Составьте политический портрет одного из лидеров Украинской Центральной Рады

№11

ІV Універсал та його історичне значення.

Під впливом наступу більшовицьких військ керівництво Центральної Ради позбулося ілюзій щодо можливостей перетворення Росії в демократичну федеративну республіку. Росія намагалася позбавити трудящих України державних прав і нав’язати їм "кишеньковий" уряд. Формальне відокремлення від режиму більшовицької диктатури ставало проблемою першорядного політичного значення. До цього додавалася необхідність провадити самостійні мирні переговори з Німеччиною та її союзниками, що вже почалися у Брест-Литовську.

9 (22) січня 1918 відбулося закрите засідання Малої Ради, на якому було затверджено ІV Універсал. Текст універсалу було опрацьовано на основі проектів М. Грушевського, В. Винниченка та М. Шаповала. В ніч на 12 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного музею Грушевський оголосив останній універсал ЦР. Він проголошував:

1. Самостійність, незалежність, суверенність Держави Українського Народу.

2. Прямування до згоди з сусідніми державами: Росією, Польщею, Румунією, Австрією, Туреччиною, та іншими.

3.Заклик до рішучої боротьби з більшовиками.

4.Реорганізація армії в народну міліцію.

5. Націоналізація (перехід власності у руки держави) всіх природних ресурсів, ліквідація права власності на землю, передача всієї землі робітникам без викупу.

6.Демілітаризація підприємств соціальної допомоги безробітним, постраждалим від війни.

7.Реорганізація торгівлі, проголошення монополій на торгівлю деяких товарів.

8. Встановлення державного контролю над банками.

9.Підтвердження усіх демократичних свобод, проголошених ІІІ Універсалом, а також права національних меншин на національно-персональну автономію.

Говорячи про історичне значення ІV Універсалу слід відмітити:

1. Вперше в новітній історії український народ прийшов до важливішого рішення – проголошення незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвав з імперським центром та заклавши основи подальшого державного будівництва.

2. ЦР пішла на радикальне справедливе рішення земельного питання – головного для країни, де переважає сільське населення.

3. Український національний рух підтвердив свій демократичний характер: в самі тяжкі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі і російських)

Нажаль, історичні рішення ЦР були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була вже предрішена. Уроки Української революції та діяльність ЦР є дуже цінними для теперішнього державного будівництва в незалежній Україні.

Грушевский Михаил Сергеевич родился в г. Холм, где его отец учительствовал в гим­назии. 8 20 лет стал студентом историко-филолог ического факультета Киевского уни­верситета. После окончания курса обучения остался на кафедре профессора В, Антоно­вича для подготовки к профессорскому званию. В 28 лет по рекомендации своего учите­ля занял кафедру истории Львовского университета. Находясь к Австро-Венгрии, раз­вернул активную общеетвенно-полигическую деятельность, которая в условиях консти­туционного порядка давала более весомые результаты для украинского национально­го возрождения, чем в самодержавной России, Вместе с тем плодотворно работал над фундаментальной многотомной «Историей Украины - Руси» и показал себя талантли­вым организатором во главе Научного общества им. Т.Шевченко. В 1908 г. возвратился в Киев и стал одним из руководителей ТУП. Когда началась война, его сослали сначала в Симбирск, потом в Казань и, в конце концов, в Москву. Из ссылки Грушевский вернулся и энергично начал разворачивать деятельность Центральной Рады.

Грушевского избрали председателем Центральной Рады заочно, В публицистичес­ких статьях 1917-1918 гг. ("Какой мы хотим автономии и федерации», «Кто такие украин­цы и чего они хотят», «На переломе», «Украинская самостоятельность и ее историческая необходимость») обосновал стратегию развития украинской государственности. Он состоял в пар гии украинских эсеров. С самого начала стоял на автономистских позици­ях. Придавал большое значение конституционному процессу в Украине. Под руковод­ством Грушевского разрабатывалась Конституция независимой УНР. На последнем за­седании Центральной Рады (29.04.1918) был избран президентом УНР.

В связи с государственным переворотом П. Скоропадского Грушевский перешел на нелегальное положение (отошел от активной политической деятельности). Занимался научной работой, принимал участие в обсуждении вопроса о создании Украинской ака­демии наук. Отказался ол предложения войти а состав УАН, назначенный гетманом П. Скоропадским. В феврале 1918 г. переехал в Каменец-Подольский, а затем в Станис­лав. В марте 1919 года эмигрировал к Чехословакию, где продолжал заниматься наукой и общее гвенно-политической деятельностью. Грушевский выразил желание возвратить­ся в УССР. По возвращении (7.03.1924 г.) в Киев развернул большую научно-организаци­онную работу. В 1927 г. в В УАН с участием Грушевского действовало 18 научно-исследо­вательских учреждений, которые объединяли свыше 100 сотрудников, сфера научных интересов которых охватывала все периоды украинской истории и культуры. С 1929 г. началось наступление большевистского режима на украинскую науку, что резко огра­ничивало масштабы деятельности ученого.

В 1931 г. он переехал в Москву, где был арестован органами ГПУ и обвинен в руко­водстве контрреволюционной организацией «Украинский национальный центр». Пос­ле освобождения из-под ареста Грушевскому не разрешили вернуться в Украину.

25.11.1934 г. после несложной операции умер в больнице Кисловодска.