2018-01-21
1914
ОБОВ'ЯЗКОВЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Персональний комп'ютер»
на тему: „Безпровідні технології передачі інформації Wi-Fi”
Виконав,
студент гр.ЕЛ-22 Миронченко В.І.
Перевірив,
доцент, к.ф.-м.н. І.О.Шпетний
СУМИ 2012
ЗМІСТ
Вступ
1 Розвиток бездротових технологій
2 Класифікація бездротових мереж
3 Типи бездротових мереж
3.1 Локальні обчислювальні мережі
4 Способи передачі даних
4.1 Інфрачервоне випромінювання
4.1.1 Типи
4.2 Лазер
4.3 Мережі на радіомодемах
4.3.1 IEEE 802.11
4.3.3 Bluetooth
4.5 Супутникові технології
4.5.1 Технологія VSAT
4.5.2 Системи низькоорбітальних супутників
4.6 Мережі на стільникових модемах
4.6.1 CDMA
4.6.2 CDPD
4.6.3 ETC
вайфай
1 Історія
• 2 Принцип роботи
• 3 Характеристики
• 4 802-11n
• 5 Wi-Fi Direct
• 6 Переваги Wi-Fi
• 7 Недоліки Wi-Fi
• 8 Комерційне використання Wi-Fi
• 9 Бездротові технології в промисловості
• 10 Wi-Fi і телефони стільникового зв'язку
• 11 Міжнародні проекти
• 12 Wi-Fi в ігровій індустрії
• 13 Некомерційне використання Wi-Fi
• 14 Безкоштовний доступ до Інтернету через Wi-Fi
ваймакс
1 Область використання
• 2 Принцип роботи. Основні поняття
o 3 Порівняння WiMAX і Wi-Fi
• 4 WiMAX-2
• 5 WiMAX-3
o 5.1 Порівняльна таблиця стандартів WiMAX
Термін бездротовий (також безпровідний) використовується відносно будь-якого виду електричної або електронної[ Джерело? ] дії, що виконується без використання дротового зв'язку.
Словосполучення «безпровідне середовище» може ввести в оману, оскільки означає повну відсутність проводів в мережі. В більшості випадків це не зовсім так. Звичайно бездротові компоненти взаємодіють з мережею, в якій як середовище передачі використовується кабель. Така мережа із змішаними компонентами називається гібридною.
Бездротовий зв'язок — це передача інформації на відстань без використання електричних провідників або «дротів». Ця відстань може бути як малою (декілька метрів, як у телевізійному дистанційному керуванні), так і дуже великою (тисячі або навіть мільйони кілометрів для телекомунікацій). Бездротовий зв'язок як правило розглядається як галузь телекомунікацій.
Термін бездротова технологія в загальному використовується для обладнання мобільних інформаційних технологій[ Джерело? ]. До їх складу входять[ Джерело? ] мобільні телефони, надолонники (PDA) та бездротові мережі. Інші приклади бездротових технологій включають пристроїглобальної системи позиціонування, пристрої дистанційного відкривання гаража, бездротові комп'ютерні миші та клавіатури, супутниковетелебачення і мобільні і радіо телефони.
Можливості
Ідея бездротового середовища вельми приваблива, оскільки її компоненти:
· забезпечують часове підключення до кабельної мережі;
· допомагають організувати резервне копіювання в кабельну мережу;
· гарантують певний рівень мобільності;
· дозволяють зняти обмеження на максимальну протяжність мережі, що накладаються мідними або навіть оптоволоконними кабелями.
· Wi-Fi, WiFi (від англ. Wireless Fidelity) — торгова марка, що належить Wi-Fi Alliance. Загальновживана назва для стандарту бездротового (радіо) зв'язку передачі даних, який об'єднує декілька протоколів та ґрунтується на сімействі стандартів IEEE 802.11 (Institute of Electrical and Electronic Engineers — міжнародна організація, що займається розробкою стандартів у сфері електронних технологій). Найвідомішим і найпоширенішим на сьогодні є протокол IEEE 802.11g, що визначає функціонування бездротових мереж.
· Установка Wireless LAN рекомендувалась там, де розгортання кабельної системи було неможливо або економічно недоцільно. Нині в багатьох організаціях використовується Wi-Fi, оскільки при визначених умовах швидкість роботи мережі вже перевищує 100 Мбіт/с. Користувачі можуть переміщатись між точками доступу по території покриття мережі Wi-Fi.
· Мобільні пристрої (КПК, смартфони, PSP і ноутбуки), оснащені клієнтськими Wi-Fi прийомо-передаючими пристроями, можуть підключатися до локальної мережі і отримувати доступ в Інтернет через точки доступу або хот-споти.
· Невелика ширина використовуваного спектра частот, відсутність можливостей роумінгу і авторизації не дозволяють Wi-Fi пристроям потіснити на ринку мобільний зв'язок. Тим не менше, компанії ZyXEL, SocketIP і Symbol Technologies пропонують рішення по організації Wi-Fi телефонії.
WiMAX від англ. W orldwide I nteroperability for M icrowave A ccess Стандарт IEEE 802.16 — стандарт безпровідного зв'язку, що забезпечує широкосмуговий зв'язок на значні відстані зі швидкістю, порівняною з кабельними з'єднаннями.
Назву «WiMAX» було створено WiMAX Forum — організацією, яку засновано в червні 2001 року з метою просування і розвитку WiMAX. Форум описує WiMAX як «засновану на стандарті технологію, яка надає високошвидкісний бездротовий доступ до мережі, альтернативній виділеним лініям і DSL»;
Область використання
WiMAX підходить для вирішення наступних завдань:
· З'єднання точок доступу Wi-Fi одна з одною та іншими сегментами Інтернету.
· Забезпечення бездротового широкосмугового доступу як альтернативи виділеним лініям і DSL.
· Надання високошвидкісних сервісів передачі даних (до 3Мб/с) і телекомунікаційних послуг.
· Створення точок доступу, не прив'язаних до географічного положення.
WiMAX дозволяє здійснювати доступ в Інтернет на високих швидкостях, з набагато більшим покриттям, ніж у Wi-Fi мережі. Це дозволяє використовувати технологію в якості «магістральних каналів», продовженням яких виступають традиційні DSL-і виділені лінії, а також локальні мережі. В результаті подібний підхід дозволяє створювати високошвидкісні мережі в масштабах цілих міст.
Розвиток бездротових технологій
Останніми роками напрям безпроводових комп'ютерних мереж та віддаленого доступу зазнав бурхливого розвитку. Це пов'язано з поширенням блокнотних комп'ютерів, систем пошукового виклику (так званих пейджерів) та появою систем класу «персональний секретар» (Personal Digital Assistant (PDA)), розширенням функційних можливостей стільникових телефонів. Такі системи повинні забезпечити ділове планування, розрахунок часу, зберігання документів та підтримку зв'язку з віддаленими станціями. Девізом цих систем стало anytime, anywhere, тобто надання послуг зв'язку незалежно від місця та часу. Крім того, безпроводові канали зв'язку актуальні там, де неможливе або дороге прокладання кабельних ліній та значні відстані. Донедавна більшість безпроводових комп'ютерних мереж передавала дані зі швидкістю від 1.2 до 14.0 Кбіт/с, найчастіше тільки короткі повідомлення (передавання файлів великих розмірів чи довгі сеанси інтерактивної роботи з базою даних були недоступні). Нові технології безпроводового передавання оперують зі швидкостями в декілька десятків мегабітів за секунду.
