Координатні осі і прив’язка до них конструктивних елементів

 

Модульна просторова координатна система і відповідні модульні сітки з розчленуваннями, кратними певному укрупненому модулю, мають бути неперервними для всього запро­ектованого будинку або споруди; до­пускається застосу-вання вставок з розмірами С, кратними меншому модулю, в місцях деформаційних швів.

 

Рис. 3.5. Розташування коорди-натних осей в плані будівлі з несучими стінами:

а — неперервна система з суміщенням координатних осей з осями несучих стін;

б — перервна система з парними координатними осями і вставками між ними;

в — перервна система при парних координатних осях, що проходять у товщі стін

 

В окремих випадках допускається заміна неперервної системи (рис. 3.5,а) перервною з парними ко­ординаційними осями і вставками між ними, з розмірами, кратними меншому модулю (рис. 3.5, б, в).

Прив'язка несучих стін до координатних осей здійснюється залежно від їхніх конструкцій і розташування в будівлі.

Геометричну вісь внутрішніх несучих стін слід суміщати з координатною віссю (рис. 3.6, а); асиметричне розташування відносно коор­динатної осі допускається тоді, коли це доцільно для масового застосування уніфікованих будівельних виробів, наприклад елементів драбинки і перекриття.

Внутрішня координаційна площина зовнішніх несучих стін повинна зміщуватися всередину будівлі на відстань а від координаційної осі (рис. 3.6, б, а), яка дорівнює половині координаційного розміру товщини паралельної внутрішньої несучої стіни do/ 2 або кратна М чи 1/2М; при обпиранні плит перекриття на всю товщину несучої стіни допускається суміщення зовнішньої координаційної площини з коорди-наційною віссю (рис. 3.6, г). Внутрішня координаційна площина зовнішніх самонесучих і навісних стін має суміщатися з координаційною віссю (рис. 3.6, д) або змі­щуватися на величину, а з урахуванням прив'язки несучих конструкцій у плані й особливостей притискання стін до вертикальних несучих кон­струкцій або перекриття (рис. 3.6,б,е).

В каркасних будівлях колони середніх рядів слід розташовувати так, щоб геометричні осі їхніх перерізів суміщалися з координаційними осями (рис. 3.7,а).

Прив'язка крайніх рядів колон каркасних будівель до крайніх коор­динаційних осей здійснюється з урахуванням якомога більшої уніфікації крайніх елементів конструкцій (ригелів, панелей стін, плит перекриття і покриття) з рядовими елементами. При цьому залежно від типу і конструктивної системи будівлі прив'язка має здійснюватися одним із таких способів:

1) внутрішня координаційна площина колон зміщується від координаційних осей всередину будівлі на відстань, що дорівнює половині координаційного розміру ширини внутрішньої колони b₀/2 (рис. 3.7,6);

2) геометрична вісь крайніх колон суміщається з координатною віссю (рис. 3.7,в);

3) зовнішня координаційна площина колон суміщається з координаційною віссю (рис. 3.7, г).

Примітки. 1. Зовнішню координаційну площину колон допускається зміщувати від координаційних осей назовні на відстань а (рис. 3.7,6), кратну модулю ЗМ і, в разі потреби, М або 1 /2М. 2. У торцях будівлі допускається зміщувати геометричні осі колон всередину будівлі на відстань е (рис. 3.7,е), кратну модулю ЗМ і, в разі потреби, М або 1/2М.

 

При будівництві в місцях перепаду висот, деформаційних і темпе­ратурних швів на парних або одинарних колонах (чи несучих стінах), які прив'язуються до подвійних або ординарних координаційних осей, слід керуватися такими правилами:

a) відстань С між парними координаційними осями (рис. 3.8, а-в) має бути кратною модулю 3М і, в разі потреби, М або 1/2М;

b) при парних колонах (або несучих стінах), що прив'язуються до одинарної координаційної осі, відстань е від координаційної осі до геометричної осі кожної з колон (рис. 3.8,г) має бути кратною 3М і, в разі потреби, М або 1/2М;

c) при ординарних колонах, що прив'язуються до ординарної координаційної осі, геометрична вісь колон має суміщатися з координаційною віссю (рис. 3.8,3).

 

Рис. 3.8. Прив'язка колон і стін до координаційних осей у місцях деформаційних швів

 

У багатоповерхових будівлях координаційні площини чистої підлоги, площини східців слід суміщати з горизонтальними основними координаційними площинами (рис. 3.9,а).

а б

Рис. 3.9. Модульна (координаційна) висота поверху

 

В одноповерхових будівлях координаційну площину чистої підлоги треба суміщати з нижньою горизонтальною основною координаційною площиною (рис. 3.9,6), а координаційну площину низу горизонтальної несучої конструкції на опорі — з верхньою горизонтальною основною координаційною площиною (рис. 3.9,6); при покриттях з нахилом ці правила стосуються нижчої опори.

Міжнародний стандарт ІСО 1789 встановлює такі розміри: модульної висоти поверхів (висота від підлоги до підлоги) — 26М; 27М; 28М; ЗОМ, кімнат (висота від підлоги до стелі) для житлових будинків — 23М, 24М, 25М, 26М, 27М, 28М і підвалів, фундаменту та коридорів — 20М, 21М, 22М.