Самостійна робота студентів

 

Самостійна робота студентів - це внутрішньо організована, цілеспрямована активна діяльність як за завданням, так і за власним бажанням, спрямована на закріплення, розширення та поглиблення знань, умінь і навичок, а також на засвоєння нового матеріалу без сторонньої допомоги.

Самостійна робота розвиває у студента такі якості: організованість, дисцип­лінованість, відповідальність, ініціативу, волю, наполегливість в досягненні поставленої мети, формує вміння аналізувати факти та явища, розвиває самостійне мислення, яке приводить до творчості, до успіху.

Самостійна робота студента сприяє формуванню у нього високої культури розумової праці. Набуті у результаті плідної самостійної роботи якості майже завжди гарантують спеціалісту можливість знайти найоптимальніший, найвірні-ший вихід з будь-якої складної ситуації.

Самостійна робота (самопідготовка) маємісце:

- при роботі на лекціях, семінарах, практичних та лабораторних заняттях;

- при відпрацюванні поточного матеріалу за конспектами та рекомендованою літературою;

- при виконанні домашніх завдань;

- при підготовці до семінарів, лабораторних та практичних занять;

- при підготовці до виступу з науковою доповіддю;

- при підготовці до заліків та екзаменів;

- при підготовці до виконання практичних завдань під час проходження практики на підприємстві (в установі).

Відомо, що знання засвоюються найбільш міцно і свідомо, якщо студент не отримує їх в готовому вигляді, а здобуває в значній мірі самостійно, докладаючи певних зусиль та здійснюючи самостійну розумову та практичну роботу. Він повинен думати, співставляти факти, оцінювати результати досліду, самостійно робити висновки, виконувати практичні дії.

Дисциплінований, думаючий, грамотний студент сьогодні - це здібний мене­джер, бухгалтер, фінансист, юрист, будівельник, землевпорядник завтра. І якщо цей спеціаліст продовжує свою самоосвіту, постійно приділяє увагу особистому самовдоскона­ленню, якщо він навчився вчитись, то з нього, як правило, виходить неабиякий спеціаліст, стратег, вчений, політик.

Навчитись методиці розумової праці можна двома способами:

- методом "спроб та помилок" (на жаль, найрозповсюдженіший, алене най­доцільніший);

- шляхом використання науково обгрунтованих рекомендацій, відпрацьованих психологією та педагогікою.

Успіх у самостійній роботі включає дві складові.

Перша складова - це мотивація самостійної роботи, тобто студент повинен відповісти на питання: «Навіщо мені це вивчати?». Відповідаючи, він повинен керуватись не суто індивідуальним ставленням до предмета або своїм настроєм у момент самостійної підготовки, а усвідомлювати перспективи життя, суспільну значимість майбутньої професії та важливість предмета чи питання, що вивчається.

Зокрема, чим вища суспільна свідомість студента, його ерудиція, дисциплінованість, спрямованість на майбутнє, тим менший розрив між особистою та суспі­льною мотивацією на навчання.

Друга складова - це вміння організувати самостійну роботу. Як за обмежений час зробити більше справ? Як раціонально слухати лекцію? Як вести конспект? Як читати підручник? Як краще підготуватись до того чи іншого заняття?

Пізнавальна діяльність студента органічно пов'язана з такими психічними процесами, як пам'ять та мислення, що відіграють дуже активну роль у засвоєнні матеріалу.

Під терміном „наукова організація самостійної роботи" розуміють застосу­вання наукових принципів та методів до навчальної роботи студентів. Навчити студентів учитись - це значить виробити в них потребу до знань, здатність розбиратись у нових напрямках світового соціально-економічного розвитку, розвит­ку національної економіки, прищепити вміння виконувати роботу творчо і з задоволенням.

Зупинимося на двох основних питаннях організації самостійної роботи. Студент повинен знати, що самостійна робота - це його прямий службовий обов'язок. Вступивши до вищого навчального закладу, він повинен перебудувати весь побут свого життя. Що стосується навчальних занять під керівництвом виклада­чів, то перебудова не викликає особливих труднощів. Набагато складніше дається планування та організація самостійної роботи. Це особливо важливо в умовах порівняно невеликого обсягу часу, що відводиться на самостійну роботу, та великої кількості навчальних дисциплін.

 

Як планувати самостійну роботу?

Вихідними даними для особистого планування служать:

- розклад навчальних занять;

- дати проведення семінарів, контрольних робіт, контрольні строки подання рефератів, курсових робіт, звітів з науково-дослідних робіт;

- дати проведення рубіжного (модульного) контролю знань;

- розклад занять спортивних секцій, гуртків художньої самодіяльності;

- загальноінститутський план проведення культурно-масових заходів;

- та інші, наприклад, черговість роботи з дефіцитним підручником.

Особистий план доцільно складати на період, що охоплює оприлюднений розклад навчальних занять, в зручній для себе формі - в окремих робочих зошитах, бло­кнотах або на спеціально розграфлених бланках.

