[вйпір] «чинбарський брусок (з дубильної кори, торфу)» Ж, [випірнай] «дубильний» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з прати (шкіру тварин, яку вичинюють за допомогою дубильної кори).
вйплішити — див. пліш.
випороток «мертвонароджена чи вирізана з утроби матері тварина; хутро такої тварини», [βύηοροκ Ж, вйпорток] «тс»; — р. [выпорток, выпороток, вы-праток], бр. выпарак «тс», др. испоро-токъ «жива дитина, вирізана з утроби матері», п. wyporek «випороток», wypru-tek «тс», ч. spratek «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини», [vyparek] «теля-недоносок», болг. изпо-рец, цел. испр*кт*кк*к; — псл. *jbzpor-tbkb, *]'ьгрМъкъ; — здається пов'язаним з пороти (випорювати); враховуючи р. запорток «тухле яйце», Преображен-ський (II 110) підводить усі ці форми під р. портить «псувати» і припускає для нього первісне значення «висиджувати, гріти висиджуванням» або «носити в животі», вважаючи його спорідненим з лит. pereti «висиджувати, виводити пташенят», лтс. perêt «сидіти на яйцях, висиджувати курчат», двн. farro (far) «бичок», лат. рагіо «народжую», гр. πόρτις (πόρτα!, πόρις) «теля, телиця», ос. firtfon «худоба», дінд. prthukah «дитина; звірятко», похідними від іє. *рег- «вибира-
|
|
випрягати
вирйнниця
тися назовні, народжуватися»; сумнівно.— Фасмер 1369; ЭСБМII 273;Machek ESJĆ 571; Miki. EW 258.— Див. ще пороти. — Пор. запорток.
випрягати, вйпряг, випрямний — див. прягти.
випуклий, випуклість, випуклястий, випучйстий, вйпучний — див. пук.
вир, [вер] «вир» Ж, [вйрей] «тс.» ВеБ, [вйрник] Ж, виристий, [варити] «вирувати», вирувати; — р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vir, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вар, стел. вирі; — пел. уігь; —споріднене з лит. vyrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс», аром, virò «глибоке місце у воді»; інші ступені чергування відображені у стел, вкрити (псл. *vbrëti) «кипіти, клекотіти», ч. vfiti, укр. [вріти], лит. vìrti «кипіти», лте. vift «кипіти, варитися», а також в укр. [ізвір] «джерело», схв. извор «тс», укр. варити; безпосередній зв'язок з вити (Machek ESJĆ 690) остаточно не доведений.— Фасмер І 318; ЭСБМ II 153; БЕР І 150; Skok III 622— 624; Fraenkel 1260; Trautmann 361.— Пор. варити, врі'ти, ізвір.
вира (іст.) «штраф за вбивство», βίρα «тс», вирати «збирати подать» Я, ст. βάρα (XV ст.); — р. вира, бр. віра, др. вира, вирьное; — здебільшого вважається запозиченням з германських мов, зокрема, від варягів; пор. перший компонент двн. свн. wërgëlt (нвн. Wergeid) «штраф за вбивство чоловіка», утвореного з двн. wër «чоловік» і geld «відплата, вартість» (Горяев 49; Преобр. І 85); видається ймовірним і припущення Фасмера про праслов'янське походження цього слова: псл. vira «штраф за вбивство чоловіка» як похідне від псл. *virb «чоловік», що відповідає лит. vyras «чоловік», прус, würs, лат. vir, гот. wair, wër, ав. vira, дінд. virâh «тс».— Фасмер І 318; ЭСБМ II 153— 154; Kluge—Mitzka 856.
|
|
виражати, виразити, вираз, виразник, виражальний, виразистий, виразний Г, Ж, виразовий; — р. выражать, бр. выражаць, п. wyrażać, вл. wyrazyć «вибити», ч. vyrâzeti «вибивати; видавати (звук)», слц. vyrâzat! «вибивати, кар-
бувати», болг. изразя «висловлюю», м. изрази, схв. изражавати, слн. izrâ-żati «тс»; — префіксальне утворення від псл. raziti «бити, ударяти»; первісне значення префіксального утворення — «вибивати, викарбовувати»; сучасне значення вважається результатом калькування нвн. ausdrücken «виражати; витискувати», яке в свою чергу є калькою лат. exprimere «тс».— Шанский ЭСРЯ І 3, 230—231; ЭСБМ II 279; Мейе ОЯ 274.— Див. ще ви-, раз, разити.
