воротич
ворюга
[воротич] (бот.) «пижмо, Tanacetum vulgare L. (Chrysanthemum vulgare)» Ж, [воротиш, наворотень, наворотит, наворотиня, наворотник, навороток, привертень, приворіт, приворотень] «тс.» Мак; — п. wrotycz (з укр. або з ч.), przewrotnik, ч. [vralic, vrâtecka, vrateé-nik, vrâtièka, vrâtnicka], ст. vratyc, слц. vratic, болг. [вратйка, вратйга, въртйка, вратлйга], схв. вратйка, по-вратич; — похідні утворення від вертати, пел. *vortiti; назва зумовлена приписуваною цій рослині в давнину властивістю допомагати щасливому поверненню додому подорожніх; недостатньо обгрунтована думка (Brückner 633; БЕРІ 182) про зв'язок цієї назви із здатністю пижма «повертати дівоцтво» (своїми абортивними властивостями).— Ма-chekJm. rostl. 246—247, Skok III 619.— Див. ще вертіти, на1, при.
ворох «купа, зокрема невіяного зерна; [неспокійна юрба; неспокій, інтрига ЖЬ, [ворох'ібини] «заколот», [ворох'іб-ництво, ворохібня] «тс», [ворохібник] «заколотник», ворохобник «тс», [воро-хоблйвий] «бунтівливий» Ж, ворохобний «тс», ворохобити «ворушити; бунтувати», ворохобитися «ворушитися; бунту-ватися»; — р. ворох «купа зерна, соломи», бр. варах «шум, шелест; переворот», п. [warch] «сварка, гнів», болг. ерах «снопи, розстелені для молотьби», върха «молочу», м. врав «купа снопів на току», схв. epuiaj «шар (ряд) снопів на току; молотьба, час молотьби», слн. vrsiti «молотити зерно худобою», vrsâj «ворох (збіжжя для молотьби)», стел, врйд^ь «ворох»; — пел. *vorxT> «купа хліба (для обмолоту)»; — споріднене з лте vârsms «хліб, розстелений для обмолоту», лат. verro «волочу, мету», хет. narś-, uarśiia «обривати, збирати врожай», двн. wër-гап «плутати».— Шанский ЭСРЯ 1 З, 168—169; Фасмер І 355; ЭСБМ II 196; БЕР І 182-183, 213: Friedrich HW 246.— Пор. ворухнути.
|
|
ворохобити, ворохобитися — див. ворох.
ворочати — див. вертіти.
ворс, ворса, ворсина, ворсовка, ворсувальник, ворсувальня, [ворсянка] (бот.) «чортополох, Dipsacus tullonum Mill.»
Пі, ворсинчастий, ворсистий, ворсувальний, ворсуватий, ворсяний, ворсити, ворсувати; — р. ворс, ворса, бр. ворс; — запозичення з іранських мов; ав. va-rasa «волосся», сперс. vars, перс· gars «тс.» споріднені з псл. *volsb, укр. волос; неправильно зіставлялося з лит. vars à «пасмо вовни, волосся» (Miki. EW 384), яке тепер саме розглядається (Fraenkel 1202) як похідне від бр. [ворса] «вовна» (первісно, мабуть, «ворса»).— Шанский ЭСРЯ І 3, 169; Фасмер І 355— 356; Преобр. І 98; Зализняк ВСЯ VI 41; ЭСБМ II 196.— Див. ще волос.
[ворсобитися] «борсатися, соватися, пручатися» Я; — очевидно, результат контамінації дієслів ворохобитися «ворушитися; бунтуватися» і борсатися. — Див. ще борсатися, ворох.
ворухнути, ворушити, [ворошитиі ВеБ, ворушня, [ворушало] «палиця, якою ворушать солому в печі» Mo, [ворушило] «підойма, важіль», [ворушйльник] «збу-джувальник» Я, ворухкйй, ворухливий, ворушкий, ворушливий, [вору шильний] «збуджувальний» Я, зворушити, зворушення, зворушливий, заворушення, [не-ворушкйй]; — р. ворохнуть, ворошить, бр. варухнуць, варушьщь; — результат контамінації слів ворох «купа невіяного зерна» (ворошйти «віяти зерно, підкидаючи його лопатою»?) і рухати, рушити. — Булаховський НЗ КДУ V/1, 92; ЭСБМ II 67—68. — Див. ще ворох, рух.
|
|
Іворчун] (бот.) «буркун аптечний, Melilotus officinalis Desr.» Mak; — пов'язане з [ворчати]; результат заміни назви буркун гаданим його синонімом за аналогією до співвідношення синонімічних дієслів бурчати — [ворчати]. — Див. ще воркати.— Пор. буркун.
