СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 49 страница

[видрібасом] (у виразі танцювати в.) Я; — прислівник, утворений від діє­слова дріботіти під впливом викрута­сом, вихилясом. — Див. ще дріб.

[вйдрустітисяі «виспатися» ВеЗн; — очевидно, пов'язане з [продрухатися] «проспатися», [роздрухатися] «тс», дрі­мати, р. дрьїхнуть. — Див. ще дрімати, продрухатися.

[вйдубирити] «видурити, випросити» Я; — можливо, результат контамінації дієслова видурити й іменника [дубка] «приказка, прислів'я».— Див. ще дуб­ка, дур.

[видун] (бот.) «льон-скакун, Linum usitatissimum var. humile Boem.» Л, [видальник] «льонок звичайний, Linaria vulgaris Mill.» Mak; — пов'язане з [ви­дюк] «мак-самосій», [видун] «тс»; назва мотивується, очевидно,. тим, що плоди-коробочки льону-скакуна, достигаючи, тріскаються і гублять насіння, як і мак-самосій. — Див. ще видюк. видхлий — див. тхнути. [видюк] «мак-самосій, Papaver rhoeas L.», [видун Л, видюх, видюха, видяк

37 Î

виємно

виздоза

 

Мак, відук Мак] «тс»; — похідні утво­рення від вйдіти; назви мотивуються тим, що під час достигання у верхній частині коробочки маку-самосію відкри­ваються отвори (ніби вічка), через які при розхитуванні вітром зернятка маку розсіваються; пор. інші назви цієї ж рослини зіркатий мак, зіркач, пов'язані з зір, зиркнути; за народною етимоло­гією, назва видюк або відюк пов'язує­ться із словом відьма, бо, за перека­зами, насіння цього маку господарі розсівали по своїх дворах на день св. Георгія (Юрія) 23 квітня (5 травня), «щоб відьми не ходили до корів».— Нейштадт268—269;ЭСБМП 129.—Див. ще вид.—Пор. видун. виємно — див. імати. [виж¹] «вище, зверх, поверх» ВеБ, [важки] «заввишки» Ж, [вйжний] «верх­ній, горішній» Ж, [врозвижки] «вгору» Ж; — варіантні похідні від основи вис-(високий), паралельні до п. wyżej «вище», wyż «височина» і под.— Див. ще вись. виж² — див. віж.

[вйжби] (тільки мн.) «голоблі сохи» До; — можливо, давніше *віжби, по­хідне від кореня вод-(йти), як і віжки. вйжга — див. жегтй. [вйжел] «мисливський собака» Ж, вижлець, [вижлиця] «лягавий собака», [вижленя, вижлятник]; — р. выжлец, бр. выжал, п. wyżeł, ч. vyzel, vyzle, слц. vyzla, болг. [вижлец], схв. вйжле, слн. vizel; — пел. *vyżblb, можливо, по­хідне від vyti «вити», як і п. wyga «ста­рий пес»; пов'язується також (Ondrus Slav. slov. 1969/3, 251) з гр. αυγή «про­мінь», пел. jugb (<*eug-) «південь» (як назва пса світлої масті); в українській мові, очевидно, було підтримане впли­вом польської мови; зіставлення з лат. vigil «бадьорий, жвавий, енергійний» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 130—131) не­певне; гіпотези про запозичення з угор­ської мови (Melich Сб. Милетич 148; Machek ESJĆ 705) або з німецької (Фасмер І 368) більшість етимологів не поділяє.— Трубачев Назв. дом. жив. 24; Шанский ЭСРЯ І 3, 223—224; ЭСБМ II 255; Bruckner 640; Hołub—Kop. 428; БЕР І 146; Skok III 602.

[вижлин] (бот.) «ротики, Antirrhi­num L.» Mak;— неясне.

виз (іхт.) «білуга, Acipenser huso L.», віз «тс», [визйна] «білужина» Ж, Я; — запозичення з польської або чесь­кої мови; п. wyz, ч. vyza, як і слц. vyza, вл. wyz, слн. viza «тс», походять від двн. hûso «білуга» (нвн. Hausen «тс»), яке зводиться до іє. *küso-, що являє собою розширений варіант ко­реня *(s)keu- «вкривати, закутувати, обгортати»; припускається також (Ma­chek ESJC 705) субстратне «праєвропей-ське» походження цього слова.— Коло-миец Ихтиол, номенкл. 19—20; Шанский ЭСРЯ І 3, 94—95; Brückner 640; Kluge— Mitzka 293—294.— Пор. визига.

