Стратегія поведінки педагога

Обираючи спосіб впливу на дитину, педагог по­винен:

• Усвідомлювати, що емоції - провідний психіч­ний процес у дошкільному віці, місток, який з'єднує внутрішній світ дитини із зовнішніми подіями.
• Позитивно оцінювати емоційність як даро­вану дитині природою чутливість.
• Ураховувати індивідуальні особливості емо­ційної сфери кожної дитини (вразливість, глиби­ну почуттів, стійкість станів, емоційний досвід).
• Розрізняти прояви емоційного неблагополуччя: хворобливу подразливість, депресивні стани, страхи, фобії, неврози, тривожність, швид­ку втомлюваність нервової системи.
• Розуміти походження різних форм емоцій­ного неблагополуччя дитини, серйозно до них ставитися. Не звинувачувати малюка в них, не докоряти батькам.
• Добирати індивідуальний підхід до емоцій­но неблагополучних дітей.
• Спонукати дітей щоденно фіксувати свій емоційний стан, за допомогою відповідних по­значок та пояснювати його.
• Залучати родину до вказаного напряму пе­дагогічної діяльності. Із допомогою оцінних суд­жень підносити її до рангу найбільш значущих для повноцінного розвитку дитини.
• Включати напрям роботи, пов'язаний із ви­хованням у дошкільників емоційної культури, до плану своєї роботи. Використовувати різні фор­ми діяльності: образотворчу (навчати переда­вати стан кольором, формами, лініями, компо­зицією); музичну (вправляти в ідентифікуванні мелодії з тим чи іншим переживанням людини); літературну (складати розповіді про різні люд­ські стани й настрої, наприклад про здивованого хлопчика, радісну матусю, сердиту сусідку тощо).
• Під час оцінки результатів діяльності ди­тини, особливо навчальної, враховувати її емо­ційний стан, наявність чи відсутність інтересу до певного виду роботи, ставлення до конкретного дорослого як до носія вимог та експерта досяг­нень.

Отже, виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, оскільки емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння. Здатність до емоційних переживань проявляється одразу після появи дитини на світ, а період дошкільного дитинства вважають "золотим віком" емоційного життя. Протягом перших шести років закладається основа розвитку емоційно-почуттєвої сфери людини, що є запорукою її нормального психічного розвитку, гарантії зростання гармонійної особистості

Для повноцінного емоційно-ціннісного розвит­ку дошкільнят педагогам варто знати не тільки ін­дивідуальні особливості розвитку кожної дитини, а й те, на що саме потрібно звертати увагу в кож­ному віковому періоді.

Процес усунення відхилень у емоційній сфері дошкільника важкий і тривалий. Однак систематична всебічна робота в цьому напрямку дає позитивні зрушення. Розвиваючи дитячі емоції, створюючи умови для отримання якомога більших емоційно позитивних переживань дитиною в колективних іграх, спілкуванні, творчості, навчаючи дитину регулювати свою поведінку під впливом емоцій, знаходити оптимальний вихід із конфліктних ситуацій можна досягти того, що дитина з часом буде отримувати задоволення від спілкування з ровесниками та дорослими, позитивні навички спілкування стануть звичкою, підвищиться віра дитини у свої сили, вона навчиться приймати і визначати рівність своїх однолітків.

Діагностика емоційного розвитку дошкільнят