Найменування
| Категорія осіб, які піддаються опроміненню | ||
А | Б | В | |
Ліміт ефективної дози опромінення
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення:
| 20 150 500 500 | 2 15 50 30 | 1 15 50 - |
Допустимі рівні (потужність дози зовнішнього опромінення, радіоактивна забрудненість, допустима концентрація у повітрі тощо) розраховуються для кожного радіонукліда виходячи зі стандартних умов впливу радіонуклідів. Допустимі рівні вмісту окремих нуклідів у повітрі робочих приміщень та надходження їх через органи дихання, наведені у спеціальній таблиці Р 2.1. НРБУ-97.
За певних умов роботи в окремих випадках можливе заплановане опромінення персоналу. У такому разі річна доза опромінення не повинна перевищувати 50 мЗв за рік. З дозволу місцевих органів Держсаннагляду можливе опромінення персоналу у дозі до 100 мЗв за рік. У такому разі наступна доза за 10 років не повинна перевищувати 200 мЗв. Заплановане опромінення персоналу у дозах до 250 мЗв дозволяється у виняткових випадках Міністерством охорони здоров'я України один раз протягом всієї трудової діяльності працівника. Після отримання такого опромінення необхідно обов'язково провести медичне обстеження.
Нормативи опромінення осіб категорії «Б»складають 0,1 рівня (5 мЗв/рік), встановленого для персоналу категорії «А».
Регламентація та контроль опромінення населення (категорія «В») – до 0,5 мЗв/рік, здійснюється на основі розрахованих даних. Обмеження опромінення населення здійснюється шляхом регламентації викидів та скидів у навколишнє середовище радіаційно-ядерними об'єктами, а також регламентацією рівнів вмісту радіонуклідів у повітрі та воді. Для окремих об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями встановлюється санітарно-захисна зона зі спеціальним режимом.
З метою закріплення досягнутого рівня радіаційної безпеки на кожному радіаційно-ядерному об'єкті, в окремих населених пунктах та об'єктах навколишнього середовища встановлюються контрольні рівні опромінення. Контрольні рівні (КР) – радіаційно-гігієнічні регламенти першої групи, числові значення яких встановлюють виходячи із фактично досягнутого на даному радіаційно небезпечному об’єкті або території рівня радіаційного благополуччя. Значення КР встановлює керівництво установи за узгодженням з органами Державного санітарно-епідеміологічного нагляду з метою обмеження опромінення персоналу та населення нижче значень лімітів доз, а також для проведення радіаційно-дозиметричного контролю. У разі перевищення контрольних рівнів проводиться розслідування з метою усунення причин, що призвели до їх перевищення.
Усі роботи у зоні радіаційної аварії (як промислової, так і комунальної) здійснюються аварійним персоналом, до складу якого входить персонал аварійного об'єкта, а також особи, які залучаються для виконання аварійно-відновлювальних робіт і на час проведення цих робіт прирівнюються до персоналу категорії «А».
За час проведення робіт у зоні радіаційної аварії ефективна доза опромінення персоналу, який ліквідує аварію, не повинна перевищувати 100 мЗв. У виняткових випадках, коли здійснюються заходи, спрямовані на врятування життя людей, еквівалентна доза опромінення будь-якого органа (в тому числі і всього тіла) не повинна перевищувати 500 мЗв. Дотримання цих умов надає можливості уникнути появи у персоналу, який ліквідовував наслідки аварії, детерміністичних ефектів.
1.2.2. Радіаційно-гігієнічні регламенти медичного опромінення населення
Медичне опромінення — це опромінення людини (пацієнтів) під час медичних обстежень та лікування.
У зв'язку з тим що в разі медичного опромінення пацієнт водночас із певною шкодою, нанесеною іонізуючим опроміненням, отримує і певну користь у вигляді діагностичної інформації або терапевтичного лікувального ефекту, радіаційний захист при цьому виді опромінення ґрунтується на таких основних принципах:
- опромінення повинно бути обґрунтованим і призначеним тільки лікарем для досягнення діагностичного або терапевтичного ефекту, які не можна отримати іншими методами діагностики та лікування (принцип виправданості);
- колективні дози опромінення, які населення отримує під час проведення рентгенологічних та радіологічних процедур, повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з урахуванням економічних та соціальних чинників (принцип оптимізації);
- величину дози опромінення визначає тільки лікар індивідуально для кожного пацієнта, виходячи з клінічних показань, вона повинна враховувати запобігання виникненню детерміністичних ефектів (принцип неперевищення).
Межі доз для медичного опромінення не встановлюються. У той же час Міністерством охорони здоров'я України встановлені граничні рівні індивідуальних ефективних доз опромінення пацієнтів під час проведення рентгено- і радіонуклідної діагностики
Таблиця 4.