визволити, визволяти, визвіл, визво­литель, визвольник, визвольний; — р. вызволить, вызволять, бр. вьїзваліць, вызваляць, п. wyzwolić, wyzwalać, ст. wywolić; — похідне утворення від імен­ника воля (пор. вивільнити від вільний); наявність у слові складного префікса ви-з-, характерного переважно для за­хіднослов'янських мов (пор. ч. vyzdo-biti «багато оздобити», vyzdvihnouti, ст. vyzdvihati «підіймати», vyziskati «здо­бути», vyzraditi «зрадити», vyztuziti «зміцнити», vyzvëdëti «вивідати»), ро­бить імовірною думку (Шанский ЭСРЯ І 3, 224) про запозичення слова з поль­ської мови.—Див. ще ви-, воля, з¹.

[вйзгати] «тріщати, CKpHniTH»j Ж, [визк] «виск» Я, [в'їзкіт] «тс.» Я; — р. виз­жать,бр. візгат, болг. вижди «ірже»;— псл. *vizgati, vizgjç, споріднене з viska-ti;—очевидно, звуконаслідувальне; пор. такого ж типу нвн. wiehern «іржати», двн. wihön «тс», а також споріднене з цим свн. weijen, двн. weion, дат. vie «кри­чати», англ. діал. wicker «іржати» тощо; характеристика слова як виключно ро­сійського (Шанский ЭСРЯ І 3, 94) по­милкова.— Фасмер І 313; Преобр. І 83; Kluge—Mitzka 860.— Пор. виск.

[виздоза] (бот.) «гвоздика, купчак, Tagetes ereeta L.» Пі, Mak; — не зов­сім ясне; можливо, результат спрощення форми *гвиздоза, аналогічної до n.gwia-zdosz (бот.) «наворотень, Alchemilla; айстра, Aster», похідного від gwiazda

визига

викйшувати

 

«зірка» (пор. іншу назву гвоздик — зірки); частково нагадує також звуко­вий склад назви гвоздика.

визига «висушене сухожилля красної риби», ст. визита «білужина» (1759); — бр. візіга «тс»; — очевидно, запозичен­ня з російської мови; — р. визига, вя-зйга «тс.» зіставляється з укр. виз «бі­луга», п. вл. wyz, ч. vyz «тс».— Тимч. 248; Шанский ЭСРЯ І 3, 94—95; Фасмер І 313; Преобр. І 83.— Див. ще виз.

[визів] «випаровування» Ж; — запо­зичення з польської мови; п. wyziew «тс.» походить від ziewać «видихати по­вітря», спорідненого з укр. зівати (див.).

визувати — див. взути.

[визьорка] (знев.) «розв'язна дів­чина»; Ва; — очевидно, походить від п. [wydziorka] «суперечка, сварка», по­в'язаного з wydziery (жарт.) «биття, удари», спорідненим з укр. дерти; спо­чатку, можливо, так називали задерику­вату, сварливу жінку.— Karłowicz SGP VI 196.— Див. ще дерти.

виймати, виїмка, виїмчастий, ви­ймальний, вййманка, вийми — див. імати.

вийняти, вййняток — див. йняти.

вййстя —- див. іти.

вика (бот.) «Vicia sativa L.», [вига Mak, eira Кур, віка ЯІ, [вичина] Ж «стеб­ло вики», [вічшце] «місце, де була по­сіяна вика» Я, ст. вика (XVIII ст.);— p. вика, бр. віка, п. wyka, ч. слц. vika, вл. woka, нл. wejka, wojka; — остаточ­но не з'ясоване; виводиться через поль­ське посередництво від двн. wieka, wie­cha, яке походить від лат. vicia «вика»; лит. vìkis, лте vîki, прус, wiskis теж вважаються запозиченнями з німецької мови, але наявність у балтійських мовах незапозичених слів типу лтс. vTkne «ву­сик» дає певні підстави припустити авто-хтонність назви цієї рослини в балтій­ських (а можливо, і в слов'янських) мовах.— Шанский ЭСРЯ І 3, 96; Фас­мер—Трубачев І 313, 368; Преобр. І 83; ЭСБМII 133—134; Machek ESJĆ 689; Fraenkel 1249; Walde—Hofm. II 781; Kluge—Mitzka 858.

