Доводить друг друга нужно до оргазма, а не до слез

Забиваючи баки наївним спагетті
теревені розводжу мов телепень,
на лексичну довершеність пафосно
претендуючи кітчяться олені….

серед снобів та хіпстерів погані
на полотнищі гниллю покритому,
переповнене тло потом й спермою:
примітивно про фатум судитиму…

пунктуацію лишимо біженцям,
зосередимось, люба, на пестощах,
світ не знає про вірність та впевненість,
тож давай посмакуємо ласощі!

Ми з тобою неначе у Сирії,
тихий штиль у вибухів гавані,
кровожерливість спраги і сірості
безтурботність й хімзброя удаванні…

ми напевно приреченні власними,
чи то діями чи бездіяльністю.
так багато і мало бажаємо:
бути поряд у вирі банальності…

і СЬОГОДНІ можливо забудеться,
перекреслять дороги для відступу,
щоб не трапилось з нами в майбутньому -
буде те лиш частиною поступу…

людині потрібна людина,
як звіру потрібен звір,
природня одвічна доктрина,
а Фройд той лише роз'яснив...

людині потрібна людина,
як ночі потрібен день,
як дітям потрібна родина,
як Санті в упряжку олень...

людині потрібна людина
як іню потрібен янь,
до чаю від грипу малина,
здійснення таємних бажань...

людині потрібна людина
кохання і щирість близьких,
підтримка та вірність єдина,
на стежках підступних й слизьких...

людині потрібна людина,
як звіру потрібен звір,
природня одвічна доктрина,
а Фройд той лише роз'яснив...

говір дзвінкий запинаючи,
люд коло нас спантеличений,
жар і запал не ховаючи
норми банальні скалічили...

кляті табу і умовності
в дупу присунули соціму,
справжні душевні коштовності -
перли посеред гумусу...

чесність призначивши вектором,
віддані щирості посмішок,
ніжність слугує прожектором
в силі силеній непотребу...

тільки теперішнє визнавши,
тільки СЬОГОДНІ звеличили,
спрагу тамуючи еросом
решту без жалю полишили...

дотепний дотеп:
час гарячого вина
й сердець холодних.
мряка.
осінь.
ніч.

колись.
прошепчиш ніжно: зупинись!
і палко зацілуєш низ.
прокинся.
осінь.
ніч.

верлібр.
контракт добіг кінця.
і ти ісповненна нектару
п'яна.
німа.
одна.

маршрут.
проклав лукавий джіпіес.
підняли мітли відьми
лети!
пожовкле листя.
осінь.
ніч

формат.
так безконтрольно підробили
так самовільно прийняли:
кохання.
зраду.
осінь.
ніч.

антракт.
полишимо апгрейд в віках?
заб'єм на почуття й роки?
маразм.
обман.
кінець?

п.с. осінь.
ніч.

механізм алегорія вічності,
абсолют перевершений досвіта,
серед примх небувалої ніжності
примітивність юнацького досвіду...

посередність могутнього еросу,
загадковий етап турбулентності,
пережовані крихти свідомості,
епогей невгамовний будденості...

мізантропність уявлень та ракурсів,
симбіоз сили волі із помстою,
тривіальні питання й промовини:
як убого же я філософствую!

черниці моєї безодні,
свободи хода - декаданс,
бурлексно ось так дефілює
суспільно невизнаний клас...

вогні тиранії безликі
закуті у сяйві солдат,
вперед на загибель фронтальну
до знищення тих барикад!

і сифіліс всім пророкує
мерзотно пригнічений транс,
мотузки і з милом готує -
останій супротиву шанс...

гримлять батареї й салюти,
розвінченні міфи усі,
черниці та транси щасливі -
ми й далі живемо в пітьмі....

фантомні болі та мігрені,
поеми писанні давно
зелене яблуко Єлени
легенду славну почало...

години пошуку та спраги,
епохи відчаю та тьми,
кохання надава наснаги,
майбутнє де існуєм МИ...

театр драми та корсетів,
абсурдність пихи і добра,
невиліковність компліментів
союз чорнила і пера...

фінальні кадри і куплети,
мораль без витримки - пуста,
де не в прочитанних сонетах
звеличена твоя краса...