Рекомендовані граничні рівні індивідуальних ефективних доз опромінення дорослих пацієнтів залежно від їх категорії

Категорія осіб   Ефективна доза, мЗв/рік  
Категорія АД Категорія БД Категорія ВД Категорія ГД   100 20 2 1

Примітка: додатково уводиться обмеження еквівалентних доз

опромінення найбільш радіочутливих органів (тканин):

- кришталики очей — 150 мЗв/рік;

- гонади жіночі — 200 мЗв/рік;

- гонади чоловічі — 400 мЗв/рік;

- червоний кістковий мозок — 400 мЗв/рік.

 

При цьому виділяють чотири категорії пацієнтів.

Категорія АД — хворі на онкологічні захворювання та з підозрою на них, хворі із вродженою серцево-судинною патологією, ургентні хворі за життєвими показаннями.

Категорія БД — хворі на соматичні (неонкологічні) захворювання.

Категорія ВД — особи групи ризику, які працюють на підприємствах зі шкідливими умовами праці і підлягають періодичним обстеженням.

Категорія ГД — особи, яким проводять профілак­тичні обстеження, за винятком групи ВД.

Під час проведення профілактичних обстежень на­селення річна ефективна доза не цовинна перевищу­вати 1 мЗв.


       2. Хімічні фактори, їх кла­сифікація, шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини. Принципи хімічної безпеки

Серед хімічних небезпечних і шкідливих факторів довкілля досить поширеними є важкі метали – ртуть, свинець, цинк, марганець та їхні сполуки.

Хімічні фактори — їдкі, токсичні, отруйні, вогне- та вибухонебезпечні речовини.

Часто шкідливі речовини проявляють комплексну негативну дію на організм. Наприклад, аміак має сильну подразнюючу дію і одночасно загальнотоксичну.

Найбільш розповсюджені в виробництві та побуті токсичні речовини спричиняють різну дію на організм людини:

· подразнення дихальних шляхів, слизових оболонок, напади кашлю, болі в горлі (SO2);

· нудота, блювота, задишка, прискорений пульс (H2S);

· прискорене дихання, зменшення надходження кисню в легені (СО2);

· зменшення робочої поверхні легенів, професійні захворювання – пневмоконіози (фіброгенний порох – металевий, пластмасовий, кремнієвий, деревинний і ін.);

· подразнення очей, нудота, біль в грудях, задуха, запаморочення, блювота, летальний наслідок може наступити від серцевої недостатності (NH3);

· подразнення дихальних шляхів, ураження дихального центру, летальний результат наступає від набряку легенів (Cl2);

· еритроцити крові захоплюють окис вуглецю і вже не переносять достатньою мірою кисень: головний біль, нудота, слабкість, втрата свідомості, летальний результат (СО);

· несприятливі зміни у складі крові (Pb);

· слабкість, апатія, стомлюваність (ртутна неврастенія), ртутний тремор (Hg);

· речовини, що підвищують ризик серцево-судинних захворювань, – ртуть, свинець, кадмій, кобальт, нікель, цинк, олово, сурма, мідь (важкі метали);

· з'єднання з гемоглобіном, утворення метгемоглобіну, кисневе голодування (нітрати);

· отруєння, обезводнення, втрата свідомості, параліч дихання і рухового центру (пестициди – з'єднання миш'яку, хлору, фосфору).

За ступенем небезпечності дії на організм шкідливі та отруйні речовини поділяють на 4 класи:

І клас – надзвичайно небезпечні: більшість інсектицидів, хлор.

ІІ клас – високо небезпечні: кислоти, переважна більшість пестицидів.

ІІІ клас – помірно небезпечні: ванілін, мінеральні масла, синтетичні миючі засоби, тютюн, пил зерновий.

ІV клас – мало небезпечні речовини: аміак, ацетон, бензол, етиловий спирт, пил.

Щоб виключити можливість отруєння, виникнення професійних та виробничо-обумовлених захворювань, санітарними нормами передбачені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

 Наслідки дії хімічних речовин на організм людини зале­жить від їх токсичності, що визначається за ГДК (табл. 5).

Гранично допустима концентрація (ГДК) - це макси­мальна кількість небезпечних хімічних речовин в оди­ниці об'єму (повітря, води чи інших рідин) чи маси (хар­чових продуктів), яка у разі щоденного надходження до організму протягом необмежено тривалого часу не ви­кликає в організмі патологічних відхилень, а також не­гативних змін у нащадків.


Шкідливі речовини

Введення ряду технологічних процесів супроводжується виділенням у повітря робочої зони шкідливих хімічних речовин у вигляді парів, газів та пилу.

Таблиця 5.

Класифікація сильнодіючих отруйних хімічних речовин за

Токсичністю

Клас токсичності речовин ГДК у повітрі, мг/м3 Середньо-смертельна концентрація, мг/л
1. Надзвичайно токсичні 0,1 <1
2. Високотоксичні 0,1-1 1-5
3. Сильнотоксичні 1,1-10 6-20
4. Помірно токсичні 1,1-10 21-80
5. Малотоксичні >10 81-160

 

За характером дії вони поділяються на:

1. Загальнотоксичні - отруєння всього організму, що викликають чадний газ, бензол, ртуть, свинець, ціаніди, арсеніди - з'єднання миш'яку;

2. Подразнюючі (хлор, аміак, сірчистий газ, ацетон);

3. Сенсибілізуючі - алергени (формальдегід, розчинники і лаки на основі нітросполук), після недовгої дії на організм зумовлюють у ньому підвищену чутливість до цієї речовини – алергічні захворювання;

4. Канцерогенні – спричиняють розвиток злоякісних пухлин (нікель, з'єднання кульгави, азбест, аміни і т.д.);

5. Мутагенні – спричиняють зміни у генетичному коді клітин організму (впливають на репродуктивну функцію) (магній, ртуть).


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: