СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 42 страница

валентний, валентність; — р. ва­лентный, бр. валентны, ч. valencni, слц. valentny, болг. м. валентен, схв. валентан; — утворено на основі лат. valens (valentis), дієприкметника від valere «бути сильним, могутнім, мати значення, коштувати».— СІС 117; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 10—11; Dauzat 739; Klein 1688.— Див. ще Валентин.

[валер] «вага, значення, ціна» Я, [вальорний] «коштовний» Ж; — запози­чення з польської мови; п. walor «вар­тість, значення», як і ч. valor «цінний па­пір», походить від слат. valor «вартість, цінність», пов'язаного з valere «бути сильним, мати значення». — Kopal іп-ski 1031; Hołub—Lyer 501; Walde— Hofm. II 727.— Див. ще Валентин.

Валеріан, Валерьян, Валерій, Вале­рія, ст. Валеріань, Оуаллерій; — р. Ва­лериан, Валерий, бр. Валяр'ян, Вале-рый, п. Walerjan, ч. Valerian, Valérie, слц. Valerijân, Valer, болг. Валериан, Валери, слн. Valerijân, Valerij, стел.

ЕдлЕриЕШъ, Оу"<шрій; — через старо­слов'янську мову запозичено з латин­ської; лат. Valerius (чоловіче ім'я), Valerianus «Валеріїв» (присвійне) утво­рено на основі дієслова valere «бути сильним, здоровим, фізично спромож­ним на щось».— Петровский 67; Илчев 100; Walde —Hofm. II 727; Klein 1688.— Див. ще Валентин.

валеріана (бот.) «Valeriana officina­lis L.», валер' янка; — р. валериана, бр. валяр'ян, валяр'янка, п. waleriana, ч. baldriân, слц. valeriana, болг. вале­риан, м. валерщан, валерщана, схв. валерщана, слн. bâldrijan; — запози­чено з французької або латинської мови; фр. valériane походить від слат. vale­riana, яке виводять від назви місцево­сті Valeria в Паннонії, звідки походить рослина, або від Valerius, імені серед­ньовічного лікаря, що відкрив цілющі властивості цієї рослини. — Шанский ЭСРЯ І, 3, 11; Фасмер І 269; Dauzat 739; Klein 1688.

[валєра (ходити)] «ходити безупин­но (неспокійно), як приречений» Ж; — неясне.

[валєтка (польова)] (бот.) «агалик-трава, Jasione montana L.» Mak; — не зовсім ясне; можливо, результат видо­зміни форми волотка (польова) «тс», яке може бути похідним від волот (пор.).

валет; — р. бр. валет, п. walet, болг. вале(т); — запозичення з фран­цузької мови; фр. valet (<vaslet) «слу­га, лакей; валет (у картах); (ст.) зброє­носець» походить від слат. *vassulittum або *vassellittum, зменшеної форми до слат. vassus «слуга».— Шанский ЭСРЯ І 3, 11—12; Преобр. І 63; Sł. wyr. ob­cych 798; РЧДБЕ 131; Dauzat 739; Klein 1688.— Див. ще васал.

[валивокий] «витрішкуватий» Ж; — складне утворення з основ дієслова валити (пор. вивалити очі) і діалектної форми іменника [воно] з протетичним в; можливо, є народноетимологічною ви­дозміною форми вирлоокий. — Див. ще валити, вирлоокий, око.

[валивочко] (бот.) «купальниця євро­пейська, волове око, воливочко, Trol-lius europaeus L·.» Mak; — результат злиття словосполучення волове око

валити

валити

 

«тс.» через стадію воливочко під впливом валити; початкова назва пов'язана з формою квітки, пор. ч. [volsky oko, buli-сі voka) «тс».— Пор. валивокий, воло-

Ó40K.