[викабанювати] «витріщати» Па; — неясне афективне утворення від основи кабан.

[викабанятися] «випростовуватися, гордо підніматися» Ж; — очевидно, ре­зультат видозміни запозиченого р. вы-кобенивать(ся) під впливом кабан. — Див. ще викабелюватися.

[викабелюватися] «викручуватися перед кимсь, кокетливо жестикулюва­ти, зазнаватися, чванитися» Ва;— р. кобенить, кобениться; — можливо, спо­ріднене з лит. kâbé «гак», kablelis «гачок», kabóti «висіти», лтс. kabinât «причіплювати, зачіплювати»; зістав­лялось також з др. кобь, кобение, коб-ление «ворожіння за польотом птахів» (Желтов ФЗ 1876/3, 41—42); припу­щення про зв'язок із словом кобеняк (Преобр. І 325) безпідставне.— Фасмер II 267; Срезн. І 1239.— Пор. викабаня­тися, викаблучуватися.

[викаблучуватися] «викривлятися, строїти міни» До; — бр. [вьїкаблі/чвацца] «викручуватися, вихвалятися»; — можли­во, похідне від каблук «підбор» і первіс­но означало «викручуватися на каблу­ках» або від [каблук] «дуга, частина кола», [каблуч] «обруч із кількох сплетених пру­тів»; у такому разі можна припустити існування в давнину дієслова викаблу­чувати «вигинати, робити дугу», яке зго­дом набуло переносного значення і стало вживатися з часткою-ся.— ЭСБМ II 260.— Див. ще каблук.

[вйкабужати] «вимішати» Ж; — не­ясне.

викапаний «схожий, як дві краплі води»; — бр. еыкапаны, п. wykapany «тс»; — похідне утворення від викопа­ти; очевидно, пов'язане з певним спо­собом ворожіння — капанням воску чи сирого яйця у воду і вгадуванням в одер­жуваних конфігураціях образів певних людей чи тварин; пор. вилитий «тс.» такого ж походження.— ЭСБМ II 261.— Див. ще капати.

[вйкарячити] «витріщити» Я; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [ка-рячити] «вивертати, викривляти» або результат контамінації фонетично схо­жих і семантично близьких слів вирячи­ти «витріщити» і [карячити] «розкаря­чувати» (пор.).

[викйшувати] «заквашувати, викли­кати бродіння» Ж; — похідне утворення

вйкліт

вила

 

від кореня кис-, псл. kys- із чергуван­ням с/ш, як у квасити — заквашувати; не виключений вплив західнослов'ян­ських мов; пор. п. kiszenie «квашення», kiszony «кислий», слц. kySitf «квасити».—

Hołub—Kop. 197; Machek ESJĆ 315.— Див. ще киснути.

вйкліт — див. вик дочуватися.

[виклочуватися] «вилуплюватися, бути висиджуваним у яйці» Ж, [вйкліт] «вилуплювання» Ж; — видозмінене за­позичення з польської мови; п. wykłóć się «вийти наверх, видзьобатися, вилупи­тися» (букв, «виколотись») тепер зміша­лося з wykluwać się «викльовуватися».— SW VII 893.— Див. ще колоти.

вйкнути — див. звикати.

вйкобзати — див. ковзати.

виконати, виконувати, [вйкін] «ви­конання» Я, [вйкон] «виконана робота» Ж, виконавець, виконавство, виконувач, виконавчий, виконавський, [невиконний] Ж, ст. выконывати (XVI ст.); — бр. выканацы — очевидно, запозичення з польської мови; п. wykonać, як і ч. vykonati, слц. vykonaf, вл. wykonać, ил. ст. wykonaś, є похідним утворенням від konać (konati) «конати, (ст.) викін­чувати», спорідненого з укр. конати. — Москаленко УІЛ 31; Sławski II 406; Bruckner 252.— Див. ще конати.

виконком; — бр. выканком; — склад-носкорочене слово, утворене в радян­ський період з початкових частин слів у словосполученні виконавчий комітет як калька р. исполком (исполнительный комитет). —Див. ще виконати, комітет.

