Основні теоретичні положення

Розривні порушення на геологічних картах позначаються у вигляді потовщених (1,5 мм) чорних (дозволяється - червоних) ліній. За своїм характером поділяються на два типи - розриви без зміщення і розриви із зміщенням. Перші помічаються на картах за відсутністю зміщення геологічних границь в суміжних блоках.

Другі за характером переміщення блоків порід поділяються на шість основних груп: скиди, підкиди, зсуви, розсуви, насуви і покриви.

Скид - це тектонічне порушення з поверхнею зміщення, що падає в бік опущеного блоку (рисунок 19.1а).

Підкид - це порушення в якому зміщувач має падіння назустріч підкинутому блоку (рисунок 19.1б).

У випадках, коли зміщувач вертикальний, неможливо встановити характер порушення; в цих випадках треба визначити, які геологічні процеси вплинули на його утворення. Якщо відбулось “ стискування” території, або її ділянки - це підкид, якщо “розтягування” - скид.

Рисунок 19.1-І – схема скиду в розрізі (а) і в плані (б);ІІ – схема підкиду в розрізі (в) і в плані (г)

При складчастому заляганні порід, щоб встановити який блок опущений, а який піднятий, треба пам”ятати, що в синклінальній складці ширина порід в ядрі з глибиною зменшується, а в антиклінальній навпаки, збільшується. В підкинутому блоці породи з часом легше руйнуються і виносяться ніж в опущеному, тому на карті можна побачити відокремлені лінією порушення породи одного віку, але з різною шириною виходу. Це допомагає встановити, який блок переміщений догори, а який до низу (рисунок 19.2).

Рис. 19.2 - Зображення в плані і розрізі розривного порушення з вертикальним зміщувачем для синклінальної (а) і антиклінальної (б) складок

Зсувами називають розриви, зміщення вздовж яких відбувається в горизонтальному напрямку за простяганням зміщувача. В залежності від кута падіння виділяють вертикальний, нахилений і горизонтальний зміщувач.

На геологічній карті зсуви виділяються за тою ознакою, що при уявному суміщенні порід в сусідніх блоках, границі шарів співпадають (рисунок 19.3).

Рисунок 19.3 - Зсув в плані

Розсуви - це зміщення, викликані розсуванням блоків вздовж вертикальної площини і утворенням зони, заповненої кластичним матеріалом.

Насуви - порушення підкидового типу, де зміщувач має падіння в бік піднятого блоку; кут падіння 60 ° і менше.

Супроводжуються, як правило, сильно стиснутими нахиленими і перекинутими складками, простягання зміщувача паралельне до простягання осей складок. Для складчастих областей часто характерні лускуваті насуви; вони мають падіння в один бік, при цьому кути падіння у верхній частині круті, а за падінням зміщувача похилі (рисунок 19.4). Для насувів виділяють насунутий і піднасунутий блоки. сколюючих напруг або з явищами гравітації; можливо також, що насуви мають менш глибоке ніж підкиди заложення в земній корі.

Рисунок 19.4 - Будова насувів у розрізі

Тектонічні покриви, або шар”яжі - це різновидності насувів, які мають велике перекриття, що вимірюється іноді десятками а то й сотнями кілометрів уздовж горизонтальних, похилих і слабопохилих та хвилеподібних поверхонь. Породи, що підстеляють покрив називаються автохтоном (лежачій блок), а переміщені і ті, що складають тіло покриву - алохтоном (висячий блок). Передня частина структури називається лобом, або фронтом, але ця частина може руйнуватися і тоді, внаслідок денудації в межах окремих частин покриву, всередині алохтону утворюються тектонічні вікна, де на денну поверхню відслонюються породи автохтону. Ділянки покриву, що лежать на автохтоні між тектонічними вікнами називають тектонічними останцями або кліпенами. На геологічних картах покриви розрізняються завдяки хвилястій формі лінії порушення, що відокремлює насунутий і піднасунутий блоки (рисунок 19.5).