[ворюгаІ «злодій» Ж, [ворягаі «злодій, шахрай Я, Пі; ворог Ж», [воряк] Ж, [вор] «злодій» Бі, [вір] «тс» Бі, [во-рйця] «злодійка» Я, [воровкуватий] Я; — очевидно, запозичене з російської мови не раніше XVI ст.; р. вор, воряга зіставляється з вру, врать, пов'язаним, можливо, з псл. *vbrati «плести» з дальшим розвитком семантики «плести — говорити дурниці»; nop. і р. воровской «облудний, злодійський»; порівнювання з п. wór «мішок» (Брандт РФВ 25, 214) не-
ворябка
вочеміню
переконливе; малоймовірне припущення про запозичення цього слова з уйг. OYry «злодій», тур. ogru «шахрай, негідник» (Gombocz 109) або з фін. varas «злодій» (Mikkola Berühr. 104).— Шанский ЭСРЯ І 3, 162— 1 63; Фасмер—Трубачев I 350, 361.
ворябка — див. орябок.
восельник, восельниця — див. гусениця.
восени — див. осінь.
восичина — див. осика.
[воскобоїна] (бот.) «золотушник звичайний, Solidago virgaurea L.», [воско-бойна] «тс.» Ж; — пов'язане з [воскобоїни] «вощина, яка залишається після топлення воску»; назва походить, мабуть, від того, що квітки та листя цієї рослини дають жовту фарбу; крім того, це медонос.— Вісюліна—Клоков 323; Нейштадт 545.— Див. ще бити1, віск.
[восковйця] «перетинка у пташиному дзьобі; мозолиста шкіра» Ж; — похідне утворення від віск; назва зумовлена зовнішньою подібністю: в першому випадку — за кольором, у другому — за формою (мозолиста шкіра — як вощина у вулику).— Див. ще віск.
воскресати, воскреснути, воскрешати, воскресати, [воскрес] «воскресіння», [воскрес] «життя» Ж, воскресения, [воскреситель] Ж, воскресіння, воскрес енський Ж» воскреслий, [воскресний], ст. воскрешати (XVII ст.); — p. воскресать, бр. уваскрасаць, др. въскрЪсити, въскрЪша-muf — запозичення з церковнослов'янської мови; ЦСЛ. СТСЛ. ВЪСКрЬСЙТИ, ETvC-
кр^сити, споріднене з др. крЪсъ «сонцестояння», др. крЪсити «воскресити», р. [крес] «оживлення», п. [krzesić] «оживляти», ч. kfisiti «тс», ст. vzkfësnuti, слц. kriesitf, болг. възкръевам, схв. ускрв «воскресіння», ускршавати «воскресати, воскрешати», слн. krésiti se «сяяти; оживляти» (псл. krës-<*krëps-<*kro-ips-), далі, мабуть, з кріпити, лит. krai-pyti «викривляти», kreïpti «направляти».— Шанский ЭСРЯ I 3, 171; Hołub— Кор. 191; Machek ESJĆ 242; БЕР І 203; Fraenkel 292; Walde—Hofm. II 293.— Див. ще кріпити.— Пор. креснути.
восміл, восмеловаті, восьміловаті — див. осміл.
Івостікати] «шмагати різками, карати» Ж, [востіхати Ж, востягати ВеБ, воздіґати ВеБ] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни запозиченого п. wściągać «гамувати, приборкувати; притримувати; (рідк.) заохочувати», похідного від ciągnąć «тягти».— Див. ще тягти.
воеца — див. васєць.
восьмака, восьмерик, восьмеричний, восьмернйй, восьмеро, восьмерувати, восьметики, восьмий, восьмина, восьмуха, восьмушка — див. вісім.