виконроб; — складноскорочене сло­во, утворене з початкових частин двох іменників у словосполученні вико­навець робіт; словотворча модель запо­зичена з російської мови: р. прораб (производитель работ). — Див. ще ви­конати, робити.

вйкочелати — див. котити.

[викрот] «бурею повалене дерево» ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. wykrot «вивернуте з коренем дерево» утворилося з префікса wy- та кореня -krot- (-kret-), що є варіантом псл. kręt-, збереженого в укр. крутити, п. kręcić (як псл. stopa до stçpiti).— Див. ще крутити.

викрутас, викрутасом, [окрута-сом); — р. бр. выкрутасы, п. wykrętas «згин; узор»; — утворене від викрут «згин, прикраса» за допомогою суфікса -ас-; на думку Вітковського, запозичене з польської мови в українську та біло­руську, звідки потрапило і в росій­ську.— Шанский ЭСРЯ І 3, 225; ЭИРЯ III 62—63; Варбот ZfSl 24, 151; Wit­kowski RSI 22/1, 121.—Див. ще крутити.

виктувати «харчувати, пригощати, шанувати», ст. викта «денне утримання, пожива» (XVII ст.);— бр. [вікт] «їжа»;— запозичення з польської мови; п. wikto-wać «харчувати», wikt «харчі, пожива» походять від лат. victus «засоби існу­вання, їжа», похідного від дієслова vivo «живу», спорідненого з гр. βίομαι, ■дінд. jTvati «тс», псл. ziti, укр. жити. — ЭСБМ II 135; Sł. wyr. obcych 806; Wal­de— Hofm. II808—809.— Див. ще жити.

[викустрати] «випровадити, вигнати» Я;—бр. [выкурстаць] «тс»; — неясне; через п. заст. [kurstać] «будити; підга­няти» зводиться до лит. (pa)kìrsti «про­кидатися» (ЭСБМ II 264); можливо, по­в'язане з [кустратий] «патлатий» і пер­вісно означало «витягнути за волосся».

вила, [виланї] «залізні вила для гною», [вйлиско] Ж, [вилиці] «вила; час­тина мотовила; частина ножиць від гвинта до гострих кінців», [вилйшник] «вила; держак рогача; держак вил» Л, [еилочник, вйлошник] «тс.» Л, вилка, [вилки] «виделка», [вильцята, вилитий ВеБ, вилкастий ВеБ, вилковатий Я, вилоеатий Ж, вйлчастий Я, вйлчатий Я], [навилок] «певна кількість сіна, піднята на вилах», [навильник, навйльня] «тс», розвилина, розвилка УРС, Г, [роз­вилок], розвилистий, розвйлкуватий, [розвйлити]; — р. вилы, [вїіла], бр. в'їли, др. вила, п. вл. нл. widły, ч. ст. vidle, ч. слц. vidly, полаб. vaidlâj, болг. м. вила, схв. вйле, слн. vile; — псл. *vidlo, утворене від viti «вити» (<іє. *иеі- «вити, намотувати») та суфікса -dło (>-lo), за допомогою якого утво­рювалися назви знарядь праці (пор. (о)рало, шило); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вжива­лося на означення пристрою для намо­тування пряжі (пор. укр. мотовило

вйлинжируватися

виляти

 

з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних пред­метів (двері, ворота, штани тощо); по­яснення псл. *vidla як «гачкувате зна­ряддя» (Petersson AfSlPh 36, 152—153) непереконливе.— Шанский ЭСРЯ І З, 98—99; Фасмер І 314; Преобр. І 84; ЭСБМ Π 139; Brückner 613; Machek ESJĆ 688—689; БЕР І 147; Skok III 593—594.— Див. ще вити¹.

[вйлинжируватися] «прибратися,

причепуритися» Я; — утворене на укра­їнському грунті від молд. лйнже «ли­зати»,, а се лйнже «облизувати себе» (про тварин), що разом з рум. linge, a se linge «тс.» походить від лат. lingo «лижу, облизую», спорідненого з дірл. ligim «лижу», псл. lizati, укр. лизати; суфікс -up- запроваджено, мабуть, для уникнення асоціації з жувати.— СДЕЛМ 237; DLRM 459; Puscariu 84; Walde— Hofm. I 806.—Див. ще лизати.