Рисунок 19.5 - Схема будови шар’яжу (покриву): І – автохтон, ІІ – алохтон, аа^/ - поверхня перевищення; б – насуви

Вік окремих розривних порушень встановлюється за віком порід, які це порушення перетинає і датується віком молодшим від віку наймолодших порід, які ним розірвані. Але треба враховувати і вік складкоутворення; якщо порушення проходять в тій частині складки, де воно розриває породи в ядрі антикліналі (тобто найдавніші в цій товщі), треба мати на увазі, що воно рве складку в цілому, отже відбулося тільки після того, як складка сформувалася. Таке порушення має вік молодший від наймолодшого шару, що входить в складчасту товщу порід на цій ділянці (рисунок 19.6).

Як видно із схеми, порушення проходить через ядро антиклінальної складки, виповнене тріасовими відкладами; але утворилося воно після, або під час складкоутворення, отже його вік - післякрейдовий.

Рисунок 19.6 - Встановлення віку розривного порушення що проходить в склепінні антиклінальної (а), складки

При побудові тектонічної схеми на карті відокремлюються тектонічні райони, які позначаються римськими цифрами. В межах районів виділяють структурні поверхи, назва яким дається за назвою етапів складчастості. Кожний структурний поверх зафарбовується певним кольором: докембрійський – рожевим, байкальський – синьо-сірим, каледонський – бузковим, герцинський – сіро-коричневим, кімерійський (мезозойський) – зеленим, альпійський – жовтим. Осадовий чохол і ділянки порід з горизонтальним заляганням на складчастій споруді певної епохи складчастості зафарбовуються в світліший відтінок, ніж ділянки із складчастою будовою.

При виділенні всередині поверхів підповерхів останні зафарбовуються відтінками кольору поверху.

При складанні тектонічної схеми застосовуються наступні умовні позначення:

границя тектонічних районів позначається чорною суцільною лінією товщиною до 1,5 мм;

границя між структурними поверхами – чорною суцільною лінією товщиною до 1,0 мм;

осьова лінія антиклінальної складки І-го порядку товщиною 1,0 мм;

осьова лінія синклінальної складки І-го порядку товщиною 1,0 мм;

осьова лінія антикліналі ІІ-го порядку товщиною 0,1 мм;

осьова лінія синкліналі ІІ-го порядку товщиною 0,1 мм.

Осьові лінії складок позначаються чорним кольором, стрілки показують напрям опускання шарніру.

складна складчаста структура, товщина лінії 0,1 мм.

скид підкид насув

зсув покрив скидо-зсув

підкидо-зсув

Лінії розривних порушень показуються червоним кольором. Інтрузивні тіла зображаються так само, як і на геологічній карті. Лінія геологічного розрізу чорного кольору товщиною 0,1 мм.

Хід виконання роботи

Студенти переносять на кальку (40х40 см) границі структурних поверхів і підповерхів, тектонічних поверхів, розривні порушення і будують осьові лінії складок за навчальними геологічними картами. Вздовж ліній розривних порушень вони проставляють позначення: припіднятий (+) і опущений (-) блоки, напрямки переміщення блоків, напрямок падіння зміщувача (на лінії розриву в певний бік проставляються бергштрихи), для зсувів визначається горизонтальна амплітуда переміщення.

При захисті роботи необхідно вміти обгрунтувати, в яку епоху тектогенезу сформувався той чи інший структурний поверх, чим зумовлена наявність підповерхів в межах поверху, до якого виду належить те чи інше порушення і встановити його вік.

Контрольні запитання

1 Які види розривних порушень із вертикальним зміщенням Ви знаєте?

2 Які види розривних порушень з горизонтальним зміщенням Ви знаєте?

3 Що таке скид?

4 Що таке підкид?

5 Що таке зсув?

6 Що таке насув?

7 Дайте характеристику покриву.

8 Елементи шар”яжу.

9 Особливості будови розсувів.

10 Як встановлюється вік розривних порушень?

11 Який принцип виділення структурних поверхів?