[восьтильозний, восьтильостий] «отакий дуже великий» Ж; — складне слово, утворене з вказівної частки вось «ось», яка складається з займенникових елементів во і сь з вказівною семантикою, та кількісного прислівника тіль (можливо, в польській формі tyle) «стільки» за допомогою суфікса -озн- з властивою йому вказівкою на збільшену ознаку предмета чи явища.— Див. ще аво, сей, тільки.
|
|
Еотоса, вотїсник — див. отоса.
вотум, вотувати, ст. вотум «голос», вотовати «подавати голос, голосувати» (XVI ст.); — р. бр. схв. вотум, п. wotum, ч. votum, слц. vótum, болг. вот; — запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво; лат. votum (<*vövetom) «жертва, урочиста обіцянка, бажання, воля, прагнення» споріднене з дінд. vâghât- «обітник, молільник», öhate «він хвалить, славить», ав. aog- (aojaite, aoxta, aogadä) «оголошувати, казати, говорити», дангл. wö-gian «свататися, бажати», вірм. gog «кажу».— Тимч. 317; Шанский ЭСРЯ І З, 178—179; Булыка 69; Kopaliński 1049; Brückner 531; Walde—Hofm. II 837.
вотчина, вотчинник, вотчинний; — бр. вотчина, болг. вотчина; — очевидно, запозичення з ^російської мови; р. вотчина походить від др. отьчина «батьківщина», що, як і ч. слц. otćina, вл. wótćina, зводиться до псл. otbCb < *otï-kos «батько».— Шанский ЭСРЯ I З, 179; Dolobko ZfSlPh 3, 87; Vaillant Gr. comp. І 127.— Див. ще отець.
[вочеміню] «вмить» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [woczyminiu] «тс.» є результатом злиття виразу w
воша
впатрен
oczy mgnieniu «в мигу очей», паралельного до вживаного тепер w oka mgnieniu «в мигу ока».— Див. ще миг, око, у1.
воша, [вош, вуш ВеБ, уш Шейк], вошва, [вшйця] «попелиця, Aphis brassi-сае» Ж, вошйвець, [вушаль ВеНЗн, ву-шивець Ж, вошовець Я, ушіль ВеНЗн], вошивий, [вушйвий Ж, вошковий], вошивіти; — р. вошь, бр. вош, др. вьшь, вошь, п. wesz, ч. ves, слц. vos, вл. woś, нл. woś, weś, полаб. vas, болг. ьъшка, м. юшка, схв. ваш, $ш, вашка, слн. uś, стел, въшь; — пел. vbsb; — споріднене з лит. [vievesà] (<*veivesa) «пташина воша», usnìs «будяк», лтс. usnę «тс», гот. frawisan «пожирати, поїдати», алб. usht «колос», дінд. vas- «їсти»; іє. *us-i-s зіставляється ще з герм, lus, нвн. Laus (Schulze Kl. Sehr. 59; Ma-chek ESJĆ 685—686), а також з лит. utë «воша», лтс. uts «тс.» від основи *uts-is (Преобр. І 99—100; Hołub—Kop. 413); інші, менш імовірні точки зору подано у Фасмера.— Шанский ЭСРЯ І 3, 180; Фасмер І 359—360; БЕР І 217; Skok III 550; Бернштейн Очерк 1974, 274; Fraenkel 1247; Trautmann 336.
[вошенйця! «гусінь» Mo; — результат контамінації слів [восе(ль)ниця\ «гусінь» î воша. — Див. ще воша, гусениця.
[вошкопруд] «вошйвець», [вошопруд] «тс»; — бр. вашапруд; — складний іменник, утворений на основі словосполучення воші прудити, тобто «знищувати, виганяти їх з одягу».— Див. ще воша, прудити.
|
|
вошмана — див. очмана.
[вошолу(в)] «праска» ДзАтл II 228, [вошалу, ушулюв] «тс» тж, [вошолованка] «випрасувана сорочка» ЕЗб 2, [вошоло-вати] «прасувати» ДзАтл II 228; — запозичення з угорської мови; уг. vasaio «праска» є суфіксальним утворенням від vas «залізо», спорідненого з манс. -wys «тс», морд, usjkjâ «дріт», фін. vaske-«мідь».— MNTESz III 1095; Barczi 333.