валити «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою», валяти, валувати «ру­хатись масою», валькувати «робити сті­ни з вальків глини; обмазувати гли­ною; [викачувати, бити Бі]», вал «ци­ліндр, що обертається; велика хвиля», [валежник] «бурелом» Ж, [валенки] «су­конні штани», [валило] «сукновальня; дрючок Ж», [валівнйця] «злива» Ж, [ва-ліж] «тс.» Я, [валій] «сукновал», валок «качалка, частина грабель, борони», [валюга] «ледар», [валют], валяка «тс; [непотрібна річ До]», валун, [валюх] «пиріг з картоплі і пшона», [валява] «ве­лика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж», валяльник, валяльня, валянець, валянок, валка «обоз», вальок «кавалок (глини)», [вальок] «ка­чалка» Бі, валкий (про гончарну глину) «пісний», [валовйтий] «дуже лінивий» (про биків) Ж, валющий, валящий, ва­ляний, валькуватий «схожий на вальок», [вальний] «густий, численний» Г, Ж, валом, [валькувато] (про ходу) «непевно, хитаючись», вивал, вивалювати «висолоп­лювати, витріщувати», відвал, відваль­ник, відвалка (спец.), відвальний, дова-люватися, зваляти «збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити», звал, [звала] «велика кількість» Ж, зва­лисько, звалище, [звалка] «натовп, руко­пашна сутичка» Ж, зваляння (спец.), звальщик, звалювальний, [зваловйтий] «неповороткий, незграбний» ВеЗн, звальний, завал, завала «нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]», заваль, [завалина] «яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси», [завалище] «руїна» Ж, завалка «завалювання; [жердина для за­кривання проходу у воротах Л]», [за­валки] «припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я», [завалля], [завалюха] (хата) Я, [завалява] (снігу), завальник, [завалий] «незграб­ний, неповороткий», завалистий «обва­листий; багатосніжний (про зиму)», за­валочний (спец.), [завалювальний], [за-

вальковий] «завалистий», [завилькуватий] «лінивий, неповороткий», [завальний] «якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; до­рідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) Ж; такий, куди звалюють», зава-лющий, завалящий, [завалисто] «ба­гато снігу», [завалько] «дуже багато, переповнено» Дз, [завально] «тс.» Я, навал Г, СУМ, навала, навалка (спец.), навальник, [навальниця] «гроза, буря» Ж, навалочний, навалювальний, наваль­ний, наповал, обвал, обвалище, обвалля, обвалення (спец.), обвалистий, обваль-ний (землетрус), [одвал] «обвал, падіння» Ж, перевал (у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк), перевалка, [перевалки] «залиш­ки від прядіння мички» Л, [перевалля], [перевалок] «прохід», перевалочний, пе­ревалистий, перевальний, перевалькуеа-тий, перевальцем, перевальки, переваль-ці, перевальця, [повала] «стеля», [пова-лина] «тс.» Ж, [повалець] «волосяний аркан», повальний «загальний, поголов­ний» Ж, [повалом] «покотом» Ж, при­вал, [приволок] «дошка, прикріплена спе­реду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для при­кріплення полу Ж», [приволок] «заглиб­лення біля комина для дрібних кухон­них речей» ЛЧерк, провал, провалина, провалля, [проваль] «провал» Ж, ηροβά-листий «обривистий, стрімкий» Ж, про­валяти (спец.), розвал СУМ, Ж, разва­лина, розвалище, розвалля, розвалюка, розвалюха, розваль, розвальні, розвал-куватий, розвилистий, розвальний, роз­вальцем, увал, увалистий; — р. валить, валять, бр. валіць, валяць, др. валити, валяти, п. walić, walać, ч. valiti, vâ-leti, слц. valit', vâl'at', вл. walić, walec, нл. waliś, walaś, болг. валям, м. вали «валяє», схв. валати, слн. valiti, vâljati, стел, валити са, валити са; — псл. valiti, valjati «крутити, вер­тіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»; — споріднене з лит. vol iòti (vol ioti) «катати», лте và|ât «катати, вертіти», дінд. vaiati «кру­титься; повертається», vâlayati «котить, повертає», двн. wallah «кипіти, бурли­ти», нвн. wallen «тс», лат. volvo «обер­таю, качаю», гр. έλύω «згинаю, звиваю»,

валів

валун

 

алб. vale «хвиля»; іє. *uol-/yel- «крути­ти, вертіти, котити».— Шанский ЭСРЯ І 3, 12; Фасмер І 268; Преобр. І 63— 64; Москаленко УІЛ 42; Brückner 599— 600; Machek ESJĆ 676; БЕР І 116—117; Skok III 562—563; Trautmann 349— 350; Mühl.— Endz. IV 416, 533; Kluge— Mitzka 836; Walde—Hofm. II 832—834; Boisacq 223—224; Persson Beitr. 539; Pokorny 1141—1143.