[вилип] (бот.) «повитиця, Cuscuta epi-linum Weihe» Mak;— неясне.

вилиця «опукла кістка черепа над верхньою щелепою; [бокова частина морди тварини; тильна частина голови риби]», вилицюватий, виличний; — болг. вйлушки «нижня щелепа», м. вилица, схв. вилица «тс»; — утворене від ко­реня вил- (мабуть, за зовнішньою подіб­ністю цієї кістки до вилки); пор. зна­чення слова [вилиці] по діалектах: «роз­вилка, розсоха, частина ножиць від гвинта до кінців, частина мотовила».— БЕР І 147; Skok III 593—594.—Див. ще вила.

[вилігати] «лінуватися, бути ледарем» Дз; — бр. вылегацца «вилежуватися, від­почивати», [вылеганне] «ухиляння від роботи»; —утворене на білорусько-ук­раїнському грунті, очевидно, під впли­вом п. wylęgać «висиджувати, виводити (курчат)», wylęgać się «вилежуватися»; спочатку, можливо, вживалося в розу­мінні «сидіти нерухомо, бути без діла».— Пор. вилінгатися.

[вилінгатися] «хитрувати» ЛЧерк;— очевидно, походить від п. ст. wylęgać się «вилежуватися; виляти» з певним

розширенням і узагальненням цього значення, тобто «ухилятися, відкручу­ватися, хитрувати взагалі».— Див. ще вилітати.

[вилохвостець] (ент.) «ногохвістка, Podura villosa з ряду нижчих (безкри­лих) комахСо11етЬо1а»Ж, [вилохвостий] Ж; — р. вилохвостки, ногохвостки, бр. вілахвосткі, нагахвосткі; — складне су­фіксальне утворення з основ іменників вила і хвіст (хвост-); назва пояснюється тим, що ця комаха має спеціальні члени для пересування: стрибальну вилку і схожу на хвостик черевну трубочку для присмоктування при падінні після стриб­ка.— БСЭ 8, 65.— Див. ще вила, хвіст.

вйлух — див. валах.

вилучати, вилучити, [вилука] «вилу­чення», [вйлучка] «виняток» Я, [вйлуч-ний] «винятковий» Я; — бр. вылучаць, п. wyłączać «виключати», ч. vylucovati, слц. vylucovatf, нл. wylichowaś, болг. излъчвам «виділяти», слн. izlóćati «тс; виключати»; — псл. leciti (др. лучити) «з'єднувати; згинати»; значення «роз'­єднувати, відокремлювати» розвинулося в похідних утвореннях з префіксами *orz- «роз-», ot-, vy-.— Фасмер III 537—538; Преобр. І 480; Срезн. II 58.— Див. ще ви-, лучйти².

[виляї «біля»; — очевидно, видозмі­нене запозичення з словацької мови; слц. vedl'a, споріднене з ч. vedle, п. wedle, [wele], є прямим відповідни­ком до укр. [відля] (див.).

виляти, [ввиляти] «ухилятися, ви­ляти» Ж, [вигляти] «тс.» Ж, [вилюга] «кривизна, закрут» Ж, [вилюжка] «хви­ляста лінія в орнаменті; викривлення», [вилюжистий] «хвилястий» Я, [вильнйй] «покручений», [звильнути]; — р. ви­лять, бр. віляць, п. [wilać]; — похідне утворення від дієприкметникової основи вил- (псл. vii-) до дієслова вати «скру­чувати»; порівнюється далі з лит. vylùs «брехливий», vylius «хитрощі, ошукан­ство», п. wiła «блазень, божевільний», ч. vila «дурень»; зіставлялося також (Büga RR І 491) з лит. vielóti «згортати, розгортати, мотати», vielà «дріт».— Шан­ский ЭСРЯ І 3, 99; Фасмер І 315; Филин Образ, яз. 283; Преобр. І 84; ЭСБМ II

вилячка

вина

 

142—143; Machek ESJC 689—690; Peli­kan LF 56, 244.— Див. ще вити¹.

(вилячкаї «пізньовесняна муха» Ж; — очевидно, походить від виляти; назва мотивується, можливо, зигзагоподіб­ним польотом цієї комахи.