вощанка (бот.) «Cerinthe L.», [восківка Я, восчатка Мак] «тс»; — р. восковник, вощанка, бр. васкоунік, п. woskow-піса, ч. слц. voskovka, схв. воска; — похідне утворення від віск; назва моти-
вується тим, що ця рослина вкрита восковою поволокою і має такий вигляд, ніби вона зроблена з воску.— Вісю-ліна—Клоков 264; ЭСБМ II 72; Machek Jm. rostl. 189.— Див. ще віск.
воювати, [воюшити] «бешкетувати» Ба, воєнізувати, війна, військо, войов-нйк, [войсковйк] Ж» [войсковйця] «армія» Ж, [воя] «війна» Я, вояк, вояка, вояцтво,. воячка, вояччина, військовий, воєнізований, [воївнйй, воїнствуючий] Ж, войо-вйтий, войовничий, довоєнний, завоїстий «войовничий; задерикуватий», завойовник, завойовництво, завойовний, післявоєнний, повоєнний, — р. воевать, бр. ваяваць, др. воеватися, п. wojować, ч. ст. слц. ст. voj «військо», болг. воюваму. м. eojyea, схв. eojèeamu, слн. vojevéti;— пел. *vojb «воїн»; — споріднене з вина, р. повиноваться, лит. vajóti «ганяти, переслідувати», v^ti «тс», лтс. vajât «переслідувати», двн. weida «полювання», дісл. veiör «тс», лат. venor, -ari «полювати», ірл. fiad «дичина», гр. ΐεμαι «прагну, бажаю», ос. уайын «скакати, бігати, мчати», ав. vayeiti «гонить, переслідує», дінд. vèti «тс»; іє. *иеіа-, *uei- «прагнути, домагатися, гнатися».— Шанский ЭСРЯ І 3, 141—142; Фасмер І 334—335; Преобр. І 91; ЭСБМ II 27; БЕР І 172; Skok III 612; Hołub—Kop. 421; Fraenkel 1267.— Пор. вина.
вояж, вояжер, вояжувати; — р. болг. вояж, бр. ваяж, п. wojaż; — запозичено з французької мови, можливо, через польське посередництво; фр. voyage «подорож» походить від лат. viaticum «гроші на подорож; провізія для подорожі», в основі якого лежить via «дорога», споріднене з дінд. vèti «іде слідом, переслідує, прагне кудись», vitâh «прямину простий, прямолінійний», vïthih, vîthï, «ряд, вулиця, шлях», псл. *vojb «воїн», укр. війна, воювати. — СІС 126; Шанский ЭСРЯ І 3, 180; Kopaliński 1046; Dauzat 758; Walde-Hofm. II 778—779.— Див. ще воювати.
впаки — див. навпаки.
[впатрені «спритний, обачний» Ж, [впатрінє] «обачність» Ж; — очевидно,, видозмінене запозичення з польської мови; п. opatrzny «передбачливий, обач-
впелесйтися
врем'я
ний» утворене від етимологічно неясного п. patrzyć «дивитися», wpatrzyć się «вди- · витися», спорідненого з ч. patfiti «дивитися; належати», слц. opatrovat' «доглядати».— Трубачев Этимология 1965, 47—51; Brückner 399; Machek ESJĆ 438.— Пор. пантрувати.
впелесйтися, впелюскатися — див. лелюскатися.
впереміж, впереміжку, упереміж, упереміжку; — р. вперемежку, бр. упе-рамежку; —прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи перемежувати або від незасвідченого іменника *пере-міжка чи *переміжок, аналогічного до перелісок, перестінок. — Див. ще межа, пере-, у1.
впереміш, вперемішку, упереміш, уперемішку; — р. вперемешку, бр. упера-мешку, упярэмешку; — прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи перемішати або від іменника [перемішка]. — Див. ще мішати, пере-, у1.
впілйтися — див. п'ялйти.
впленичитися — див. пленйця.
ІвпольнутиІ «впірнути» Ж; —очевидно, результат видозміни дієслова впірнути під впливом линути, полинути.
(впопереначку] «навперемінно, по черзі» Ж; — прислівник, утворений від префіксальної основи дієслова (по)пере-іначити за допомогою суфікса -к- і прийменника в. — Див. ще інакший, пере-, по, у1.