[валів] «корито (для худоби)», [βά-ливо, валуе ВеУг, валюга] «тс»;— слц. vâlov «водопійне корито», схв. валов «корито для худоби»; — запозичення з угорської мови; уг. vâlyu «корито для худоби» походить з тюркських мов; пор. дтюрк. олук. «жолоб», чув. валак«тс». — Балецкий St. si. 9/1—4, 338; Machek ESJĆ 555; MNTESz III 1084; Bârczi 331; Егоров 46.— Пор. валоб.

валідол;— р. валидол, бр. валідол; — через російську мову запозичено з фран­цузької; фр. val idol утворене на основі valide «здоровий, міцний», що походить від лат. validus «сильний, міцний», по­в'язаного з дієсловом valere «бути силь­ним», за допомогою елемента оі, харак­терного для назв багатьох хімічних спо­лук, що зводиться до лат. oleum «олія».— СІС 117; Шанский І 2, 91; І 3, 12.— Див. ще Валентин, олі'я.— Пор. автол.

валіза, валізка; — р. [валйзка], бр. [валіза], слн. valiz; — запозичення з польської мови; п. waliza походить від слат. vallsia, valesia «клунок вершника» або від фр. valise «чемодан, сумка» (іт. valigia), яке виводиться від гал. *val-«оточувати» або від ар. walïha «мішок для зерна».— Фасмер І 269; ЭСБМ II 39; Sł wyr. obcych 694; Matzenauer 362; Gamillscheg 882; Dauzat 739; Klein 1689.

[валка] «боротьба, війна, бій, на­ступ» Я, Івалк] «тс.» Пі, [валечний] «славний, хоробрий, войовничий, воєн­ний» Пі, [вальчити] «змагатися, боро­тися» Я, ст. валка «боротьба, війна, бій, битва» (XIV ст.), валька (XV ст.), ва­ленный «воєнний, військовий, мужній, хоробрий» (XVI ст.), «великий» (XVII ст.); — р. ст. валка «війна, боротьба», бр. валка «бій», п. walka «боротьба»; —

очевидно, через польське посередництво запозичено з чеської мови; ч. välka «війна» виводиться від ч. ст. väleti «воювати»; вважається спорідненим з хет. ualb- «бити, нападати», свн. wal «поле бою».— ЭСБМ II 39; Brückner 599; Machek ESJĆ 676; Benveniste BSL 33, 13.

[валоб] «товста дошка», Івалібкаї «за­тула; покришка» Ж; [валобік] «щось випорожнене, видовбане» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з [валів] «корито (для худоби)» або [альбія] «корито для свиней».

[валовшний] «приналежний» ЕЗб 4, ст. валовшный, валушный «тс; гідний» (XVI—XVII ст.); — утворено від уг. vaio «придатний, призначений, гідний», похідного від кореня фінно-уг. val-«годитися, бути пристойним; бути ро­дом (звідки)».— Дэже St. si. 7, 161; MNTESz III 1081; Bârczi 330, 331.

[валонія] «дубильна речовина з жо­лудів малоазіатського дуба» Я; — п. waloneja, wallonea «тс»; — можливо, через польське посередництво запози­чено з італійської мови; ÎT.vallonia по­ходить від сгр. βαλανία «вічнозелений дуб», пов'язаного з βάλανος «жолудь», спорідненим з лат. glans «тс», псл. żelędb, укр. жолудь. — SW VII 451; Frisk I 213; Klein 142, 659, 1689.— Див. ще жолудь.

валторна, валторніст; — р. бр. вал­торна, п. waltornia, ч. valdhorna, болг. валдхорн; — запозичено з німецької мо­ви через польську або російську; н. Waldhorn складається з основ імен­ників Wald «ліс», спорідненого з дангл. weald «тс», дісл. vçllr «земля, необроб-лене поле», можливо, також нвн. wild «дикий», і Horn «ріг», спорідненого з лат. corna, кельт, сагпоп, гр. κέρας «тс», псл. *korva, укр. корова. — СІС 117; Шанский ЭСРЯ І 3, 12—13; Фас­мер—Трубачев І 270; Горяев 38; Смир­нов 70; Kopaliński 1032; Kluge—Mitzka 309—310, 316, 835.— Див. ще корова.

