Судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

- Вироки та ухвали суду першої інстанції про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

- Інші ухвали судів першої інстанції.

- Ухвали слідчого судді.

 

Апеляційний суд розглядає справи за апеляційними скаргами на судові рішення

судів першої інстанції. Предметом оскарження в апеляційному порядку можуть бути

ухвалені місцевими судами вироки та постановлені ухвали, які не набрали законної

сили.

Апеляційна скарга може бути подана на такі рішення, ухвалені (постановлені)

місцевим судом:

1) обвинувальні і виправдувальні вироки, крім випадків, визначених КПК (ст. 394

КПК і коментар до неї);

2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медич-

ного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК.

До інших ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу, належать ухвали:

– про закриття кримінального провадження (ст. 284 КПК);

– про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної

відповідальності (ст. 288 КПК);

– про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні (ст. 380 КПК);

– про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасу-

ванні такого вироку (ст. 476 КПК);

– про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових за-

ходів медичного характеру (ст. 516 КПК);

– про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

– стосовно виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

– за результатами розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної

держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до

ухвалення (постановлення) судових рішень, які вирішують справу по суті (вирок,

ухвала про закриття справи, ухвала про застосування примусових заходів медичного

або виховного характеру), окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, ви-

значених КПК (зокрема, таким випадком є можливість оскарження рішення суду за

результатами підготовчого судового засідання про повернення прокурору обвинуваль-

ного акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно-

го характеру (ст. 314 КПК)).

Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на

судове рішення, передбачене ч. 1 коментованої статті.

В апеляційному порядку можуть бути також оскаржені ухвали слідчого судді

у випадках, передбачених КПК. Зокрема, до таких належать ухвали слідчого судді:

– про відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 309 КПК);

– про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або від-

мову в його застосуванні (ст. 309 КПК);

– про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні

(ст. 309 КПК);

– про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову

в його застосуванні (ст. 309 КПК);

– про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні

(ст. 309 КПК);

– про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в та-

кому поміщенні (ст. 309 КПК);

– про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для

дітей або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

– про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної

експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);

– про арешт майна або відмову в ньому (ст. 309 КПК);

– про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей

і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької

діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична

особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);

– про відсторонення від посади або відмову у ньому (ст. 309 КПК);

– про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального про-

вадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або

відмову у відкритті провадження по ній (статті 304, 309 КПК);

– про застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК);

– про застосування екстрадиційного арешту (ст. 584 КПК);

– за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (ст. 591 КПК).

 

131. Суб'єкти права на апеляційне оскарження.

Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана

одним з учасників процесу, зазначеним у коментованій статті.

Перелік осіб, наділених правом подати апеляційну скаргу, є вичерпним і поширю-

вальному тлумаченню не підлягає.

- Обвинувачений, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок. Обвинувачений, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок.

Обвинуваченим є особа, щодо якої ухвалено вирок, який не набрав законної сили.

Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право оскаржити

обвинувальний вирок суду першої інстанції в частині, що стосується інтересів обви-

нуваченого, тобто у тому випадку, коли зміст вироку (вступної, мотивувальної або

резолютивної частин) прямо або опосередковано зачіпає інтереси обвинуваченого.

Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право подати апе-

ляційну скаргу на виправдувальний вирок лише в частині мотивів і підстав виправ-

дання.

- Підозрюваний, обвинувачений. Неповнолітній, щодо якого застосовані примусові заходи виховного характеру.

Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник мають

право подати апеляційну скаргу на інші судові рішення, які підлягають оскарженню,

або ухвали слідчого судді, щодо яких законом визначена можливість подання апеля-

ційної скарги (див. коментар до ст. 392 КПК).

На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів ви-

ховного характеру мають право подати апеляційну скаргу сам неповнолітній, його

законний представник і захисник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього.

На рішення суду про застосування до особи примусових заходів медичного харак-

теру мають право подати апеляцію законний представник і захисник такої особи. Сама

ж особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів ме-

дичного характеру, не є суб’єктом апеляційного оскарження.

- Їхні захисники та законні представники.

Законним представником обвинуваченого є особа, яка представляє інтереси обви-

нуваченого, якщо останній є неповнолітнім, визнаний у встановленому законом по-

рядку недієздатним чи обмежено дієздатним (за умови, що особа не була визнана

неосудною). Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі),

а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі

родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і ор-

ганізацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи

обмежено дієздатний.

Захисником обвинуваченого є адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного

реєстру адвокатів України і який залучений до участі у кримінальному провадженні

обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чиза згодою обвинуваченого, чи слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для

здійснення захисту за призначенням. Повноваження захисника у даному проваджен-

ні мають бути підтверджені свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльніс-

тю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповно-

важеного законом на надання безоплатної правової допомоги.

Законний представник і захисник можуть подати апеляційну скаргу виключно

в інтересах особи, яку вони представляють, і ні в якому разі не всупереч їм.

- Прокурор. Потерпілий. Цивільний позивач та відповідач.

Право на подання апеляційної скарги має право як прокурор, який брав участь

у даному провадженні, так і службові особи органів прокуратури вищого рівня, незалежно від їх участі у судовому провадженні, зокрема, Генеральний прокурор України,

прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і при-

рівняні до них прокурори, їх заступники.

Потерпілий, його законний представник або представник мають право подати

апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог,

заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо внаслідок кримінального правопору-

шення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює по-

дання нею апеляційної скарги, така скарга може бути подана близьким родичем або

членом сім’ї, якого визнано потерпілим за відповідною заявою (ст. 55 КПК та комен-

тар до неї).

Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом

надається право подати апеляційну скаргу тільки в частині рішень, що стосуються

цивільного позову.

- Представники та законні представники потерпілого та цивільного позивача.

Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача може

бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів Украї-

ни. Якщо потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридична

особа, представниками їхніх інтересів можуть бути керівник чи інша особа, уповно-

важена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за дові-

ревністю.

- Інші особи, у випадках, передбачених КПК України.

Право апеляційного оскарження мають також і інші особи, передбачені КПК. До

таких належать:

– законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про поміщення

до приймальника-розподільника для дітей або продовження строку тримання особи

в приймальнику-розподільнику (ст. 309 КПК);

– законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про направлення

до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому

направленні (ст. 309 КПК);

– особи, на майно яких накладено арешт (ст. 309 КПК);

– особи, щодо яких прийнято рішення про тимчасовий доступ до речей і докумен-

тів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування

правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких

фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійсню-

вати свою діяльність (ст. 309 КПК);

– особа, щодо якої прийнято рішення про відсторонення її від посади (ст. 309 КПК);

– особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про

закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяль-

ність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304, 309

КПК);

– особа, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасники

судового провадження стосовно ухвали про роз’яснення судового рішення або від-

мову в його роз’ясненні (ст. 380 КПК);

– засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду

про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

– особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисник чи законний представ-

ник (ст. 583 КПК);

– особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисник чи законний пред-

ставник (ст. 584 КПК);

– особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисник чи законний пред-

ставник (ст. 591 КПК).

– орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про виконання

вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

– орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про приведен-

ня вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610

КПК);