вйльга — див. іволга.

[вильєтник] «кісник, стьожка» Я; — очевидно, результат видозміни форми *вельветник, похідної від вельвет (вид тканини); пор. бархатка з близьким значенням, похідне від бархат «окса­мит».— Див. ще вельвет.

[вильоти] «розрізні, відкидні рука­ва», [вельоти] «тс.» Пі; —запозичення з польської мови; п. wylot «відкидний рукав» є похідним від lecieć «летіти».— Richhardt 121.— Див. ще летіти.

вильце «гільце, обрядове деревце українського весілля», [вільце] «тс; де­ревце (прикрашене квітами) на могилі юнака або дівчини» Па, [в'єлце] «гільце» Л, [вйолце, йолце] «тс.»Л; — бр. [вільца] «вечірка перед весіллям у молодої», п. [wilce] «весільне гільце»; — результат контамінації слів βύ/nu і гільце; пор. вираз вити вильце (очевидно, з вити гільце) «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного коро­ваю».—ЭСБМII 140—141.—Пор. гільце.

вимагати, вимога, вимогливий, [од-магати] «відбирати» Пі; — р. вымогать «вимагати, домагатися», бр. вымагаць «тс, жадати», п. wymagać, ч. vymâhati «тс», слц. vymâhai «тс; витягати»; — похідне утворення від могти, яке у спо­лученні з префіксом ви- частково збе­регло своє первісне значення (особливо в словацькій мові).— Булаховский Тру­ды ИРЯ І 194.— Див. ще могти.

[вимерхатися] «виголоднітися»; — бр. [вь'шерхацца] «тс»;—очевидно, по­в'язане з Імерха] «шкапа», [мерша] «пад­ло»; могло бути утворене за аналогією до виморитися (пор. морити голодом). — ЭСБМ II 269.— Див. ще мерха, мерша.

вимикати, вимикач —див. замикати.

[вйміл] «промите, вимите місце» Ж, [вимілити] «промити» Ж; — не зовсім ясне; можливо,префіксальне утворення від основи міл-, тієї самої, що і в мілкий «дрібний», р. мел, мелкий; первісне

значення —«позбавити дрібних часток» (у т. ч. і в вигляді мулу), як у вилущити від луска, випотрошити від потрох і под.; може бути зіставлене і з р. ст. вымолъ (к вымлу <.вымъл-) «намите во­дою підвищення коло річки», пов'яза­ним з мити, псл. myti.

вимпел; — р. бр. вымпел, п. wimpel, болг. вимпел; — запозичене через ро­сійську мову з голландської в першій половині XVIII ст.; гол. wimpel «пра­пор, стяг» споріднене з нвн. Wimpel, снн. wimpel, wümpel, днн. wimpal, дангл. winpel, wimpel «тс», свн. bewim-pfen «закутувати», двн. winfila «хустка», первісна основа яких збереглася в дісл. veipa «хустка»; π (згодом m) перед ρ з'явилось у цій основі пізніше під впли­вом winden «вити».— СІС 125; Шанский ЭСРЯ І 3, 227; Фасмер І 368; Kluge— Mitzka 862.

вимук — див. мучаник.

[вймутюрхатися] «виголодатися, ви­снажитися»; — неясне; можливо, є афек­тивним варіантом форми [вимерхатися] (пор.).

вим'я, [вімня ДБ III, вівне ВеБ], вим'ястий; — р. бр. вымя, др. вымя, п. wymię, ч. vymë, слц. vemèno, вл. wumjo, нл. humje, полаб. vojxna, болг. м. вйме, схв. вйме, слн. vime; — псл. *vymę<*vyd-mę; — споріднене з двн. ütar «вим'я», нвн. Euter, дангл. uder «тс», лат. über, -eris «багатий, родючий; вим'я», гр. оофар, род. в. ουθατος «вим'я», дінд. üdhar, род. в. üdhnah; іє. *üdh-r-/-n- з чергуванням r/n; у пра­слов'янській формі замість розширю­вача основи -Г-/-П- виступає суфікс -men (>-mę), той самий, що й у *plemę «плем'я» (з *pledmen, nop. plodb) та ін.— Критенко Вступ 542, 568; Шанский ЭСРЯ І 3, 227; Фасмер І 368—369; ЭСБМ II 270; Machek ESJĆ 704; БЕР І 148; Skok III 594; Хэмп Этимология 1970, 263—268; Бернштейн Очерк 1974, 185; Eckert ZfSl 8/6, 885—886, 888; Trautmann 334; Boga RR II 672; Po­korny 347.