валувати «сильно гавкати» (про со­бак); — неясне.

валуй — див. волуй.

[валун] (бот.) «вовнянка (гриб), Aga-ricus necator Bull.» Mak, [валуйко] «тс.» Mak;— очевидно, результат видозміни

валюта

вампір

 

назви грибів волуй, валуй під впливом валити, валун «гладкий камінь».— Див. ще волуй.

валюта, валютник; — р. бр. валюта, п. вл. waluta, ч. слц. valuta, болг. м. схв. валута, слн. valuta; — запозичено з італійської мови через посередництво російської і, можливо, польської та ні­мецької мов; іт. valuta «цінність, вар­тість» походить від лат. valere «мати силу, коштувати».— СІС 117; Шанский ЭСРЯ І 3, 15; Фасмер І 271; Kopaliński 1031.— Дие. ще Валентин.

[валюш] «вальдшнеп», [валюшень] «тс»; — очевидно, результат видозміни форми вальдшнеп під впливом валюша. — Див. ще вальдшнеп.

валюша «сукновальня», валюшник, валюшня, [валучня, валуша Ж, валюш Ж, фолюші Умань, хвалюші, хвалюш-ник] «тс», [фолюшар] «сукновал» Ж;— очевидно, запозичення з польської мови, видозмінене в результаті зближення з валяти; п. folusz «сукновальня» похо­дить від пізньолат. fullare (follare) «ва­ляти сукно», пов'язаного з лат. fullo «сукновал», можливо, спорідненим з лит. bildeti «гримотіти», bil dènti «стукати», belsti «тс», двн. bolz «болт, шворінь».— Slawski І 233; Brückner 124; Walde— Hofm. I 560.

вальбія, вальбійка — див. альбі'я.

вальдшнеп; — р. вальдшнеп, бр. вальдшнеп; — запозичення з німецької мови; н. Waldschnepfe, [Wâldschneppe] складається з основ іменників Wald «ліс» і Schnepfe (<двн. snëpfa) «бекас», спорідненого з нім. Schnabel «дзьоб», лит. snâpas «тс».— СІС 118; Шанский ЭСРЯ І З, 13; Фасмер І 270; Булахов-ский Семас. этюды 181; Kluge—Mitzka 667, 670.— Див. ще валторна.

валькир—див. алькир.

[вальний] «гарний, красивий» ВеЗа, ст. вальний (1538), валный «головний, великий, генеральний (1551); великий, пишний, бучний (XVIII ст.)»; — оче­видно, запозичення з польської мови; п. walny з первинним значенням «силь­ний» пов'язане з wał «вал», walić «ва­лити».— Brückner 599.— Див. ще ва­лити.

вальок, валькувати — див. валити.

вальс, [валець], вальсувати; — р. бр. вальс, п. walc, ч. слц. valcik, вл. walćik, болг. вале, м. вале, валцер, схв. валцер, вале, слн. vâléek; — очевидно, запози­чено з французької мови через росій­ську (діалектна форма — через поль­ську); фр. valse походить від н. Walzer (назва танцю; буквально «той, що кру­титься»), похідного від walzen «крути­тися», пов'язаного з двн. walzan, дісл. velta, гот. waltjan «тс», нвн. wallen «бурлити, кипіти», псл. valiti, укр. валити. — СІС 118; Шанский ЭСРЯ І

3, 14; Фасмер І 270; Sì. wyr. obcych
693; Dauzat 739; Kluge—Mitzka 836—
837.— Див. ще валити.— Пор. вальці.

вальці, [валець] СУМ, Ж, вальців-нйк, вальцювальник, вальцювальний, вальцювати; — р. вальцы, бр. вальцы, п. walec, ч. välcovati «викачувати», слц. valec, вл. нл. walca, болг. валц; — запо­зичення з німецької мови; н. Wälze «каток» пов'язане з дієсловом walzen «крутитись».—СІС 118; ЭСБМ II 47; Sł. wyr. obcych 694; Kluge — Mitzka 837.— Див. ще вальс.