вправа, вправний, вправлятися; — очевидно, нове запозичення з польської мови; п. wprawa «вправність», wprawny «вправний», wprawiać się «вправлятися, тренуватися» є похідним від прикметника prawy (з псл. prav-ь) «належний, такий, як слід».— Див. ще правий.
впридобити, впридобляти — див. придоба.
вприпуст «вдосталь», уприпуст «тс»; -похідне утворення від припустити; розвинулось, очевидно, на основі тваринницького виразу годувати вприпуст, тобто припускаючи тварин до цілого запасу корму.— Див. ще при, пускати, у1.
Івпугувати] «затушковувати, надягати багато важкого одягу» Ж, Me, [впугатися] Ж, [запуганий] Me; — р. [за-пугнуться] «застібнутись»; — неясне; можливо, пов'язане з [пуговиця]; в такому разі первісно означало «застібати».
ер- — див. ур-.
[врава] «натовп, орава» Я; — очевидно, результат фонетичної видозміни форми οράβα; менш імовірний зв'язок з ч. vfava «гамір», первісно «натовп» (Machek ESJĆ 702), nop. ffvavaj «натовп, гамір».— Див. ще орава.— Пор. врява.
враг, Івражба] «ворожнеча» Ж, вражда, [вражда, вражня, вражнь] «тс.» Ж, [враженя) «чортеня», [вражча] «тс», вражий, [вразький], враждати «ворогувати», враждувати; — р. бр. діал. враг, др. врагъ; — запозичення з церковнослов'янської мови; цел. стел. крогь є прямим відповідником до др. ворогь, укр. ворог (див.).
вражати, враження, враж'шня, враж-лйвий, враза, вразити, вразливий — див. разити.
[врацати] «блювати» Ж, Me, [врацо-вйни] «блювотина» Ж; — запозичення з польської мови; п. wracać «блювати; вертати» пов'язане з wrócić «вернути», спорідненим з укр. вертати, вертіти (див.).
[вред] «чиряк» ВеЛ, ст. вредъ «веред, болячка» (XVII—XVIII ст.); — запозичення з чеської або словацької мови; ч. vfed «нарив, чиряк», слц. vred «тс» походять від псл. *verdb «тс», звідки й укр. веред «нарив», вередити, вередувати та ін.; пор. р. [вред] «чиряк», др. врЪдъ «тс», що походить від стел. крЬдть.«тс».—Machek ESJĆ 702.—Див. ще вереди.
[временщик] «чудна, незвичайна людина, упир» Ж;—похідне утворення від [врем'я] «час», очевидно, пов'язане з уявленням про появу і зникання такої людини через певні проміжки часу.— Див. ще врем'я.
[врем'я] «час», [уремення] «щастя, удача», [урем'я], [временный] «сприятливий, зручний» Я, \временйти], ст.
вретище
все-
врЪмя, время (XIV—XVII ст.); — р. время, бр. [време, уреме], др. врЪмя; — запозичення з старослов'янської мови; стел. вр'Ьмд «час» є прямим відповідником до укр. [верем'я] «погода» (див.).
вретшце «одяг із грубої товстої тканини, убогий одяг»; — р. вретище «тс», др. врЪтище «мішок, одяг»; — книжне запозичення з старослов'янської мови; СТСЛ. Вр^ТИШТЕ «МІШОК» ПОХОДИТЬ
від тієї самої основи псл. *ver- «засовувати, ховати», що й укр. верета. — Въгленов БЕ 13/3, 258—259.—Див. ще верета.
[вритний, урйтний] «нелюбий, небажаний, надокучливий» Ж; —запозичення з румунської мови; рум. urît «поганий, неприємний», пов'язане з дієсловом (a) urî «ненавидіти, мати відразу», походить від лат. *horrIre (<hor-rêre, horrescere) «стовбурчитися; лютувати, жахатися», спорідненого з дінд. harsate «задубіває, заклякає», hrsyati «тс».— Vincenz 2; DLRM 910; Puçcariu 170; Walde—Hoîm. I 659.
