ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОДНОАТОМНИХ СПИРТІВ
Реактиви й матеріали: метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий і аліловий спирти; гліцерин; лакмус; розчин фенолфталеїну; оцтова, масляна, бензенова, сульфатна кислоти; сульфат купруму; карбонат калію; Натрій; калій перманганат; фуксинсульфітна кислота; хлорид натрію; фільтрувальний папір.
Реактиви й матеріали: етиловий спирт; етиленгліколь; гліцерин; Натрій; сульфат купруму; гідроксид натрію; гідросульфіт калію; амоніак; лакмус; розчин фенолфталеїну; фільтрувальний папір.
Реактиви й матеріали: фенол; резорцин; етиловий спирт; пірокатехін; гідрохінон; пірогалол; флороглюцин; фталевий ангідрид; гідроксид натрію; феруму хлорид (III); сульфатна кислота; калій перманганат; карбонат натрію; нафтален; пікринова й щавлева кислоти; лакмусовий папір.
Дослід 1. РОЗЧИННІСТЬ СПИРТІВ У ВОДІ
В окремі пробірки наливають по 2–3 мл метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового й алілового спиртів і гліцерину. Добавляють по З мл води, струшують і спостерігають розчинність. Перші члени гомологічного ряду спиртів розчиняються у воді у будь-яких співвідношеннях. Зі збільшенням молекулярної маси розчинність одноатомних спиртів зменшується. Зі збільшенням гідроксильних груп у молекулі розчинність збільшується (етиленгліколь і гліцерин зміщуються з водою у будь-яких співвідношеннях).
|
|
Випробуйте водні розчини спиртів на синьому лакмусовому папері. Зміни забарвлення не спостерігаються, що вказує на нейтральне середовище.
Дослід 2. ВИДІЛЕННЯ ТЕПЛА ПІД ЧАС РОЗЧИНЕННЯ
ЕТИЛОВОГО СПИРТУ У ВОДІ
У невелику склянку наливають 10 мл 95 % -ного етилового спирту, в другий — стільки ж води. Вміст обох склянок приводять до однієї температури зануренням у водяну баню. Відмічають температуру і, вийнявши обидві склянки з бані, швидко змішують їх вміст. Під час перемішування суміші термометром спостерігається підвищення температури. Розігрівання і зменшення сумарного об'єму зумовлені гідратацією спирту. Наявність гідратів у водно-спиртових сумішах була встановлена Д. І. Менделєєвим методом фізико-хімічного аналізу під час вивчення густини цих сумішей.
Дослід 3. ГОРЮЧІСТЬ СПИРТІВ
В окремі невеликі фарфорові чашки або тиглі наливають по 2–3 мл різних спиртів, запалюють їх і спостерігають горіння. Зі збільшенням молекулярної маси спиртів, тобто процентного вмісту Карбону, світіння полум'я збільшується. Продуктами горіння є вода і вуглекислий газ: 2CH3OH + 3O2 → 2CO2 + 4Н2О; C2H5OH + 3O2 → 2CO2 + 3H2O.
Дослід 4. ВИЯВЛЕННЯ ВОДИ В СПИРТІ
|
|
Сині кристали мідного купоросу CuSO4 • 5H2O нагрівають у фарфоровому тиглі до повного знебарвлення кристалів. Після охолодження отриманий білий порошок сульфату купруму CuSO4 всипають у пробірку або невелику колбу з 10–15 мл звичайного етилового спирту. Посиніння сульфату купруму свідчить про наявність води у спирті (утворюється кристалогідрат CuSO4 • 5Н2О).
Дослід 5. ВИСОЛЮВАННЯ ЕТИЛОВОГО СПИРТУ
Водний 50 %-ний розчин етилового спирту змішують у пробірці з твердим карбонатом калію. За умови достатньої кількості останнього утворюються два шари: верхній — спирт (91,05 %), що за підпалювання горить; нижній — концентрований розчин карбонату калію, що містить лише сліди спирту.
Дослід 6. УТВОРЕННЯ АЛКОГОЛЯТІВ НАТРІЮ ТА ЇХ ГІДРОЛІЗ
У пробірку наливають 2–3 мл метилового або етилового спирту, добавляють шматочок Натрію, попередньо очищеного й висушеного фільтрувальним папером. При цьому спостерігається взаємодія його із спиртом з утворенням алкоголяту натрію й Гідрогену. Реакція проходить з виділенням тепла за рівнянням:
2CH3ОН + 2Na → 2CH3ONa + H2.
Гідроген, що виділяється під час реакції, збирають у пробірку і підпалюють. Швидкість утворення алкоголятів поступово зменшується у разі збільшення молекулярної маси спиртів.
Після повного розчинення Натрію алкоголят, що утворюється, розкладається водою: CH3ONa + Н20 → CH3OH + NaOH.
Одержаний розчин випробовують фенолфталеїном. Характерне забарвлення в малиновий колір вказує на лужне середовище.
Дослід 7. ОКИСЛЕННЯ ЕТИЛОВОГО СПИРТУ КАЛІЙ ПЕРМАНГАНАТОМ
У пробірку наливають 1–2 мл етилового спирту, додають 1 мл водного розчину калій перманганату і нагрівають суміш. При цьому утворюється оцтовий альдегід із характерним запахом, калій перманганат знебарвлюється і випадає бурий осад оксиду мангану IV:
3 CH3-CH2OH + 2KMnO4 → 3 CH3-CHO + 2KOH + 2MnO2 + 2H2O.
За надлишку калій перманганату оцтовий альдегід окиснюється до оцтової кислоти.
Дуже енергійно проходить реакція окислення етилового спирту твердим калій перманганатом за наявності концентрованої сульфатної кислоти. В фарфорову чашку насипають 2–3 г твердого калій перманганату і приливають 1–2 мл концентрованої сульфатної кислоти до утворення кашоподібної суміші.
До цієї суміші обережно по краплях добавляють 0,5–1,0 мл етилового спирту. Спирт самозапалюється, що свідчить про активне окислення. Дослід треба проводити дуже обережно, оскільки можливе розбризкування суміші.