вам¹ (дав. в. мн.), вами (ор. в. мн.);— р. бр. болг. м. схв. вам, др. вамъ, п. wam,

4. слц. vâm, слн. vam, стел, влмъ;—
псл. vairib (<*vo-m-), пов'язане з ν у
«ви» (<*vös).— Фасмер І 271, 366; Пре-
обр. І 102—103.— Див. ще ви.— Пор.
вас.

[вам²] «мірчук» ДзАтл І, [вама] «тс», ст. о...вамЪ (XVI ст.);— болг. [вама] «вид мита; митниця»; — запозичено з угорської мови, частково через румун­ське посередництво; уг. vâm «мито, митниця» (рум. vamä «тс»), очевидно, походить від перс vâm «борг, обов'я­зок».— Дзендзелівський ЛБ VIII 92; Доп. УжДУ IV 62; Дэже St. si. 7, 161; MNTESz III 1084; Bârczi 331; DLRM 917.

[вамбак] «губка» Я;— р. ст. вамбакъ «тс»;—неясне; можливо, результат ви­дозміни запозиченого рум. bumbâc «ба­вовна».— Див. ще бомбак.

вамберець, ванберець — див. імбир.

вампір; — р. вампир, бр. вампір, п. wampir, ч. vampyr, слц. слн. vampir, болг. вампйр, [βαηύρ, въпйр, вепйр],

вамш

ванкир

 

м. вампир, схв. вампир; — запозичен­ня з французької мови; φρ. vampire походить від нвн. Vampir, джерелом якого є, очевидно, схв. вампир, що є запозиченням з грецької мови; сгр. βαμπύρος, що лежить в основі схв. вампир, болг. вампир, походить, мабуть, від незасвідченого стел. *вдиіирі!. (<псл. *срігь); менш вірогідне припущення (Machek ESJĆ 669) про походження схв. вампйр від цел. въпиръ з дальшою появою м.— Шанский ЭСРЯ І 3, 16; ЭСБМ II, 50; Brückner 594; БЕР І 117; Dauzat 740; Gamillscheg 883; Kluge — Mitzka 811. — Див. ще упир.

[вамш] «вид одягу (куртка до поя­са)» Я;— очевидно,запозичення з поль­ської мови; п. [wamsz] «тс.» походить від нвн. Wams «куртка» (<свн. wam-beis), яке було запозичене з французь­ких діалектів; фр. ст. wambais «одяг під панцирем» походить від слат. wam-basium «стьобаний мундир, що одягався під панцир», яке зводиться до сгр. βάμβας «бавовна». — Kopaliriski 1032; Karłowicz SGP VI 68; Kluge—Mitzka 838.— Див. ще бомбак.

ванадій; — р. болг. ванадий, бр. ва­надий, п. wanad, ч. vanad, vanadium, слц. vanadium, схв. ванадия, ванади-Іум; — запозичення з західноєвропей­ських мов; н. Vanadium, Vanadin, англ. vanadium є новолатинським терміном, утвореним шведськими хіміками, від­кривачами елемента, від Vanadis, однієї з назв давньоскандінавської богині кра­си Фреї; дісл. Vanadis, очевидно, пов'я­зане з дісл. van, von «надія», гот. wêns «тс», v3enn «сповнений надії, прекрас­ний; можливий».— СІС 118; Волков 58—59; Фигуровский 59; Шанский ЭСРЯ І 3, 16—17; Kopaliński 1032; Fremd­wörterbuch 661; Klein 1690; Jóhannes-son 132—134.

ванда — див. фанда.

[вандак] «дорожна сумка» Ж;— не­ясне; можливо, походить від ч. vand-râk «мандрівник», яке зводиться до нвн. wandern «подорожувати, мандрува­ти».— Див. ще мандри.

вандал, вандалізм; — р. бр. вандал, a. wandal, ч. слц. vandal, болг. ванда-

лин, схв. вандал, вандалйзам, вандалство, слн. vandal;— запозичено з латинської мови, можливо, через французьку (фр. vandale) або німецьку (н. Wandal); лат. Vandalus «людина з племені вандалів; (перен.) варвар, що нищить культурні цінності» походить від назви східно-рерманського племені, пов'язаної з нвн. wandern «бродити», англ. wander «тс»; означає буквально «кочовик». — Фас· мер І 271; Dauzat 740; Kluge—Mitzka 838, 863; Klein 1690.