[врпги] «кипіти, вирувати, клекотіти» Ж, ст. врЪти «кипіти» (XVII— XVIII ст.);— р. [вреть) «дуже потіти», бр. [врзцьі «кипіти», др. врЪти, вьрЪти, п. wrzeć, ч. vriti, слц. vriet, болг. вря, м. вриє, схв. врЬти, слн. vréti, стел. вьр'к-ти «тс»;—псл. *vbrëti «тс», пов'язане з νϊπ> «вир», variti «варити»;— споріднене з лит. vìrti «кипіти, варитися», versmë «джерело», лтс. virt «кипіти, варитися», прус, auwerus «виварки», тох. A wrätk «варити»; іє. *uer-/*uor-, *ur-«горіти; спалювати».— Фасмер—Труба-чев І 362; Machek ESJĆ 702—703; БЕР І 193; Skok III 622—624; Fraenkel 1263; Trautmann 361; Pokorny 1166.— Пор. варити, вир.
врода, вроджений, вродини, вродити, вродливець, вродливий, вродливиця, вродливість, вродність, вродовйтий — див. ріД.
[вроза] «ремінець, яким прив'язують бич до бичиська» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [*wroza] «ремінець для прив'язування, зв'язування» є прямим відповідником до укр. вороза (див.).
28 3-539
врозтіч, вростич —див. тікати.
вруно «сходи хлібів», [воруна Па, воруніца Л, врунь Л, овруно Л, оврунь Л, угруно Л, уруно Л], уруна «тс», врунастий, врунистий, урунастий, урунистий, врунити, врунитися, вруніти, урунити, урунитися, уруніти; — бр. [урунь]; — результат не зовсім ясної видозміни спільнослов'янської основи слова руно, руна; можливо, виникло на грунті прийменникового виразу вь руно. — Див. ще руно.
вручати — див. рука.
[вручість] «діловитість, бравість» Ж;— очевидно, пов'язане з [вріти] «кипіти» (див.).
[врява] «крик» ВеЗа, [врявк] «тс.» ВеЛ, [врявкати, врявчати] «кричати» ВеЛ; ] — очевидно, запозичення з польської або словацької мови; п. wrzawa «галас, гамір, шум» споріднене з ч. vrava «тс», слц. vrava «розмова, галас, шум», болг. врява «галас», м. врева «галас, гомін, [говірка, розмова]», схв. врева «галас, лемент»; —певної етимології не має; виводиться з іє. *u(e)rê-«говорити» (БЕР І 193), припускається первісне значення «натовп» (Machek ESJĆ 702), польське слово вважається запозиченням з чеської мови (Bruckner 633) і т. д.— Пор. врава, рявкати.
врядй-годй, урядй-годй; — бр. гады-урады; — прислівникове утворення від іменників ряд і год з первісним значенням «час періодичних розглядів судових справ, укладання угод» і под.— Див. ще год, ряд, у1.
все, всей, всенький — див. весь1.
все- (перший компонент складних слів типу всебічний, всевидящий, всемогутній, всесильний); — р. болг. все-, бр. усе-, др. вьсе-; — засвоєне з старослов'янської мови; стел. BkCÉ-всловах типу вксЕЛ'.огкії!, вксеАртіЖителк є калькою гр. παν— першого компонента грецьких складних слів типу παν-αλκής «всесильний», πάν-αρχος «всевладний», παντοκράτωρ «вседержитель», що являє собою форму середнього роду займенника πάς-«весь, цілий» (род. в. παντός).— БЕР І 192.
Всеволод
встікатися
Всеволод, [Сиволод]; — р. Всеволод, бр. Усевалад, др. Всеволодъ, ч. Vsevo-lod; — чоловіче ім'я, утворене на східнослов'янському грунті з займенника есе- та основи дієслова волод-'іти. — Див. ще володіти, весь1.
[всезелень] (бот.) «грушанка, Pirola L.» Ж. [всезелен] «тс; зимолюбка, Спі-maphila Pursh.» Mak; — ч. zimozelen «зимолюбка»; — складні слова, утворені з основ прислівника все «завжди» і прикметника зелений; назви зумовлені вічнозеленою природою цих рослин.— Machek Jm. rostl. 176; Словн. бот. 160; Нейштадт424.—Див. ще весь1, зелений.
всесвіт; — п. wszechświat; — зворотне утворення від всесвітній, яке виникло на основі словосполучення весь світ; зразком для зворотного утворення стала, очевидно, польська форма; пор. також ч. слц. vesmir «всесвіт».— Див. ще весь1, світ.
