Brück­ner 600;Machek ESJĆ 675—676; Kluge— Mitzka 836.— Див. ще волох.

[валашок] (бот.) «конюшина, Trifo­lium pratense L.»Mak, [валашок жовтий] «заяча конюшина, Anthyllis vulneraria L.»Mak; — бр. [валашок] «тс»;—можли­во, похідне від валах «кастрований кінь»; пор. укр. конюшина, [команйця, конев-ник, конічйна, жеребець] «Trifolium pratense L.», р. [жеребец] «тс; Trifolium medium», [жеребчик] «тс», [коновальник, коновальчик] «Trifoliumalpestre L.»; на­зва пояснюється тим, що конюшина різ­них видів є доброю кормовою травою для коней; на «Anthyllis vulneraria» дана назва, очевидно, була перенесена з причини ботанічної спорідненості рос­лин; назви цих рослин частково збіга­ються і в інших мовах; пор. схв. д\е-телина «конюшина» і [зеч}а детелина]

належний

валивочко

 

«заяча конюшина».— Анненков 40,358— 359; Machek Jm. rostl. 121; Симоновип 40, 476.— Див. ще валах.

[валежний] «важливий, солідний»;— р. вальяжный «масивний, товстий, непо­вороткий, величний; (заст.) прикраше­ний різьбленням», [вальян] «різьблен­ня»;— бр. [вальяжны]; —неясне; пов'я­зується з валити, р. *вальяга «вайло» (Фасмер 1271; Преобр. І 63); може бути зіставлене з фр. vaillant (заст.) «вар­тий».— ЭСБМ II 47—48.

Валентин, Валентина, Валя, Валька, [Левантини}; — р. болг. Валентин, бр. Валянц'ш, п. Walenty, ч. Valentin, слц. слн. Valentin, стел. EîSaîn-lthn-l;—^; че­рез старослов'янську і, далі, грецьку мову(гр. Βαλεντίνος, Ουαλεντΐνος) запо­зичено з латинської; лат. Valentiänus, Valentinus (чоловіче ім'я) походить від дієслова valere «бути сильним, мати значення, коштувати», спорідненого з гот. waldan «вистачати», двн. waltan «управляти», можливо, також лит. val-dyti «володіти, правити», пел. *voldëti, укр. володіти. — Сл. вл. імен 203; Пе­тровский. 66—67; Илчев 100; Walde— Hofm. II 727—728.— Пор. володіти.