[вандзар] «вид печива з начинкою» Ж, [вардзар] «круглий пиріг з кислого тіста» Mo, [мандзар] «корж з муки і зелені» Me, [вандзаритися] «плака­ти, скаржитись» Ж;— запозичення з румунської мови; рум. värzare «пиріг з капустою» походить від varzä «капу­ста», пов'язаного з лат. viridia «зелень», похідним від етимологічно неясного vi-rëre «бути зеленим, бути сильним» (мож­ливо, первісно спорідненого з жир). — Vrabie Romanoslavica 14, 178; Vin-cenz 13; Puscariu 175; Walde—Hofm. I 797.— Див. ще жир.

вандри, вандр'ївець, вандрівка, ван-дрівний, вандрівнйк, вандровкаш, ван· друвати, ваньґровати — див. мандри.

[ваник] «вид куртки; недовга жіноча безрукавка» Кур;— очевидно, запози­чення з польської мови; джерелом п. [wanik] «тс» є нвн. Wams «куртка».— Див. ще вамш.

вані'ль, ванілін; — р. ванйль, бр. ваніль, п. wanilia, ч. vanilka, vanilie, vanyla, слц. vanilka, болг. ванйлия, м. схв. ванйла, слн. vanilja;— запози­чено, очевидно, з французької мови; фр. vanille походить від ісп. vainilla «ваніль (рослина і плід)» (ст. vaynilla), зменшувальної форми від vaina (ст. vayna) «стручок, кобура», що зводиться до лат. vagina «оболонка, стручок». спорідненого з лит. vózti «закривати, нг«кривати», лте vâsu, vâsu, vast «накри­вати».— СІС 118—119; Шанский ЭСРЯ І 3, 17—18; Фасмер І 272; БЕР І 118; Dauzat 740; Gamillscheg 883; Klein 1687, 1690; Walde—Hofm. II 725.

ванкйр, ванькйр, ванькір —див. ал-кйр.

ванна

вапно

 

ванна¹, ст. у ванні (1599); — р. бр. ванна, п. wanna, ч. vana, слц. vana, вл. wań, wanja, болг. вана; — запозичено з німецької мови, можливо, через поль­ську; н. Wânne походить від лат. van-nus «віялка» за схожістю форми, кругло-видовженої; лат. vannus пов'язують з ventilare «віяти зерно на току», що є похідним від ventus «вітер», спорідне­ного з псл. vëtrb, укр. вітер. — Шелудь­ко 24; Фасмер І 272; Machek ESJĆ 676; Kluge—Mitzka 839; Walde—Hofm. II 731.— Див. ще вітер.— Пор. венти­лювати.

[ванна²] (бот.) «коров'як, Verbascum nigrum L.» Mak;— результат видозміни деетимологізованої назви [диванна (де-ванна)} «тс», зближеної з ванна. — Див. ще дивина.

[ванник] (бот.) «конвалія, Convalla­ria majalis L.» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з п. wonny або слц.. vonny «пахучий, запашний»; пор. [воняк] «Con­vallaria multiflora» ВеНЗн.

вантаж, [вантага] «вантаж» Я, ван­тажник, вантажити, [вантужити] В Я 1968/4, навантага, навантажник, на­вантажувач, навантажувальний, роз­вантажник, розвантажувач, розвантаж­ний, розвантажувальний; — зустрічає­ться тільки в сучасній українській мові; загальноприйнятої етимології не має; пов'язується з р. авантаж «перевага, виграш», від фр. avantage «тс.» (Фасмер І 58) або виводиться від ватага «банда розбійників; артіль» як результат встав-«"с::чя н і уподібнення до багаж (Śerech ZfSlPh 23, 146—167); можливий зв'язок з бентежити. — ЭСБМ II 53.

ванти (мн.; одн. ванта) «канати для кріплення щогл»; — р. ванты, бр. ван­та, п. wanty, болг. ванти «тс»; — запо­зичено з голландської або німецької мови (у якій, можливо, з голландської) через російську; гол. want «канат, снасть, рибальська сітка» (спочатку «плетиво») пов'язане з winden «обвива­ти, намотувати».— СІС 119; Шанский ЭСРЯ ІЗ, 18—19;ССРЛЯ2, 48; Kluge— Mitzka 838.— Див. ще гвинт.

