2017-11-01
1098
Для одержання точної інформації велике значення має виділення з об’єкту дослідження тої сукупності суб’єктів, яка буде підлягати вивченню − вибіркової сукупності.
Отже, вибірка в експерименті − це визначення кількісного та якісного складу учасників експерименту.
Тип вибірки визначає особливості процесу відбору одиниць спостереження, об’єм вибіркової сукупності дозволяє розрізнити вибірку в рамках вибраного типу по кількості одиниць спостереження.
При достовірності результатів 0,95 об’єм вибіркової сукупності в масовому педагогічному експерименті повинен складати не менше 384 осіб.
У соціально-педагогічних дослідженнях достатня вибірка об’ємом 100-250 чоловік.
Обов’язкова вимога до вибірки − її репрезентативність − властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності. Якщо величина відхилення вибіркової сукупності не перевищує в середньому 5 % параметри генеральної сукупності, то така вибірка вважається репрезентативною.
|
|
|
При вибірці слід враховувати:
1) ступінь оформленості учасників майбутнього експерименту в групи, класи та інші колективи чи здатність учасників переформуватися в нові групи, необхідні для експериментування, що значно полегшує організацію та проведення експерименту;
2) відповідність учасників експерименту за своїми основними характеристиками ідеї, гіпотезі експерименту, незалежній змінній;
3) психологічну готовність учасників експерименту провести важливу наукову роботу.
Як організувати процес вимірювання
результатів дослідження?
Діагностування − така дослідницька операція, яка дозволяє виявити, виміряти і зафіксувати стан педагогічного явища, яке стало предметом перетворення в шкільній практиці.
| Методи діагностування незалежних змінних: | Методи діагностування залежних змінних: |
| хронометраж, спостереження, експертна оцінка, рейтинг, ранжування, параметричний понятійний опис, порівняльна характеристика, статистичний аналіз, фотографія робочого часу та ін. | бесіда, спостереження, інтерв’ю, рефлексія, аналіз документів та продуктів діяльності, соціометрія, опитування, анкетування, тестування, педагогічний консиліум, експертиза. |
У наукових дослідженнях важливою проблемою є вибір оптимальних показників та критеріїв для вимірювання результатів дослідження.
Факти, які використовуються для вимірювань, називають показниками (індикаторами) − доступні для спостереження і вимірювання характеристики (ознаки) певного об’єкта чи явища, що вивчається.
Усім показникам (індикаторам) властиві характеристики, які в інструментарії виступають, як правило, в якості варіантів відповідей на запитання (анкети, тесту) або критерії оцінки. Розміщені в тій чи іншій послідовності, вони утворюють шкалу вимірювання.
|
|
|
Під вимірюванням розуміють визначення конкретного значення показників на відповідній шкалі за допомогою відповідних еталонів
Ä природи якості − за допомогою зазначення еталонного зразка субстанції − якості;
Ä кількості якості − за допомогою еталонної одиниці цієї субстанції (мірило);
Ä ступеня якості − за допомогою еталонної точки.
Шкала вимірювання − числова система, в якій відносини між різними властивостями досліджуваних явищ, процесів переведені в властивості того чи іншого числового ряду.
На практиці використовуються різні типи шкал:
| номінальні | − вимірюють переважно об’єктивні ознаки; |
| рангові (порядкові) | − розміщення ознак чи властивостей у порядку зростання чи навпаки; |
| інтервальні | − вимірюються ті властивості та ознаки, які можна визначити числом. |
В педагогічних дослідження найчастіше доводиться використовувати методи оцінювання рівня знань учнів, які виступають показником ефективності нової методики чи педагогічної технології. Найпоширенішими методами педагогічного оцінювання є:
Ä спостереження;
Ä усна форма перевірки знань (усне опитування);
Ä письмова форма перевірки знань (письмові роботи);
Ä співбесіда у вигляді інтерв’ю;
Ä тестування.
Кожен із зазначених методів має свої позитивні і негативні риси, які слід враховувати при проведенні процедури вимірювання.
