Державний борг та його економічні наслідки

Государственный долг – это сумма накопленных в стране за определенный период бюджетных дефицитов за вычетом накопленных бюджетных профицитов, или излишков. Различают внутренний и внешний долг. Внутренний долг – это то, что гос-во взяло взаймы для финансирования дефицита государственного бюджета внутри страны. Внешний долг – это займы гос-ва у граждан и организаций за рубежом. Основные причины гос. долга: 1) Войны. Во время войн все основные ресурсы направлены на потребности военного производства. Перед гос-м встает проблема финансирования военных издержек, что можно сделать за счет эмиссии, увеличения налогов или выпуска облигаций. Наилучшим вариантом было выпуск облигаций, в результате чего гос-во влазит в долги. 2) Периодические спады, во время которых уменьшаются налоговые поступления. 3) Резкое увеличение налогов, кот. происходит для стимулирования эк-го роста, в результате чего сокращаются налоговые поступления. Основными последствиями можно назвать: 1) Распределение прибыли. Облигации находятся на руках у более богатых слоев населения, сл-но выплаты по ним получают более богатые, что ведет к неравенству прибылей, социальному расслоению общества. 2) Уменьшение стимулов к производству, инвестированию и деловой активности, это происходит в связи с увеличением налогов, %-х выплат. 3) Утечка ресурсов из страны-должника (речь идет о внешнем долге). 4) Эффект вытеснения, кот. появляется тогда, когда дефицитное финансирование приводит к увеличению %-х ставок с кредита, что уменьшает инвестиционные расходы и сдерживает развитие эк-ки.

Шляхи скорочення державного боргу: законодавчий (зобов’язати уряд скорочувати дефіцит), фіскальний (шляхом маніпулювання податками, або за рахунок держ.видатків), активізувати приватизаційний процес. Більшість фахівців полягають на поєднанні економічних, політичних, юридичних методах поступового скорочення бюджетних дефіцитів і державного боргу.

Грошово-кредитна політика як інструмент державного регулювання.

Грошово-кредитна політика — це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни. Основною метою грошово-кредитної політики на сучасному етапі розвитку економіки є стабілізація суспільного виробництва, рівня цін і забезпечення повної зайнятості працездатного населення. Існує три найбільш поширених напрямки і інструменти проведення: 1)зміна облікової ставки (політика рефінансування) 2)зміна резервної норми (політика мінімальних резервів) 3)операції на відкритому ринку (політика операцій на відкр.рин).

Политика дешевых денег проводится тогда когда необходимо стимулировать экон. рост. В этом случае ЦБ покупает гос. ценные бумаги на открытом рынке Продавцы ценных бумаг вносят полученные средства на депозиты в коммерческие банки и это увеличивает предложение банковских денег. Кроме того, резервная норма и учетная ставка понижаются. В рез-те кредит дешевеет и инвестиции растут. Дешевые деньги обесценивают над экспорт. Политика дорогих денег проводится в условиях инфляции. В этом случае ЦБ продает го ценные бумаги на открытом рынке уменьшая таким образом депозиты и резервы коммерческих банков. Резервная норма и учетная ставка растут. В результате растет %ставка и инвестиционный спрос снижается. Предложение денег сокращается, ограничивая инфляцию. Скупая или продавая определенное количество валюты ЦБ может добиться стабильности курса нац валюты или плавного изменения ее курса. Осущесвляя политику дорогих денег ЦБ может бороться либо со спадом производства либо с инфляцией.

Кейнсіанські та монетаристські рекомендації щодо грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика — це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни. Основною метою грошово-кредитної політики на сучасному етапі розвитку економіки є стабілізація суспільного виробництва, рівня цін і забезпечення повної зайнятості працездатного населення.

Кейнсіанська концепція для вирішення проблеми безробіття і спаду передбачає, що Федеральна Резервна Система(ФРС) купує облігації, знижує резервну норму або облікову ставку. При цьому грошова пропозиція зростає, відсоткова ставка знижується, інвестиційні видатки збільшуються. Для вирішення проблеми інфляції Кейнс пропонує такі заходи: ФРС продає облігації, збільшує резервну норму або облікову ставку. При цьому грошова пропозиція скорочується, відсоткова ставка росте, інвестиційні видатки стають меншими, а інфляція зменшується.

Монетаристи: попит на гроші є стабільним; завдання грошово-кредитного(г-к) регулювання – підтримувати зростання пропозиції грошей рівним попиту на гроші.(«монетарне право»); головною метою г-к політики є боротьба з інфляцією; об’єктом г-к політики є грошова маса; у відповідб на зростання попиту ФРС скорочує обсяг резервів банків-членів шляхом продажу державних цінних паперів на відкритому ринку; результатом г-к регулювання є уповільнення збільшення грошової маси, подальше зростання відсоткових ставок.