[вантух] «тюк, мішок, лантух; жи­віт Ж, Я; грубе полотно (Шелудько)»,

[вантюх] «тс.» О, ЕЗб 10, ст. вантухъ «лантух» (1545); — п. wańtuch (wańtuch) «грубе полотно», ч. vantuch «великий мішок; пузо»; — загальноприйнятої ети­мології не має; очевидно, запозичено через польську мову з німецької; роз­глядається як результат видозміни фор­ми лантух (п. łańtuch) «тс.» або як стяг­нена форма н. Wägentuch «полотно для воза», утвореного з основ іменників Wagen «віз», спорідненого з псл. vozb, укр. віз, і Tuch «сукно, полотно; мішок», спорідненого з двн. tuoch, днн. дфриз. dok, гол. doek «тс».— Онышкевич Ис-след. п. яз. 239; Тимч. 185; Brückner 601; Sł. wyr. obcych 799; Machek ESJĆ 677; Matzenauer 363; Kluge—Mitzka 796.— Пор. віз, лантух.

[ванчос] «дерево на клепки» Я, ст. ванчосъ «дерево з трьох боків оброблене, а з четвертого покрите корою; дошка на клепку; клепка» (1500); — р. ванчес «ду­бовий брус для суднобудування», ван­чес, ст. ванчус «тс», бр. ванчос, ванчес «тс», п. wanczes (wańczos) «оброблене дерево; клепки»; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось (Шелудько 25; Тимч. 185; Bruckner 600) через поль­ське посередництво від н. Wâgenschoss «панельна дошка», яке складається з ос­нов іменників Wägen «віз, екіпаж» і Schoss «паросток, гілка»; пов'язується також (Карский РФВ 49, 13; Фасмер І 272; ЭСБМ II 54) з лит. vanêos «брус для закріплення якоря», лтс vantis «тс».

ІвапаІ «місце, де стоїть вода; грузьке місце» ВеУг; — др. βάηα «озеро, калю­жа», болг. βάηα «улоговина, яма», слн. vâpa «калюжа», стел, вдпл «озеро, ка­люжа»; — псл. vapa; —мабуть, спорід­нене з дінд. vapi «великий став», лит. ùpè «ріка», лтс. upe «ріка, потік», прус. wupyan «хмара», менш імовірне пов'я­зання з єапно, п. wapno (Brückner 601; Petersson BSl. Wortst. 79) як позначення кольору болота.— Фасмер І 272; Кур-кина Этимология 1970, 100; БЕР І 118.

вапно Г, СУМ, [вапна, вапня Ж, лапно Ко], вапняк, Івапень] «кальцій» Ж, [вапнеиь] «калій» Ж, [вапнйця] «вапняк» ВеБ, [вапнок] «окис кальцію»Ж, [вапня-нець] «вапнистий шпат» Я. Ж, вапняник

вапорт

Варвара

 

«вапняковий шар землі» Я, [вапнянйця] «тс.» ВеНЗн, [вапельник] «той, що готує вапно», [вапняр Ж, вапацій ЯІ «тс», [вапенник] «тс; продавець вапна Пі», вапнище «вапнякова копальня», [вап-нянка] «тс.» ВеНЗн, вапнярка «піч для випалювання вапна; [яма з вапном Пі]», вапняний, вапняковий, вапнистий «ба­гатий на вапно», вапнястий Ж, вапнити, вапнувати, [оваплити] «поштукатурити» Пі; — р. [вапна, вапно], бр. вапна, др. вапь «фарба», вапьно «вапно», п. вл. нл. wapno, ч. слц. vâpno, схв. вапно «вапно», [}апно] «тс», слн. арпо; — псл. уарьпо, похідне від уарь «фарба»; — споріднене з прус, woapis «фарба», лтс vâpe «глазур»; менш імовірна припушу­вана (Преобр. І 64; Фасмер ГСЭ 2, 294; З, 42; Machek ESJĆ 677) можливість походження від гр. βαφή «забарв­лення».— Фасмер І 272; ЭСБМ II 55; Brückner 601; ZfSIPh 49, 218; Petersson BSl. Wortst. 79.

