Яке твердження відповідає одному з принципів менеджменту за А.Файолем?

 пріоритетом є домінування короткострокових цілей над довгостроковими;

 необхідно підпорядковувати  суспільні інтереси інтересам особистості;

  де надаються повноваження там виникає відповідальність;

 мета діяльності компанії - максимізація прибутку.

 

25. Школа людських стосунків в управлінні отримала розвиток у такі роки:

 1885-1920 рр.;

 1920-1950 рр.;

  1930-1950 рр.;

 1950-1988 рр.

26. Засновником школи людських стосунків вважається:

 А.Файоль;

 Г. Гант;

  Е. Мейо;

 Ф. Тейлор.

 

27. Важливим внеском школи людських стосунків у практику управління було:

  перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

 створення універсальних принципів управління;

 систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва;

 застосування в управлінні математики, статистики, економетрики.

 

28. Наука управління або  кількісний підхід у менеджменті отримав розвиток у такі роки:

 1885-1920 рр.;

 1920-1950 рр.;

 1930-1950 рр.;

  1950-1988 рр.

29. Характерна особливість науки управління (кількісного підходу):

 використання спеціальних моделей, методів кількісного аналізу;

  створення універсальних принципів управління;

  перенесення центру уваги в управлінні на стосунки між людьми;

    підпорядкування суспільних інтересів особистим.

30. Операційний менеджмент є пріоритетною сферою:

 школи наукового управління;

  школи науки управління;

  школи кількісних методів;

  адміністративної школи.

31. Визначте, що з наведеного нижче відповідає внеску неокласичної школи у розвиток менеджменту:

 врахування керівниками неекономічних факторів впливу на поведінку працівників;

  відбір працівників, які володіють здібностями для виконання конкретних завдань;

  розробка стандартних методів виконання робочих завдань;

  нормування праці та створення системи винагород.

 

32. До третього етапу розвитку менеджменту відноситься:

  адміністративна школа;

  школа кількісних методів;

 школа наукового управління;

 школа  людських стосунків.

33. Удосконалення системи управління - це пріоритетна сфера:

 школи наукового управління;

 класичної школи;

 школи кількісних методів;

 школи соціально-психологічних методів та поведінських наук.

Тема 3.«ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ»

34. Управління – це:

 процес встановлення завдань для організації, визначення найкращого шляху їх використання;

 послідовність дій менеджера;

 конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації;

 цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стану або поведінку в зв’язку із зміною обставин.

35. Ухвалення управлінського рішення – це:

 вибір лінії поведінки, здійснений керівною особою;

 вибір однієї з кількох можливих альтернатив;

 процес обміну інформацією для вирішення певної проблеми;

 нарада з виробничих питань.

36. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться приймати керівникам:

 вищого рівня управління;

 середнього рівня управління;

 низової ланки управління;

 всі відповіді неправильні.

 

На чому ґрунтується створення рівнів управління в організації?

 на вертикальному та горизонтальному поділі управлінської праці;

 на горизонтальному поділі управлінської праці;

 на вертикальному поділі управлінської праці;

 на необхідності контролювати діяльність персоналу.

 

38. Система управління – це:

 систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети;

 сукупність взаємодіючих елементів;

 цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів;

 сукупність елементів організації.

39. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору методів їх втілення – це:

  контурне рішення;

 структуроване рішення;

 алгоритмічне рішення;

 організаційне рішення.

40. Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб – це:

 моделі теорії черг;

 моделі управління запасами;

 модель лінійного програмування;

 імітаційне моделювання.

41. Графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблем передбачає:

 дерево рішень;

 платіжна матриця;

 графік беззбитковості;

 модель лінійного програмування.

 

42. Суб`єктами управлінського рішення є:

 керівники вищої ланки управління;

 керівники середньої ланки управління;

 керівники нижчої ланки управління;

 всі відповіді вірні.

43. Визначте, яка з наведених характеристик відповідає директивному стилю прийняття рішень:

 необхідність великого обсягу інформації для прийняття рішень, обережне прийняття рішень, здатність адаптуватися до неординарних ситуацій та вдало їх долати;

 здатність співпрацювати з іншими людьми, неконфліктність,  потреба схвалення власних дій;

 орієнтованість на тривалі програми, схильність до творчого розв’язання проблем;

 раціональний тип мислення, швидке прийняття рішень, несприйняття  невизначеності.

 

44. Незапрограмовані рішення пов'язані з:

 з унікальними ситуаціями;

 із стандартними ситуаціями;

 використанням математичних моделей;

 використанням методу екстраполяції.

45. Визначення переваг та недоліків кожного з варіантів рішення - це:

 визначення альтернатив;

 визначення критеріїв;

 оцінка альтернатив;

 оцінка критеріїв.