виразка, виразок — див. разити.
вирган, вігран, вірган — див. варган.
вирґела — див. вергела.
[вирґилес] «вайло, бельбас, здоровило, телепень» Me; — очевидно, результат зближення слів [вергела] і Геркулес. — Див. ще вергела.
вирезуб (іхт.) «Rutilus frisii (Leucis-cus frisii, Cyprinus dentex)», веризуб, [верйза Mo, вйриз Ж, виризуб Ж, виро-зуб Л—Г], ст. виризуб, верезуб (XVI— XVIII ст.); — р. вырезуб, [верйзуб, верезуб], п. wyrozub, [wyroząb, wiroząb, wydroząb] «тс»; — виводиться з давнішого *вирізозуб (у нижній щелепі цієї риби вищерблені зуби, ніби з вирізкою); може бути пов'язане з [верш] «вигнутий»; менш переконливе припущення про зв'язок із схв. вирити «виглядати, стирчати» і стел, оувирити «витріщити» (Bruckner 639).— Коломиец Общесл. назв. рыб 59; Фасмер І 370; Преобр. І 104.
[вйриґлі] «особливі па в танцях» Я, [виригльовувати] «виробляти особливі па» Я; — неясне.
виринути «винирнути», виринати, вйрнути СУМ, Бі, зринути «тс», [нав-виринки] Ж;—р. [вырыняться]; — результати видозміни форми виниряти (пор. р. вынырять, бр. выныраць) під впливом дієслова ринути «сильно текти».— Див. ще ниряти.—Пор. ринути, пірнати.
вирйнниця (бот.) «морська зірочка, Callitriche verna L.» Ж; — очевидно, пов'язане з виринати; назва може бути зумовлена тим, що тичинки цієї підводної рослини тягнуться вгору, доки пильники не виринуть на поверхню води, після чого відбувається запилення. —
виринь
вируґовувати
Вісюліна—Клоков 160; Нейштадт374.— Див. ще виринати, ниряти. — Пор. виринь.
[виринь] (бот.) «пухирник звичайний, Utricularia vulgaris L.» Ж; — пов'язане з виринати; назва мотивується біологічними властивостями цієї водяної рослини: без кореня, живе в напівзануре-ному стані, перезимовує на дні водойм у вигляді зимових бруньок, а потім виринає.— Словн. бот. 455; Нейштадт 507—508.— Див. ще виринати. — Пор. вирйнниця.
вирій, [вирай, вйрей Пі, Ж, вйр'є Бі, ейрєй Пі, ирай Ж, ирей Ж, ир'їй Ж, ір'є Бі, ірій Ж!, Ыриця] «пташка, що повернулася з вирію»; —р. йрий, бр. вырай, др. ирии, п. wyraj;—загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов'язане з псл. *jarb «весна», що разом з гот. jer «рік» походить від іє. *iör- із ступенем чергування jsr-, звідки виникло Ir-, представлене в др. ирии з давнім прикметниковим суфіксом -ии; українська форма з початковим в виникла внаслідок злиття прийменника в з іменником у сполученні в ирій (куди?); форми вирий, ирай під впливом рай; заслуговує на увагу також спроба пов'язання з прус, iuriay «море» (Марты-нау Белар. лінгв. 7, 69); менш задовільні інші пояснення: як запозичення з іранської мови,— пор. ір. аігуа- «арійська країна» (Фасмер—Трубачев II 137—138); як пов'язаного з oc. ir (irae) «осетини» (Vasmer RSI 6, 176—177; Филин Образ, яз. 279), з іменником рай (Brückner 452), з псл. *vinb «вир» (Toivo-nen FUF 24, 104—126), з гр. έαρ(ήρ) «весна» (Горяев 123; Преобр. І 273), з дінд. aranyah «чужий, далекий» і з лит. óras «повітря» (Потебня РФВ 6, 146, 155) та ін.— Ильинский РФВ 74, 138—140; Филин Происх. яз. 529—530; ЭСБМ II 279—280; Топоров III 95—96.