При плануванні необхідно виходити з того, що на самостійну роботу студент повинен щодня витрачати 3-4 години.

Отож, час самостійної підготовки доцільно розподілити таким чином:

Першу годину планувати на обробку сьогоднішнього лекційного матеріалу, оскільки його опрацювання через 4—5 днів після пояснення викладачем на лекції призводить до збільшення витрат часу на 20-25 % через часткове забування.

Потім 2 години доцільно використовувати на підготовку до наступних занять, відводячи перше місце складнозасвоюваним дисциплінам.

Останню годину варто залишити як резерв часу для підготовки до екзаменаційної сесії. Цей час можна використати також для виконання графічних робіт, перекладів, роботи з комп'ютером тощо.

Необхідно ще раз звернути увагу на раціональність та корисність для студента опрацювати матеріал тих занять, що були сьогодні, або вчора, якщо аудиторний навчальний процес проходить у другій половині дня. В даному випадку студент більш детально пам'ятає обстановку, в якій лекція проходила, на чому наголошував викладач. Крім того, при постійному застосуванні цієї системи набагато скорочується час на підготовку даного питання безпосередньо напередодні занять.

Розглянута система організації самостійної роботи сприяє якісному та глибокому запам'ятовуванню навчального матеріалу.

Існує пряма залежність між рівнем духовного розвитку людини та її спрямованістю до саморозвитку: чим вищий культурний рівень людини, тим більше вона працює над собою.

Кожну годину, кожну хвилину навчального часу необхідно використовувати за призначенням. Більшість студентів занадто вільно обходяться зі своїм часом, та й не лише зі своїм. Втрати часу, в основному, відбуваються за рахунок того, що студент не здатний самоорганізуватись, мимоволі відволікається від роботи.

Особливо багато часу витрачається на сторонні розмови. Всього цього можна уникнути, якщо студент проявить дисциплінованість та організованість. Створення нормальних умов праці - справа самого студента.

Спочатку студент повинен обміркувати свій план самостійних занять, тобто намітити технологічний процес дій; для засвоєння належного навчального мате­ріалу. Якщо він ще не в змозі цього зробити, то йому варто б привчити себе про­думувати хоча б головний напрямок у роботі.

Потім необхідно підготувати своє робоче місце, підібрати необхідну літературу, конспекти, приладдя для креслення та ін. На столі не повинно бути нічого зайвого.

Під час роботи треба сидіти прямо, так як неправильна постава призводить до швидкого стомлювання. Після кожної години роботи необхідно робити неве­ликі перерви бажано з виходом на балкон чи на вулицю. При цьому слід обов'язково провітрювати приміщення. Люди перевтомлюються зовсім не через те, що багато працюють, а від того, що несвоєчасно відпочивають.

Наука відмічає такий добовий цикл працездатності людини: найбільша працездатність у ранкові години з 9 до 12, а також з 16 до 20 год., коли спостерігається повторне, не менш значне підвищення розумової працездатності. Найменша працездатність спостерігається в період між 14 та 16 год., а також з 20 до 22 год. Заняття після 20 год. 30 хв. малоефективні, тому що в цей час спостеріга­ється зниження розумової' працездатності людини.

Академік І. П. Павлов довів, що втома організму від фізичної' і, особливо, від розумової' праці пов'язана, перш за все, із втомою центральної нервової системи.

Студенти, що не вміють працювати, відпочиваючи думають про роботу, а працюючи мріють про відпочинок. Слід пам'ятати, що той, хто працює сидячи повинен відпочивати стоячи, і навпаки. Видатний фізіолог І. М. Сеченов стверджував, що не спокій, а спеціальні вправи найбільше сприяють відновленню працездатності.

Нажаль, багато студентів витрачають частину вільного часу на паління, позбавляючи себе таким чином справжнього відпочинку (про шкідливість паління дивися далі).

Через годину чи дві, після занять одним предметом, доцільно переключитись на інший предмет.

Людина з будь-якими здібностями може досягти значних успіхів, якщо зусиллям волі сконцентрує свою увагу на необхідних справах. Ні здібності, ні талановитість людини не можуть зробити того, що зробить уміння працювати. Та власне й талант - це вміння працювати.

Природа наділила людину величезними інтелектуальними можливостями. Вчені вважають, що зараз у навчанні використовується лише 10 % цих можливостей. Нормальна людина за своє життя здатна оволодіти 20-30 іноземними мовами, засвоїти програмний курс 10-12 інститутів.

Але природа нічого не зробила для перетворенняцих великих потенційних можливостей мозку в дійсність, а цілком переклала цю роботу на плечі суспільства й саму людину.

Нездібних людей немає. Кожна людина здатна до тієї чи іншої успішної дія­льності, необхідно лише виявити ці здібності й розвинути їх. Ніякі здібності не можуть розвиватись самі по собі, без старань. Знання й здібності не передаються у спадок. Мозок, здібності, як і м'язи, розвиваються шляхом вправ - функція творить орган.