Коли людина дізнається про те, що хворий на невиліковну хворобу, він послідовно переживає п'ять основних етапів: заперечення, гнів, депресія, торг (угода) і прийняття.
На стадії заперечення, дізнавшись що він невиліковно хворий, людина вважає це помилкою. Він упевнений, що неправильно поставлений діагноз, що все переплутано, що це може трапитися з ким завгодно, тільки не з ним.
Коли ці ілюзії розсіюються, настає фаза гніву, агресивної поведінки. Людина задає собі питання: «Чому саме я?» І починає звинувачувати Бога, долю, лікарів, того, кого він вважає винним у події.
Коли ця стадія завершується, людина втрачає інтерес до життя. Його охоплює почуття відчаю і повної безнадії. Настає стадія депресії.
Але «спрага» життя - одне з найсильніших прагнень людини. І тоді людина переходить до стадії торгу. Людина готова обіцяти все, що завгодно, в обмін на продовження свого життя.
Багато обіцяють вести праведне життя, кинути пити і курити, різко змінитися, тільки б у них залишилася життя.
Нарешті, настає стадія прийняття, внутрішнього спустошення, людина мириться з неминучістю смерті і в його душі запановує мир і спокій. Людина прагне завершити свій земний шлях, привести справи в порядок і без страху і з умиротворенням чекає кінця.
Для полегшення останніх етапів життя людини похилого віку створюються спеціальні соціальні програми, які втілюються через хосписи - систему послуг, включаючи госпіталізацію, спрямованих на сприяння незалежному і безболісному проведенню термінального періоду людиною.
Психологічне консультування - це вид професійних послуг, що надаються фахівцем-психологом клієнтам, зацікавленим у вирішенні своїх психологічних проблем. Надання такого роду консультативної допомоги завжди супроводжується емоційної, смислової і екзистенціальної підтримкою.
Метою консультування є допомога клієнтам в розумінні того, що відбувається в їхньому життєвому просторі і осмислене досягнення поставлених цілей на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем.
Основними загальнотеоретичними підходами в консультуванні є психодинамический, поведінковий (біхевіріальний), когнітивний, гуманістичний (екзистенційно-гуманістичний, феноменологічний).
Поясніть різницю між психологічним станом індивіда, що перебуває в спокійному оточенні та станом індивіда, що перебуває в натовпі.
У натовпі діють специфічні інформаційно-комунікаційні фактори, пов’язані з формуванням у людей особливих емоційних реакцій, при яких взаємодія відбувається, як правило, не за рахунок змістової передачі інформації, а шляхом невербальної трансляції емоційних впливів. Такий засіб називається ефектом «зараження». У такій ситуації людині важко зберегти свою індивідуальність. Оскільки дія ефекту зараження, як правило, призводить до стирання індивідуальних розбіжностей й перетворює учасника натовпу в часточку знеособленої маси, здатної в тому числі й на неусвідомлені деструктивні вчинки. Інформаційно-комунікаційний контакт навіть невеликої кількості людей, що супроводжується ефектом зараження спільною метою і настроєм, поступово спроможний перетворити її в стійке але неорганізоване скупчення значної маси людей – у натовп.
У натовпі також проявляється ефект «усереднення особистості» - коли люди з більш високою психологічною самоорганізацією «опускаються» до рівня людей із нижчою психологічною самоорганізацією. Натомість, індивід, в силу масовості натовпу починає усвідомлювати свою багаторазово збільшену фізичну силу і, разом з тим, в силу анонімності натовпу – втрачає відчуття власної відповідальності. В натовпі індивід також набуває низку специфічних психологічних особливостей, які можуть бути зовсім не властиві йому в звичайному «ізольованому» стані. Ці штучно й тимчасово набуті якості здійснюють основний вплив на поведінку індивіда в натовпі. В їх числі:
- відчуття власної анонімності, коли людина, яка загубилася в знеособленій масі втрачає своє «обличчя», ім’я, соціальні зв’язки;
- відчуття безвідповідальності за власні дії у складі натовпу, як наслідок часто – поява жорстокості;
- втрата здібності до адекватної оцінки того, що відбувається навколо й власних дій з цього приводу. Як наслідок – людина опиняється у владі тваринних інстинктів, які у нормальному стані пригнічені людською свідомістю;
- натовп сприяє виникненню несвідомих поривів – підштовхуючи до невідкладного втілення спільних ідей;
- в умовах натовпу у людини швидко розвивається відчуття єдності з іншими людьми, що сприяє створенню «усередненої» поведінки. Багато дослідників констатують, що людина у натовпі може суттєво змінити свою поведінку, здійснюючи те, що у звичайних умовах ніколи би не зробила;
- перебуваючи у натовпі на певний час (тривалість якого залежить від індивідуальних характеристик) людина може занурюється у стан гіпнотичного трансу і взагалі втрачати будь-який контроль над своєю свідомістю;
- багаточисельність учасників натовпу сприяє набуттю кожним з них відчуття нездоланної сили, яке стимулює деструктивну поведінку;
- у натовпі діє ефект спонтанної трансформації емоційного стану, коли великі маси людей несподівано і швидко переходять від одного емоційного стану (приміром – радості), до іншого (приміром – ярості);
- у натовпі часто відбувається спонтанний перехід від відчуття спільності, єдності до повної атомізації поведінки за принципом – «кожен сам за себе».
Зрештою – у натовпі відбувається соціальна деградація особистості.