|
|
вирла «випуклі очі», вирлач, вирлатий, [вірлатий] Ж; — бр- вірлатьі «витрішкуватий», схв. врлав «косоокий, з пошкодженим оком»; — очевидно, похідне від тієї самої основи псл. *vbil-(*vbfdl-?) «повертання, обертання, вивертання», що й верло «важіль»; спроба
пов'язання з слн. viréti «здійматися, стирчати; дивитися недобрим оком», схв. viriti «дивитися», р. [вирити] «тс», [вирять] «сторонитися, ухилятися» (Куркина Этимология 1970, 100—101) потребує додаткового обгрунтування.— Див. ще верло.— Пор. вирлоокий.
вирло — див. верло.
вирлоокий «балухатий», [верлооки] Л, вирлоокість; — р. [верлиокий] «косоокий; який повертає в усі боки очима», [верлиока] «казкова одноока істота», бр. вірлавокі «витрішкуватий», схв. врлоок «з ушкодженим оком»;—псл. *vbflo-окъ; — утворене з основ *vbfl- «вертіти, вивертати» й око. — ЭСБМ II 61—62.— Див. ще вирла, όκο.— Пор. берлоокий.
вирок, [вирік] Ж; — бр. вь'ірак; — очевидно, запозичення з польської мови; п. wyrok, як і ч. слц. vyrok «вислів, сентенція», походить від дієслова wyrzec «висловити», wyrzekać «висловлювати», утвореного з префікса vy- «ви-» і дієслова rzec «ректи».— Худаш 122.—ЭСБМ II 280.—Див.ще ви-, ректи.
[виромйр] (зоол.) «червоноока коловертка, Philodina erythrophtalma» Ж;— складне слово, утворене з основ іменників вир і мир, перший з яких відбиває біологічні особливості тварини (під час руху коловертного апарату, що міститься в передньому кінці тіла, в воді утворюється вир), а другий, очевидно, не має конкретного значення і вжитий як тавтологічний засіб афективного забарвлення або виник унаслідок деетимологізації з колишнього компонента з певним конкретним (тепер затемненим) значенням.— УРЕ 7, 10; БСЭ 22, 14.— Див. ще вир.
[вйрпці] «постоли» ДзАтл І; — неясне; можливо, пов'язане з верба (тобто *вербці, первісно як «взуття, зроблене з кори або пагонів молодої верби»); пор. також [керпці] «постоли».
[вируґовувати] «виганяти, усувати, прибирати» Ж, [вируга] Ж, ст. вьіруґо-вати «вигнати, викинути» (1635); — запозичення з польської мови; п. wyrugować, wyrugowywać «усувати, звільняти, виживати, виганяти» походить від rugować «виселяти, виганяти, усувати з посади», rugi «вигнання з країни, масове
|
|
виручити
високопарний
звільнення», запозиченого з термінології німецького міського права; нім. rügen «ганити, осуджувати», Rüge «догана» споріднене з псл. *rekti, укр. ректи. — Richhardt 113; Brückner 468; Kluge—Mitzka 613. —Пор. ругати. виручити, виручати, виручка; — р. выручить, бр. выручыць, др. виручити, п. wyręczyć; — очевидно, утворене на давньоруському грунті з префікса вы- «ви-» і втраченого в сучасних східнослов'янських мовах дієслова *ручити «поручитися», похідного від рука; первісно, мабуть, мало конкретне значення «простягнути руку порятунку».—Шанский ЭСРЯ ІЗ, 231; БулаховскийТрудыИРЯ 1187; ЭСБМ II 281; Brückner 458; Топоров III 82. — Див. ще ви-, рука.
вир'яний, вер'яний — див. верм'я-ний.