[всйжюд, усйжгуд, усйжут, сйжгід] «торік» ДзАтл II; — результат злиття словосполучення (въ) сьй ж(е) годъ (гід); пор. утворене за цією ж моделлю слово тиждень від тъи же дьнь; спочатку, мабуть, означало «рік тому в цей самий час»; виведення від *въ сьсь годъ (ДзАтл II 259) неточне.— Див. ще год, же, сей, у1.
[всігда] «завжди» Ж, [всігди Ж, усіг-дй] «тс», [всігдйшний Ж, завсігда, за-всігдй, завади, завсюди, завсідний, по-всегда, повс'їда Г, Ж]; — р. всегда, бр. [всёгды, всегда, усёгды], заусёды, зау-сягды, др. вьсьгда, вьсегда, п. wszegdy, болг. всегда, всякого., схв. свагда, свйг-дар, слн. vsèkdar, [vsîgdar, vsâkdaj]; — пел. *vbsekbda, vbseda, *vbsedy. утворені з займенника vbsb, vbse «весь, цілий» і займенникових компонентів kbda ^очевидно, спорідненого з лит. kadà «коли», дінд. kadä, ав. kadä «тс») чи простішого da, який зберігається і в р. да «так; та», укр. да; менш імовірне зведення (Schmidt KZ 32, 399; Meillet MSL 13, 29) до виразу *vbxogo goda «всякого часу», як і когда до *kogo goda, тогда до *togo goda.— Шанский ЭСРЯ І 3, 197; Фасмер І 362—363; БЕР І 194.— Див. ще весь1, да1, кий2.
всілякий, [вселяти], усілякий, [всі· лячина] Ж; — р. [вселякий], бр. уся-лякі, п. wszelaki, ч. слц. vselijaky, вл. wSel(a)ki; — похідне утворення від займенникової основи вьсель, вьсЬль, псл. vbsëlë, пов'язаної з vbsb «весь», тієї самої, що і в прислівнику (з)відус'іль, та суфікса -ак-, того самого, що і в такай, двоякий, троякий. —Пор. відусіль. всклезь — див. склезь. [вспак] «назад, навпроти, навпаки» Пі, ст. вспакъ (XVI—XVIII ст.);— p. [вспак] «навиворіт», п. wspak «назад»; — утворення з прийменника въз і прислівникової основи пак- «назад», що є, очевидно, варіантом основи опак- «тс»; можливо, в українську мову запозичене з польської.— Brückner 635.— Див. ще опак, уз.— Пор. навпаки.
[вспинячки] «повільно» Пі; — очевидно, похідне утворення від спинятися, аналогічне до навсидячки (від сидіти), навстоячки (від стояти), навспинячки «навшпиньки» (від спинатися). — Див. ще зупинити.
[вспокон] «одвіку» Ж; — р. испокон, бр. спакон, [успакон]; — похідне утворення від др. поконъ «початок» (пор. п. [pokon] «тс»), яке складається з префікса по- і кореня кон- «початок» (і «кінець»), того самого, що й у словах закон, конати, кінець тощо.— Brückner 644.— Див. ще кінець, конати.— Пор. споконвіку.
[вспряник] (бот.) «кмин кінський, Siler trilobum Scop.» Mak; — неясне.
[встеклинець] (бот.) «молочай, Euphorbia procera M. В.» Mak; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з текти, з огляду на сік, подібний до молока, що витікає із стебла свіжозрізаної рослини.— Нейштадт 372.
[встікатися] «казитися, ставати скаженим, шаленіти» Ж, [встеклий] «шалений» Ж, [остеклий] «тс» Ж, [встек-лйзна) Ж; — запозичення з польської мови; п. wściekać się «казитися», як і ч. vztekati se, нл. ст. sćekaś se «тс», походить від псл. *tekti «текти» і первісно означало «розтікатися, розбурхуватися» (про бурхливі води).— Brückner 635; Machek ESJĆ 706.—Див. ще текти.