вина, [винне] «борг» Я, [винник] Ж, [винниця] «провинниця» Л, [виновате] «борг», [винователь] «обвинувач», [вино-

винайти

виноград

 

вацтво] «винність», [виновщик] «винува­тець» Я, винуватець, [винувач], винен, винний, винуватий, винити, винува­тити, [винувати], звинувачувати, зви­кши, [забезвйнно, забезневйнно, завйна, завинйна Ж}, [ізвйна] «вибачення» Ж, [ізвиняти Ж, ізвинйти Ж, невйнничати], обвинувач, [обвйна] «обвинувачення» Ж, [обвйнник], обвинувальний, обвинувачу­вати, [обезневиняти] Ж, повинний, по­винність, повинитися, [повинуватися], провина, провинність, провинник, [про-вйнен], провинний, провинений, провину-ватитися «провинитися»; — р. болг. вина, бр. віна, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина; — псл. vina; — споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaïna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinOt «тс; виправдати»; іє. *иеі- «переслідувати, наступати»; далі пов'язується з воювати, війна (щодо значення пор. р. повиноваться «підкоря­тися»).— Шанский ЭСРЯ І 3, 99; Фас-мер І 316; Преобр. І 84; ЭСБМ II 143; MachekESJĆ 690; Holub-Kop. 416; БЕР І 148; Ягич AfSlPh 20, 370; Trautmann 344; Pokorny 1123—1124.

винайти — див. найти.

винахід, винахідливий, винахідник, винахідництво, винаходити —див. на­ходити.

[виндюк] «шлунок» Ж; — очевидно, результат контамінації слів [бендюх] «пузо» і [вантюх] «живіт; лантух, мі­шок».— Див. ще бендюх, вантух.

виникати, виниклий, [одникшпи (від землі)] «підійматися, трохи підростати» Ж; — р. [виникать], бр. вьінікаць, др. виникнути «висунутися», п. wynikać, ч. vznikati, слц. vznikat', болг. възнйк-вам, м. возникнува, слн. vznikati, стел. възиикижти; — похідне утворення від псл. nikati, яке, очевидно, вже тоді, як і пізніше др. никати, никнути, мало два протилежних значення «схилятися» і «підійматися, з'являтися».— Див. ще никати, никнути.

[вйнічкувати] «випровадити, усуну­ти» Я; — утворилося, мабуть, під впли­вом п. wynicować się (czego) «викрути­тися, звільнитися, уникнути (чогось)», похідного від займенника nic «ніщо».— Див. ще ви-, ні-, що.

вино, винар, винарня, винарство, [винець] (бот.) «цибуля винограднико-ва, Allium vineale L.» Ж, [винівка] «винна бочка», винник, [винниківна], винниця, [винниця] (бот.) «виноград, Vitis vini­fera L.» Mak, [винничка] (бот.) «порічка, Ribes rubrum L.» Mak, [винничка] «кис­луваті яблука» Ж, [виннюха] «сорт яб­лук» Ж, [виновка] «сорт полуниць» Я, [винянька] «горілка з винограду» НЗ УжДУ 12, [винце] «порічка» Мак, ван­ний, [винникувати]; — р. вино, бр. віно, др. вино, п. вл. нл. wino, ч. слц. слн. vino, полаб. vaine, болг. м. вино, схв. вино, стел. EHN0; — псл. vino; — раннє запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво; нім. Wein (двн. wîn) походить від лат. vmum, успадкованого, як і гр. (F)oîvoç «тс», з індоєвропейської прамови; іє. *цоіп- «вино» походить з якоїсь мови стародавніх культур середземномор­ських островів, Малої Азії та Кавказу III—II тисячоліття до н. е.; пор. ар. wain «вино», хет. uiian-, accip. mu, гебр. jam, груз, gvino «тс»; пов'язуван­ня цього слова з іє. *уеі- «витися», за властивістю виноградної лози (Младе-нов 66; БЕР І 149; Шанский ЭСРЯ І З, 100), що виключає можливість запо­зичення, малоймовірне, зважаючи на географічне поширення виноробства в стародавньому світі і первісне значення слова як назви напою, а не рослини.— Критенко Вступ 502, 552; Акуленко 131; Фасмер І 316—317; Преобр. І 84; Львов Лексика ПВЛ 173; ЭСБМ II 150; Machek ESJĆ 690; Skok III 594—595; Frisk II 364—366; Kluge—Mitzka 850. виноград, виноградар, виноградар­ство, винограддя, виноградина, виноград­ник, виноградництво, виноградарський, виноградний, виноградовий, ст. виноградъ «виноградник, винниця» (XVI—XVIII ст.), виноградникъ «винник, робітник на винограднику» (XVI ст.), виноград-ничка «робітниця на винограднику» (XVI ст.); — p. виноград, бр. вінаград, др. виноградъ, п. winograd, ч. слц. vino-hrad «виноградник»^ схв. виноград, слн. vinógrad «тс», стел. Еимоградъ «вино­градник»; — засвоєно з старослов'ян­ської мови, в якій було калькою гот.