вирячити «витріщити», вирячувати, [вирячити, вйрячок], вирячкуватий, [βί-рачкуватий] Ж; — р· [вь'ірачить] «витріщити», бр. [вырачыць], п. wyraczyć «тс»; — результат гіперистичного пом'якшення ρ в деетимологізованому дієслові *вирачити, похідному від рак «Potamobilus. astacus»; витворення цього дієслова могло бути зумовлене тим, що у рака очі розміщені зверху. — ЭСБМ II 220.—Див. ще рак.—Пор. ви-карячити.
висикака, висікака — див. сікатися.
висіти, виснути, вис, [etica], [висінь] «висота» Ж, [висиня], [вислюга] «шибеник» Бі, [висник] «тс.» Ж, висок (тех.), висулька, вйслий, [виснйй, висючий Я1, висячий, звис, [звйса] «маятник» Ж, [звйсник] «стрімкий берег», [звйсок] «залишок» Ж, Хзвисйстий] «обвислий» Ж» звислий, [зависати] «покладатися, розраховувати» Me, навис, повись «паморозь», провис, [свйсель] «вільні кінці верхів і еподів рибальської сітки» Дз, [евйслі] «нижній кінець плавної сітки», [увйслий] «вертикальний»; — р. висеть, бр. ві-сець, др. висЬти, п. wisieć, ч. viseti, слц. visiet', вл. wisac, нл. wisaś, болг. вися, м. виси, схв. висоти, слн. viséti, стел, висоти;1 — псл. *visëti, visnçti;— переконливо не з'ясоване; порівнювалося з дінд. visäti «іде, прибуває» (Büga
RR II 689), з лит. vypsóti «ґавити, ловити гав» і vaipytis «лупати очима» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 125; БЕР І 153), з oc. awynsyn/awingun «вішати», перс, avez-, avext- «висіти, вішати» (Абаев ИЭСОЯ І 87—88).— Шанский ЭСРЯ І 3, 105; Фасмер—Трубачев І 319—320; ЭСБМ II 161; Skok III 596— 597; Moszyński PZJP 198.— Пор. вішати.
виск, [вискотня], вискнути, вискотіти, вищати; — р. ст. вйскати, бр. віск, п. wisk, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. виска «тс», виснути, стел. еиштлти, EifCNAvTH «пищати, шєпоті-ти»;—псл. viskb, паралельне до vizgb;— звуконаслідувальне; порівнюється з нвн. wiehern «іржати» від свн. wihen, wie-henen, wieheren, двн. wihön (можливо, замість *wijön, *hwijön), герм. *hwi-«галасувати, іржати», хет. vijai- «кричати», а також лат. vltulor «радісно кричу, торжествую», дат. vie, англ. [wicker! «іржати» та ін., що зводяться, очевидно, до іє. *иоі-; елемент -sk- вважається давнім інхоативним суфіксом.— Фасмер І 313; Преобр. І 83; БЕР І 152; Skok III 597; Kluge—Mitzka 860; Walde—Hofm. I 807; Korinek 219..
вискік — див. скакун.
[вислюгати] «тинятися, вештатися без діла» Я; — неясне.
висок «скроня; волосся на скроні»;—■ р. висок «тс», [виски] «волосся взагалі», бр. [вісок]; — похідне утворення від висіти; первісне значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках; думка про походження від іє. уїК-, яке зберігається в лат. cervix «потилиця» (Otręb-ski LP 2, 256), помилкова.— Шанский ЭСРЯ І 3, 106; Фасмер—Трубачев І 320; Преобр. І 85; Желтов ФЗ 1876 І 18; ЭСБМ II 162, 164.— Див. ще висіти.
[високол] (фольк.) «сокіл» Я; —епітет сокола, утворений, очевидно, в результаті контамінації слів високий (тобто «той, що високо літає») і сокіл (див.).
[високопарний] Я, ст. высокопарный (XVII ст.); — р. высокопарный «високомовний; (ст.) який Високо літає (XV ст.)», болг. високопарен, схв. високопй-ран; — складне слово, утворене з основ
високосний
вись
прислівника високо і дієслова парити «ширяти».— Див. ще вись, парити.
високосний, [висектовий] Пі, ст. ви-сектовый (XVIII ст.); — р. високосный, бр. высакосны, др. високостъ, високость-ный, болг. високосен, м. високосен, стел.