[вапорт] «випар», ст. вапоръ (XVII ст.);— п. wapory «випари»; — запози­чено з латинської мови, очевидно, через польську; лат. vapor зіставляється з дінд. vati «дме»; входить до складу тех­нічних термінів вапори, вапоризатор, вапориметр. — Тимч. 185; Klein 1691; Walde—Hofm. II 732.

[вапорець] (бот.) «солодка, локриця, Glycyrrhiza L.» Ж; — очевидно, резуль­тат контамінації слів [лак(о)риця] «тс.» і ст. вапрр «пара, видих, піт» у зв'язку з тим, що корені рослини здавна вжива­лись як пом'якшувальний, відхарку­вальний засіб, особливо, у складі «груд­ного чаю»; можливий взаємовплив на польському грунті: п. lakrycja «локри­ця» і wapory «випари».— Див. ще лок­риця, вапорт.

[вара] «геть, не смій, стережись», [варе], ст. вара «тс.» (XVI ст.); — оче­видно, запозичення з польської мови; п. wara «тс.» пов'язане з warować «пиль­нувати» (Brückner 601), звідки виводить­ся й укр. варувати. — Онышкевич Ис-след. п. яз. 239.— Див. ще варувати.

[варавити] «гуркотіти, гриміти» Я,"— очевидно, в якийсь спосіб пов'язане з п. wrzawa «галас, гамір, шум», ч.

vrava «тс», слц. vrava «тс; говір», vraviet' «говорити», болг. врява «галас; [слово]», р. врать «брехати», врач «лі­кар», які виводяться від іє. *urë-/uer-«говорити» або зіставляються (Machek ESJC 702) з схв. врвети «кишіти, товпи­тися».— Brückner 633; БЕР І 183, 193; Pokorny 1162—1163.— Див. ще ректи.

варакоба — див. ворохобити.

[вараничка] (бот.) «айстра, Calliste-phus chinensis Nées.» Mak; — неясне.

[варапанік] «хліб з недоброякісного борошна» Л;— зіставляється (Меркулова Этимология 1977, 101) з і є. *Цегр- «вер­тіти».

[вараскати] «перевертати (сіно)»; — неясне.

[варахобник] (бот.) «вербозілля, lisi­machia vulgaris L.» ВеЛ, [варохобник] «тс.» Мак; — неясне; можливо, пов'я­зане з [варакоба] «заворушення, зако­лот», ворохобити «бунтувати, воруши­ти».— Пор. ворохобити.

варвар, варварство, варваризм, ст. варвары (XVII ст.); — р. бр. варвар, др. варваръ, варъваръ, ч. слц. вл. bar­bar, нл. barbar, болг. варварин, м. вар-вар(ин), схв. варварин, барбйр, барба-рин, слн. barbar, стел. Вйр^вдръ;— запозичення з грецької мови; гр. βάρ­βαρος «чужинець, не грек; некультур­ний, грубий, жорстокий» разом з дінд. barbarah «той, що заїкається» являє собою звуконаслідувальне редупліка-тивне утворення і, на думку деяких дослідників, походить з шумеро-ваві-лонського джерела (шумер, barbar «чу­жинець», семіто-вавілонське barbaru «чужий»); спочатку слово означало не­виразну, незрозумілу мову, пізніше на­було переносних значень; укр. варва­ризм походить від фр. barbarisme, що зазнало впливу варвар. — СІС 119; Тимч. 186; Шанский ЗСРЯ І 3, 19; Фас­мер І 274; Преобр. І 65; Frisk I219—220.

Варвара, Варка Б і, варварити «свят­кувати день св. Варвари», ст. Варвара «крапка а (бо) ероґаа» (1627); — р. болг. Варвара, бр. Варвара, Барбара, др. Варвара, п. Barbara, ч. Barbara, Bar-bora, слц. Barbora, вл. Borbora, слн. Barbara, стел. Еорвдра; — через старо-

варварки

вареха

 

слов'янську мову запозичено з грецької; гр. Βαρβάρα — жіноче ім'я, паралельне до чоловічого Βάρβαρος, утвореного на основі прикметника βάρβαρος «варвар­ський, іноземний».— Сл. вл. імен 236; Петровский 68; Илчев 102.— Див. ще варвар.