Традиційні методи захисту деревини

Вступ

Деревина є одним з найбільш поширених будівельних матеріалів починаючи з перших спроб будівництва людиною власного житла. Вона є доступним, відносно легким і простим в обробці матеріалом. В ранні часи використовувались в основному круглі матеріали малого діаметру, але з часом пиломатеріали у вигляді дощок і брусів витіснили круглу деревину за рахунок своєї практичності в більшості випадків застосування.

Протягом століть в будівництві деревина використовувалась для створення фундаментів, зовнішніх та внутрішніх стін, підлогових покрить, несучих конструкції, виробництва вікон, дверей, меблів та інших виробів. Однак в останні десятиліття відбулися значні зміни, внаслідок яких деревина втрачає свою частку на ринку будівельних матеріалів не витримуючи тиску альтернативних не деревинних та деревинно-композиційних матеріалів. Так, зокрема:

· дерев’яні фундаменти витіснено каменем і бетоном;

· для зовнішніх стін використовуються в основному цегла, полімер-піщані блоки, звичайний та легкий бетон;

· для внутрішніх стін застосовуються в більшості цегла, легкий бетон, гіпсові плити та інші матеріали;

· в каркасному будівництві дерев’яні несучі елементи витісняються легкими сталевими балками;

· основою підлогових покрить в більшості випадків є бетон;

· зовнішні елементи виконуються в основному з деревино-полімерних композицій;

· дерев’яні підлогові покриття витісняються ламінатами та іншими матеріалами.

Але в цілому ситуацію не варто драматизувати. Оскільки деревина залишається основним матеріалом у виготовленні дахів а також зростає попит на дерев’яні односімейні будинки різних типів та меблеві вироби з масивної деревини.

Традиційні методи захисту деревини

Деревина як матеріал характеризується численними позитивними властивостями, що дозволяє використовувати її в різних галузях народного господарства. Однак два показники знижують її конкурентноздатність в порівнянні з металами і синтетичними матеріалами – це відносно малий термін експлуатації і порівняно мала стабільність розмірів (форми). Вирішальним чинником в придатності виробів з деревини є вплив грибкової інфекції внаслідок природного вмісту в ній вологи. Тому ризик грибкового ураження, який особливо проявляється під дією погодних факторів (опади) разом з прямим контактом з ґрунтом, а також вологості постійного чи змінного характеру, повинен бути обов’язково врахованим. З практики відомо такі традиційні методи захисту деревини:

· камерне сушіння до вологості матеріалу нижче 20%, при якій створюються несприятливі для розвитку грибка умови;

· конструктивне рішення, яке полягає у використанні вологої деревини в середовищі з рівноважною вологістю менше 20% і захисті її від зволоження;

· хімічний захист шляхом просочування або поверхневої обробки деревини органічним чи неорганічними солями, токсична дія яких припиняє розвиток грибка.

З іншої сторони природна гігроскопічність деревини, яка проявляється в її набуханні і всиханні в середовищі зі змінною вологістю, є причиною виникнення напружень і в результаті поверхневих тріщин, які можуть призвести до руйнування захисного лакофарбового покриття. Це в свою чергу є умовою перевитрати деревини в порівнянні з синтетичними матеріалами. Отже, традиційні методи захисту деревини не впливають на всихання і набухання деревини, а використання хімічного захисту в деяких випадках може супроводжуватись вимиванням захисних речовин, що понижує ефективність захисту в цілому та здійснює негативний вплив на навколишнє середовище.

В останні роки ведуться активні дискусії відносно використання хімічного захисту деревини. В цьому світлі одночасно змінюються і вимоги до захисту деревини, так зокрема, поряд з раніше відомими вимогами до ефективності захисних композицій, простоти та доступності способів їх нанесення на необхідну глибину матеріалу, сьогодні висуваються вимоги до екологічності захисних речовин.