винозГр

випороток

 

weinagards «виноградник», утвореного з основ wein- «вино» і gard- «город, сад», спорідненого з псл. *gord- «город»; на східнослов'янському грунті втрати­лося значення другого компонента і слово сприймається як просте.— Шан­ский ЭСРЯ І 3, 101; Фасмер 1317;ЭСБМ II 145.— Див. ще вино, город.

винозір, [винозор] Ж, винозорний «далекозорий (епітет сокола); (перен.) прозорливий»; — етимологічно не зов­сім ясне складне слово, перший компо­нент якого вино, можливо, зводиться до давнього кореня ин- «один», що можна розглядати як позначення здатності со­кола дивитись одночасно в різні боки (кожним оком окремо), другим компо­нентом є основа іменника зір. — Див. ще зір, інший.— Пор. винохїд, інохідь.

винокур «робітник ґуральні», вино­курня, винокуріння, ст. винокуръ, вино­курня, винокуреный (XVIII ст.); — р. винокур, бр. вінакур, п. [winokur] (з бр.); — складне слово, утворене з ос­нов слів вино і кур-umu, тобто підігрі­ванням добувати («викурювати») горіл­ку; змішування понять «вино» і «горілка» в російській розмовній мові дає підставу вважати, що укр. винокур походить з ро­сійської мови.— Тимч. 254; ЭСБМ II 146.— Див. ще вино, курити.

[винополька] «шинок, монополька» ЛЧерк; — р. [винополька], бр. [віна-полька]; — результат видозміни слова монополька «крамниця, де продавали спиртні напої» під впливом слова ви­но.—Фасмер 1317;ЭСБМИ 146.—Див. ще вино, монополія.

[винотока] «давильня для виноград­ного соку»; — п. winotok «лівер (для переливання рідини)», схв. виноточ, ви-HOtnö'-qe, слн. vinotòk «жовтень»; — складне слово, утворене з основ слів вино і точити. — Див. ще вино, текти.

[винохїд] «кінь-іноходець», [вино­ходець] «тс»; — р. [виноход]; —резуль­тат видозміни деетимологізованої форми іноходець і под. під впливом слова вино або через появу приставного в-.— Див. ще інохідь.

винцерада — див. анцерада.

виняток, винятковий, втяти — див. йняти.

випадок Г, Ж, випадком, випадко­вий- — р. [випадок], бр. выпадак, п. wy­padek; — похідне утворення від пада­ти; спочатку вживалося, очевидно, як вузький термін під час гри в кості (при вдалому падінні кості); за іншим погля­дом (Richhardt 113), запозичене з поль­ської мови.— Див. ще ви-, падати.

[випатрати] «забруднити щось»; — р. [патрать] «бруднити»; — неясне; можливо, пов'язане з укр. патрати «скубти пір'я, знімати щетину; потро­шити».— Преобр. II 27.— Пор. па­трати.

випинати — див. п'ястй.

[вйпиндити] «вигнати, випровадити» Me; — запозичення з польської мови; п. wypędzić «вигнати, прогнати» є по­хідним від pędzić «гнати, гонити», якому відповідає укр. [пудити] (див.).