Юридичні особи можуть створювати філії та представництва.
Філія - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництво - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Цивільну відповідальність юридичні особи несуть самостійно усім належним їм майном.
Правоздатність юридичної особи припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Ліквідація юридичної особи відбувається:
а) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
|
|
б) за рішенням суду про визнання недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Господарські товариства — це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законодавством, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.
Закон визначає такі види господарських товариств:
1) акціонерні товариства (відкриті та закриті) (товариства, які мають статутами фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій);
2) товариства з обмеженою відповідальністю (товариства, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів);
3) товариства з додатковою відповідальністю (товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників);
|
|
4) повні товариства (товариства, всі учасники яких відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном);
5) командитні товариства (товариства, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники)).
Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
З метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності підприємств для вирішення спільних економічних та соціальних завдань законодавством дозволено утворення двома або більше підприємствами об'єднання підприємств (асоціації, консорціуми, корпорації, концерни тощо). Такі об'єднання є юридичною особою.
Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як:
1) господарські об'єднання (об'єднання підприємств, утворені за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність);
2) державні (комунальні) господарські об'єднання (об'єднання підприємств, утворені державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування).
Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ЦК України. Громадянин-підприємець відповідає за свої зобов'язання усім своїм майном, на яке, відповідно до закону, може бути звернено стягнення.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність у такі способи:
• безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
• із залученням або без залучення найманої праці;
• самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним
підприємством безпосередньо або через керівника, найманого за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та (або) учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.