Сутність і функції фінансів підприємств

 

Фінансам підприємств як складовій фінансової систе­ми належить визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробницт­ва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід — основні джерела фі­нансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств за­лежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки.

Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що во­ни виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього проду­кту.

Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості вало­вого внутрішнього продукту, формування та використання гро­шових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств також зумовлені їхнім функціонуванням у різних га­лузях економіки.

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошо­вих коштів. Досить часто поняття «фінанси підприємств» отото­жнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресур­сами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробни­цтва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господа­рювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини пе­ретворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає від­носно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з ці­льовим призначенням у формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи грошових відносин:

· пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів госпо­дарювання;

· пов'язані з формуванням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

· ті, що виникають у підприємств з державою з приводу подат­кових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

• які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням з ними доходів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

· які формуються в підприємств з банками, страховими компа­ніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

· ті, що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньогос­подарським розподілом доходів.

Таким чином, об'єктом фінансів підприємств є економічні від­носини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підпри­ємства та організації, банківські установи та страхові компанії, по­забюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Фінанси підприємств — це економічні відносини, що пов'язані ₃ рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і викорис­танням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна ка­тегорія виявляються та виражають свою сутність, свою внутріш­ню властивість через такі функції:

— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

— розподіл та використання фінансових ресурсів для забез­печення операційної фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, суб'єктами господарювання;

— контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбуває­ться за створення статутного капіталу, а також у процесі розподі­лу грошових надходжень внаслідок повернення авансованих ко­штів в основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду. У зв'язку з цим поняття «форму­вання» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес у су­спільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди пе­редбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підпри­ємствах — це процес утворення грошових фондів для фінансово­го забезпечення операційної, інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Відомо, що будь-які ресурси обмежені і досягти бажаного ефекту можна не тільки регулюванням їхнього обсягу, а й через установ­лення оптимального співвідношення різних ресурсів. З усіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення, оскільки це єди­ний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальною витратою часу в будь-який інший вид ресурсів.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалан­сованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та накопичення. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність націо­нальної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'я­зані з іншими економічними категоріями та інструментами гос­подарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кре­дитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуаль­ний оборот виробничих фондів на розширеній основі, запрова­джувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

— різноманітність форм власності;

— свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

- вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

- самофінансування підприємництва;

- правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

- обмеження і регламентація державного втручання в діяль­ність підприємств.

1. Грошові фонди та фінансові ресурси

Фінанси — це кровоносна система економічного бази­су, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансо­вої системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується оборот засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною лан­кою в процесі обороту капіталу.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в про­цесі утворення статутного капіталу, а згодом — у результаті реа­лізації продукції. Одержані кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку ви­робництва. Отже, підприємства дістають можливість виробляти та реалізовувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підпри­ємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки під­приємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвести­ційної діяльності підприємств: дивіденди та доходи від придба­них акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує.

Так, у складі виручки від реалізації продукції під­приємству надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним плат­ником цих податків є споживач, а переказує їх у бюджет підпри­ємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні засоби, на виконання фінансо­вих зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами госпо­дарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, фор­мує валовий та чистий дохід, прибуток.

Грошові фонди — це відокремлена частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, резер­вний фонд та інші.

Статутний фонд використовується підприємством для інве­стування коштів в оборотні та основні засоби. Фонд опла­ти праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансуван­ня відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансо­вих ускладнень.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не­фондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одер­жують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ре­сурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів під­приємств є власні та залучені кошти. До власних належать: ста­тутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та при­буток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку (рис. 1.).

 

 

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання ви­робництва та соціально-економічний розвиток підприємства. На­явність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визна­чають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпе­чення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набу­вають важливого значення в роботі фінансових служб підприєм­ства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важ­ливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає а. фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кре­дити, дивідендів за акціями, доходів за облігаціями, зменшує лік­відність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з ураху­ванням фінансових ризиків.

 

1. Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Фінансо­вий стан, платоспроможність підприємств визначаються раціо­нальною організацією фінансів. Організація фінансової діяльнос­ті підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло під­вищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не авто­матично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під орга­нізацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, спо­соби формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними за­конодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комер­ційний розрахунок. За ринкової економіки господарський меха­нізм саморозвитку базується на таких основних принципах:

o са­морегулювання,

o самоокупність,

o самофінансування.

Цим принци­пам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод господарю­вання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому ви­раженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одер­жання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підпри­ємств визначається основним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організа­цію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відноси­ни підприємств регламентуються державою в основному еконо­мічними методами — з допомогою важелів відповідної подат­кової, амортизаційної, відсоткової, протекціоністської політики. Збитки (у тім числі втрачена вигода), котрих зазнало підприємст­во внаслідок виконання таких, що суперечать чинному законо­давству, вказівок державних органів та посадових осіб, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалеж­ність, тобто право самостійно вирішувати, що і яквиробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, ігнорування певних правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нор­мативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рі­шення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну від­повідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, держа­вою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підпри­ємством до нього застосовується система фінансових санкцій.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є ре­ально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі неспромож­ності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рів­ноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовід­носини з метою одержання прибутку. Банки не надають підпри­ємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських ра­хунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єк­тів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності ви­робничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та Державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава вста­новлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому Рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові фор­ми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це виявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньові­домчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом.

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства за­критого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди ін­ших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої перед­плати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організовується на добровільних заса­дах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в інозем­ній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнан­ня, інтелектуальної власності, інших основних засобів.