встрих
вугай
[встрих] «вщерть, по вінця» Me; — запозичення з польської мови; у п. w strych «тс», nad strych «надто», pod strychem «без верху», іменник strych закріпився замість складнішого stry-chulec «дощечка, планка для підрівнювання сипучих речовин до верхніх країв посуду», що походить від н. Streichholz «тс», утвореного з основ дієслова streichen «гладити, дряпати, креслити», спорідненого з лат. stringere «зривати, дряпати», псл. *strigti, укр. стригти, та іменника Holz «дерево», спорідненого з псл. *kolda, укр. колода. — Brückner 521; SW VI 468, 470; Kluge—Mitzka 757; Kluge—Götze 327.—Див. ще стригти.— Пор. стрих, стріха.
всуе — див. суєта.
всупереч — див. перечити.
всюди, [всяди ВеЛ, всягди ВеЛ, всягде Ж), відусюди, звідусюди, зусюди, зусюд, Іповсюда Ж, повсюдейка Ж\, повсюдно, повсюдний, повсюдніти; — р. всюду, бр. усюды, др. вьсюду, вьсуду, вьсюдЬ, п. wszędzie, ст. wszędy, каш. wśąde, ч. слц. vsude, вл. wsudźe, нл. ludy, śuder, fwśudy], болг. навсъде, схв. свудй, свигде, слн. povsód,' стел. вьсжд'Ё;—псл. *vbSQdu, vbsçdë, похідне від займенника vbsb «весь»; кінцеве -du (-de), мабуть, того ж походження, що й кінцева частина в лат. quan-dö «коли», прус, is-stewen-dau «звідси, звідти»; на думку Ільїнського, -du є місцевим відмінком однини іє. займенника *do, *dho.— Булаховский Труды ИРЯ І 206; Шанский ЭСРЯ І З, 205—206; Фасмер І 364; Ильинский Сложи, местоим. 74; Преобр. І 102; Brückner 636; Machek ESJĆ 685—686; Trautmann 312.— Див. ще весь1.
всякий, всячина — див. весь1.
втиркатися, втиркун —див. тирити.
[втискуй] (ент.) «могильний жук, Pte-rostichus, з родини жужелиць, Carabi-dae» Ж; — назва походить, очевидно, від втйскувати(ся) (в землю), оскільки ці комахи живуть у землі й живляться продуктами розкладу органічних речовин.— Див. ще тиснути.
втілити; — калька цел. втьплтьтити (р. воплотить, воплощать), яке, в свою чергу, є калькою гр. σαρκοδν «тс», по-
28*
хідного від σαρξ «м'ясо, тіло», чи, скоріше, лат. incarnare, утвореного з префікса in- «в-» і основи іменника саго (род. в. carnis) «м'ясо, тіло».
втора, [вторак] «другий рій» Ж, Івто-ровкиЛ «другі струни на кобзі або бандурі» Я, [вторий] Ж, вторинний, вторити СУМ, Ж, вторувати, повтор, повторний, повторити; — р. втора, второй «другий», бр. утора, др. въторъ, п. wtór, болг. втори «другий», м. втор(и), стел, въторть.; — псл. vbtorb<*ntorb, *nterb; — споріднене з лит. afìtras «другий, інший», лте ùotrs, прус ап-tars, двн. andar, гот. animar, oc аен-даер, дінд. antarah «тс», іє. *ontor-/ *ntor-; з другого боку, припускається зв'язок з ав. vitara- «далі», дінд. vita-räm «тс», vitarah «той, що веде далі» (Фасмер І 364—365).—Шанский ЭСРЯ, І 3, 209—210; Преобр. І 101; Machek ESJĆ 671—672; БЕР І 197; Младенов 83; Топоров І 94—95.— Пор. вівторок. [вточи, вточі] «в той час, тоді» ВеБ;— неясне; можливо, результат стягнення виразу [в той ч'ис, в той чіс] «в той час». втуз, втузівець; — р. втуз; — нове складноскорочене слово, утворене з виразу вищий технічний учбовий заклад за зразком рос втуз (із высшее техническое учебное заведение). — Фасмер 1365. втупити (очі), потупити; — p. потупить; — не зовсім ясне; пов'язується з тупий, тупик (Преобр., випуск останній, 18); можливо, споріднене з п. wtapiać, wtopić «тс.» (Brückner 570). [втяж] «постійно, безперервно, раз у раз» ВеБ; —запозичення з польської мови; п. wciąż «безупинно, безперервно, постійно, завжди» утворене з прийменника w «в» і основи дієслова ciągnąć «тягнути».— Brückner 61.— Див. ще тягти, у1.